Стратегія екзистенційної перемоги: модель тотальної резистентності та трансформація державного управління

Сучасна геополітична ситуація та інтенсивність збройної агресії проти України вимагають не просто тактичних коригувань, а фундаментального переосмислення всієї архітектури національної безпеки та державного устрою. Сьогодні Народ України змушений вести війну на двох фронтах: на бойовому фронті з агресором за країну і свободу та на внутрішньому фронті, де проти народу воює власна влада .

Аналіз поточної фази протистояння свідчить, що ворог розглядає цю війну не як територіальну суперечку, а як процес повної ліквідації української суб'єктності. При цьому некомпетентність та бездіяльність владної команди загнали народ у стан апокаліпсису, дозволяючи ворогу нищити енергетику в періоди лютих морозів. 

Російська система влади, побудована на жорсткій вертикалі та принципах кримінальної ієрархії, орієнтована на довгострокове виснаження України, що робить традиційні методи оборони недостатніми. У цьому контексті Фонд «Творча Ініціатива» пропонує аналітичний огляд необхідних трансформацій, які мають перетворити країну на єдиний військово-промисловий та соціальний організм, здатний не лише вистояти, а й забезпечити стратегічну перемогу.

Анатомія агресора: диктатура як інструмент нігілізму

Для формування ефективної стратегії протидії необхідно чітко розуміти внутрішню природу
ворожої системи. Російська Федерація функціонує як суворо вертикальна структура, де вся повнота влади зосереджена в руках однієї особи — фактично некоронованого монарха з необмеженими повноваженнями. Ця система виключає можливість реального існування незалежних гілок влади, перетворюючи законодавчі та судові органи на беззаперечних виконавців волі лідера. Кадрова політика агресора базується на особистій відданості, що забезпечується системою тотального компромату та кримінальною солідарністю.

ПРО ПАТРІОТИЗМ І ПАТРІОТІВ

Уявне як дійсне!?

"Революцію дійсно революційну здійснити можливо не в зовнішньому світі, а лише в душі і тілі людини". М.Бердяєв

Патріотизм - відданість і любов до своєї Вітчизни, до свого народу, готовність до будь-яких жертв і подвигів в ім'я інтересів своєї Батьківщини.

Жертва - добровільна відмова на користь кого-небудь, чого-небудь.

Про різні форми та прояви патріотизму ми зачасту особливо не замислюємося.

Цікаво про це описано у  главі   книги «Хто ти?» Е.А.Піньковської під назвою «Відчуй себе патріотом своєї країни». Вражає  несподіваний підхід до прояву патріотизму.

«Принести в жертву хоча б частину негативних рис, які в міру вдумливого читання виявиш в собі. Це так просто, підвладне всім. Але це і складно. Архіскладно! Інакше ми всі, люди, що живуть на планеті, були б уже без вад».

Якщо поміркувати і почитати ще й політичний лікнеп автора, розумієш і погоджуєшся з тим, що:

«Майбутнє країни залежить від твоєї праці в перебудові власного мислення з низького чи середнього рівня в наступний, більш високий. Відчути себе будівничим майбутнього можеш і ти, якщо патріот».

Виявляється, що лише носити вишиванку, співати хором, ходити строєм з правильними гаслами, прапорами і плакатами зовсім недостатньо. Спекулювати на патріотичних почуттях співвітчизників і підміняти, спотворювати суть поняття патріотизму, безумовно - злочинно і безвідповідально. Очевидно, що починати треба з себе і подавати особистий приклад оточуючим.

Перезаснування країни: хто стане українським де Голлем?

Василь Куйбіда — президент Всеукраїнської асоціації магістрів державного управління, доктор наук з державного управління, професор, заслужений юрист України.

Розмова з Василем Куйбідою стосувалась нинішнього стану і можливих сценаріїв розвитку країни. Пан Василь аргументував потребу, можливість і механізм перезаснування країни за прикладом П’ятої Французької республіки. Василь Куйбіда — український політик, громадський діяч, провідний науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України.

Наукова стаття В.Куйбіди "Модернізація української держави у воєнний період і її перезаснування після війни", про яку йшла мова в інтерв’ю, розміщена на сайті Фонду "Творча Ініціатива" за посиланням http://cif-bc.blogspot.com/2023/12/bl... Також рекомендуємо познайомитися зі статтею "Про патріотизм і патріотів", http://cif-bc.blogspot.com/2021/03/bl..., а також попередніми передачами: "Три причини корупції і очікувані три революції в ході побудови Держави Справедливості" (https://youtu.be/FIVIDd1wf5I). "Ще раз про симуляцію реформ і чи є світло в кінці тунелю" https://youtu.be/xWj_-w4X2x0 

В публікаціях і відео на конкретних прикладах проілюстровані базові причини корупції, яка пронизала практично усі сфери нашого життя та нашої держави в цілому. Це – спотворені цінності (честь і совість стали в суспільстві переважно архаїчним явищем), керований хаос в управлінні (за якого дуже успішно ловиться рибка в мутній воді) та нарешті – безвідповідальність посадовців і депутатів за свої дії чи бездіяльність. На цьому міцно тримається Система Адміністративної Ренти. В її руках фінанси, законотворчість, судова система та інші атрибути влади, включаючи безумовний вплив на вибори усіх рівнів. 

Чи є вихід із замкнутого кола "фасадної демократії"? Так, світло в кінці тунелю таки є. І це не поїзд, який шалено мчить нам назустріч… Це Українська Громадянська Ініціатива Партнерства для Добра і Справедливості (https://initiative-2025.blogspot.com). Поки що це єдина програма дій, спрямована не на побутополіпшення в суціль корумпованій Україні, а на руйнування базових основ СИСТЕМИ.

SOS! Чиновники нищать швидку допомогу в Білій Церкві

Коротка історія боротьби незалежної профспілки працівників Білоцерківської станції екстреної медичної допомоги з керівництвом обласної ланки системи екстреної допомоги і депутатами Київської обласної ради. На кону – матеріальна база, схеми розбазарювання майна і дерибану грошей проти захисту наших прав на життя і здоров’я.

Саме там, адже ніхто не гарантований у будь-який момент стати «клієнтом» швидкої допомоги (якщо вона діє) чи трунаря (якщо служба розвалена).

В інтерв’ю з головою незалежної профспілки Віктором Євтушенком розкрито лише деякі негаразди, які виникли з причини конкретних дій чи навпаки бездіяльності вищеназваних посадовців, які де-юре найняті на службу суспільству, а де-факто… мав би розібратися суд. 

Більш детально зловживання або байдужість керівництва Київського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, депутатів і чиновників Київської обласної ради, ігнорування ними інтересів мешканців області викладені у Відкритому листі до Президента і Прем’єр-міністра України, Генпрокурора, Міністра охорони здоров’я, народного депутата України М.Бабенка (ознайомитися з документом можна за посиланням http://surl.li/epjzi ). 

Три причини корупції і очікувані три революції в ході побудови Держави Справедливості

Україна за 30 років незалежності з потужного постачальника інтелектуальних та матеріальних ресурсів для СРСР перетворилась у другосортну державу з елементами незалежності та потужною корупційною системою, яка нині контролює практично всі сфери економіки і суспільного життя країни.

В чому причини корупції в Україні, чому українці не спромоглися здолати це ганебне явище і що варто зробити кожній людині, яка вважає себе Громадянином України, задля повного руйнування корупційної системи, яка, немов ракова пухлина з метастазами, поглинула країну, перетворивши її в корупційну державу? Чи зможемо ми нарешті позбавитися залежності від корупціонерів? 

Впевнений, що так, але за умови розуміння українцями зазначених у відео причин корупції та активних дій з руйнування її фундаменту: спотворених цінностей, керованого хаосу в управління та безвідповідальності посадових і виборних осіб за свої дії чи бездіяльність. Тобто, після двох революцій, що вже відбулися (Помаранчева та Гідності) ми маємо здійснити три безкровні революції: Цінностей (культурну), Управління та Відповідальності. 

До речі, певною мірою відповідальність за нинішній стан країни несе і кожен українець, який своїм голосом на виборах сприяв посиленню корупційних мурів. Але на виправдання варто зазначити, що не всі виявились готовими протистояти потужному маніпулюванню політтехнологів вкупі з медіа. Плюс хитромудрим виборчим законам і шахрайству в ході виборів та підрахунків результатів волевиявлення громадян. 

Слід пам’ятати: якщо ми не зруйнуємо фундамент корупційної системи, будь-які спроби реформування країни будуть марними і лише прикрашатимуть «фасад псевдодемократії», збудованої в Україні за 30 років незалежності. 

Вже сьогодні кожен українець на шляху до Країни Справедливості може зробити посильний внесок:

 

ПОВЗУЧА ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ: куди поділися смисли ре-форми і як їх повернути

Уже 30 років усі ми є учасниками грандіозної «вистави», в якій змінюється ФОРМА без зміни СМИСЛІВ. Реформа децентралізації скоріше нагадує собою спробу перерозподілу відповідальності, фінансових потоків і земельних ресурсів країни. А за оцінкою економіста В.І.Борзунова реформа «взагалі не базується на створенні економіки майбутнього».

Нагадаю читачам, що про децентралізацію, тобто реформу державного управління, мова ведеться в Україні вже давно. Настільки давно, що вже з’явився термін «реформа децентралізації». Не знаю, кому це збрело в голову, але точно 

показує ступінь невігластва: «реформа реформи»!
Все відбулося за давньою традицією: «Главное ввязаться в драку, а там посмотрим».
Найсвіжіший приклад: Уряд створив Білоцерківську ОТГ у складі 200-тисячної Білої Церкви та 10 навколишніх сіл. Виникає багато запитань, але зупинимося на двох: - Як бути із вимогою закону, що спочатку має бути створений Перспективний план формування території, а лише потім прийматися рішення про створення ОТГ?
- Чи такий план вже підписаний «заднім числом» і прихований від громади? 

ПРО ПАТРІОТИЗМ І ПАТРІОТІВ

Уявне як дійсне!?

"Революцію дійсно революційну здійснити можливо не в зовнішньому світі, а лише в душі і тілі людини". М.Бердяєв

Патріотизм - відданість і любов до своєї Вітчизни, до свого народу, готовність до будь-яких жертв і подвигів в ім'я інтересів своєї Батьківщини.

Жертва - добровільна відмова на користь кого-небудь, чого-небудь.

Про різні форми та прояви патріотизму ми зачасту особливо не замислюємося.

Цікаво про це описано у  главі   книги «Хто ти?» Е.А.Піньковської під назвою «Відчуй себе патріотом своєї країни». Вражає  несподіваний підхід до прояву патріотизму.

«Принести в жертву хоча б частину негативних рис, які в міру вдумливого читання виявиш в собі. Це так просто, підвладне всім. Але це і складно. Архіскладно! Інакше ми всі, люди, що живуть на планеті, були б уже без вад».

Якщо поміркувати і почитати ще й політичний лікнеп автора, розумієш і погоджуєшся з тим, що:

«Майбутнє країни залежить від твоєї праці в перебудові власного мислення з низького чи середнього рівня в наступний, більш високий. Відчути себе будівничим майбутнього можеш і ти, якщо патріот».

Виявляється, що лише носити вишиванку, співати хором, ходити строєм з правильними гаслами, прапорами і плакатами зовсім недостатньо. Спекулювати на патріотичних почуттях співвітчизників і підміняти, спотворювати суть поняття патріотизму, безумовно - злочинно і безвідповідально. Очевидно, що починати треба з себе і подавати особистий приклад оточуючим.

О концептуальном видении новой организации государственного управления

Наша государственная система убедительно демонстрирует свою неэффективность во всех сферах деятельности. Периодическое появление и быстрое исчезновение отдельных личностей, предлагающих субъектам власти новые прогрессивные технологические решения, лишь подтверждают тезис о неспособности властных институтов реформировать самих себя, а значит, продолжается путь деградации и распада.

Печальный опыт глобальных концепций и стратегий реформирования для Украины, составляющихся обычно под какие-то выборы (региональные или общегосударственные) авторства «Озимого поколения» имени Хорошковского и Богословской или «Нового курса» Тимошенко показывает, что массовое сознание украинцев не воспринимает пусть даже грамотно изложенные тексты, не подтвержденные социальной практикой и отсутствием обратных связей между реформаторами и населением, с одной стороны и этими же реформаторами и властной верхушкой, с другой стороны.

О справедливом государстве

Термин «справедливое государство» по умолчанию является идеалистическим, популистским и хорош для употребления на митингах и других массовых акциях, где целью есть получение эмоциональной реакции массы. Справедливость является этической, субъективной и размытой категорией и главным аргументом ее реализации является призыв «отнять и поделить». Более внятным и логически аргументированным понятием является, на мой взгляд, «социальное или социально-ориентированное государство».

Тогда мы вправе использовать перечень конкретных показателей, индексов и уровней этой социальной ориентации, выражающихся в цифрах, правах и законах, например, таких экономических, политических, демографических, правовых психологических и других показателей, например: уровни бедности, ВВП, качества жизни, прожиточного минимума, индекс человеческого развития, уровни открытости, демократичности, коррумпированности, преступности, экологичности, продолжительности жизни, рождаемости и смертности, индекса счастья и т.д. и т.п.

Будуємо справедливу державу: візія нової України

"Корупція процвітає там, де демократичні основи слабкі, а політики-популісти можуть використати її у своїх цілях".      Деліа Феррейра, голова Transparency International

За даними Human Development Indices and Indicators, Україна нині займає 88 місце серед 189 країн за рівнем людського розвитку. На думку В. Дубровського (CASE Україна) та Джона Лафа (Chatham House), «діяльність державних установ в Україні, як і в багатьох інших країнах з менш розвиненими системами управління, наскрізь пронизана корупційними схемами. Громадяни усвідомлюють це і вважають корупцію, особливо на вищому рівні, однією з найбільших проблем, з якими зіткнулася Україна».

Іншими словами, країна фактично перетворилася в корупційну державу з адаптованою для цього нормативно-правовою базою, неефективною системою управління, спотвореними цінностями[1]. Основним джерелом наживи стали схеми крадіжки з бюджету під прикриттям «прозорих» механізмів бюджетних закупівель, державних і місцевих цільових програм. Практика розробки, прийняття і реалізації цих програм свідчить про значні корупційні ризики, що виникають на всіх етапах цього процесу.

І навіть впровадження багатьох прогресивних положень нового антикорупційного законодавства на практиці гальмується переважно через різноманітні фактори, головними з яких є недостатність політичної волі у органів виконавчої влади та правоохоронних органів[2].

Тому боротьба з корупцією фактично звелася до гучних розслідувань (частіше журналістських) і не менш гучних затримань без подальших «посадок» корупціонерів. Але не торкнулася фундаментальних основ корупційної держави: відсутності культури як системи цінностей у всіх сферах, відсутності системи в управлінні на всіх рівнях і реальної безвідповідальності посадових і виборних осіб за свої дії чи бездіяльність. У цьому ж ряду і принцип колективної безвідповідальності Кабінету Міністрів, регіональних і місцевих виконавчих комітетів.

Для ілюстрації наведемо лише кілька характерних прикладів:

НУ ПОЧЕМУ ОПЯТЬ – КАКОКРАТИЯ!?

Известно, что в мире зафиксировано около пятидесяти разнообразных форм управления государством. Некоторые из них, уже знакомы читателю из брошюры «Азбука избирателя», выпущенной в 2014 году. Тем не менее, вспомним некоторые формы государственного правления. Ниже представляются в алфавитном порядке.

Автократия (гр. автос – сам; кратос – власть) – самовластие, самодержавие (в Древней Греции, Риме, Византии).

Анархия (гр. ан – отрицание; архе - власть) – безвластие, безгосударственное общество (первобытно общинный строй).

Аристократия (гр. аристос - превосходный, кратос- власть) – власть, принадлежащая знати (в Древнем Риме, в республиках средневековой Европы).

Бюрократия (фр. бюро – канцелярия; гр. кратос - власть) – централизация правительственной власти (в Древних Шумере, Египте, Риме, Византии и в Китае).

Геронтократия (гр. герон - старик) – правление старейшин (у аборигенов Австралии, в Океании, на Кавказе).

Демократия (гр. демос -народ, кратос - власть) – политический режим, в основе которого лежит коллективное принятие решений. Основные признаки современной демократии:

1. Лидеры избираются путем честного, состязательного и всенародного голосования.
2. Народ является единственно легитимным источником власти.
3. Общество занимается самоуправлением ради достижения всеобщего блага.

Изократия (гр. изос - равный) – власть равных или равенство во власти. Изократия распространяет норму изономии на юридическую и политическую системы: от равенства перед законом до равенства в управлении. Утверждая, что армия и полиция нужны лишь господствующему классу, изократия предлагает в федералистской модели охрану общественного порядка, оборону и аварийные службы обеспечивать за счет народных дружин. Сочетание этих особенностей дает право утверждать, что изократия представляет в себе «лучшие элементы либеральных, социалистических и анархических мыслей».

Идеократия (гр. эйдоос - идея, идеал) – общественный строй, основанный не на материальных ценностях, а на сознательных идеях (в зрелом Средневековье – церковный догматизм, в период Якобинской диктатуры - идея всеобщего равенства, мелкобуржуазная утопия; в СССР - идея построения коммунизма).

Какократия (гр. какос - плохой) – власть плохих или плохая власть.

Про лицемірство, словоблуддя і патріотизм – все в купу задля Порошенка. А совість?..

Римський сенатор Марк Порцій Катон Старший (324-149 рр. до н.е.) кожен свій виступ у Сенаті закінчував словами “Ceterum, censeo Carthaginem esse delendam” – “Карфаген має бути знищеним!” Байдуже, про що йшлося: про якісь побутові проблеми чи про складні геополітичні рішення. Багатьом його риторика набридла, але сенатор виявився досить наполегливим і врешті-решт культура комерсантів, котрі заради успіхів у торгівлі приносили в жертву Молоху власних дітей, була стерта з лиця Землі.

Стверджую, що нинішня корупційна система – Молох, пестливо зрощений Януковичем-Порошенком, – має бути знищена. Без цього не може бути мови про будь-яке майбутнє наших дітей і онуків у нашій країні. Вони просто виїдуть. І саме за напрям розвитку країни йде така шалена боротьба, заради перемоги в якій команда нинішнього Гаранта готова пожертвувати країною.

Що я побачив і відчув на собі: шалене поєднання у середовищі прихильників чинного Президента лицемірства, страхів, псевдопатріотизму, агресії та відсутності критичного мислення. Лицемірство у тому, що вони чудово знають, як грабувала Україну команда Порошенка, як гинули в Іловайську наші воїни з вини недолугих воєначальників, як слова Гаранта розходяться з його діями. Врешті-решт, як Порошенко і Ко фактично приватизували Україну. Та ще і ретельно вимостили й "вичистили" від конкурентів український ринок нафтопродуктів для Медведчука.