Дмитро Лихачов про інтелігентність

Багато хто думає: інтелігентна людина — це та, яка багато читала, отримала хорошу освіту (і навіть переважно гуманітарну), багато подорожувала, знає кілька мов.

А тим часом можна мати все це і бути неінтелігентною, і можна нічим цим не володіти великою мірою, а бути все-таки внутрішньо інтелігентною людиною. Інтелігентність не тільки у знаннях, а здібностях до розуміння іншого. Вона проявляється в тисячі і тисячі дрібниць: в умінні шанобливо сперечатися, поводитися скромно за столом, в умінні непомітно (саме непомітно) допомогти іншому, берегти природу, не смітити навколо себе — не смітити недопалками чи лайкою, поганими ідеями (це теж сміття), і ще й яке сміття. Я знав на російській Півночі селян, які були по-справжньому інтелігентними. Вони дотримувалися дивовижної чистоти у своїх будинках, вміли цінувати гарні пісні, вміли розповідати «бивальщину» (тобто те, що сталося з ними чи іншими), жили впорядкованим побутом, були гостинними та привітними, з розумінням ставилися і до чужого горя, і до чужої радості.

 Інтелігентність — це здатність до розуміння, до сприйняття, це терпиме ставлення до світу та людей.

Дмитро Лихачов

Культура незгоди

Право піддавати людей найсуворішій критиці заслуговує той, хто переконав їх у своїй любові до них.       Махатма Ганді

"Хіба може бути культура у запереченні чи незгоді?" - Запитає недосвідчений читач.
Очевидно, можливо, як мінімум побачити три форми вираження незгоди; що тягнуть у себе певні слова, жести, міміку.
Низький рівень культури незгоди (лайка, розмахування кулаками, гримаса невдоволення).
Середній ступінь культури незгоди (принижуюча критика, "вказівний перст", примруження очей).
Висока ступінь культури незгоди (конструктивна критика, спокій у відповідь образи і образи, доброзичливість до опонентів)."
Е.А. Піньковська 

Людина культурна вміє піднятися «над явищем» і з висоти роздумів: "чому ("вони і я") або ("вони+я") опинилися в цих конкретних умовах для того, щоб…" Поведінка її буде в повному самовладанні, володінні мімікою та жестами, у мовчанні, у зосередженні. А висловити свою думку людина благородна зуміє без наміру продовжити сварку, суперечку, конфлікт. 

Або вона залишить приміщення , якщо обставини і внутрішня позиція дозволять їй це зробити, або змінить тему розмови. Але як тільки починаєш когось виховувати та перевиховувати, обов'язково отримуєш відсіч. Тому, наприклад, потрібно спочатку навчитися «не пхати носа не в свою справу». Якщо начальник довірив щось підлеглому, навіщо контролювати кожен його крок? Краще дати можливість для творчості, розуміючи, що обидва працюють у зв'язці. Так, можуть бути проблеми, але вирішуватися вони мають у межах своїх прав. Стосується як бізнесу, так і виховання дітей, політики...
Э.А. Піньківська 

"Ничто не слишком"! "Не вреди"! "Не убивай и "Не кради"!

       

Цитати про здоров’я

                         "Ничто не слишком"!

                                           "Не вреди"!

                  "Не убивай и "Не кради"!

                                      Внемли сему.

                             Дерзай с усилием!

   И "не противься злу насилием".

          Лжецов - пощадой усмиряй.

       Врагов - любовью побеждай.

          Тогда ты будешь Человек.

     И просветишь грядущий век.

                             Э. Пиньковская

Ключові тези про здоров’я:

1. Боротьба з кримінальним мисленням

·         Вчитися на своїх і чужих помилках.

·         Швидко реагувати на зміни часу.

·         Закладати фундамент для стійкого, корисного та красивого майбутнього.

2. Моральна етика і аморальні загрози

·         Аморальність у думках, словах, вчинках може бути інфекцією для суспільства.

·         Якщо не зупинити негаразди на морально-духовному рівні — вони можуть стати системою.

