Т.Г. Шевченко у житті Катерини Білокур

Автопортрет (1955), Катерина Білокур

«Якби в нас була такого рівня майстерності художниця, ми змусили б заговорити про неї весь світ», – сказав про неї Пікассо. Вона ж усе життя провела в рідній Богданівці, ніколи не ходила до школи, ніде не навчалася малярству. І мріяла, щоб її, сільську жінку-самоука, просто визнали за художницю.

Приїхала до Шевченка, наплакалася, наговорилася, відкрила свою душу Тарасу Шевченку, зрозуміла наскільки важливим є для неї «те святе чарівне малювання» 

Добавьте подпись Тарас Шевченко: автопортрет

"Тарасе Григоровичу, батечку, голубчику, соколику, Ви самі це гарно знаєте, теж колись по світу блукали та людей шукали, хоч ви мертвий, допоможіть мені стати художником!"  (Катерина Білокур, Канів, Чернеча Гора)

18 июня 1939 г.  На могиле Тараса Шевченко в Каневе

      Катерина Білокур часто зверталася до Т. Г. Шевченка. «…Як узяла я того «Кобзаря» в руки, як глянула на ті чарівні малюнки, як прочитала ті вірші дорогі і прозу (там же він і про художників пише!), так як ото старі люди кажуть, наче мені хто дання дав, наче ото дроком напоїв та ще й чисто розведеним! Я мов зрочилась!...