середу, 24 грудня 2014 р.

Культурна політика в незалежній Україні: не сповнені надії і втрачені можливості. Що далі?


Для нової влади у нових умовах перехідного періоду від авторитаризму до демократії, де загострилися всі соціальні проблеми, культура стала валізою без ручки: важко нести і кинути не можна, бо в ній є щось цінне, але поки невідомо що і як його використати. 

На найглибшому рівні українського народу, на рівні культури, протягом століть його недержавного буття зберігалась і передавалася з покоління в покоління найвища цінність – свобода . В умовах неволі цінність свободи набувала різноманітних форм культурного вираження і поширення у різних верствах народу. Це впливало на якість стосунків із зовнішнім світом, на розвиток інших цінностей, які відображали сенс життя, на поведінковий модус і на організаційні форми, виражалось в героїзації борців за свободу і міфологізації боротьби як способу визволення. На рівні культури формувалися й транслювалися культурні форми та способи захисту своєї ідентичності від зовнішнього політичного, ідеологічного і релігійного тиску. Знамените «хуторянство» є однією з таких форм.

Якщо виходити з чотирирівневої моделі суспільства: культура, громадянське суспільство, інституції, ідеологія, то в умовах бездержавності культура як найглибший рівень, на якому формуються сенси життя, цінності, свідомість, традиції, не могла мати впливу на формування інституцій, а лише в певних умовах обмежено і підконтрольно створювала зародки громадянського суспільства та формувала ідеологію, орієнтовану на боротьбу за незалежну державу.

Прощання з ілюзіями: будуємо Державу Справедливості та Відповідальності

– Товарищ прапорщик, остановите поезд!
– Поезд, стой! Раз-два! (Анекдот радянських часів)

Це про те, що як і поїзд, – досконалу в своєму роді корупційну систему і викривлену
свідомість громадян аж ніяк не подолати намірами, розмовами та командами про «реформи». Якщо хтось мав ілюзії, що українських корупціонерів можна здолати одною лівою, прийнявши найкращий закон, запровадивши спеціальний комітет і давши найширші повноваження чесним-пречесним комітетчикам – його можна негайно записувати у клінічні оптимісти або клієнти цікавих закладів для Наполеонів.

         

Останнім часом найпопулярнішим словом, поряд з «війна», стало «реформи». Якщо відверто, його вже настільки затерли і знівелювали, що будь-яке згадування автоматично викликає іронічну посмішку. Бо поки що мало конкретних кроків – одні розмови, люди не відчувають конструктивного руху до змін. Правда, є надія на новий уряд, особливо на досвідчених та непідкупних західних «варягів», яких Європа й Америка, втомлені від хронічного безслідного зникнення фінансової допомоги та кредитів, змушено делегували на ключові урядові посади.




вівторок, 4 листопада 2014 р.

Не заигрались ли политики?


Стоит проанализировать: не заигрались ли политики?
Бывает такое, когда выборы ради выборов, чтобы
захватить власть.Реформы ради реформ, чтобы ничего
не делая, симулировать активную деятельность.
Конфликт ради конфликта, чтобы неудачи списать
на противника. Такое встречается и в быту: болезнь
ради болезни, чтобы получать льготы. Подобное
поведение называется СИБУРДЕ (симуляция бурной
деятельности).

Где же предел?
Где мера целесообразного и соизмеримого поведения? Построением
такого государства, где у людей в сердце – Божественные заповеди,а в разуме –
старание их выполнить, человечество занимается много тысячелетий.

1.  Народ достоин своего правительства (так как избираются лучшие из худших).

2. Политики делают то, о чем втайне мечтают их избиратели
(в делах депутатов, как в зеркале, отображается то, что народ носит в мыслях
своих).
3. Нельзя объять необъятное (нельзя осчастливить всех, во всем и сразу).


Ия Сапина. Ликбез - Товариство культури "Світло" (читать полностью )


неділю, 2 листопада 2014 р.