УТОПІЯ? РЕАЛЬНІСТЬ!

Мир, процвітання, мудрість,
 свобода, співробітництво.

Тепер упевнена, як тільки виникає в людині готовність отримати нову порцію знань, так одразу до неї приходить учитель, який може дати саме ці знання. Щойно колектив готовий до будівництва нових взаємин у житті – до нього приходить вправний керівник.

Щойно країна готова змінити колишню систему управління на іншу – їй дається цар, вождь, генеральний секретар чи президент.

Тобто до чого готовність дозріла – те й отримуєш.

Наш клас дозрів до того, щоб отримати ази культури взаємин, щоб полюбити ближнього і визнати його рівним собі, щоб навчитись поважати працю і не лише свою.
Ах, наша мила, мужня, добра і сувора Мар’юшка! Марія Дмитрівна не хотіла, щоб її жаліли - жодні труднощі та незручності не бентежили нашу Мар’юшку. Вона їх уміла долати і цьому намагалась навчити нас».  С. 15-16

Процес набуття поваги як принципу в собі до всього, з чим стикаєшся, - це і є головний сенс у самопізнанні та самовдосконаленні.

Люди різні. Один, спритний і сильний, намагається утвердити свою мораль, свої правила, свої закони в сімї, серед сусідів, у колективі. Інший може поступитися, потерпіти, перечекати. На чиєму боці мені бути? – запитувала я себе і сама відповідала. – Правий завжди той, хто правдивий, миролюбний і добрий до людей не на словах, а у справах. Але така людина живе найскладніше життя у суспільстві. Ось цікаве відкриття: правда, правота, правило, праведність, справедливість – усі ці слова з одним корінням. А хто ж розсудить справедливо?

Усе давно сказано мудрими людьми. І думати нічого, нам грішним, які живуть на землі сьогодні. Лише грішити поменше, та діяти так, як мудрий Конфуцій навчав ще п’ять тисяч років тому своїх учнів: «З добрими чиніть по-доброму, а зі злими – за справедливістю (за законом)», – так завершувала і я свій внутрішній монолог, намагаючись вчиняти так, як радив усім шанований мудрець.

Тоді я в Бога ще не вірила. Так мені здавалося. Нам, лікарям, дива зцілення хворих з Божою допомогою ніхто не демонстрував. Нічого про Вічне життя духу та наявність живої субстанції душі не розповідали. Книги про релігію у вільному продажу заборонялися. Тому багато освічених людей замінювали розумовий (науковий) і чуттєвий (філософський) свій розвиток читанням фантастики та детективів.

Карфаген у собі має бути зруйнований

Carthago delenda est. Карфаген має бути зруйнований. Це слова римського державного діяча Марка Порція Катона Старшого. У другому столітті до нашої ери це був відомий трибун, консул і цензор Римської імперії. Він кожну свою промову завершував цією фразою, навіть якщо вона не стосувалися Карфагену.

У сучасному розумінні вислів означає наполегливу вимогу остаточно знищити ворога або якусь перешкоду.

Якщо ви подумали, що я закликаю знищити північного сусіда, який попер з війною на нашу країну – помиляєтеся. Наш головний ворог знаходиться не зовні – не в Росії, об’єднаній Європі, Америці чи Китаї. Він тут – в наших головах, думках, переконаннях, спотворених емоціях і цінностях. Як наслідок – у помилкових причинно-наслідкових зв’язках, хибних пріоритетах, переповненому ненавистю колективному несвідомому, яке блокує найменші спроби вирватися з нинішнього інферно (передостаннього кола пекла) і нарешті почати будувати нову країну. Країну Добра і Справедливості.

МОЯ ЗЕМЛЯ - книга для дітей і не тільки

Піньковська Емма. Моя земля:

розповіді. - Черкаси: Видавець

Чабаненко Ю.А., 2011. - 16 с.

Будь-яка книга має властивість дивувати читача не тільки новими фактами, але і оновленим змістом, що відкривається раптом у, здавалося б, давно знайомих речах. Як і коли це одкровення відбувається? У кожної людини по-своєму і в різний час. Швидше за все - у міру розвитку в ньому вдумливості, уміння міркувати логічно і роздумувати над питаннями, що стосуються не тільки власного благополуччя.

