До уваги читачів, які намагаються зрозуміти смисли подій, причини нинішнього стану України, проблеми державного і місцевого управління у воєнний та повоєнний періоди.З люб’язного дозволу автора, подаємо наукову статтю доктора наук з державного управління, професора Василя Куйбіди, написану ще 2022 року. Перебіг подій з того часу яскраво підтвердив об’єктивність оцінок тенденцій у суспільстві й державі, а також у світі, а також логіку висновків щодо потреби проведення нагальних змін у економіці, а головне – перезаснування держави після перемоги у війні. А для цього слід здійснити пошук нових сенсів існування Української держави і співбуття світової спільноти, проведення докорінних реформ міжнародних інституцій, створених після другої світової війни та заснування нових. Звичайно, має змінитися парадигма повоєнного державного управління після перезаснування держави і підготовки відповідних спеціалістів.
Найголовніше – ми маємо змінювати державу саме зараз, не чекаючи перемоги, інакше шлях до цієї перемоги може скласти вже не роки, а десятки років. І ще питання, хто переможе…
Про автора
Василь Степанович
Куйбіда — український політик, громадський діяч, провідний науковий співробітник
Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, президент
Всеукраїнської асоціації магістрів державного управління, доктор наук з
державного управління, професор, заслужений юрист України. Почесний член
Конгресу місцевих і регіональних влад Європи, дійсний член Академії будівництва
України (1997), Міжнародної кадрової академії (1998), Української муніципальної
академії (1999), Української Академії наук з державного управління (1999),
Міжнародної Академії політичного менеджменту (Грузія, з 2018 р.)
Складові біографії:
- Голова Львівської міської ради і міськвиконкому, міський голова Львова (1994-2002 рр.)
- Професор кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Львывського уныверситету (2002-2005 рр.)
- Народний депутат України 5-го та 6-го скликань.
- Радник Президента України
- Міністр регіонального розвитку та будівництва України (12.2007-03.2010 рр.)
- Президент Національної академії державного управління при Президентові Україні (31 серпня 2016 - 4 січня 2023).
- Голова Народного Руху України (15 грудня 2012 року - 28 травня 2017 року)
- Голова консультативної ради Асоціації міст України
- Віце-президент Спілки лідерів місцевих і регіональних влад України.
Василь Куйбіда,
провідний науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
МОДЕРНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ У ВОЄННИЙ ПЕРІОД І
ЇЇ ПЕРЕЗАСНУВАННЯ ПІСЛЯ ВІЙНИ
Сьогоднішні
пріоритетні завдання модернізації України
Щоб не програти у війні з Московією Україні
потрібно провести зміни в державному управлінні, соціальному і духовному житті, в економіці. Їх потрібно проводити нагально і швидко. Завдання цих змін інакші, ніж завдання, які стоятимуть перед повоєнною Україною, але війна фактично увиразнила саме останні і поставила з конечною необхідністю питання проведення глибоких якісних змін. В суспільстві виробилося розуміння того, що при збереженні домінуючих практик, які зробили його слабким, побудувати сильну державу не можливо, а слабка держава не здатна захистити ні себе, ні суспільство, а відтак вони приречені на зникнення. Тому звичайна відбудова чи перезавантаження України після війни цю ситуацію не змінить, а тільки відтермінує її руйнування у майбутньому. Потрібно провести перезаснування України, як держави. Модернізовувати ж державу відповідно до воєнних умов треба негайно. Альтернатива цьому – поразка у довгій війні, геноцид та зникнення України і українців [1-8;50;51]. А після війни державу потрібно перезасновувати, щоб вона, маючи нові якості, могла вистояти в поствоєнному конфлікті з Московією (війна є найгострішою частиною довготривалого конфлікту і завершення бойових дій не означає, що конфлікт завершився, а забезпечити довготривале стримування Московії може тільки добре озброєна Україна, здатна розгромити її чи завдати серйозної шкоди) і бути конкурентоспроможною серед інших держав у світі, що зміниться. Але війна не тільки сформувала у суспільстві таке розуміння. Вона відкрила також і широке вікно можливостей (перше вікно в 2014 році ми змарнували) глибокої модернізації суспільства і перезаснування держави, про необхідність яких з 2004 року говорили тільки окремі науковці.
