Правила перебування відвідувачів «Олександрії» згідно Інструкцій Марії Євстафіївни Браницької

Правила перебування відвідувачів «Олександрії» згідно Інструкцій Марії Євстафіївни Браницької даних головному садівнику парку Йозефу Шинцінгу (Joseph Schinzing).

1. Вхід до парку стороннім особам дозволяється лише на підставі спеціальних квитків, що видаються через Центральне Бюро.
2. Сторожам суворо заборонено впускати тих хто гуляє без квитка; слід перевіряти, чи особи, які ходять по парку, мають квитки.
3. Однак за квитками вхід до парку дозволено лише в неділю.
4. Людям перебувати в парку дозволено лише до 9 год., а восени до 8 год. вечора.
a) Слід пильнувати, щоб ті хто гуляють входили до парку лише пішки, і під жодним приводом не в'їжджали на екіпажах, велосипедах або верхи;
b) щоб не ходили по траві, не зривали квітів і зовсім не наближалися до частини парку поблизу павільйонів, Аустерії тощо;
c) щоб не влаштовували екскурсій (пікніків) із закусками і не робили таким чином безладу;
d) щоб не приводили з собою собак.
5. Особи, які не дотримуються цих правил або не мають квитків, повинні бути негайно виведені з парку.
Перекладено з французької
Джерело: Archiwum Główne Akt Dawnych. F. 338, pods. 2, s. j. 224. Instrukcje Marii z Sapiehów Branickiej dla administracji pałacu w Białej Cerkwi, Warszawie, Aleksandrii i parku aleksandryjskim.
Джерело

Ярослав Мудрий та культура

"У невідомій нам історії нашої планети, яку Реріх називає історією "крім істориків", є один унікальний енергетичний процес, який пов'язаний з еволюцією і в рівній мірі з особливостями земної історії. Цей процес називається закладанням магнітів і має відношення до створення в певному просторі енергетичного поля, яке служить основою для подальшого розвитку". (Шапошникова Л. В. Історичний процес як космічне явище. / Мудрість Віків).

Такий магніт був закладений і Ярославом Мудрим. "Магніт, ритм якого співзвучний Космічному Магніту, або предмет, що належить Високому Духу і використаний як Магніт, може, за твердженням Вчителів, вирішувати історію держави або країни принаймні на 1000 років наперед...

На нашій планеті такі дії проводились регулярно та визначали формування земного історичного процесу. Магніти закладали напередодні переломних моментів еволюції та історії людства.

Нашому фонду 31 рік!

7 липня 1995 року організація була зареєстрована.
Вітаю! З повагою, президент фонду Валерій Панько.

Нехай плани реалізуються, мрії збуваються, удача супроводжує!

Нехай удача стане невід’ємним супутником, а в усіх починаннях завжди супроводжує тільки успіх. Більше сили і сміливості, щоб збувалися навіть самі незвичайні бажання!

Пріоритети у виборі професії: шлях до успішної держави

 Вибір професії є ключовим моментом в житті, який впливає на майбутнє, як особисте, так і суспільне. Правильно зроблений вибір може сприяти не лише особистісному зростанню, але й забезпечити розвиток суспільства, адже кваліфіковані та зацікавлені фахівці є основою успішної економіки та соціальної стабільності.

Для процвітання країни важливо, щоб молодь усвідомлено підходила до вибору професії. Цей вибір має ґрунтуватися не лише на індивідуальних вигодах, а й на стратегії сталого розвитку суспільства. Нижче подано оптимальну ієрархію пріоритетів, яка дозволяє поєднати особисту реалізацію та користь для країни:

1. Покликання

Професія, яку людина обирає за внутрішнім покликом, дарує справжнє задоволення, стимулює розвиток та формує експертність. Покликання — це джерело енергії, інтересу й довготривалої мотивації. Саме з цього починається високоякісна праця та інновації.

2. Суспільна значимість

Професії, які приносять користь іншим (освіта, медицина, оборона, наука, інженерія), формують стійкий розвиток країни. Вибір такої діяльності — це внесок у спільне благо та основа сильної держави.

3. Престижність

Престиж додає мотивації та є соціальним визнанням. Але його слід розглядати як похідне від справжньої значущості. Професії, які на перший погляд не є 'гламурними', часто виявляються фундаментальними для добробуту суспільства.

Стратегія екзистенційної перемоги: модель тотальної резистентності та трансформація державного управління

Сучасна геополітична ситуація та інтенсивність збройної агресії проти України вимагають не просто тактичних коригувань, а фундаментального переосмислення всієї архітектури національної безпеки та державного устрою. Сьогодні Народ України змушений вести війну на двох фронтах: на бойовому фронті з агресором за країну і свободу та на внутрішньому фронті, де проти народу воює власна влада .

