НЕЗАВИСИМОСТЬ И САМООПРЕДЕЛЕНИЕ (или часто ли совпадает желаемое с действительным?)

«Народ желает быть независимым!» 
«Народ имеет право на самоопределение!»
Чей слух не ласкают эти лозунги? Кто скажет, что произнесенные слова плохие или неправильные?
Действительно, и слова хорошие, и желание правильное у народа, который (или от лица которого кто-то - вождь, партия, правительство) провозгласил независимость и самоопределение. Свершилось! Заявили! Кое-как утрясли все формальности. Де-юре стали независимыми и получили право на самоопределение. Самое время радоваться народу, что желаемая вековая мечта сбылась.
Или не сбылась? Или не у всех? Или надо еще что-то делать, чтобы стать действительно независимыми? Неужели надо самим думать, самим решать, самим выбирать, самим строить, производить, учить, лечить и защищаться, если объявили, что уже ни от кого не зависимы? Почему действительность совсем не такая, о которой мечталось? Все время чего-то не хватает, что-то идет не так, кто-то ведет не туда. Кто виноват, что четверть века объявленная и узаконенная независимость не наступает?

Да и как ей наступить? То Газпром «заламывает» непосильные цены на газ (а денег в бюджете нет!) То Международный Валютный Фонд не дает денег в кредит (столько, сколько нам надо!) То инвесторы - ни свои, ни зарубежные не хотят вкладывать средства в развитие экономики независимой страны (ссылаясь на коррупцию и слабое законодательство). То Евросоюз и США не поставляют оружие (для установления мира и внеблокового статуса самоопределившейся страны).

Про лицемірство, словоблуддя і патріотизм – все в купу задля Порошенка. А совість?..

Римський сенатор Марк Порцій Катон Старший (324-149 рр. до н.е.) кожен свій виступ у Сенаті закінчував словами “Ceterum, censeo Carthaginem esse delendam” – “Карфаген має бути знищеним!” Байдуже, про що йшлося: про якісь побутові проблеми чи про складні геополітичні рішення. Багатьом його риторика набридла, але сенатор виявився досить наполегливим і врешті-решт культура комерсантів, котрі заради успіхів у торгівлі приносили в жертву Молоху власних дітей, була стерта з лиця Землі.

Стверджую, що нинішня корупційна система – Молох, пестливо зрощений Януковичем-Порошенком, – має бути знищена. Без цього не може бути мови про будь-яке майбутнє наших дітей і онуків у нашій країні. Вони просто виїдуть. І саме за напрям розвитку країни йде така шалена боротьба, заради перемоги в якій команда нинішнього Гаранта готова пожертвувати країною.

Що я побачив і відчув на собі: шалене поєднання у середовищі прихильників чинного Президента лицемірства, страхів, псевдопатріотизму, агресії та відсутності критичного мислення. Лицемірство у тому, що вони чудово знають, як грабувала Україну команда Порошенка, як гинули в Іловайську наші воїни з вини недолугих воєначальників, як слова Гаранта розходяться з його діями. Врешті-решт, як Порошенко і Ко фактично приватизували Україну. Та ще і ретельно вимостили й "вичистили" від конкурентів український ринок нафтопродуктів для Медведчука.

ВИБОРИ - ЦЕ ІСПИТ НА ЗРІЛІСТЬ ВИБОРЦЯ

І знову вибори! За кого голосувати? Кого обирати? Як не помилитися? Невже народ знову наступить на ті ж самі граблі, що і раніше? Ці питання звучать скрізь.

Поміркуємо на цю тему, поки є час перед другим туром президентських і парламентськими виборами.

Відповідай, ти задоволений своїм життям? Якщо відповідь «так», то вибір твій визначено. Голосуй за тих, хто був і зараз знаходиться біля керма.

Якщо відповідь «ні», тоді складніше зробити вибір. Не чекай, що «народ зробить правильний вибір». Ти вважаєш, що народ – це всі люди, які населяють цю територію: хворі, ув'язнені, злиденні, безробітні, бездомні. Ти розумієш, як вони голосують?

Є інша частина народу: пенсіонери і ті, хто працює за мінімальну зарплату, хто орендує житло, члени багатодітних сімей. Ти розумієш, як вони голосують?

Є третя частина народу – це ті, хто займається малим та середнім бізнесом, але не цілком легально.

Є ті, хто служить у державних установах.

Є прошарок інтелігенції, люди мистецтва. Ти розумієш, як і за кого вони мають намір голосувати?

З глузду з'їхати! Але ти – частина цього народу, який наступає на граблі на всіх виборах за час здобутої незалежності.

Які висновки? Перш за все, жоден обранець не зможе «догодити на всіх», тому що бажання у всіх людей різні й найчастіше просто «шкурні». Занадто багато таких, хто думає: «я кращий за інших» – «мені потрібніше» – «це моє по праву» (а право визначається за національністю, мовою, вірою?) Що робити?

Якщо ти, як розумно мислячий виборець, думаєш не настільки егоїстично, здатний мислити («ми – громадяни цієї країни» – «нам належать надра, вода, повітря в цій країні» – «всі наші права і обов'язки визначені в Конституції») і якщо таких як ти, – більшість, то не слід хвилюватися. Вибирай з багатьох кандидатів того, хто вже довів своїми діями свою соціальну орієнтацію. Думай, кому довіряєш своє життя і добробут своїх дітей.