Дані розповіді призначені для формування почуттів: миролюбності, правдивості, вдячності й відповідальності, таких необхідних у вихованні дітей раннього віку.

Книга видана на кошти Галини Григорівни Шматок. 

Юним друзям, які закінчили
початкову школу знань,
присвячується.

ПЕРЕДМОВА

Мало хто з дитячого віку замислюється про своє майбутнє. А воно, це майбутнє, настає непомітно. Все, що було вчора або в минулому місяці, або в минулому році - це минуле.

Все, що відбувається сьогодні, тут і зараз - це теперішній час.

Кожен наступний день, кожний наступний тиждень, місяць і кожен наступний рік - це твоє майбутнє.

Майбутнє буває близьке (завтра) і далеке (в старості). Час летить швидко.

Діти підростають, переходять з класу в клас, і стають дорослими. Звички свої всі люди починають формувати в минулому (в дитинстві). Які властивості для формування свого характеру опанує дитина, такою людиною вона і стане в подальшому своєму житті.

Хто ти? Чи можеш перерахувати свої чесноти? А недоліки свої знаєш? Що є в тобі такого, над чим треба було б ще попрацювати, щоб змінитися на краще?

Можна побажати бути правдивим, але якщо не намагатися стати таким, то залишишся не повністю правдивим: не у всьому, не завжди, не з усіма. Це буде напівправда. Якщо дитина звикне чинити так, а інші не будуть вважати її правдивою, то вона образиться на людей.

Якою людиною ти мрієш бути? Справедливою чи несправедливою? Сильною чи слабкою? Чесною чи хитрою? Здоровою чи хворою? Примножуй своїми вчинками добрі і благородні якості. Старайся! Але починати слід з правдивої оцінки самого себе. 

Мистецтво зцілення душі і тіла

За повідомленням Міністра у справах ветеранів Юлії Лапутіної, до повномасштабного вторгнення рф в Україну в єдиному електронному державному реєстрі ветеранів війни налічувалося майже півмільйона осіб. В Україні після перемоги особливої уваги та турботи потребуватимуть щонайменше 1,5 млн наших співгромадян, які здобули досвід участі у воєнних діях. Очевидно, що так само в центрі пріоритетної опіки держави перебуватимуть і члени сімей ветеранів та сімей загиблих воїнів, а це додатково ще кілька мільйонів людей. За загальними підрахунками, після війни така цифра може сягнути 4 млн.

Міжвідомчою робочою групою, утвореною постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2021 № 1190, розроблено проєкт розпорядження Кабінету Міністрів України “Про схвалення Стратегії формування системи переходу від військової служби до цивільного життя на період до 2032 року”. Стратегія переходу містить стратегічні цілі, завдання, очікувані результати суспільної та економічної реінтеграції у різних сферах цивільного життя військовослужбовців, ветеранів війни та членів їх сімей, зокрема шляхом надання їм психологічної підтримки, забезпечення медичної, фізичної реабілітації, соціальної інтеграції, професійної адаптації, економічної залученості та здійснення інших заходів.

Серед цих заходів пропонується здійснити трансформацію механізмів психологічної, правової допомоги, соціальної підтримки, професійної адаптації, дозвілля, творчого самовираження та самореалізації у цивільному житті. А також перехід від декларативної системи пільг та гарантій до системи самореалізації та мотивації.

Н.К.РЕРИХ. КУЛЬТУРА - ПОЧИТАНИЕ СВЕТА

«Культура есть почитание Света. Культура есть любовь к человеку. Культура есть благоухание, сочетание жизни и Красоты. Культура есть синтез возвышенных и утонченных достижений. Культура есть оружие Света. Культура есть спасение. Культура есть двигатель. Культура есть сердце.

Если соберем все определения Культуры, мы найдем синтез действенного Блага, очаг просвещения и созидательной Красоты».