ПРАВИЛА ХОРОШОГО ТОНУ (згадаєм)



Правила хорошого тону цікаво та зрозуміло викладені у книжці для дітей Емми Піньковської "Моя земля", призначеній для формування почуттів: миролюбності, правдивості, вдячності і відповідальності, таких необхідних у вихованні дітей раннього віку.
Нам, дорослим, не завадить час від часу теж їх згадувати. 
Читати книгу повністю

Правило перше: не плюй на землю! Якщо треба виплюнути з рота зайву слину, то це можна зробити непомітно в серветку або в носовичок. Ці речі слід мати при собі постійно. Будь благородною людиною.
Правило друге: не сміти. Кидай сміття тільки в урну, або в сміттєвий бак, або в свою кишеню. Пам'ятай, що порядок і чистота зберігаються не там, де прибирають, а там, де не смітять. Будь охайною людиною.
Правило третє: не руйнуй! Не ламай, не обривай гілок з дерев, кущів, не зривай квітів у парках, у лісі, на вулиці. Не дряпай стіни в під'їздах і ліфтах. Посади дерево або квітку. Так ти принесеш радість усім, що живуть поруч з тобою. Будь дбайливою людиною.

понеділок, 27 жовтня 2014 р.

Збережемо "Олександрію" для нащадків !


25.08.2018р.
Дендропарк "Олександрія". Най, най, най
Рекорди дендропарку «Олександрія»:
- найбільший дендропарк України – площа 405,6 га;
- найстаріший дендропарк України – заснований у 1788 році;
- має найбільшу серед парків і садів України колекцію рослин – понад 2500 видів, сортів та форм;
- діброва парку є найбільшою старовіковою (середній вік дубів 200 років, максимальний – понад 400 років) і чистою заплавною дібровою України (можливо навіть Європи) – площа 48 га;
Велика галявина (композиційне ядро парку) має більше 200 років, є рекордсменом за кількістю рослин, що зростають на обмеженій площі – 170 видів на 10 га.
- на території парку зростають найстаріші в Україні тюльпанове дерево та сосна Веймутова.
Так написано про наш Білоцерківський парк «Олександрію» на одному з сайтів. Можна ще знайти в інтернеті, спеціальних виданнях чимало матеріалу по темі. У 2002 році їй був присвячений цілий номер "Міської газети" (№35(69) від 9.09.2002р). Серед дописувачів були шановані люди: художники, науковці, працівники парку, громадські діячі – дуже цікавий матеріал. Піднімались різні аспекти життя парку, згадували про програму його розвитку та спостережну раду з посиланням на статтю «Олександрію треба рятувати усім миром» (газета «Сім’я», №9 від 28.02.2002 р.) Далі про наболіле. Важко оцінювати як рятували і що врятували ті хто хотів це зробити за останні 12 років?

Факти, на жаль, невтішні, принаймні з точки зору кількості втрачених цінних дерев. Стихія постаралась, час невблаганний теж мабуть бере своє. Найбільше вражає втратами велика галявина: від Веймутової сосни залишилась третина, є інші загиблі та поранені дерева, рятують їх як можуть, а вони все одно гинуть наче сигналячи нам про те, що не так щось робимо.

Наскільки можна спостерігати, особливо за останні декілька років, кардинально змінилась поведінка пересічних відвідувачів на тій же Великій галявині: під соснами та березами частенько розташовуються (навіть з дитячими колясками) групки відпочиваючих, буває бігають собаки і діти, граючи в м'яч. Про весільні кортежі вже зайве й говорити: заходять далеко в глиб галявини для фотографування. Сміття звичайне явище, можна за декілька хвилин назбирати на відстані витягнутої руки від доріжки, жменю обгорток від цукерок, морозива, останки гумових різнокольорових кульок, пластикові пляшки трапляються теж. Все це при тому, що урни поряд в достатній кількості та й прибирається регулярно. Всі ці явища набрали досить масового характеру.

20.05.2012 р.
Можна вже і авто побачити, що повільно рухається алеєю збоку руїн вздовж галявини. Може виняток і випадковість звичайно. Ось з другого боку галявини сперлись на величезну тополю (осокір), яка на превеликий жаль починає всихати, два новенькі спортивні велосипеди, їх власники відпочивають на лавочці поряд. Таке суспільство споживання маємо, нічого тут додати.
А була ж Велика галявина як святиня – «ні ногою», багато поколінь білоцерківців так виховані, тому і боляче дивитись на цю «демократію», яка проявляється як вседозволеність та потурання замість відповідальності та законослухняності.
"Велика галявина повинна бути заповідною. Такого трав'янистого покриву не зустрінеш у ландшафтних парках. І хіба це не наша гордість і краса, що ми її будемо перетворювати просто в газон?" - писала ще 2002 р. Галина Кляшторна, науковий співробітник дендропарку.

