Роздуми на тему: «Що б я порадив Президенту країни, якби він поцікавився моєю думкою»

"Гарант Конституции, знающий меру своей ответственности, не должен лгать, лицемерить, заигрывать с массами. Сам неукоснительно соблюдая законы, будет иметь право никому не позволить их нарушать!"  
Э.А. Пиньковская "Детектор лести" 

Сподіваюсь, у нового Президента і його колег є розуміння, що політичні стрибунці вже масово заповнюють останні вагончики потягу «Слуги народу», невдовзі переберуться у перші вагони і спробують захопити локомотив. А далі «нові кадри» розкажуть і покажуть українцям, як треба «жити по-новому». Якщо не відбудеться щось неочікуване… 

Вже почало відбуватися...

Перш за все спробую визначити головну причину такої масової підтримки Зеленського народом України. На моє переконання, голосування "проти" Порошенка - це зовнішній, не основний мотив. Насправді своїм образом Президента Голобородька Зеленський сформулював і образно показав потаємну мрію українців вирватися із цього кола несправедливості, залежності та лицемірства і збудувати нову країну справедливості. І вони у більшості проголосували за цю мрію...

Як досягнути цього – спробую висловити своє бачення.

Кілька вихідних тез: 

1. Ірина Бекешкіна вважає, що висока підтримка кандидата Володимира Зеленсь­кого на виборах не свідчить про єднання країни. Об'єднало країну "так далі жити не можна".
2. Новий суспільний договір артикулюється, але ясних підходів у нових умовах поки не сформульовано.
3. Експертне товариство висловлювалося, що Зеленський може спертися на громадянське суспільство. Тільки в цьому випадку йому вдасться успішно протистояти корупційній системі.
4. Достоєвський про механізми розвитку суспільства: бродіння ідей → поява діячів → зміни в суспільстві → рівновага → бродіння ідей. 
5. П.Порошенко з радниками роздерли суспільство на шматки. Парламентські партійні вибори можуть довершити руйнування єдності країни, якщо не здійснити екстраорди­нарних кроків.
6. В країні є тільки три проблеми: 1) безвідповідальність посадових і виборних осіб за свої дії чи бездіяльність, 2) крах системи в управлінні (на всіх рівнях вона замінена Системою Адміністра­тивної Ренти) і 3) відсутність культури (системи цінностей) у всіх сферах життя. Все інше – наслідки.

Звідси тези особистої позиції:

1. Об'єднати країну в нинішних умовах можна, якщо запропонувати в порядок денний не демонізовані чи навпаки ретельно «відретушовані» персональні діяння політиків чи висмоктані з пальця партійні маніпуляції, а злободенну і непартійну тему. З медійною потугою нової президентської команди можна запропонувати обговорення теми як нам жити далі. А точніше – правила життя у громадах. Там, де живуть люди. Результати такого обговорення можуть стати основою суспільного договору в цих громадах і країні в цілому. І запитом на законодавчу підтримку, вірніше, на кардинальну зміну/відміну чинних законів.

2. Для потужного впливу громадянського суспільства треба хоча б направити його в одному векторі та допомогти викристалізувати 20% активних і адекватних людей, котрі згідно Принципу Парето здійснять 80% змін. Плюс – створити необхідні інструменти і механізми для цих перетворень. Це потребує глибокого філософського осмислення з наступним відображенням напрацювань у Стратегії розвитку громадянського суспільства, а також Стратегії сталого розвитку України.

3. Необхідно прибрати усілякі штучно створені привілеї партіям у виборчих процесах. Нині ці політичні надбудови фінансово-промислових груп (хочеться сказати ОЗУ) керують країною, при цьому ні за що не відповідаючи. Введення механізму безумовної відповідальності народних депутатів за порушення депутатської присяги і паралельна зміна правил виборів (мажоритарна система) дозволить відсіяти на стартовому етапі партійно-політичних парламентських «заробітчан». Всі інші пережовування теми "відкриті-закриті списки, пропорційна-мажоритарна, відповідальність перед народом на наступних виборах" - від лукавого.

