понеділок, 27 лютого 2017 р.

Європейська Академія Отценхаузен: об’єднуємося задля нової Європи!


“Об’єднуємося разом, щоб створювати Європу!” – такий девіз супроводжував учасників семінару, організованого Європейською Академією Отценхаузен, що розташована на південному заході Німеччини. У ньому брали участь представники Польщі, Німеччини, а також України, яку вже четвертий рік поспіль представляють учні Білоцерківської загальноосвітньої школи №18 на чолі з Петрушко Н.Ю. та Думкіною О.М. Головна тема цьогорічного семінару – “Міграція. Біженці в Європі” – детально вивчалася учасниками, оскільки була поділена на етапи: історія та причини міграції, стереотипи щодо біженців, проблеми у спілкуванні та сприйнятті населенням приймаючої країни.
Спілкування із представниками з різних країн принесло важливий досвід у комунікації та надовго закарбується в пам’яті. По-друге, надзвичайно цікаві семінари, обговорення та дискусії, під час яких можна не просто знайти відповідь на поставлене запитання, а глибоко зануритися в сенс обговорюваної проблеми. Не можна не відзначити роботу організаторів та асистентів конференції, які ретельно підготувалися до проведення заходу, детально проаналізувавши проблему біженців у Європі. Лекції, рольові ігри та інші види роботи, що застосовувалися під час семінару, справили на учасників чудове враження, оскільки їх використання було доречним у контексті дослідження питання міграції.

четвер, 23 лютого 2017 р.

У Білій Церкві реформа пасажирських перевезень ледь не перетворилась у профанацію

23 лютого 2017  відбулась прес-конференція на тему: "Реформа пасажирських перевезень у Білій Церкві: як під гаслом "добрих справ" турбота про маломобільних пасажирів ледь не перетворилась у профанацію". 
Організатор: Білоцерківське міське товариство дітей-інвалідів та їх батьків "Аюрведа".
Учасники:  Юлія Квітка – координатор Канадського Фонду підтримки місцевих ініціатив; Олег Полозюк - юрист Національної Асамблеї інвалідів України; Микола Філатов - ВПО, приватний підприємець у сфері інформаційних технологій; Валерій Панько - учасник робочої групи проекту.

вівторок, 24 січня 2017 р.

О ВЗЯТКАХ

Представляем  глубокое размышление Эммы Пиньковской о природе коррупции и взяточничества, рассматривающее их как опасное заболевание общества. Автор анализирует причины упадка морали, подчеркивая, что мздоимство проникает во все сферы жизни из-за эгоизма и желания получить быструю выгоду в обход чести. Решение проблемы видится в комплексном подходе: строгом правосудии, общественном порицании и, прежде всего, в пробуждении индивидуальной совести. Особое внимание уделяется личной ответственности каждого гражданина, ведь отказ от дачи взятки является ключевым шагом к искоренению этого зла. В конечном итоге текст призывает к нравственному возрождению, где верность долгу и внутреннее достоинство становятся важнее материального обогащения.

Взятка – деньги или вещи, даваемые должностному лицу как подкуп, как оплата преступных, караемых законом действий.
В современном обществе то и дело слышатся упреки о мздоимстве в адрес не только должностных лиц, но и рядовых чиновников, политиков, судей, врачей, учителей и милиционеров. Свидетельством самого низкого падения нравов в обществе служат взятки, даваемые в судебной сфере, в просвещении и медицине.
Мзда – награда, плата.
Мздоимец – взяточник.
Как возник этот, парадокс в сообществе образованных людей, приведший к тотальной криминализации действий всех подряд граждан на определенном временном этапе их развития?Что происходит в сообществе сограждан, где истец, проситель, больной, учащийся, вынужден «покупать» себе за взятку преступное, караемое по закону действие? Разве не должен исполнять то, чему присягал служить каждый судья, врач, учитель без дополнительной оплаты? Что явилось причиной повального взяточничества? Когда это явление вышло из-под контроля и расцвело пышным цветом? Кто виноват в том? Что делать? Действительно, с чего начинать разумным, душевным и мыслящим согражданам уменьшение безобразных явлений?