Все починається ніби з дрібниць, а призводить до великих негараздів і на Великій галявині теж.

Зараз навіть зауваження дітворі та молодшому поколінню незручно робити, ні на що посилатись, не має таблички про правила поведінки на галявині. Така табличка біля центрального входу є: про правила поведінки на екологічній алеї, з поясненнями, проханнями, дотепними жартами навіть. При спробі все ж зробити таке зауваження, у відповідь дівчиною десь років 20 було сказано таке: «А вам чим це заважає, ідіть куди йшли, всі так чинять і охорона, коли ходиш, ніколи нічого не каже».

Читати в таких випадках лекцію про охорону довкілля якось недоречно, сто відсотків - правильно не будеш почутий. Спасибі, що не послали далі, а тільки туди, куди йшли і навіть на ви. Якщо без жартів, то мабуть для виправлення ситуації, табличкою (бажано декількома) з поясненнями та закликами не обійтися. Можна ще додати попередження про штраф на кругленьку суму і номер телефончику по якому можуть зателефонувати пильні відвідувачі і попередити про порушників охороні, функції якої теж доречно переглянути. Громадський контроль з посвідченнями та «фотосесією» ще можна організувати, головне захотіти і рухатись в потрібному напрямку, роблячи необхідні кроки. Ось такі роздуми з приводу. Ми ж в Україні бажаємо гідного життя, як у Європі. Там порядок:переплутав урни з сміттям, не туди ненавмисне викинув - прийде платіжка, будь здоров - і все.
20.05.2012р.
Хотілось би звичайно спиратись на людське сумління, та не в усіх ,на жаль, воно є. У когось спить, хтось недовиховав, когось недовиховали, не засвоєні як слід правила хорошого тону, забуваються добрі традиції, а у звичку входить зовсім інше. На даний час маємо те, що маємо, як казав один відомий наш політик.

Навіть героїчна боротьба з наслідками мало що вирішує, якщо не усунено причину. Медики це дуже добре знають на прикладі людських недугів. З хворобами суспільними все аналогічно, основні з яких: байдужість, споживацька психологія, низька загальна культура. Мало хто усвідомлює, що екологія душі людини, викривлене, егоїстичне мислення більшості призводить до екологічних проблем у природі, спричиняє стихійні лиха і руйнує гармонію. Хто ж винен? Що і як робити? З чого починати? Мабуть прокидатись, усвідомлювати стан речей, об’єднуватись і поступово виправляти, що можливо.

Настав час змін, реформ. Перш за все у своїй голові та душі - почуттях. Тоді можна спробувати щиро відповісти на питання:

«Олександрія» - сьогодні, а що побачать наші нащадки?

Скільки видів рослин з 170 на Великій галявині витримають таке знущання, якщо не усвідомимо свою відповідальність та не відродимо добрі традиції, якщо не врятуємо усім миром? Вочевидь, бракує (як на загал) нам, відвідувачам "Олександрії", належної поваги та вдячності до Матінки Природи, до праці тих, хто залишив нам парк у спадок, і тих, хто зараз його оберігає. Є над чим замислитись кожному, можливо пригадати правила хорошого тону
Не зашкодь! Врятуй і збережи!

середу, 15 жовтня 2014 р.

Весь мир сегодня тесно взаимозависим


Я всегда говорю, что настало такое время, когда мы должны прежде всего думать о человечестве, благополучии человечества.
Веками мы делили людей на «своих» и «чужих», и между «своими» и «чужими» возводили глухую стену. Это разделение лежит в основе насилия: применим насилие, уничтожим «чужих» и выйдем победителями.

 Но в современных реалиях этот принцип больше не действует. Весь мир сегодня тесно взаимозависим. Сама действительность говорит нам о том, что в своих поступках мы должны исходить из того, что все мы одинаковые человеческие существа, должны руководствоваться всеобщими интересами и ясным пониманием единства человечества.
Пришло время понять, что люди одно большое «мы». Весь мир часть этого «мы», часть моего «я». Так вы сможете преисполниться искренней заботы о благополучии других…


середу, 3 вересня 2014 р.