4. Терміново треба зупинити грабунок країни через непрозорі тендери, тарифи, гроші з яких переливаються в офшори. Звідси випливає необхідність ревізії тарифів, тенденрних процедур, а також повна заборона офшорним компаніям брати участь у бюджетних тендерах. На всіх рівнях. І, звичайно, відповідальність посадових і виборних осіб.

5. Після цього розібратися з тими, хто вже розграбував країну.

Можливі інструменти/способи/підходи: 

1. Стратегія розвитку громадянського суспільства (розвиток, удосконалення, інструменти впливу та навчання). У тому числі й соціальне замовлення як інструмент становлення "діячів" на рівні територіальних громад. Ідеолог соцзамовлення в оптимальному (не чиновницькому) варіанті – А.С.Крупник, директор Одеського інституту соціальних технологій.
2. Ідея – держава відповідальності та справедливості.
3. Культура як об'єднуючий фактор у розвитку країни.
4. Нові Правила життя у громаді для нової України.
5.  Нові правила розробки державних і місцевих цільових програм.
6.  Деофшоризація державного і місцевих бюджетів.

Можливі невідкладні дії:

1. Строчка в Закон «Про статус народного депутата України» про відповідальність за порушення присяги народного депутата.
2. Подача Президентом пакету законів про імпічмент.
3. Ініціювання дискурсу про правила життя у громадах і країні в цілому як виборча стратегія для всіх учасників дочасних виборів.
4. Ініціювання дискусій щодо ефективності Стратегії розвитку громадянського суспільства і механізмів її реалізації, необхідних змін і доповнень.
5. Законодавча заборона участі в будь-яких тендерах державних чи місцевих бюджетних закупівель компаній з будь-яким офшорним корінням.

P.S. Поверь в мечту и в путь... 

А тепер більш розгорнуто для тих, кого не відлякують великі тексти

«…Коли ми діждемося Вашингтона з новим і праведним законом…»               Тарас Шевченко 

Про причини і наслідки, три кити і перші кроки

Наявні в Україні політичні партії виявилися нездатними на кардинальні кроки у суспільних перетвореннях. Більш того, вони не мають і не хочуть мати стратегії перетворень. Натомість суспільство втягнуте у беззмістовне обговорення намірів про десятки так званих ре-ФОРМ (зміни «форми» зі сталим «змістом») без принципової зміни філософії державотворення. Партії продовжують спиратися на простих обивателів, які дивляться на справедливість життя крізь призму власного шлунково-кишкового тракту.

Депутати борються за дрібнички, чубляться за мажоритарку чи привідкриті списки, що насправді не вирішує проблем, зате яскраво демонструє їхню Симуляцію Бурхливої Діяльності (СІБУРДЕ). І в той же час своєю бездіяльністю вони фактично дозволили шалену дискредитацію і руйнування, наприклад, системи електронного декларування.

Як казав Козьма Прутков, "Зри в корень”. Переконаний, що в Україні є лише три причини ("кити") сучасних проблем:

1. Брак культури (системи цінностей) у всіх сферах життя.

2. Безвідповідальність посадових та виборних осіб за свої дії чи бездіяльність.
3. Брак системи в управлінні на всіх рівнях, яку замінили на "глибинну державу" (за Дацюком).
Цих три «кити» стали основою, фундаментом для корупційної системи, подолати яку можна лише через концентроване та рішуче їх руйнування.

Отже, нас чекають ще три революції - культурна, кадрів та управління, в результаті яких матимемо справедливі закони, чіткі та однозначні процедури, прозору та зрозумілу кадрову політику, справедливе покарання та нову культурно-освітню стратегію.

З чого починати?
З відповідальності: Президента (дати життя механізму імпічменту, як це більше 20 років вимагає багатостраждальна Конституція України), народних депутатів (позбавлення мандату за порушення присяги українському народу).