Осуждение, умаление, загрязнение, уныние, разложение, все порождения невежества не приличны Культуре. Ее великое древо питается неограниченным познаванием, просвещенным трудом, неустанным творчеством и подвигом благородным.

Камни великих цивилизаций укрепляют твердыню Культуры. Но на башне Культуры сияет алмаз-адамант любящего, познающего бесстрашного Сердца.

Любовь открывает эти Врата прекрасные. Как всякий настоящий ключ, и любовь эта должна быть подлинная, самоотверженная, отважная, горячая. Там, где истоки Культуры, там источники горячи, и бьют они из самых недр. Где зародилась Культура, там ее уже нельзя умертвить. Можно убить цивилизацию. Но Культура как истинная духовная ценность бессмертна.

Потому и радостна пашня Культуры. Радостна даже в самых крайних трудах. Радостна даже в напряженных битвах с самым темным невежеством. Зажженное сердце не ограничено в великой Беспредельности.

ВВЕДЕНО В ОБІГ ПАМ'ЯТНУ МОНЕТУ "ПАВЛО ГЛАЗОВИЙ"

ЗА СПРИЯННЯМ МІЖНАРОДНОГО ФОНДУ ім. ПАВЛА ГЛАЗОВОГО НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ, ПРОДОВЖУЮЧИ СЕРІЮ "ВИДАТНІ ОСОБИСТОСТІ УКРАЇНИ", 28.12.2022 РОКУ ВВОДИТЬ В ОБІГ ПАМ'ЯТНУ МОНЕТУ "ПАВЛО ГЛАЗОВИЙ" НА ЧЕСТЬ ПАТРІАРХА УКРАЇНСЬКОГО ГУМОРУ.

Невичерпними джерелами творчості гумориста є скарби живої мови, іскристі перлини народної мудрості. Гумор поета-сатирика – доброзичливий, веселодайний; байкам притаманні дотепність і влучність; багато творів мають риси народного анекдоту та додають доброго настрою.
Притаманні письменнику любов до рідної землі, свого народу, вболівання за українську мову, українське мистецтво, донесені до людей в гумористичній формі, підбадьорюють у найскладніші хвилини життя, а творчість – відкрита сторінка веселої вдачі українського народу.

Н.К.РЕРИХ. БУДУЩЕЕ

Вы спрашиваете меня о будущем некоторых стран и кончаете словами Бернарда Шоу, что "красный человек степей победит". Отвечу Вам вне географических ограничений. Сейчас и страны переименовываются и границы народов единого человечества колеблются. Армагеддон, разгоревшийся в 1936 году, напомнил человечеству, какие именно основы создадут светлое будущее. Победит тот, кто сумеет покрыть механическую цивилизацию истинною Культурою.

Человечество переживает труднейший период переоценки ценностей, когда Культура проникает в широкие массы и совершается сдвиг сознания. 

Каждый деятель, понимающий значение Культуры, знает, насколько нелегко бороться с ветхими предрассудками и идти навстречу новому сознанию, открытому в сердцах молодых.

Во всей моей деятельности мне довелось близко встречаться с молодежью и удостоверяться, насколько легко и естественно они мыслят об обновлении жизни, пока в них не проникнет ханжеская зараза предрассудков. Дети от самых ранних лет любят, когда им поручается работа взрослых, но по мере роста они заражаются "детскими" играми, вроде гольфа, футбола, кулачных боев. Свиноподобное занятие валяться и бороться в грязи, к удивлению, находит своих энтузиастов. Такое времяпрепровождение, конечно, никто не назовет культурным, ибо здоровый физический спорт не имеет ничего общего с безобразием приведенных уродств.

Победит тот, кто любит труд и понимает, что не золото, но именно трудовая единица является истинною ценностью. 

Что грозит русской культуре? Михаил Казиник

Эмоциональное и острое интервью Михаила Казиника британскому изданию.