О ПОЛИТИЧЕСКОЙ КАРМЕ


 Люди не задумываются о том, что их карма создается ими самими. Вообще-то слово карма переводится как действие. Потому любое действие (равно как и бездействие) влечет за собою определенные последствия, приносящие радость или огорчение человеку. Надо знать, что осознанное бездействие зачастую приносит успех, а бездумное действие может вылиться в неудачу.
На собственных ошибках учатся все разумные люди, "homo sapiensы". Народ, взрастивший и избравший своих политиков, обязан наблюдать, анализировать, делать выводы: согласен с тем, что происходит в стране или не согласен?
 Ия Сапина. Ликбез - Товариство культури "Світло" (читать полностью )

ВОЛЯ, ПРАВА И ОБЯЗАННОСТИ


Украинский народ, вдохнувший воздух свободы и независимости, с огромным энтузиазмом восстал на Майдане против той формы государственного правления, которую проводили украинские политики.
 Часто можно услышать сегодня  слова: воля, свобода, право, с пафосом произносимые с трибун, с телеэкранов, в печатных изданиях. Проверь, избиратель, правильно ли ты понимаешь произносимые политиками слова? Оцени, не вкладывается ли иной смысл? Не искажается ли суть явления?
Ия Сапина. Ликбез - Товариство культури "Світло" (читать полностью )


четвер, 7 серпня 2014 р.

ЛИКБЕЗ

Чтобы судить кого-то за что-то, надо самому быть без этого самого греха.
Чтобы уличать кого-то, что делает  «не то», «не так» и «не тогда», надо самому хотя бы раз сделать «тогда, то и так», как советуешь. Делать намного труднее, чем критиковать и выражать недовольство. Потому, современному образованному и неравнодушному избирателю следует запомнить три основных правила  политической грамоты.

 
1.  Народ достоин своего правительства (так как избираются лучшие из худших).

2. Политики делают то, о чем втайне мечтают их избиратели (в делах депутатов, как в зеркале, отображается то, что народ носит в мыслях своих).
3. Нельзя объять необъятное (нельзя осчастливить всех, во всем и сразу).


Ия Сапина. Ликбез - Товариство культури "Світло"(читать полностью для определения своего изберательского интеллекта и культуры несогласия)


вівторок, 17 червня 2014 р.

Правила політичної культури


"Не відбувається змін лише з вищою мудрістю і нижчою дурістю." (Конфуцій)
Інша планка морального розвитку суспільства спричинить появу інших правил поведінки, звичаїв.


Принцип справедливості диктує правила політичної культури.

  • Щоб заробітну плату депутати й чиновники мали середню по країні.
  • Щоб житло отримували тільки відомче і лише на час «служіння» народу. Це для профілактики непомірності в них.
  • Щоб не було ніякої недоторканності, крім тієї, що в Конституції визначена для всіх громадян цієї країни.
  • Щоб була заборона на будь-які щомісячні, квартальні, ювілейні грошові премії!
  • Щоб була заборона на дорогі подарунки від відвідувачів. Це для профілактики корупції.
  • Щоб закони від початку до кінця писалися депутатами самостійно, з обов'язковою перевіркою у  незалежних експертів на їх сучасність і необхідність. Це для перевірки компетентності.
При виконанні цих простих правил процес виборів в депутати спростився б, різко подешевшав і висвітлив наміри, з якими люди рвуться до влади. Ті, хто погоджувався б у таких умовах на певний час «послужити народу», принесли б більше користі своїм співгромадянам, а не тільки собі, своїм родичам і знайомим, як це практикується в багатьох країнах сьогодні.

Будь-яка влада повинна вміти:
  • зберігати мир у зовнішній політиці (не творити ворогів), 
  • зберегти внутрішній порядок (бути суворою, але справедливою до співгромадян), 
  • створювати умови для придбання і множення соціальних благ усіма жителями країни, шляхом розвитку їх індивідуальної творчої діяльності.
Ці умови повинні бути надані в різній формі, але завжди повинні
залишатися такими по суті: не руйнувати мир, не шкодити обраній
суспільством системі порядку, не заважати творчості.
Мир, справедливість, процвітання! Ідеальна модель, нічого не скажеш! Але для цього треба як мінімум любити ближніх своїх, а себе вважати відповідальним за їх благополуччя.
А кожному громадянину намагатися не бути скиглієм-невдахою,
що нарікає на час, на систему, і на інші причини «невезіння» в
житті.
Це є ознакою не інтелігентності нової епохи. Треба не вимагати співчуття до себе, а вміти дарувати співчуття тим, хто нас оточує.

