Правила життя по-білоцерківськи: чотири роки по тому

                                             Хай живуть гостинні люди
                                             У добрі та славі.
                                             Хай душа співоча буде
                                             У міцній державі.

                   Емма Піньковська 

Рівно чотири роки тому, вранці 21 листопада 2013 року ми вперше винесли на публічне обговорення за Круглим столом нові правила життя у громаді, які об′єднали у Програму розвиткугромадянського суспільства у Білій Церкві. І чи не вперше тоді спробували заговорити про філософію місцевої влади, філософське осмислення розвитку суспільства.
Але не склалося. Наші високі думки про нову філософію, цінності, гідність, відповідальність, громадянське суспільство, справедливість торкнули лише філософа Олександра Ярмолу та головного редактора газети «Соборна Київщина» Михайла Салівона. А тодішній заступник міського голови М.Антонюк у своєму виступі вщент розгромив нашу програму, мовляв, «це філософствування», а не муніципальна програма, і ніхто у Білій Церкві її не затвердить.
Хто б міг подумати, що вже увечері відбудеться перша дія «Марлезонського балету», яка переросте у криваві події Революції Гідності. Революції, яка зараз мені нагадує слова радянського поета Ю.Каменецького: «Есть у революции начало, нет у революции конца».
Який же прозорливий і досвідчений був заступник міського голови. До затвердження справа дійсно не дійшла. Навіть не розглядали. Ні депутати, ні міський голова чи секретар міськради. Та й крізь громадську раду новий вітер правил життя промайнув, наче крізь сито.
Чи добре це? Ймовірно що так, адже за чотири роки ми краще осмислили наші підходи, поспілкувалися з багатьма фахівцями, громадськими активістами, впевнилися у правильності обраного шляху і в той же час побачили слабкі місця і пошукали більш сильних аргументів та рішень. Якісь пропозиції плавно перекочували у Програму розвитку громадянського суспільства, що була створена працівниками міськвиконкому і затверджена депутатами міськради. І це вже крок уперед.

Добре врядування: інфографіка

СУДЖЕННЯ ПРО НЕДОЛІКИ

М.К. Реріх. Конфуцій справедливий. 1925.

У сучасному світі воєн, революцій, терору, суть яких полягає в міжособистісних конфліктах, мимоволі виникає думка: чи достатньо в світі будь-якого рангу політичних діячів здатних розумно мислити і усвідомлювати міру особистої відповідальності за їхні дії? Чи розуміють політики, що відповідно до масштабу довіреної їм влади до управління світом і порядком на планеті, на континенті, в співдружності країн, в окремо взятій державі, при невмілому (несправедливому) правлінні в обов'язковому порядку будуть виникати претензії народів, народу, держав, націй.
Справедливість - неупередженість.
Упереджений - схильний до чого-небудь.
Далі розмірковуємо, до чого схильні, упереджені ті чи інші політики, які тим чи іншим шляхом виявляються на вершині піраміди влади? Цікаво відзначити явище, що піраміди різного масштабу, а схильності у тих, хто на вершині, однакові. Чому? Тому, що вони все однодумці: бажають влади, спрямовуються до влади, домагаються влади. І ось, кожен, хто побажав, виліз на вершину влади, припустимо, в своїй країні, обов'язково прийде до тями від передвиборної ейфорії і запитає сам себе: "А далі що?"