ПРО ДЕМОКРАТІЮ ТА ВИБОРИ

Ознайомившись уважно та вдумливо зі змістом брошури Ії Сапіної : "Азбука для розумно мислячого виборця", приходиш до висновку, що в сучасному світі  в жодній з нинішніх країн немає  зразкової демократичної моделі, яку можна було б  повністю запозичити на інших принципах, взявши все найкраще, що існувало досі.

Демос (гр.) – народ. Кратос (гр.) – влада. Це всім відоме. явища, можливо цікаво.Весь народ (всі його представники) у державі має однакове право на загальнолюдські цінності. Саме так розуміють значення слова «народ» сучасники.Однак у Стародавній Греції, де народилося і застосовувалося словосполучення – демократія, словом «демос» ( що у перекладі з давньогрецької означає - народ) так називалося не все, а лише вільне населення, це були люди, які мали всі громадянські та політичні права.
Тому в той же час, там же, у Греції, поряд з «демосом» проживали і були безправними раби. Ще в цій державі жили раби, що приїхали з різних країн, і вільні чужоземці (купці), але вони не мали політичних прав. Крім того, серед них мешкали власні раби, відпущені на волю. Таких людей називали – метеки. Вони, ці «метеки», маючи особисту свободу, теж не мали політичних прав. Вони не могли обирати та бути обраними до владних структур.

Таким чином, ті, кого в далекі часи називали «демос», тобто менша частина населення (вільні та багаті люди), обирали зі свого середовища «кратос» (влада), яке створювало закони для зручності власного існування демосу в зовнішніх умовах, що змінюються. особистого життя. Виходить, що більшість у давній демократичній країні Греції підкорялася меншості? Нічого не нагадує така державна система? Улови, розумно мислячий читач, підміну понять (подвійний зміст) у сучасному політичному русі, що зветься «демократією».

При проголошенні «демократії», тобто «народовладдя», у багатьох сучасних країнах (як і в Стародавній Греції), при владі перебувають, як правило, представники фінансових структур та великого бізнесу, які мають серйозний капітал. Олігархія (гр. Oligos - небагато, arche - влада) – державний устрій, у якому політична влада належить вузькому колу осіб (наприклад, власникам великих банків). Вільних громадян, «демосу», які володіли всіма людськими правами, мали владу і будують «демократичну державу», була менша частина з усіх, що проживали на території Стародавньої Греції. Тому форма правління була у них плутоолігархократична. 

Добре це чи погано, те, що було? Про це розповісти могли б самі древні греки чи книги, залишені їхніми філософами для науки нащадкам. Але, оскільки давні греки залишилися в давнину, а їхні книги мало хто читає, то теперішнім людям доводиться на своєму особистому досвіді пробувати та осмислювати: що їм подобається, що їм зовсім не підходить, а що можна використати лише наполовину. Одне зрозуміло. Обирати тих, кому довіряєш долю держави, долю своїх дітей і свою, треба осмислено: розумно, обачливо, раціонально. Саме сукупністю голосів виборців як представників усіх верств населення країни можна і потрібно вирішувати колективні, національні, міжнародні та планетарні проблеми. 

Звичайно, давнім грекам легко було підраховувати незначну кількість голосів «вільних громадян» (демосу). Голосували білими та чорними камінчиками, що означали «за» та «проти». У Стародавній Греції провести вибори було набагато простіше! Набагато складніше організувати чесні вибори та правильно порахувати мільйони голосів усіх виборців, народу – «демосу» в сучасному суспільстві з агресією у справах, анархією у думках та апатією в душах. 

Треба пам'ятати, що Статутом ООН нині обмеження людей у ​​правах за расовою, статевою, релігійною, національною, партійною, освітньою, економічною чи іншою ознакою – заборонено! Якщо існує дискримінація закону рівності, то прогресивні представники сучасності зобов'язані своєчасно виправляти становище, щоб зрівняти у правах всіх представників людства. Обмеження у правах і свободах свідчить про те, що в даному співтоваристві людей суть «демократії» існує в її спотвореному сприйнятті.