пʼятницю, 6 червня 2014 р.

Гра без правил і без прав


             

«Пилите гири, Шура, они золотые». Ця фраза Великого Комбінатора згадалась, коли читаєш численні матеріали неоголошеної війни «бледнолицых с красноносыми», чи то пак перевізників з пасажирами чи влади з населенням у Білій Церкві.


Останнім бойовим зіткненням стало звернення міської Координаційної ради національно-демократичних сил «Народовладдя» до ключових посадовців міста з вимогою дати юридичну оцінку діям автотранспортних підприємств «Валоїс», Білоцерківський автобусний парк, «Діліжанс», КАН.

пʼятницю, 30 травня 2014 р.

Держава громадян на філософському грунті відповідальності та справедливості



  Зростання громадянської свідомості в українському суспільстві гостро окреслила
прірву, перед якою стоїть наша держава. Маю на увазі вектор розвитку, який вперто
цементується кожним черговим урядом чи депутатським корпусом, під назвою
«держава халявщиків». 


Конституція України гарантує громадянам держави рівність, певні права і вимагає виконання певних обов'язків та взаємної відповідальності. Проте якось воно не складалося. Наведу кілька прикладів. Бюджет лікування 450 народних депутатів у лікарні «Феофанія» урівноважує витрати на всю українську сільську медицину. А існування потужної тіньової економіки і офшорних оптимізацій прибутків компенсує пусту державну казну. Вже не кажу про отримання незаслужених пільг, преференцій чи компенсацій. Незаслужених – це значить, що людина отримує те, що не сплатила чи не відпрацювала. Чи привласнила…
Підкреслю, що маю на увазі не лише багатіїв. І тут випливають прості запитання, на які важко відповісти однозначно:Чи буде справедливим, якщо безоплатна освіта чи медична допомога буде надаватися виключно людям, які сплачують податки?Чи має держава надавати безоплатно допомогу погорільцю, який навіть не задумувався підтримати державу часткою свого доходу?

понеділок, 26 травня 2014 р.

Про пам’ятники старі та нові



11 травня 2014 року у дендропарку «Олександрія» міста Біла Церква відбулося урочисте відкриття пам’ятника його засновниці О. В. Браницькій (робота скульптора Максима Василенка).

На заході, серед присутніх, були і міський голова і навіть представники литовської делегації. Пройшло все чудово і радісно.

Подія висвітлена в місцевій пресі. Наскільки мені відомо, сама скульптура викликає тільки захоплені та схвальні відгуки відвідувачів парку. Хіба що декому не подобається обране для її встановлення місце. Можливо воно тимчасове, а може в його обранні є сенс не всім відомий та зрозумілий.У всякому разі приємно, що така  вишукана  скульптура прикрашає наш парк.
Та  шкода, що поки ще не дуже, але встигли знизу забруднити цей білосніжний вишуканий витвір, бажаючі все помацати власними руками. А то й ще поставити своїх маленьких діточок на постамент  для фотографування або й просто для розваги. Така в нас зараз, нажаль, культура відпочинку.
Шановні білоцерківці та гості міста, давайте будемо більш дбайливо та обережно ставитися до творів мистецтва та виховувати в цьому дусі підротаюче покоління!  
                   Спаси и сохрани на долгие века
                 прекрасное. что создала рука...

Радістно, що пам’ятник Богдану Хмельницькому належним чином доглянутий, оновлено покриття, навколо цвітуть чорнобривці, а нещодавно ще був  у занедбаному стані.
Пам'ятник Богдану Хмельницькому  Погруддя Григорія Потьомкіна прикрасило "Олександрію"    

понеділок, 19 травня 2014 р.

Єднаймося, бо ми того варті!


