Чумайдан без ручки варто викинути

Поговоримо про нашого Гаранта. Вірніше, про його місце в нашому житті: реальне та бажане. Не розглядаючи прізвища громадянина, який всідається у керівному кріслі. Просто констатуючи факт, що в нинішніх реаліях українського політичного життя і правових норм Гарант Конституції гарантує лише себе і свої інтереси, а не Конституцію! І будь-які намагання вималювати його білим і пухнастим – це просто маніпуляції піарників та політтехнологів, які на отримані захмарні гонорари густо намазують свій хліб маслом.

Вже протягом двох місяців політичної кризи перша особа країни реально уникає будь-якого компромісу і порозуміння в суспільстві, ставши на шлях репресій і маніпулювання Конституцією. І це красномовний показник, що посада Президента виявилася для суспільства «валізою без ручки».

Справедливість – це душа держави!

Не будемо переповідати історію про конституційну революцію, а фактично державний злочин, який здійснили «більшовики» 16 січня 2014 року. Думаємо, деталі свавільного голосування більшості депутатського корпусу за неконституційні закони вже відомі всім, хто цим цікавиться. А от про деякі висновки, які зробили для себе, вважаємо за потрібне висловитися.

Перший висновок – про декларацію невідворотності покарання. Якщо не зараз, то у недалекому майбутньому. Маємо на увазі бажання підготувати і подати заяву про злочин, який, на наш погляд, вчинили:

Про партії, громадські організації, революцію управління і культурну: написано 2001 року

Напруга в суспільстві не спадає, а про пошук реальних компромісів, здається, мріють лише романтики. Згадалось давнє... На зламі тисячоліть дві особи, зустрівшись у Білій Церкві, погодились спільно підготувати наукову роботу. Це були росіянин, академік РАЕН Мельников М.С. і українець Панько В. Останній, будучи на той час науковим співробітником лабораторії мас і організацій Інституту соціальної та політичної психології, отримав завдання наукового керівника Донченко О. підготувати аналітичну публікацію. Співпраця виявилася дуже доречною, плідною і вилилася у доповідь на міжнародній конференції та публікацію у солідному науковому виданні (Матеріали до української етнології / Зб. наук. праць. – Вип. 2 (5). – К.: Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології, 2002. – С. 158-164). Нещодавно публікація потрапила на очі, й ми вирішили поділитися нею з вами: вельми актуальною вона здалася. Подаємо мовою оригіналу.

К вопросу о причинах социальной напряженности в украинском обществе и главных факторах ее динамики

Мельников Н.С., д.т.н., академик РАЕН (Москва), Панько В.И., Институт социальной и политической психологии (Киев)

Трансформация современного украинского общества, которая сопровождается экономическим, политическим и духовным кризисами, объективно стимулирует возрастание социальной напряженности и как результат – социальные конфликты. Соответственно, их изучение и прогнозирование, поиск путей разрешения конфликтных противоречий является чрезвычайно актуальным [1].

Я последний романтик ушедшего века.

Все суета. И только жизнь превыше, Когда она достойна и чиста. И кто-то в ней уже на финиш вышел, А чья-то жизнь лишь только начата. Все суета. Престижный чин и кресло… Пускай другие гибнут за металл. Не занимать бы лишь чужого места, Не млеть от незаслуженных похвал. Все суета - и клевета, и зависть, И неудачи в собственной судьбе. Лишь одного я вечно опасаюсь - При всех властях не изменять себе. Андрей Дементьев