Чумайдан без ручки варто викинути

Поговоримо про нашого Гаранта. Вірніше, про його місце в нашому житті: реальне та бажане. Не розглядаючи прізвища громадянина, який всідається у керівному кріслі. Просто констатуючи факт, що в нинішніх реаліях українського політичного життя і правових норм Гарант Конституції гарантує лише себе і свої інтереси, а не Конституцію! І будь-які намагання вималювати його білим і пухнастим – це просто маніпуляції піарників та політтехнологів, які на отримані захмарні гонорари густо намазують свій хліб маслом.

Вже протягом двох місяців політичної кризи перша особа країни реально уникає будь-якого компромісу і порозуміння в суспільстві, ставши на шлях репресій і маніпулювання Конституцією. І це красномовний показник, що посада Президента виявилася для суспільства «валізою без ручки».

Давайте увімкнемо елементарну логіку та активізуємо ментальний імунітет, побіжно кинувши оком на все більш чудернацькі перетворення з кожним новим Гарантом.
Перший Президент Леонід Кравчук під час політичної кризи 1994 року пішов на дострокові вибори, не виграв, але достойним потиском руки передав керівні важелі наступнику.
Леонід Кучма обіцяв прийняття Кодексу честі держслужбовця і народний контроль за його дотриманням, посилення самостійності місцевих органів влади та самоврядування. І що Закон понад усе і один для всіх. Насправді відбулося все з точністю до навпаки. Проте навіть на третій строк іти намірився.
Ющенко на Майдані виглядав великим демократом і також переконував, що «усі рівні перед законом». А вже за півроку президентства, захищаючи марнотратство і мажорство свого сина Андрія відверто хамив і брехав журналісту «Української правди» Сергію Лещенку, який звернув увагу суспільства на негідну поведінку президентського синочка.
Нинішній Гарант обіцяв, що збудує «Україну для людей» і зробить нашу країну найбільш інвестиційно привабливою у Східній Європі. Виявилося, що він мав на увазі себе особисто, дітей та їхніх друзів чи партнерів. Ну і, мабуть, на певний термін, – найбільш наближених олігархів.
Хочу нагадати деякі ключові норми Конституції, гарантом якої є Президент України. Стаття 111 визначає, що «Президент України може бути усунений з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину… Для проведення розслідування Верховна Рада України створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються спеціальний прокурор і спеціальні слідчі…»
Так от за 20 років жодне скликання Верховної Ради не спромоглося довести до логічного завершення ці норми Конституції через прийняття Закону про спеціального прокурора і спеціальних слідчих.
Жоден з 4 президентів не потурбувався, аби був ухвалений механізм їхнього стримання від спокус абсолютної влади на фоні абсолютної безвідповідальності. Звідси і парадокси нашого життя: будь-яка людина, яка зараз перебуває на Майдані, автоматично є злочинцем у світлі останніх скандальних законодавчих змін, а Гарант Конституції за підписання відверто антиконституційних законів навіть не просльозився. І за каліцтво українців у зіткненнях з правоохоронними формуваннями ніхто відповідати не збирається. Ледь не сказав «бандформуваннями».
І ще один красномовний факт: діти останніх трьох Президентів показували приклад різкого збільшення особистих статків за каденції тата.
Тому ми переконані, що нинішнє крісло Президента стало настільки ласим за своїми можливостями персонального, абсолютно неконтрольованого та безвідповідального впливу на життєдіяльність країни, на рух шалених грошей, що це насправді стало величезним ризиком для всієї країни. Останні виборчі маніпуляції на 5 округах показали, що нинішня влада повністю готова і спроможна «нарисувати» будь-який потрібний результат і призначити будь-яку потрібну людину депутатом чи Президентом.
Чи варто продовжувати жити з такими ризиками? Чи варто готуватися до виборів 2015 року, наївно сподіваючись на «доброго царя», який, мовляв, «зможе встояти перед спокусами»? І ще більш наївно думаючи, що можна вибрати когось іншого з одного кандидата.
Ми абсолютно переконані, що не варто. Тому першопричину таких ризиків треба усувати негайно. До речі, комуністи у своїх програмних тезах послідовно твердять, що посаду Президента треба ліквідувати. Давайте їх у цьому підтримаємо. Всенародно!