      
Скільки було розмов про необхідність змінити правила життя, негайне створення гарантованих запобіжників концентрації абсолютної влади в одних руках? Багато. Чим закінчилося? Принципово нічим: у Верховній Раді знову продовжилась практика "піаністів", а ми починаємо гратися у вибори. Вп’яте готуємося обирати Президента, який має лише права і не несе будь-якої відповідальності.
Відомий соціолог Ірина Бекешкіна нещодавно вказувала: "Насправді проблема не в тому, хто буде керувати Україною після відставки Януковича чи Азарова. Потрібно терміново трансформувати Україну в нормальну, цивілізовану, демократичну країну, в якій народ матиме важелі впливати на будь-які рішення влади і без Майдану. Адже революції виникають там і тоді, де не працюють механізми демократії".

пʼятницю, 4 квітня 2014 р.

Дещо про реформу місцевого самоврядування

 Не знаю як вам, але мені вже смішно вислуховувати численні гасла про неминучу реформу
місцевого самоврядування через «децентралізацію» і «справедливість у розподілі податків». 
Адже потужна виборча політична риторика майже повністю заглушила не лише голос 
громадянського суспільства, а й просто логіку. 


Таке враження, що політики всерйоз думають, що простий перерозподіл податків зможе вирішити всі проблеми місцевого самоврядування. І намагаються не помічати системний пакет законодавчих ініціатив, підготовлених громадськими активістами, втілення яких може дійсно кардинально змінити життя в Україні.В цій ситуації хочу вставити і свої 5 копійок на означену тему. Але спочатку давайте спробуємо кинути побіжний погляд на те, чим є місцеве самоврядування зараз. Отже, згідно чинного законодавства у місцевого самоврядування
Завдання:
  • зміцнення засад конституційного ладу України
  • забезпечення реалізації конституційних прав людини і громадянина
  • створення умов для забезпечення життєво важливих потреб та законних інтересів населення
  • розвиток місцевої демократії.

четвер, 6 березня 2014 р.

ПЕРИОДЫ ПЕРЕМЕН





О чём поёт ночная птица,
Одна в осенней тишине?
О том с чем скоро разлучится
И будет видеть лишь во сне.
О том, что завтра в путь неблизкий,
Расправив крылья, полетит.
О том, что жизнь глупа без риска,
И правда всё же победит.

                    (К.Никольский)
Никогда не получает человечество или народ большей свободы, как в период революционных преобразований во Вселенной, на Планете, в государстве, в семье, в личной жизни. Полная свобода (раскрепощение от оков прошлого) обязательно выведет на поверхность все самое сокровенное в человеке. Даже то, чего он не знал о себе сам, не только то, что научился прятать от окружающих. Эти тайные свойства способны задурманить мысли в голове, завладеть желаниями и эмоциями и управлять душой и телом человека.

неділю, 2 березня 2014 р.

Дайош свєтлоє будущєє: Куда йдьом і кто крайній?

      
Ми вже висловилися про надзвичайну потребу негайного створення гарантованих запобіжників концентрації абсолютної влади в одних руках. Що робимо зараз?! Вп’яте готуємося обирати Президента, який має лише права і не несе будь-якої відповідальності? Щоб потім знову збирати Майдан-3?
Скільки було розмов про необхідність змінити правила життя? Багато. Чим закінчилося? Принципово нічим: у Верховній Раді знову продовжилась практика "піаністів", а ми починаємо гратися у вибори. Приїхали...

пʼятницю, 21 лютого 2014 р.

Гарант уже не гарантує. Починаємо будувати нову країну.


     Ми знову хочемо висловитися про Гаранта і радісно стверджуємо, що варто шукати не спосіб повидовбувати йому очі за законом Моїсея, а створити гарантовані запобіжники концентрації абсолютної влади в одних руках. Особливо вельми липких до всього, що добре чи погано лежить.

Перш за все, нам терміново треба припинити боротися з громадянином України, який займає найвищу посаду в державі. Він та його вірні радники з найближчого оточення підступні та ніколи і ні перед чим не зупиняться, доки не втратять коріння, яке забезпечує їхню міць, а саме: монополію на правові та владні рішення і фінанси. Розуміємо, що безліч питань є першочерговими для розгляду старим-новим Парламентом. Але всі зусилля приречені на провал, якщо не відрубаємо ці корені. Що маємо на увазі:

пʼятницю, 14 лютого 2014 р.

Добрі новини в часи великих змін



    
В цей буремний час суспільного протистояння щодня відбуваються добрі події, яких ми просто не бачимо чи не хочемо бачити. Чи може звикли бачити лише щось паскудне, забувши, що у кожної медалі є зворотна сторона.