Саме Праведний Закон, перш за все, потрібен нашій країні, а не просто гроші, які без суворої звітності перед суспільством щодо їх використання «розчиняються» в жадібності і безпринципності українських корупціонерів. Які за 27 років незалежності перекрутили законодавство країни і створили систему абсолютної безвідповідальності чиновників і депутатів (основу Системи Адміністративної Ренти). Що, в свою чергу, призвело до катастрофіч­ного депрофессіоналізму в державному і муніципальному управлінні. І жодні кредити, інвестиції або спроби реформування окремих сфер не здатні похитнути стійкості такої корупційної системи.

Потрібні системоутворюючі рішення щодо усунення першопричин корупції. І перш за все - на правовому рівні, з «праведним законом», а саме: жорстко мотивувати депутатів невідкладно ухвалити доповнення до Закону «Про статус депутата Верховної Ради» у вигляді норми про безумовне позбавлення ман­дата народного депутата за порушення присяги народу України за спрощеним механізмом. Цим відразу обмежиться потік бажаючих потрапити в Парламент для захисту свого бізнесу чи паразитування на бюджеті. Це має бути зроблено або до виборів, або стати жорсткою народною вимогою до претендентів на обрання в Парламент.

Примусово «відповідальні» депутати самі ухвалять пакет законів, що регулюють імпічмент Президента України, конкретну і безумовну відповідальність всіх чиновників, суддів, прокурорів та інших нині «недоторканних» громадян. А далі, впевнений, ми подолаємо системні проблеми і вийдемо на еволюційний шлях розвитку, зайнявши своє гідне місце в світовому співтоваристві. Припускаю ухвалення окремого інтегрованого закону широкої дії з умовною назвою «Закон Честі».

Більш докладно процес описаний у матеріалі «Креативність у профанації як спосіб симуляції бурхливої діяльності».

З нетерпінням чекаю прихід у політику філософів. Людей, спроможних глибоко осмислювати картину життя, тенденції розвитку суспільства і пропонувати найбільш безпечні і корисні для суспільства шляхи розвитку. Тобто, філософи спроможні заглянути далеко за горизонт нашого прямолінійного бачення і підказати, що треба робити, щоб забезпечити сталий розвиток суспільства. Саме вони можуть стати елітою суспільства – носіями ідеології справедливості, про що говорив ще у 16 столітті українсько-польський мислитель С.Оріховський-Роксолан.

«В жизни общественной духовной примат принадлежит культуре. Не в политике и не в экономике, а в культуре осуществляются цели общества. И высоким качественным уровнем культуры измеряется ценность и качество общественности».     Н.Бердяев                

І звичайно, кардинального коригування потребує система підбору і розстановки кадрів державного і муніципального управління. Від псевдоконкурсів маємо перейти на кадрову політику за командним принципом формування ланок управління.

Результати:

1. Щодо Президента – згаданий вище пакет законів про імпічмент варто подати новообраним Президентом як невідкладний. Зразу матимемо запобіжник від можливих намірів Президента чи будь-кого з його команди у втручанні не у свої справи. 
2. Депутатство перестане бути заповітною бронею для бізнесу, а кнопкодавство зникне наче за порухом чарівної палички . Як казав один кіногерой, "достаточно адной таблеткі", тобто одного втраченого мандату за одне неперсональне голосування чи прогулу більше 3 годин. Чи порушення Регламенту при розгляді законопроектів (ку-ку, пане Парубій). Чи законодавче лобіювання чиїхось інтересів. Чи просто неголосування…
3. Відпадуть усі дурниці, покликані приховати СІБУРДЕ і не вирішувати проблем системно – відкриті/закриті списки, відкликання депутатів, спеціальні кнопки, парламентські пристави тощо. Парламент стане інтелектуальним центром країни і нарешті почне виконувати свої функції - продукувати якісні закони в інтересах суспільства.
4. Сталий розвиток суспільства, передбачуване майбутнє і суспільна гармонія.

