Добрі новини в часи великих змін

В цей буремний час суспільного протистояння щодня відбуваються добрі події, яких ми просто не бачимо чи не хочемо бачити. Чи може звикли бачити лише щось паскудне, забувши, що у кожної медалі є зворотна сторона.

Проходить певний час, і ми починаємо переосмислювати ті чи інші події, настрої чи прагнення. І сьогодні вже не такою безхмарною виглядає Євроінтеграція із заплющеними очима чи, навпаки, в іншому світлі виглядають рішення ключових гравців українського політикуму.

Наприклад, Президент України без єдиного поруху пальця виявив, що неймовірна кількість відповідальних осіб українського Уряду роками била байдики, не помітивши явних загроз для економіки України у вже узгодженому проекті Угоди про Асоціацію з Євросоюзом. І цим фактично завдали величезних збитків всій державі.

А ще визначними виявилися результати поруху пальців, що підписали Указ про Стратегію розвитку громадянського суспільства. Прозорливий Президент ще 2012 року відчув, що громадянське суспільство є ключовим гравцем у державотворенні. Що яскраво продемонстрував українцям Євромайдан.

Чудовою знахідкою стала публікація Зеновія Мазурика «Культурна політика в незалежній Україні: не сповнені надії і втрачені можливості. Що далі?» Наше припущення, що критично важливо поставити культуру на перший план цивілізаційних перетворень в суспільстві отримали чудове філософське обгрунтування:

"Управляти модернізаційним процесом складніше, ніж розставляти на відповідальні пости нефахових, неграмотних управлінців, але «своїх» відданих функціонерів. У такому процесі розуміння культури має бути ширшим, а її роль має вийти за межі галузі. Культура як модернізаційний чинник інтегрує і збалансовує всі види суспільної діяльності, урівноважує свободу відповідальністю, творить культурні обмеження. А без цього неможливий рух у краще майбутнє".

Під враженнями від цих відкриттів хочемо поділитися з вами своїми висновками:

1. Ура, почалося прозрівання і вже не хочеться підписання Угоди про Асоціацію з Євросоюзом в тому вигляді, який є зараз і тим більше, нинішнім Урядом. Певною мірою, це піде на користь порозумінню між українцями різної географії проживання, ступеня агресивності, а також рівня ідеологічної обробки і маніпулювання громадською думкою.
2. Віримо у щирість бідкань Президента про нерадивих чиновників. Але ця віра постане непорушним муром тоді, коли відбудеться жорстке адміністративне, а може й кримінальне покарання абсолютно усіх посадових осіб, які за 3 роки не спромоглися детально проаналізувати проект Угоди з Євросоюзом. А заодно покарають і любителів постукати кийками об голови трудящих українців.
3. Прояснів голос євроскептиків, які стверджують, що не демократія чи права людини виявилися метою інтеграції по-євросоюзівськи. Дійсно, а навіщо ми Європі, яка за 3 місяці кривавих подій в Україні так і не наважилася хоча б на кілька реальних кроків до персональних санкцій та блокування рахунків українських корупціонерів? Цим можна було радикально припинити як жорстоке і криваве протистояння в Україні, так і участь Європи у відмиванні тіньових капіталів.
4. Вельми ймовірно, що головним рушієм єврочиновників до Асоціації з Україною є не стільки розвиток демократії, подолання корупції чи торжество народовладдя, скільки українські родючі землі й 45 мільйонів покупців на європейські товари. І хвилювати українських колег ніззя! А раптом знервовані українські дядьки перелякаються і остаточно відмовляться підписати Угоду чи вплинути на її підписання. Та ще й заберуть свої чималенькі грошики, які лежать у європейських банках і підживлюють тамтешню економіку.
5. Вчергове впевнилися у професійності та виваженості відомого українського економіста Олександра Пасхавера, який стверджує, що "корупція стала основною формою державного управління в Україні".
6. Підтвердилися здогади, що не буде порядку в державі, доки на всіх перехрестях висітимуть оголошення типу «узаконюємо незаконне будівництво».
7. Наше припущення і гаряче побажання, що першим віце-прем’єром Кабінету Міністрів треба призначати Міністра культури і його Міністерство має бути, перш за все, культурним фільтром усіх рішень Уряду – це не божевілля, а веління часу. І вся структура управління в державі по вертикалі має бути такою ж.

І ще про культуру. Дві радісні новини прийшли з Азії.
Виявляється, що не перевелись порядні люди в Японії, де вищі керівники Mitsubishi Motors зменшили собі зарплати, бо допустили вибух у виробничому цеху. А знахідка на сайті школи №18 імені Абдибая Курмантаєва з села Акбулак Сайрамського району Казахстану просто припечатала до столу. Цитуємо:

«Урок самопізнання в 4-му класі на тему «В пошуках злагоди». Мета уроку:

• познайомити учнів з можливостями досягнення компромісу;
• формувати в дітях здатність критично аналізувати власні дії в конфлікті;
• виховувати бажання і прагнення знаходити морально прийнятні шляхи вирішення конфліктних ситуацій».

Четвертий клас сільської загальноосвітньої школи Казахстану… А наче на Майдані... Коментарі зайві… Хоча... Згадалося оповідання «Уважением на уважение» з книги Ії Сапіної «Потрясения». Цитуємо:

"Плохих людей нет. Есть недовоспитанные, есть невежественные, есть разнузданные и нахальные. И если невоспитанному явить пример собственными хорошими манерами, а невежественному разъяснить, а разнузданного обуздать, а нахальному поставить заслон, то в обществе бы определенно произошел сдвиг».

Щось ніяк не складається в Україні з хорошими манерами. Починаючи з Адміністрації Президента, Верховної Ради чи Уряду. Як і не вдається подолати партійно-політичну міфологію про «доброго царя".
Відомий соціолог Ірина Бекешкіна нещодавно вказувала: "Тим, хто вимагає відставки влади і вже третій місяць стоїть на Майдані, необхідно пояснити одну дуже важливу річ:насправді проблема не в тому, хто буде керувати Україною після відставки Януковича чи Азарова.

Головна проблема в тому, що Україна потребує негайних, радикальних змін, глибинних реформ у всіх сферах нашого життя, бо далі так жити не можна. Тому ті, хто прийде вкотре до влади, повинні чітко озвучити суспільству тезу "як жити нам усім далі"? Оперативно розробити і втілити програму, яка дозволила би трансформувати Україну в нормальну, цивілізовану, демократичну країну, в якій народ матиме важелі впливати на будь-які рішення влади і без Майдану", – переконана Ірина Бекешкіна. "Адже революції виникають там і тоді, де не працюють механізми демократії", – нагадала вона, додавши:

"А нинішня влада просто не може боротися з корупцією, бо вона не може боротися сама з собою".

Отут і вимальовується ключовий висновок: на сьогодні тема «нові правила життя», яка чітко прозвучала на Євромайдані, так і не вийшла на наступний рівень обговорення у суспільстві – «які саме правила» та «як їх розробити і впровадити». І це радує, бо підтверджує правильність пропонованого нами шляху еволюційних, системних та неконфліктних перетворень в Україні через розбудову громадянського суспільства, починаючи з рівня власне громади.
Давайте, нарешті, зрозуміємо, що майбутнє України твориться не лише на київських вулицях і Майданах, а й у кожному місті, селищі чи селі, на вулиці чи вуличному кварталі, в родинах, врешті-решт. І з цих персональних майбутніх складається мозаїка держави. Настав час Україні перестати бути "лялечкою" для всіляких заїжджих та доморощених ляльководів, і, розправивши крила, самій злетіти у височінь...