Н.К.РЕРИХ. КУЛЬТУРА - ПОЧИТАНИЕ СВЕТА

«Культура есть почитание Света. Культура есть любовь к человеку. Культура есть благоухание, сочетание жизни и Красоты. Культура есть синтез возвышенных и утонченных достижений. Культура есть оружие Света. Культура есть спасение. Культура есть двигатель. Культура есть сердце.

Если соберем все определения Культуры, мы найдем синтез действенного Блага, очаг просвещения и созидательной Красоты».

Осуждение, умаление, загрязнение, уныние, разложение, все порождения невежества не приличны Культуре. Ее великое древо питается неограниченным познаванием, просвещенным трудом, неустанным творчеством и подвигом благородным.

Камни великих цивилизаций укрепляют твердыню Культуры. Но на башне Культуры сияет алмаз-адамант любящего, познающего бесстрашного Сердца.

Любовь открывает эти Врата прекрасные. Как всякий настоящий ключ, и любовь эта должна быть подлинная, самоотверженная, отважная, горячая. Там, где истоки Культуры, там источники горячи, и бьют они из самых недр. Где зародилась Культура, там ее уже нельзя умертвить. Можно убить цивилизацию. Но Культура как истинная духовная ценность бессмертна.

Потому и радостна пашня Культуры. Радостна даже в самых крайних трудах. Радостна даже в напряженных битвах с самым темным невежеством. Зажженное сердце не ограничено в великой Беспредельности.

МОДЕРНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ У ВОЄННИЙ ПЕРІОД І ЇЇ ПЕРЕЗАСНУВАННЯ ПІСЛЯ ВІЙНИ

До уваги читачів, які намагаються зрозуміти смисли подій, причини нинішнього стану України, проблеми державного і місцевого управління у воєнний та повоєнний періоди.

З люб’язного дозволу автора, подаємо наукову статтю доктора наук з державного управління, професора Василя Куйбіди, написану ще 2022 року. Перебіг подій з того часу яскраво підтвердив об’єктивність оцінок тенденцій у суспільстві й державі, а також у світі, а також логіку висновків щодо потреби проведення нагальних змін у економіці, а головне – перезаснування держави після перемоги у війні. А для цього слід здійснити пошук нових сенсів існування Української держави і співбуття світової спільноти, проведення докорінних реформ міжнародних інституцій, створених після другої світової війни та заснування нових. Звичайно, має змінитися парадигма повоєнного державного управління після перезаснування держави і підготовки відповідних спеціалістів.

Найголовніше – ми маємо змінювати державу саме зараз, не чекаючи перемоги, інакше шлях до цієї перемоги може скласти вже не роки, а десятки років. І ще питання, хто переможе…

                             Про автора

Василь Степанович Куйбіда — український політик, громадський діяч, провідний науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, президент Всеукраїнської асоціації магістрів державного управління, доктор наук з державного управління, професор, заслужений юрист України. Почесний член Конгресу місцевих і регіональних влад Європи, дійсний член Академії будівництва України (1997), Міжнародної кадрової академії (1998), Української муніципальної академії (1999), Української Академії наук з державного управління (1999), Міжнародної Академії політичного менеджменту (Грузія, з 2018 р.)

Складові біографії:

• Голова Львівської міської ради і міськвиконкому, міський голова Львова (1994-2002 рр.)
• Професор кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Львывського уныверситету (2002-2005 рр.)
• Народний депутат України 5-го та 6-го скликань.
• Радник Президента України
• Міністр регіонального розвитку та будівництва України (12.2007-03.2010 рр.)
• Президент Національної академії державного управління при Президентові Україні (31 серпня 2016 - 4 січня 2023).
• Голова Народного Руху України (15 грудня 2012 року - 28 травня 2017 року)
• Голова консультативної ради Асоціації міст України
• Віце-президент Спілки лідерів місцевих і регіональних влад України.

  Василь Куйбіда,
провідний науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України

 МОДЕРНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ У ВОЄННИЙ ПЕРІОД І
ЇЇ ПЕРЕЗАСНУВАННЯ ПІСЛЯ ВІЙНИ

Сьогоднішні пріоритетні завдання модернізації України

Щоб не програти у війні з Московією Україні потрібно провести зміни в державному управлінні, соціальному і духовному житті, в економіці. Їх потрібно проводити нагально і швидко. Завдання цих змін інакші, ніж завдання, які стоятимуть перед повоєнною Україною, але війна фактично увиразнила саме останні і поставила з конечною необхідністю питання проведення глибоких якісних змін. В суспільстві виробилося розуміння того, що при збереженні домінуючих практик, які зробили його слабким, побудувати сильну державу не можливо, а слабка держава не здатна захистити ні себе, ні суспільство, а відтак вони приречені на зникнення. Тому звичайна відбудова чи перезавантаження України після війни цю ситуацію не змінить, а тільки відтермінує її руйнування у майбутньому. Потрібно провести перезаснування України, як держави. Модернізовувати ж державу відповідно до воєнних умов треба негайно. Альтернатива цьому – поразка у довгій війні, геноцид та зникнення України і українців [1-8;50;51]. А після війни державу потрібно перезасновувати, щоб вона, маючи нові якості, могла вистояти в поствоєнному конфлікті з Московією (війна є найгострішою частиною довготривалого конфлікту і завершення бойових дій не означає, що конфлікт завершився, а забезпечити довготривале стримування Московії може тільки добре озброєна Україна, здатна розгромити її чи завдати серйозної шкоди) і бути конкурентоспроможною серед інших держав у світі, що зміниться. Але війна не тільки сформувала у суспільстві таке розуміння. Вона відкрила також і широке вікно можливостей (перше вікно в 2014 році ми змарнували) глибокої модернізації суспільства і перезаснування держави, про необхідність яких з 2004 року говорили тільки окремі науковці.

Вітаємо нового доктора філософії у сфері публічного управління та адміністрування!

А.Орлова

 8 грудня 2023 року в Інституті публічної служби та управління Національного університету «Одеська політехніка» відбувся публічний захист дисертації на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 281 «Публічне управління та адміністрування» Алли Іванівни ОРЛОВОЇ на тему: «Механізми реалізації державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні». Дослідження підготовлене на кафедрі публічного управління та регіоналістики ІПСУ.

Науковий керівник – Крупник Андрій Семенович, кандидат політичних наук, доцент, доцент кафедри публічного управління та регіоналістики Інституту публічної служби та управління Національного університету «Одеська політехніка».

Голова ради: Саханенко Сєргій Єгорович, доктор наук з державного управління, професор кафедри публічного управління та регіоналістики Національного університету «Одеська політехніка».

Рецензенти:

Виступає А.Крупник 

Колісніченко Наталя Миколаївна, доктор наук з державного управління, професор, завідувач
кафедри соціально-гуманітарних наук, Національний університет «Одеська політехніка»;

Піроженко Наталія Вікторівна, кандидат наук з державного управління, доцент, доцент кафедри публічного управління та регіоналістики, Національний університет «Одеська політехніка».

Опоненти:

Лопушинський Іван Петрович, доктор наук з державного управління, професор, в.о. завідувача кафедри публічного управління та адміністрування Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, заслужений працівник освіти України.

Пухкал Олександр Григорович, доктор наук з державного управління, професор кафедри права та публічного управління Житомирського державного університету імені Івана Франка, заслужений працівник народної освіти України.

Вітаємо усіх учасників захисту із важливим науковим здобутком!

Бажаємо подальших успіхів у дослідженні актуальної теми і втіленні наукових досягнень у практику публічного управління та розвиток громадянського суспільства!     Джерело