І на все про все – закон і десяток якісних ВЕБ-камер по всьому залу з вільним стрімом в Інтернет. Плюс автоматичний директивний механізм позбавлення мандату.
Аналогічний механізм відповідальності для чиновників усіх рівнів. Тільки позбавлення назавжди посади має бути доповнене позбавленням незаконно «заробленого» на посаді.
Матимемо добре врядування. 

Ледь не забув: місцеве депутатство має оплачуватися, адже депутати управляють майном громади. і місцевих обранців має бути кардинально менше з радикальним поліпшенням якості їхньої роботи. Приклад бачив у американському Канзас-Сіті: двомільйонне місто має мера і 12 депутатів, але вони не приймають рішень, якщо їх проекти не проаналізовані незалежною аналітичною громадською організацією. Фахівці останньої дорожать репутацією, яку напрацьовували роками, так що Стоп-корупція в їхній діяльності безумовна.

Важлива деталь. Десятки років кандидати у всілякі депутати розсипаються у похвалах, "які українці розумні", але механізму використання цього розуму на благо країни так і не запропонували. Мабуть, тупі українці для маніпуляцій краще підходять.

Вже не раз говорилося про створення своєрідних "кадрових ліфтів". Це правильно, але паралельно мають бути створені "ліфти ідей". Напрацювання зі штучного інтелекту, блокчейн дають можливість створити своєрідну автоматизовану "Книгу скарг і пропозицій". Це забезпечить без особливих матеріальних витрат створити систему громадського моніторингу діяльності всієї вертикалі виконавчих органів влади, а також механізм відбору, оцінки та апробування нових ідей.

Наповнення бюджету, прозорий бізнес і олігархи

Щодо соціальної справедливості та заявлених 5% відступних (т.зв. «нульова декла­рація»). Думаю, що це не відповідає принципам справедливості й не буде в цілому прийнято суспільством. Адже закріплює принцип – грабуй, тобі все потім простять.
Командою нового Президента був декларований майбутній аудит ресурсів держави, і це є абсолютно логічно. Але не менш логічним було б і проведення повного аудиту виконання інвестиційних зобов’язань у ході приватизації, причому незалежно від кількості учасників ланцюжка покупців-продавців без терміну давності. З проведенням прозорої та математично зрозумілої переоцінки надбаного колись майна і висновками: доплата і з Богом продовжуй працювати на благо своє, людей і країни в цілому чи повернення в державну власність з відновленням/компенсацією втраченого/вкраденого/зруйнованого.

Важливий крок – деофшоризація країни. Причому не потрібно вимагати закриття офшорів, варто лише законодавчо заборонити доступ офшорних компаній до бюджетних грошей і видобутку природніх ресурсів, які за Конституцією є надбанням народу України. Дещо з цього є тут. 

Наступний крок до наповнення бюджету - створення системи відбору та впровадження інновацій, на які дуже багаті українці, але далі ляпання язиками чиновників справа так і не дійшла. Треба негайно створювати народний Фонд інновацій, який і має відбирати ідеї, фінансувати створення і випробування діючих моделей та допомагати стартапам виходити на промислове виробництво. У тому числі через державно-приватне партнерство. Джерело фінансування - рентна плата за користування природними ресурсами, які, нагадаю, за Конституцією є надбанням народу України.

Я особисто знаю авторів ряду технічних ідей світового значення, впровадження яких дозволить за кілька років позбутися ганебного зовнішнього боргу України. І мабуть не один я...

Не можна минути і судової системи. Епітетів щодо неї вистачає, проектів реформування також. але наголошую на двох чинниках:

1. Суддя має відповідати посадою за дотримання процедур і справедливість судового рішення. Якщо це рішення потягнуло необєктивну втрату кимось із учасників процесу грошей чи інших матеріальних засобів - відповідальність судді має бути і фінансова.

2. У випадку прийняття рішення Європейського суду з прав людини про відповідальність держави Україна, оплатити судові витрати і фінансове відшкодування мають усі судді в ланцюжку "місцевий суд - Верховний Суд". З позбавленням звання судді.