Русская культура, тайны гениев и наше будущее. Произошла ли отмена культуры? Прогнозы на ближайшее будущее и рассуждения о свежих новостях. Каким будет новый 2023 год кролика. Сегодня все смотрят политиков, Россия 24, новости о войне, Украина, но, позвольте немного отвлечь вас от этого и напомнить, что политика - вовсе не главное наше отличие от животных и с культурой она имеет мало общего.

Е.Г.Петренко. Размышления на тему картины Н.К. Рериха "Сострадание".

Буду просить обратить особое бережное внимание на "Сострадание" - это моя самая любимая". В лекции прозвучат размышления автора на тему картины "Сострадание", а также будут предложены определения понятия сострадания в философских системах Востока. Лектор покажет, как Н.К.Рерих в своем творчестве и жизни поднялся на вершину Сострадания и как энергетически передал в своем произведении искусства эту ступень духовного завоевания. Лекция состоялась 31 июля 2021 года в 14 (МСК) и  проходила в онлайн-формате. Лектор: Елена Григорьевна Петренко - директор Одесского Дома-Музея им. Н.К. Рериха.

В 1936 году Николай Константинович Рерих написал картину "Сострадание". Это произведение вместе с другими работами Н.К.Рериха и его младшего сына - художника Святослава Рериха было переданы в Ригу, где 10 октября 1937 года при Латвийском обществе Рериха открылся музей. Е.И.Рерих в письме от 19 февраля 1937 года писала руководителю Общества в Риге - Рихарду Яковлевичу Рудзитису: "Отбирали мы эти картины вместе с Н.К. [Рерихом], и среди них имеются мои любимые.

УРОКИ ИСТОРИИ (из последнего интервью Людмилы Васильевны Шапошниковой)

– Известно, что в 1926 г., прервав свою центральноазиатскую экспедицию, Рерихи посетили Москву. Наверное, у них была какая-то конкретная, а не просто экскурсионная цель?

– Безусловно, они прибыли на родину не просто так – они хотели сделать важное предупреждение молодой Стране Советов. Ясно, что подобную мессианскую роль в то время возможно было осуществить лишь через произведения культуры. С этой целью Рерихи принесли в дар семь картин из серии «Майтрея» о приходе будущего Будды. Сейчас эти картины хранятся в Нижегородской галерее. Уцелели они благодаря усилиям Максима Горького. Второй дар – ларец с гималайской землей. Третий – книга под названием «Община». Это одна из книг «Живой Этики». Она-то и содержала конкретное предупреждение. 

1926 г. был поворотным моментом в истории нашей страны. Сталин вовсю рвался к власти, задумывались коллективизация и индустриализация, катился к закату нэп… Рерихам было ясно, что Россия стоит на перепутье: пойдет она дальше по пути превращения в тоталитарное или демократическое государство, зависит от тех, кто находится у власти. Им-то и была адресована книга, где речь шла о том, что община, коммуна должна возникнуть на духовно-культурной основе, в ней не должно быть места насилию. 

Собственность нужна человеку не для того, чтобы упиваться своим материальным богатством, а для того, чтобы иметь возможность помогать другим людям.

– Разве это не утопия?

– Думаю, нет. Общество, где практически нет воровства и преступности, возможно, но для его создания нужны условия, которых у нас нет. Напротив, мы живем в стране, которая демонстрирует пример безнаказанного нарушения законов, причем на всех уровнях. А причина проста – отсутствие нравственных ориентиров, национальной идеи, которой может и должна стать культура. 

ПЕРИОДЫ ПЕРЕМЕН

В периоды революционных преобразований очень тяжело живется тем людям, у кого душа не обременилась страстями и не спрятала их в своих подземельях. Таким нечего менять в своих привычках, им ничего не надо кроме мира, справедливости, дружбы и возможности честного труда.
Если в стране, где происходят перемены, таких спокойных, миролюбивых, дружелюбных и работящих окажется большинство, то они способны построить ту жизнь, какую пожелают. Они допустят тот политический строй, который будет им понятен, установят те законы, которые сочтут наиболее справедливыми.

Экономические взаимоотношения упорядочиваются на той основе, которую исповедует большинство.