Теоретики-науковці та філософи, що моделюють постіндустріальне суспільство, б'ються над впровадженням принципу досягнення вершин влади кандидатами у владні структури не за допомогою підкупу голосів та «піар» технологій, а шляхом відбору (рекомендацією) гідних людей за їхніми колишніми заслугами, з оцінкою індивідуальних властивостей характеру кандидата.  Подібний принцип складно та повільно впроваджується.

Д Е М О К Р А Т І Я  (гр. демос - народ, кратос - влада) - політичний режим, в основі якого лежить колективне прийняття рішень. Основні ознаки сучасної демократії: 

1. Лідери обираються шляхом чесного, змагального та всенародного голосування. 

2. Народ є єдиним легітимним джерелом влади. 

3. Суспільство займається самоврядуванням задля досягнення загального блага. 

Що ж робити розумно мислячому виборцю в такій непростій ситуації? Найправильнішене втрачати надії на те, що в окремо взятій країні люди вже й теперможуть обирати собі уряд за наявністю у співгромадянах високої ерудиції + високого професійного досвіду + високого ступеня законослухняності + високої моральності.  Згодом ці якості стануть головними критеріями відбору найдостойнішого між кандидатами, які наважилися зайняти місця у «правлячих верхах». Треба визнати, що це станеться не раніше того часу, коли в співтоваристві інтелігентних співгромадян інтерес до самопізнання і до самовдосконалення стане нормою, а не винятком". Щоб вибрати подальший шлях розвитку для своєї країни, потрібно розібратися у своїх особистих, бажаннях, прагненнях. Для впорядкування своєї розумової діяльності автор пропонує кілька ключових питань на які кожному для себе належить відповісти самостійно та правдиво. ” ПИТАННЯ ДЕМОКРАТУ- ВИБОРЦЮ с.33-34 Задумайся прямо зараз, як громадянин, як правозахисник, інтелігент, аристократ і відповідай собі.. Який лад ти особисто вітаєш? У якій країні (з якою формою державного правління) ти хотів би жити?

• З мирним чи військовим майбутнім?
• Орієнтованою на громадське володіння природними ресурсами чи з пріоритетом володіння землею, водою та річками у приватній власності?

Відповіді ці запитання можна знайти сторінках (7 -11) За яку партію готовий віддати голос і чому?

• За партію, яка слугує інтересам еліти, тобто меншості, олігархам? Це партії правого спрямування розвитку життя.
• За ту, яка економічні та політичні інтереси своєї партії ставить понад інші? Це ліберальні партії. 
• За ту, яка обстоює справедливість та рівність у правах для всього народу твоєї країни? Це партії лівого спрямування розвитку суспільного життя (нині заборонені соціалістична та комуністична).

Відповіді на ці питання знайдеш при уважному прочитанні всієї брошури. Коли відповідь на поставлені запитання сформулюєш таким чином, щоб не змішалися в твоїх думках грішні егоїстичні бажання з праведними мріями, тоді і демократ з тебе вийде в сучасному, а не в стародавньому розумінні цього слова і виборцем ти станеш патріотичним, впевненим і відповідальним. "

Яка нас більшість виявиться (51%), таку країну і будуватимемо. Чого в нас більше: 

• Хаосу чи порядку? 
• Правдивості чи хитрощів та лукавства? 
• Миролюбністі чи непримиренності? 
• Помірності чи жадібності? 
• Доброзичливості чи злобності? 
• Наївності чи пильності? 
• Скромності чи марнославства? 
• Відповідальності чи байдужості та потурання?

1. Народ гідний свого уряду (обираються найкращі з найгірших).
2. Політики роблять те, про що потай мріють їхні виборці (у справах депутатів, як у дзеркалі, відображається те, що народ носить у думках своїх).
3. Не можна осягнути неосяжне (не можна ощасливити всіх, у всьому і одразу).

Ия Сапина. Ликбез - Товариство культури "Світло" (читати повністю для визначення свого виборського інтелекту та культури незгоди)