Аналіз поточної фази протистояння свідчить, що ворог розглядає цю війну не як територіальну суперечку, а як процес повної ліквідації української суб'єктності. При цьому некомпетентність та бездіяльність владної команди загнали народ у стан апокаліпсису, дозволяючи ворогу нищити енергетику в періоди лютих морозів. 

Російська система влади, побудована на жорсткій вертикалі та принципах кримінальної ієрархії, орієнтована на довгострокове виснаження України, що робить традиційні методи оборони недостатніми. У цьому контексті Фонд «Творча Ініціатива» пропонує аналітичний огляд необхідних трансформацій, які мають перетворити країну на єдиний військово-промисловий та соціальний організм, здатний не лише вистояти, а й забезпечити стратегічну перемогу.

Анатомія агресора: диктатура як інструмент нігілізму

Для формування ефективної стратегії протидії необхідно чітко розуміти внутрішню природу
ворожої системи. Російська Федерація функціонує як суворо вертикальна структура, де вся повнота влади зосереджена в руках однієї особи — фактично некоронованого монарха з необмеженими повноваженнями. Ця система виключає можливість реального існування незалежних гілок влади, перетворюючи законодавчі та судові органи на беззаперечних виконавців волі лідера. Кадрова політика агресора базується на особистій відданості, що забезпечується системою тотального компромату та кримінальною солідарністю.

Як перезапустити Україну, не розбивши комп’ютер об стіну (і при цьому не пролити ні краплі крові)

Друзі, уявіть: ваша країна — це старий комп’ютер, який завис намертво. Екран синій, курсор не рухається, а всередині — віруси під назвою «корупція», «захоплення держави» та «ручне управління».

Перезавантажити не дає воєнний стан (стаття 157 Конституції – «Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану» – як кнопка «виключити», залита суперклеєм).
Вимкнути з розетки? Тобто революція чи переворот? Кров, хаос, і завтра росія скаже «ми ж казали».
Але є один геніальний, абсолютно легальний і відносно безболісний спосіб — натиснути комбінацію клавіш, про яку мало хто знає. Це не фантазія. Це конкретний покроковий механізм, який вже лежить на столі. І він працює.

Діагноз простими словами

Україна потрапила в конституційний пат:

• Влада нелегітимна в очах більшості людей (і це не відчуття – це яйця по 17, бронежилети по 30 тисяч, кнопкодавство, «схеми» в оборонці та комуналці, врешті-решт загалом "коопреатив імені Міндіча").
• Але змінити Конституцію під час воєнного стану заборонено. Виходить, парламент став охоронцем системи, яку сам же й сформував

Це якщо б пожежники охороняли палаючий будинок і не пускали нікого гасити, бо «за інструкцією не можна».

Роздуми про незалежність, сучасну демократію і реформи

  

Стаття Е.А. Піньковської  "ПОГЛЯД НА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ І РЕФОРМИ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ РОЗМІРУ КОНКРЕТНОЇ ПЕНСІЇ ЧИ ХТО ДУМАЄ ПРО НАРОД ШАНОБЛИВО?" спонукала до подальших роздумів на цю тему з огляду на сьогоднішні світові реалії :

Воля, незалежність, реформи – ці слова й досі звучать сильно й переконливо.

Наприкінці 1980-х років народи, які жили в складі Радянського Союзу (великої держави з 15 республік), повірили в ідею Перебудови – серйозні зміни в політиці, економіці та повсякденному житті.

Колишня супердержава спробувала себе оновити. Але замість оновлення система просто розвалилася. У грудні 1991 року СРСР припинив існувати, і кожна республіка стала незалежною державою.

Одночасно в суспільство прийшли нові цінності: свобода, демократія, ринкова економіка. Людям довелося швидко вчитися жити за новими правилами, брати відповідальність на себе, а не чекати вказівок «згори».

Багато термінів тих часів сьогодні звучать дещо архаїчно чи заплутано. Але суть одна: люди шукали (і досі шукають) таку модель держави, де можна жити вільно, гідно й без чужого диктату.

Дмитро Лихачов про інтелігентність

Багато хто думає: інтелігентна людина — це та, яка багато читала, отримала хорошу освіту (і навіть переважно гуманітарну), багато подорожувала, знає кілька мов.