Если в большинстве окажутся люди, обуреваемые энергией гордыни, жадности и невежества, то и строить они будут исключительно для себя и по своим законам и понятиям.

(Э.А. Пиньковская. „Кто ты?")

Читать полностью

Дмитрий Лихачёв об интеллигентности

Многие думают: интеллигентный человек — это тот, который много читал, получил хорошее образование (и даже по преимуществу гуманитарное), много путешествовал, знает несколько языков. 

А между тем можно иметь всё это и быть неинтеллигентным, и можно ничем этим не обладать в большой степени, а быть всё-таки внутренне интеллигентным человеком. Интеллигентность не только в знаниях, а в способностях к пониманию другого. Она проявляется в тысяче и тысяче мелочей: в умении уважительно спорить, вести себя скромно за столом, в умении незаметно (именно незаметно) помочь другому, беречь природу, не мусорить вокруг себя — не мусорить окурками или руганью, дурными идеями (это тоже мусор, и ещё какой!). Я знал на русском Севере крестьян, которые были по-настоящему интеллигентны. Они соблюдали удивительную чистоту в своих домах, умели ценить хорошие песни, умели рассказывать «бывальщину» (то есть то, что произошло с ними или другими), жили упорядоченным бытом, были гостеприимны и приветливы, с пониманием относились и к чужому горю, и к чужой радости.

 Интеллигентность — это способность к пониманию, к восприятию, это терпимое отношение к миру и к людям.

Дмитрий Лихачёв

Михаил Казиник об отмене русской культуры

"Культура в ИСКУССТВЕ – превознесение добра!"

                                                                                                       

Сегодня все смотрят политиков, Украина 24, Россия 24, новости о войне, но, позвольте немного отвлечь вас от этого и напомнить, что политика - вовсе не главное наше отличие от животных.

В интервью каналу @И Грянул Грэм Михаил Казиник рассуждает об отмене русской культуры, конфликте с Познером, Урганте, выступлении в Госдуме, увольнении с радио и войне. 💎Все книги, фильмы и диски Михаила Казиника можно приобрести в  интернет-магазине https://kazinik.com/

НОВЫЙ ЧЕЛОВЕК

Формирование сознания нового человека-гражданина в Эпоху Сострадания – задание для всего человечества. Это не столько вновь изобретенный процесс, сколько продолжение того, начало чего и обозреть не всякий может.

Апостол Павел объяснял своим новообращенным христианам, бывшим язычникам, азы христианского учения. «Сеется тело душевное, восстает тело духовное». Значит, в человеке есть тело душевное, есть тело духовное. Далее сказано: «первый человек (Адам) стал душею живущею; а последний Адам (Иисус Христос) есть дух животворящий.Но не духовное прежде, а душевное, потом духовное. Первый человек – из земли, перстный; второй человек – Господь с неба» (ап. Пав. 1-Кор. 15:44-47).

В каждой эпохе и в каждом столетии имеется своя программа для развития «души живущей» земную жизнь, которую следует выполнять природе и человеку, развивающемуся в содружестве с нею (природой). Человечество, если внимательно присмотреться, круг за кругом, эпоху за эпохой проделывает путь, совершенствуя свойства, дарованные изначально. Цивилизация (наука, культура) способствует развитию пяти органов чувств: глаз, чтобы видеть; ухо – слышать, нос – обонять, язык – вкус, кожа – осязать. Все эти свойства органов развиваются от примитивизма до совершенства. Но недаром говорят о развитии «шестого чувства»! Что это такое? Интуиция. Возникновение этого чувства объяснить сложно. Оно возникает вдруг, когда человек видит, знает, понимает явление или событие не так, как это делают остальные.

Главный распознаватель эволюционного развития – сердце. В нем, как в центральном органе души, заложено все, на что способен в настоящий момент конкретный человек. В нем же хранится память прошлых накоплений, то есть, многочисленные опыты «быстротекущих жизней». Результаты бывали положительные и отрицательные. Память о положительном опыте, будет сигналить радостью. Об отрицательном – всякий раз иначе. И если нет радости, значит поступок не верный, а если радость омрачена сомнениями – не совсем правильное решение.