Проходить певний час, і ми починаємо переосмислювати ті чи інші події, настрої чи прагнення. І сьогодні вже не такою безхмарною виглядає Євроінтеграція із заплющеними очима чи, навпаки, в іншому світлі виглядають рішення ключових гравців українського політикуму.
Наприклад, Президент України без єдиного поруху пальця виявив, що неймовірна кількість відповідальних осіб українського Уряду роками била байдики, не помітивши явних загроз для економіки України у вже узгодженому проекті Угоди про Асоціацію з Євросоюзом. І цим фактично завдали величезних збитків всій державі.

вівторок, 21 січня 2014 р.

Чумайдан без ручки варто викинути

Поговоримо про нашого Гаранта. Вірніше, про його місце в нашому житті: реальне та бажане. Не розглядаючи прізвища громадянина, який всідається у керівному кріслі. Просто констатуючи факт, що в нинішніх реаліях українського політичного життя і правових норм Гарант Конституції гарантує лише себе і свої інтереси, а не Конституцію! І будь-які намагання вималювати його білим і пухнастим – це просто маніпуляції піарників та політтехнологів, які на отримані захмарні гонорари густо намазують свій хліб маслом.

Вже протягом двох місяців політичної кризи перша особа країни реально уникає будь-якого компромісу і порозуміння в суспільстві, ставши на шлях репресій і маніпулювання Конституцією. І це красномовний показник, що посада Президента виявилася для суспільства «валізою без ручки».

понеділок, 20 січня 2014 р.

Справедливість – це душа держави!

     Не будемо переповідати історію про конституційну революцію, а фактично державний злочин, який здійснили «більшовики» 16 січня 2014 року. Думаємо, деталі свавільного голосування більшості депутатського корпусу за неконституційні закони вже відомі всім, хто цим цікавиться. А от про деякі висновки, які зробили для себе, вважаємо за потрібне висловитися.

Перший висновок – про декларацію невідворотності покарання. Якщо не зараз, то у недалекому майбутньому. Маємо на увазі бажання підготувати і подати заяву про злочин, який, на наш погляд, вчинили:

четвер, 16 січня 2014 р.

Про партії, громадські організації, революцію управління і культурну: написано 2001 року

Напруга в суспільстві не спадає, а про пошук реальних компромісів, здається, мріють лише романтики. Згадалось давнє...
На зламі тисячоліть дві особи, зустрівшись у Білій Церкві, погодились спільно підготувати наукову роботу. Це були росіянин, академік РАЕН Мельников М.С. і українець Панько В. Останній, будучи на той час науковим співробітником лабораторії мас і організацій Інституту соціальної та політичної психології, отримав завдання наукового керівника Донченко О. підготувати аналітичну публікацію. Співпраця виявилася дуже доречною, плідною і вилилася у доповідь на міжнародній конференції та публікацію у солідному науковому виданні (Матеріали до української етнології / Зб. наук. праць. – Вип. 2 (5). – К.: Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології, 2002. – С. 158-164).

Нещодавно публікація потрапила на очі, й ми вирішили поділитися нею з вами: вельми актуальною вона здалася. Подаємо мовою оригіналу.

К вопросу о причинах социальной напряженности в украинском обществе и главных факторах ее динамики

Мельников Н.С., д.т.н., академик РАЕН (Москва), Панько В.И., Институт социальной и политической психологии (Киев)
Трансформация современного украинского общества, которая сопровождается экономическим, политическим и духовным кризисами, объективно стимулирует возрастание социальной напряженности и как результат – социальные конфликты. Соответственно, их изучение и прогнозирование, поиск путей разрешения конфликтных противоречий является чрезвычайно актуальным [1].

суботу, 11 січня 2014 р.

Я последний романтик ушедшего века.



Все суета. И только жизнь превыше,
Когда она достойна и чиста.
И кто-то в ней уже на финиш вышел,
А чья-то жизнь лишь только начата.
Все суета. Престижный чин и кресло…
Пускай другие гибнут за металл.
Не занимать бы лишь чужого места,
Не млеть от незаслуженных похвал.
Все суета - и клевета, и зависть,
И неудачи в собственной судьбе.
Лишь одного я вечно опасаюсь -
При всех властях не изменять себе.
Андрей Дементьев