А тим часом можна мати все це і бути неінтелігентною, і можна нічим цим не володіти великою мірою, а бути все-таки внутрішньо інтелігентною людиною. Інтелігентність не тільки у знаннях, а здібностях до розуміння іншого. Вона проявляється в тисячі і тисячі дрібниць: в умінні шанобливо сперечатися, поводитися скромно за столом, в умінні непомітно (саме непомітно) допомогти іншому, берегти природу, не смітити навколо себе — не смітити недопалками чи лайкою, поганими ідеями (це теж сміття), і ще й яке сміття. Я знав на російській Півночі селян, які були по-справжньому інтелігентними. Вони дотримувалися дивовижної чистоти у своїх будинках, вміли цінувати гарні пісні, вміли розповідати «бивальщину» (тобто те, що сталося з ними чи іншими), жили впорядкованим побутом, були гостинними та привітними, з розумінням ставилися і до чужого горя, і до чужої радості.

 Інтелігентність — це здатність до розуміння, до сприйняття, це терпиме ставлення до світу та людей.

Дмитро Лихачов

ПОГЛЯД НА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ І РЕФОРМИ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ РОЗМІРУ КОНКРЕТНОЇ ПЕНСІЇ ЧИ ХТО ДУМАЄ ПРО НАРОД ШАНОБЛИВО?

Воля! Незалежність! Реформи! Ці гасла самі собою надзвичайно переконливі за змістом. Народи колишньої могутньої держави, під назвою СРСР (Союз Радянських Соціалістичних Республік, їх було 15) ще на початку вісімдесятих років минулого століття надихнулися на «Перебудову» зовнішніх та внутрішніх взаємин між країнами.

У зовнішній політиці настало відносне «потепління» після тривалого періоду «холодної війни» між Заходом та Сходом, але з явними ознаками економічного та фінансового придушення планової соціалістичної моделі господарювання в країнах Союзу ринковою (капіталістичною) моделлю економіки. Слідом за тим, так звана демократизація державного устрою привнесла чужі «цінності» із життя Західного суспільства.

У внутрішній політиці СРСР велика «Перебудова» завершилася у грудні 1991 розпадом Союзу.
У кожній із республік, що відокремилися, почалося «Будівництво» нової, вільної, незалежної, демократичної держави.

НОВЕ – вперше створене, що нещодавно виникло.

СВОБОДА (філ.) – можливість вияву суб'єктом своєї волі в умовах усвідомлення законів розвитку природи та суспільства.

ВІЛЬНА ЛЮДИНА – нічим не утиснута, не обмежена у своїй суспільно-політичній діяльності.

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ – політична самостійність, відсутність підпорядкованості, суверенітет.

СУВЕРЕНІТЕТ – повна незалежність держави у її внутрішніх справах та у веденні зовнішньої політики.

ДЕМОКРАТІЯ – політичний устрій, у якому верховна влада належить народу. 

СОЦІАЛІСТИЧНА ДЕМОКРАТІЯ – влада належить комуністичній партії (форма правління – диктатура пролетаріату).

НАРОДНА ДЕМОКРАТІЯ – політичний устрій у період переходу від капіталізму до соціалізму (форма правління парламентаризм із функціями диктатури пролетаріату).

БУРЖУАЗНА ДЕМОКРАТІЯ (сучасна ліберальна) – політичний устрій, у якому парламентаризм є прикриттям панування буржуазії над трудящими (форма правління – олігархія, монархія).

Коли «швидка» потребує швидкої допомоги: розмова з Віктором Євтушенком — людиною-оркестром!

На жаль, приходиться через сміх розказувати правду, що у нас сьогодні можуть у президенти вийти клоуни, пересмішники. То чому б і мені не спробувати посміятися, може хтось повірить 

Перед вами не просто Віктор Євтушенко, а цілий «батальйон» регалій в одній особі: тут вам і голова профспілки Білоцерківської «швидкої» (той, хто знає, де болить найбільше), і Президент Фонду ім. Глазового, і письменник, і заслужений артист... Загалом, людина, яка точно вміє красиво і літературно описати весь цей медичний хаос!

На жаль, приходиться через сміх розказувати правду, що у нас сьогодні можуть у президенти вийти клоуни, пересмішники. То чому б і мені не спробувати посміятися, може хтось повірить 

Перед вами не просто Віктор Євтушенко, а цілий «батальйон» регалій в одній особі: тут вам і голова профспілки Білоцерківської «швидкої» (той, хто знає, де болить найбільше), і Президент Фонду ім. Глазового, і письменник, і заслужений артист... 

Загалом, людина, яка точно вміє красиво і літературно описати весь цей медичний хаос! Ми сіли поговорити про те, чому наша Екстрена допомога часом екстрено потребує допомоги. І звісно, про чарівну можливість «згуртування громадян», після якого всі проблеми мають самі собою зникнути. Бо чиновники, ну, вони ж, мабуть, дуже зайняті.