Далай-лама о человечестве, науке и морали

Сегодня человечество находится на перепутье. Новейшие достижения в области нейробиологии, и в особенности генетики, к концу двадцатого столетия открыли новую эру в истории человечества. Наши знания о человеческом мозге и теле на клеточном и генном уровне вкупе с технологическими возможностями для манипулирования генами достигли такого высокого уровня, что вместе с ними возникает великое множество проблем этического характера. Совершенно очевидно, что наша мораль попросту не поспевает за столь быстрым прогрессом в области освоения новых знаний и возможностей. При этом последствия новых открытий и их практического применения настолько серьезны, что речь идет уже о самом понятии человеческой природы и сохранении человека как вида.
Мы, как общество, больше не можем придерживаться той точки зрения, что наша задача состоит лишь в том, чтобы и дальше развивать научное познание и совершенствовать технологии, предоставляя каждому отдельному человеку выбирать, как использовать это знание и технологические возможности. Мы должны найти способ сделать так, чтобы базовые гуманные и этические соображения принимались во внимание при определении направления научного развития, особенно в биологических науках. Говоря о базовых этических принципах, я не призываю объединить религиозную этику и научный поиск. Я скорее имею в виду то, что я называю «секулярной этикой», которая включает в себя такие ключевые этические принципы как сострадание, терпимость, забота, уважение к другим и ответственное использование знаний и технологических возможностей – принципы, для которых не существует барьеров между верующими и не верующими, между последователями разных религий.

Далай-лама
22 березня 2014 р. ·

Біла Церква – місто Добра: громадська стратегія

Ми вже згадували про три  причини проблем нашого суспільства і держави – безкультур’я, безсистемність в управлінні та безвідповідальність. Але вказати на причину біди – це лише півкроку до її усунення. А що треба зробити, щоб опинитися у омріяному світлому майбутньому? Є думка, що на це питання можлива лише одна правильна відповідь: творити добро, змінювати себе, а головне – діяти, не рахуючи, скільки добра отримаєш у відповідь… «Біла Церква – місто Добра». Ще не так давно красномовний плакат зустрічав усіх, хто приїздив до нашого міста з боку столиці. А потім раптом зник, як і розмови про місто Добра. Чи то Добра цього так мало стало, чи мрії у міських очільників змінилися, але Біла Церква вже стала «містом Ярослава». Але ми впевнені, що даремно відмовилися від «Добра». Для нас велична мрія про «Білу Церкву – місто Добра» є дороговказом. Адже саме з мрії починається будь-яка дія. Яка мрія - таке і майбутнє. А значить, у майбутнє Добра ведуть:

Ярослав Мудрий

Добра думка – Добре слово – Добра справа

Захист безпритульних тварин: що пропонують лідери шкільного самоврядування

19 червня 2018 року затишна галявина на території Білоцерківської гімназії № 2 на 2 години перетворилась на таке собі імпровізоване "кафе". Ба, навіть більше, - "Світове кафе". Так називають один з методів пошуку рішень.
Організатором заходу став Фонд "Творча Ініціатива", у складі якого працює Євроклуб "Разом", очолюваний Наталією Петрушко.

Чому мова йшла про безпритульних тварин?

У червні 2017 року білоцерківські члени Євроклубу за підтримки Програми ЄС Еразмус+ взяли участь у польсько-українському проекті «Відповідальний господар». Передумовою створення проекту була проблема, яка останнім часом загострилася у Європі, в т.ч. Польщі та Україні: на прохання дітей батьки купують їм домашніх тварин, а через 2-3 тижні дитина, погравшись, починає розуміти, що тварина потребує догляду, уваги, терпіння, часу. І що вона зовсім не іграшка. Як результат, значна кількість цих тварин викидається на вулицю.
Отже, потрібні зрозумілі й чіткі засоби інформування дітей та молоді, що чекає на них, якщо вони візьмуть додому тварину. Щоб їхній вибір став усвідомленим та відповідальним.