Про хабарі

Продовжуємо розмову про правила життя у корупційній країні, якою є нинішня Україна, та Державі, в якій хотілось би жити розумно мислячому і відповідальному громадянину. 

В цьому матеріалі своє бачення причин і наслідків сьогодення, а також рекомендації щодо невідкладних дій, висловлює лікар, мислитель, письменниця Емма Піньковська.

Хабар – гроші чи речі, які дають посадовцю як підкуп, як оплата злочинних, що караються законом, дій.

У сучасному суспільстві раз у раз чуються закиди про хабарництво на адресу не лише посадових осіб, а й пересічних чиновників, політиків, суддів, лікарів, вчителів та міліціонерів. Свідченням найнижчого падіння звичаїв у суспільстві є хабарі, що даються в судовій сфері, в освіті та медицині.
Мзда - нагорода, плата.
Хабарник – хабарник.

Як виник цей, парадокс у суспільстві освічених людей, що призвів до тотальної криміналізації дій усіх підряд громадян на певному тимчасовому етапі їх розвитку? Караємо за законом дію? Хіба не має виконувати те, чому присягав служити кожен суддя, лікар, учитель без додаткової оплати? Що стало причиною повального хабарництва? Коли це явище вийшло з-під контролю та розквітло пишним кольором? Хто винен у тому? Що робити? Справді, з чого починати розумним, душевним та мислячим співгромадянам зменшення потворних явищ?

 
Освічені люди, які розумно мислять і негативно ставляться до корупції, і сьогодні являють приклад чесності й гідності.

Одночасно слід атакувати із трьох сторін. 1) Невідворотність покарання (справедливий суд). 2) Несхвалення з боку громадськості (гласність). 3) Несхвалення з боку власної совісті (честь та гідність).

"Перебудова" послужила тим індикатором, який дозволив усім прихованим раніше явищам вийти на поверхню. Те, що раніше вважалося можливим лише в них інших, у ворогів, за кордоном, ті явища раптом лавиною звалилися на найсильнішу країну у світі (в оборонному сенсі). І вона, ця країна, розпалася на окремі частини, що раніше становили єдину міць.

О ВЗЯТКАХ

Представляем  глубокое размышление Эммы Пиньковской о природе коррупции и взяточничества, рассматривающее их как опасное заболевание общества. Автор анализирует причины упадка морали, подчеркивая, что мздоимство проникает во все сферы жизни из-за эгоизма и желания получить быструю выгоду в обход чести. Решение проблемы видится в комплексном подходе: строгом правосудии, общественном порицании и, прежде всего, в пробуждении индивидуальной совести. Особое внимание уделяется личной ответственности каждого гражданина, ведь отказ от дачи взятки является ключевым шагом к искоренению этого зла. В конечном итоге текст призывает к нравственному возрождению, где верность долгу и внутреннее достоинство становятся важнее материального обогащения. Взятка – деньги или вещи, даваемые должностному лицу как подкуп, как оплата преступных, караемых законом действий. В современном обществе то и дело слышатся упреки о мздоимстве в адрес не только должностных лиц, но и рядовых чиновников, политиков, судей, врачей, учителей и милиционеров. Свидетельством самого низкого падения нравов в обществе служат взятки, даваемые в судебной сфере, в просвещении и медицине. Мзда – награда, плата. Мздоимец – взяточник.

Как возник этот, парадокс в сообществе образованных людей, приведший к тотальной криминализации действий всех подряд граждан на определенном временном этапе их развития?Что происходит в сообществе сограждан, где истец, проситель, больной, учащийся, вынужден «покупать» себе за взятку преступное, караемое по закону действие? Разве не должен исполнять то, чему присягал служить каждый судья, врач, учитель без дополнительной оплаты? Что явилось причиной повального взяточничества? Когда это явление вышло из-под контроля и расцвело пышным цветом? Кто виноват в том? Что делать? Действительно, с чего начинать разумным, душевным и мыслящим согражданам уменьшение безобразных явлений?

Вівці цілі, а вовки, здається, скоро будуть голодні та без зубів

За інформаційною завісою шокуючих цифр з електронних декларацій "слуг народу" непомітно та успішно пройшла спецоперація під умовною назвою "Тотальна дискредитація нинішньої політичної еліти".

Кінець жовтня ознаменувався рядом дуже знакових подій, причому мова йде не лише про благополучне завершення електронного декларування чи чергову річницю комсомолу. Фактично не без потужного тиску провідних країн Європи українські парламентарі та чиновники вищого ешелону акуратно перемістилися у пастку, створену їхніми ж власними руками.Адже у численних спробах дискредитації чи остаточного знищення електронного декларування вони "спалили" усі свої таємні резерви і важелі впливу. І розтягнулися у шпагаті між бажанням приховати від суспільства якнайбільше своїх багатств та страхом невідомості, раптом щось "випливе".
Подія 1. 29 жовтня, в суботу, Transparency Україна з посиланням на Укрінформ повідомила українців, що посли G7 та керівник представництва ЄС звернулися з листом до Президента України. Цитую: "Посли країн "Великої сімки", а також голова Представництва ЄС в Україні звернулися з листом до Президента України Петра Порошенка, в якому наголошують на загрозах, які останнім часом виникають у боротьбі з корупцією в Україні, та необхідності продовжувати послідовну боротьбу з цим явищем.