«Дедуктивний» метод і реальність або пошук ворогів.

Ще з минулого року я не без обережності спостерігаю за вантажівкою яскравих кольорів з написом «Примусове відключення боржників», коли вона суне по моїй вулиці. (До речі – а Ви?).

Якось помітив на ній новий напис з балончика, який потім швидко затерли: «Вороги народу».


Так хто ж вони, вороги народу?
Сергій Бондар
Читати повністю...

пʼятниця, 30 грудня 2016 р.

О БЕЗОТВЕТСТВЕННОСТИ И ПОПУСТИТЕЛЬСТВЕ

"В Новом, 2017 году ЛИКБЕЗ крайне необходим для ликвидации безответственности в общественном сознании.
Тому, кто желает стать ответственным семьянином, гражданином, специалистом в своем деле, следует постоянно заниматься самосовершенствованием. Чтобы трансформировать собственную ментальную безграмотность, научись вначале:
1. Думать «от добра» о людях.
2. Рассуждать с инакомыслящими согражданами при помощи аргументов и фактов, не запрещая никому иметь свою точку зрения.

3. Размышлять о неприятелях и соперниках, как о «зеркальном отображении» собственных мыслей (что у тебя на уме, то у соперника о тебе на языке)".

вівторок, 27 грудня 2016 р.

Х-Фактор-7: there мистецтво is dead


Не вперше на Х-Факторі серйозний конкурсант з чітко українським відображенням мистецтва дивним чином програв. У цьому сезоні дивним чином програла рок-група з Києва. Ні у кого не виникає сумніву, що це українська музика, тим більше рок завжди вважався музикою незалежних музикантів, з власною точкою зору не тільки на саму музику. Тож у їхню перемогу на саме цьому конкурсі, який не дуже то пахне національним, проукраїнським конкурсом, було важко повірити з самого початку.
Особливо після артпідготовчого анонсу О. Марченко про те, що конкурсанти згідно підрахунку голосів ідуть рівно. Після того, як на пісню С. Ханагяна була показана підтримка по Телепорталу під дивних 90% . Аудиторію готували. Х-Фактор is dead.
Тепер і я знаю, «какая музыка звучит в аду». Савлєпов показав. На його концерт не піду навіть у тому випадку, якщо мені заплатять. Якщо це не так, значить, саме така музика – взірець мистецтва по-Савлєпову. І по Х-Фактору. Комусь із нас дійсно потрібна медсестра. Тільки не дай Боже та, яку показали на Х-Факторі – хоч з мікрофоном, хоч зі шприцом. Є підстава здогадуватись, які медсестри у пеклі.

пʼятниця, 2 грудня 2016 р.

Філософи, ау-у-у!

Про демократію та вибори
Нещодавно на безкрайніх просторах Інтернету знову натрапив на Оруеллівське "Люди, які голосують за невдах, злодіїв, зрадників і шахраїв, не є їх жертвами. Вони співучасники..." Згадав ще одну популярну цитату "кожен народ заслуговує на свій уряд" і замислився, що треба зробити, щоб це "заслуговує" стало набагато кращим, ніж було.

Насамперед, давайте спробуємо знайти відповідь, чому "заслуговуємо". Цікаву версію знайшов у політичному Лікнепі Е.Піньковської:

1. Народ гідний свого уряду (адже обираються кращі з гірших).
2. Політики роблять те, про що потай мріють їхні виборці (в справах депутатів, як у дзеркалі, відображається те, що народ має в думках своїх).
3. Не можна осягнути неосяжне (не можна ощасливити всіх, у всьому і відразу).

вівторок, 29 листопада 2016 р.

Чи потрібні РЕ-ФОРМИ, якщо змінюється лише форма?

«сізіфова праця» -- важка, нескінченна 
і безрезультатна робота.
Чомусь поважні люди сперечаються між собою, яка реформа має бути попереду і обов’язково приведе до кардинальних змін у країні. Проте насправді проблеми економіки , соціальної сфери та інших виходять за межі власне економіки, соціальної сфери чи будь-яких інших сфер життя, а стосуються загалом державного управління.
Більш того, я абсолютно впевнений, що в Україні є лише три проблеми, а все інше – їхні наслідки: безвідповідальність посадових осіб за свої дії чи бездіяльність, керований хаос в управлінні на всіх рівнях і відсутність культури як ціннісного фундаменту будь-яких перетворень. 
У глобальному вимірі стверджуємо, що в реаліях громадяни України НЕ МАЮТЬ тих повноважень і прав, які гарантовані Конституцією і які містяться в понятті "народовладдя".
Ми живемо у наскрізь корумпованій країні та продовжуємо граємо за бандитськими правилами, зацементованими Януковичем з корєшами. Але замість того, щоб змінювати ці правила, граємося в очікування"добрих царів" на різних державних кріслах. Це вже якийсь ГРАБЛІНГ.
Принцип Парето гласить, що 20% громадян здійснюють 80% змін, але тільки тих, що бажає більшість. Звідси логічно випливає висновок: головною реформою має бути створення інструментів і механізмів, з використанням яких активні 20% громадян успішно здійснять свою благородну справу розчищення "авгієвих стаєнь" країни.
Якщо Ви, шановний читачу цих рядків, знайдете точку прикладення своїх сил і можливостей, запрошуємо до співпраці. Не хочеться, аби процес здійснення реформ в Україні став такою собі «сізіфовою працею».

середа, 23 листопада 2016 р.

Мирослав Дочинець "Многії літа. Благії літа. Заповіді 104-річного карпатського мудреця - як жити довго в щасті і радості"

«Маємо унікальний, осмислений і пронизаний істинною духовністю устрій життя однієї людини. Людини звичайної і водночас незвичайної. Це не просто безцінні крихти набутих знань і вмінь мудрого старця, це Система. Вибудована на тонкій інтуїції і вивірена 100-літнім досвідом, вона з користю прислужиться кожному, в тому числі великою мірою і нам медикам. Спадщину А. Ворона розцінюю як свіжий струмінь у сучасні дієтологію, валеологію, соціальну психологію і людинознавство. Уважно і вдумливо це слід читати і перечитувати, дрібними ковтками неначе п’єш живу воду.»
Доктор мед. наук, академік В. Білоног.

Мирослав Дочинець мешкає не в центрі, а в Мукачевому. Хоча останнім часом його книжки і його постать — у центрі уваги. Книжки Дочинця — "Вічник. Сповідь на перевалі духу", "Криничар", "Горянин. Води Господніх русел" — здобули численних шанувальників. А відомий літературний критик Михайло Бриних недавно назвав Мирослава Івановича "щасливчиком" 2013 р. і "найтиражнішим автором книжок українською мовою". В його прозі ви знайдете джерельне начало, вишукану образність, прекрасну мову, цікаві сюжети. Майбутній письменник почав друкуватися ще з шостого класу. Потім став професійним журналістом. А сьогодні він і видавець, і вже дуже відомий письменник. В інтерв'ю DT.UA Мирослав Дочинець розповів, як народжуються його сюжети, поділився задумом нового роману про Григорія Сковороду, висловив свою позицію стосовно подій у країні, пов'язаних із Євромайданом. 

вівторок, 22 листопада 2016 р.

Евромайдан. Год третий. Контрреволюция.


Меня сложно обвинить в зрадофилии. Скорее наоборот. За три года стране многое удалось сделать. Об этом сегодня подробно расскажут, и это правильно. Но я бы хотел напомнить, что Евромайдан мы сами назвали Революций Достоинства. Потому что главным требованием тех, кто тогда вышли был не хлеб, а достоинство и справедливость. Во всех смыслах этих слов, а не только в виде графиков, отчетов и выступлений о надоях молока и урожае зерновых.
Сегодня, читая эти отчеты о проделанном, у нас возникает стойкое ощущение, что, конечно же, не этого мы ждали и хотели три года назад. И это не о неизбежности разочарования и синдроме высоких ожиданий, которыми привыкли оправдывать любое наше возмущение. Нет. Это скорее о непростительной несоизмеримости жертв, которые мы понесли с изменениями, которых мы добились.