Правила життя як об’єднавчий чинник

З нашим баченням Правил життя у громаді ви можете познайомитися у відповідному матеріалі. Тому наголосимо лише на кількох важливих пунктах щодо загальних правил.

1. Терміново слід ліквідувати принцип колективної безвідповідальності за прийняті чи неприйняті рішення. Навіть у рішеннях колективного органу має бути визначена персональна відповідальність кожного учасника голосування.

2. Настав час припинити безвідповідальне маніпуляційне ляпання язиками на тему "йдемо в Європу та НАТО", де нам ясно сказали, що найближчих 20 років нас не чекають. Доки не змінимося і не досягнемо відповідних стандартів цих організацій. І доки не зміниться еліта сусідньої Росії, для якої НАТО є рефлекторно паралізуючим подразником. Тому варто навчитися спочатку вигідно співпрацювати з Євросоюзом. Як це давно робить, наприклад,  Королівство Норвегія, яке, не будучи членом ЄС, користується фінансовими механізмами цього об'єднання. Але жодним чином не залежить від європейської бюрократії, дивного квотування та "цікавої" виробничої спеціалізації.

3. Кадрова революція не може бути простою абсолютною зміною кадрів, адже серед тих, хто нам з якихось причин не подобається, можуть бути професіонали своєї справи. Тому в інтересах країни змінити правила державної служби, перш за все - через впровадження безумовної та невідворотної відповідальності, про яку йшлося вище.

Але не слід впадати у крайнощі. Величезна кількість українців вважають себе віруючими людьми, значна частина яких називають себе християнами. При цьому ці "християни" готові паскудити своїх ближніх лише за те, що мають інше бачення на розвиток країни, кандидата в депутати чи Президенти. То я нагадаю їм біблійне «Коли принесеш ти до жертівника свого дара, та тут і згадаєш, що брат твій щось має на тебе, – залиши отут дара свого перед жертівником, і піди, примирись перше з братом своїм, – і тоді повертайся, і принось свого дара» (Матвія 5:23, 24). А ще про колоду в оці...

Думаю, що настав час скинути з очей шори непримиримості й перестати волати, мовляв, з Януковичем працював. Якщо людина професіонал, визнав свою провину (якщо вона дійсно є) і готовий чесно працювати за новими правилами – працюй на благо своє та інших українців.

Мир на Донбасі через денуклеаризацію КНДР

«Мирные взаимоотношения имеют место до тех пор, пока царит правдивость, справедливость и равенство в отношениях каждого к каждому участнику»    Э.Пиньковская

Читаю статтю на Радіо «Свобода»: Північнокорейський лідер Кім готовий віддати ядерну зброю під «залізні» гарантії безпеки і розумію, що настав зоряний час для України. А саме – вплинути на світовий порядок денний і поставити нарешті крапку в неоголошеній російсько-українській війні.
Отже, телеграфно констатую:
1. Що маємо. Кім Чен Ину потрібні залізобетонні гарантії, що після позбавлення ядерного арсеналу його країна миттєво не буде поглинута іншою чи іншими. Або назавжди забута.
2. Чому він не вірить. США, Великобританія і Франція, а потім ще й Китай давали такі гарантії Україні по Будапештському Меморандуму. Окупація України Російськими військами – яскравий приклад нікчемності таких гарантій.
3. Що треба зробити для повернення довіри? Країнам-гарантам виконати свої зобов’язання перед Україною у повному обсязі. Тобто, негайно вчинити усі передбачені (і не передбачені) меморандумом дії для повернення України в довоєнний стан (кордони, відновлення зруйнованого потенціалу, компенсації, людські ресурси, медіація тощо).
4. Чи є резон країнам-гарантам так напрягтися? Звичайно, адже мова йде про принципове вирішення цілого ряду світових проблем, у т.ч. реальної загрози світової ядерної війни.
5. