Стратегія екзистенційної перемоги: реформаційна модель тотальної резистентності та трансформація державного управління

Сучасна геополітична ситуація та інтенсивність збройної агресії проти України вимагають не просто тактичних коригувань, а фундаментального переосмислення всієї архітектури національної безпеки та державного устрою. 

Аналіз поточної фази протистояння свідчить, що ворог розглядає цю війну не як територіальну суперечку, а як процес повної ліквідації української суб'єктності. Російська система влади, побудована на жорсткій вертикалі та принципах кримінальної ієрархії, орієнтована на довгострокове виснаження України, що робить традиційні методи оборони недостатніми. У цьому контексті Фонд «Творча Ініціатива» пропонує аналітичний огляд необхідних трансформацій, які мають перетворити країну на єдиний військово-промисловий та соціальний організм, здатний не лише вистояти, а й забезпечити стратегічну перемогу.

Анатомія агресора: Диктатура як інструмент нігілізму

Для формування ефективної стратегії протидії необхідно чітко розуміти внутрішню природу
ворожої системи. Російська Федерація функціонує як суворо вертикальна структура, де вся повнота влади зосереджена в руках однієї особи — фактично некоронованого монарха з необмеженими повноваженнями. Ця система виключає можливість реального існування незалежних гілок влади, перетворюючи законодавчі та судові органи на беззаперечних виконавців волі лідера. Кадрова політика агресора базується на особистій відданості, що забезпечується системою тотального компромату та кримінальною солідарністю.

В економічному вимірі Росія характеризується відсутністю середнього класу, що унеможливлює формування незалежної громадянської думки. Суспільство поділене на великий бізнес, інтегрований у владну вертикаль, та дрібних підприємців, позбавлених впливу.1 Весь промисловий потенціал ворога поставлений на військові рейки, а державні компанії працюють виключно на реалізацію планів лідера. Відсутність реальних виборів та багатопартійності робить систему стійкою до внутрішніх демократичних змін, що підтверджує неможливість зупинення війни шляхом лише дипломатичних домовленостей.

Порівняльна характеристика систем управління

Характеристика	Російська модель (вертикаль)	Необхідна українська модель (резистентність)
Прийняття рішень	Одноосібне, волюнтаристське	Колегіальне професійне (Всенародне зібрання)
Кадрова база	Лояльність та компромат	Професіоналізм, вік 60+, патріотизм
Роль бізнесу	Служіння царю, кримінальна складова	Повна мобілізація під гаслом «Все для фронту»
Судова система	Декоративна, підконтрольна лідеру	Військові суди та прокуратура

Аналіз свідчить, що будь-які договори, підписані з нинішньою російською владою, будуть використані нею лише як пауза для переозброєння та підготовки до наступних фаз агресії, що включають повне захоплення південних областей України та Молдови.

Історична ретроспектива: Від супердержави до боротьби за суверенітет

Трагедія сучасного протистояння коріниться в системному демонтажі українського оборонного потенціалу, який розпочався одразу після 1991 року. На момент здобуття незалежності Україна володіла третім за потужністю ядерним арсеналом у світі та входила до першої десятки країн за економічним потенціалом. Успадкувавши близько 30% радянського ВПК, країна мала унікальні можливості для виробництва ракет, літаків та танків.

Проте протягом десятиліть реалізовувався план гібридної нейтралізації України. Через впровадження агентури в органи влади, стимулювання корупції та зовнішній тиск Україна була позбавлена ядерної зброї та значної частини звичайних озброєнь.1 Економічні показники 90-х років демонструють глибину кризи: ВВП на душу населення у 1991 році становив лише 1307 доларів, а щорічне скорочення економіки сягало 22,7%.

Динаміка військово-промислового спадку (1991-2025)

Показник	Стан на 1991 рік	Стан на 2025 рік (прогноз/факт)
Кількість оборонних підприємств	~700	Процес трансформації та релокації
Кількість працівників у ВПК	>1 млн осіб	Дефіцит кадрів через мобілізацію
Ранг у світовому експорті зброї	Топ-15 (після 1993)	Пріоритет на внутрішнє споживання 10
Витрати на оборону (% від ВВП)	Мінімальні (конверсія)	34% (2024-2025)

Росія розпочала активну фазу управління Україною у 1999–2000 роках, пройшовши через точки загострення у 2004 та 2014 роках, що зрештою призвело до повномасштабного вторгнення 2022 року.1 Нинішня фаза війни вимагає визнання того факту, що спасіння країни лежить виключно в руках її народу та здатності до тотальної мобілізації ресурсів.

Радикальна перебудова державного апарату: Модель воєнного часу

Ефективна відсіч агресору неможлива без адаптації державної системи до умов екзистенційної війни. Чинна бюрократична модель, розрахована на мирний період, демонструє свою обмеженість у швидкості прийняття та реалізації рішень. Необхідним кроком є запровадження «Тимчасових Положень Конституції періоду воєнного часу», які передбачають призупинення діяльності традиційних органів влади та створення структур мобілізаційного типу.

Всенародне зібрання: Влада досвіду

Замість Верховної Ради пропонується скликання Всенародного зібрання. Унікальність цієї пропозиції полягає в принципі формування: делегування осіб віком від 66 років, які мають вищу освіту та досвід керівної роботи. Логіка залучення цієї вікової групи базується на двох факторах:

• Професіоналізм та досвід: Використання знань покоління, яке будувало індустріальний та науковий потенціал.
• Відсутність політичних амбіцій: Люди цієї вікової групи не орієнтовані на майбутні виборчі цикли, що дозволяє їм приймати складні та непопулярні, але необхідні для виживання нації рішення.

Ставка Верховного командувача та Військова комендатура

Військове керівництво має бути відокремлене від політичного впливу. Пропонується об’єднати Ставку Верховного Головнокомандувача та РНБО в єдину структуру, до складу якої увійдуть виключно професійні військові та фахівці спецслужб. На посаду Верховного командувача пропонується повернути Валерія Залужного, який наразі обіймає посаду посла у Великій Британії. Функції Президента мають бути сфокусовані переважно на міжнародній координації та залученні зовнішньої допомоги. 

Виконавча влада у формі Кабінету Міністрів замінюється Військовою комендатурою. Її головна мета — пряма вертикаль забезпечення потреб фронту ресурсами, від національного до муніципального рівнів. Кадрова база комендатури — чоловіки-пенсіонери (60+) та жінки-професіонали, що дозволяє вивільнити чоловіків призовного віку для безпосередньої участі у бойових діях.

Економіка фронту: Все для перемоги

Економічна модель України 2025 року вже є мілітаризованою за своєю суттю: понад 50% державних видатків спрямовано на військову сферу. Проте для перемоги потрібен перехід до тотальної концентрації ресурсів. Пропонується повне призупинення цивільних будівельних робіт та ремонтів, які не стосуються оборони, безпеки або забезпечення потреб переміщених осіб.

Фінансові параметри та джерела фінансування

Бюджет на 2025 рік передбачає збільшення видатків на оборону на 324,7 млрд грн, значна частина яких покривається за рахунок ініціатив G7 та прибутків від заморожених російських активів (294,3 млрд грн). Проте пропонована модель вимагає ще більших вкладень у людський капітал.

Стаття видатків	Пропонований рівень (грн)	Контекст 2025 року
Бонус при підписанні контракту	1,000,000	Впроваджено для молоді 18-24 років
Грошове забезпечення (передова)	200,000	Наразі сягає до 120,000-190,000
Грошове забезпечення (резерв)	100,000 - 150,000	Залежить від виконання бойових завдань

Важливо впровадити обмеження: винагорода в органах влади не може перевищувати виплати військовим на передовій. Це забезпечить соціальну справедливість та запобігатиме збагаченню на війні.

Людський ресурс: Стратегія 8-мільйонної мобілізації

Ключовим викликом 2025 року є дефіцит особового складу на лінії зіткнення. За оцінками, мобілізаційний потенціал України становить від 5 до 11 мільйонів осіб.16 Математичне моделювання показує реальний резерв у 2,8–4,9 мільйонів осіб.18 Пропонована стратегія передбачає формування сил оборони загальною чисельністю до 8 мільйонів осіб за такою структурою:

•        Передова лінія: 2 млн осіб (24–50 років).

•        Резерв ротації: 3 млн осіб (24–50 років) у режимі постійної підготовки.

•        Загальний резерв: 3 млн осіб (45–60 років) для територіальної оборони та логістики.

Такий масштаб вимагає не лише примусу, а й колосальних фінансових стимулів. Одноразова виплата 1 мільйона гривень при підписанні контракту має стати базовим інструментом залучення добровольців.1 Хоча це створює навантаження на бюджет, витрати на поразку та подальший геноцид будуть незрівнянно вищими.

Наука та ВПК: Створення технологічної переваги

Оскільки територія України знаходиться під постійним вогневим впливом, стратегічно важливим є винесення науково-виробничих комплексів на територію країн-партнерів. Пропонується створення спільних підприємств з випуску високотехнологічного озброєння, залучаючи українських вчених та представників діаспори. Це дозволить реалізувати концепцію «дистанційного арсеналу», захищеного від ракетних ударів, але повністю інтегрованого в систему ЗСУ.

Для робіт на території України, зокрема будівництва фортифікацій, пропонується залучати засуджених за корупційні злочини. Це не лише вирішить проблему нестачі робочої сили, а й матиме виховний та компенсаційний ефект для суспільства.

Соціальна місія та роль Фонду «Творча Ініціатива»

Трансформація держави у військовий табір не означає відмови від людяності та культурного розвитку. Навпаки, роль громадських організацій у підтримці ментального здоров’я та соціальної інклюзії зростає. Фонд «Творча Ініціатива» реалізує проєкти, спрямовані на найбільш вразливі групи: дітей, ветеранів та людей з інвалідністю.

Проєкт «Творці майбутнього», підтриманий місцевими бюджетами, фокусується на створенні простору неформальної освіти, де через квести та ігрові формати діти отримують навички критичного мислення та психологічну розрядку.19 У контексті війни це є критично важливим для формування покоління, яке буде здатне не лише вижити, а й відбудувати країну.

Напрямки діяльності громадського сектору в умовах війни

Сфера впливу	Ключові проєкти / Завдання	Цільова аудиторія
Психологічна підтримка	Арт-терапія, проєкт «Збиті рими»	Ветерани, сім'ї загиблих
Неформальна освіта	«Творці майбутнього» (квести, майстер-класи)	Діти, молодь з інвалідністю
Соціальна адаптація	Навчання трудовим навичкам (шиття тощо)	ВПО, молодь
Патріотичне виховання	Героїко-патріотичні заходи	Студенти, військові курсанти

Висновки: Екзистенційний вибір нації

Аналіз поточної ситуації та пропонованих реформ приводить до однозначного висновку: Україна не може дозволити собі розкіш зберігати цивільну модель управління в умовах війни на знищення. Спасіння країни — у руках її народу, але цей народ має бути організований за принципами максимальної ефективності та професійності.

Перехід до влади досвіду (60+), тотальна мобілізація людського ресурсу (8 млн) за умови високої фінансової винагороди та винесення стратегічних виробництв за межі досяжності ворога — це не просто радикальні заходи, а єдиний шлях до збереження суверенітету. Будь-яка імітація діяльності або намагання «перечекати» війну призведуть до поразки, наслідком якої буде рабство та геноцид.

Україна має ресурси, волю та інтелектуальний потенціал для перемоги. Об’єднання зусиль держави, військових та громадського сектору, представленого зокрема Фондом «Творча Ініціатива», створює той незламний фундамент, на якому буде побудована майбутня суверенна та сильна європейська держава.

Магомед Вружський, експерт Фонду «Творча Ініціатива»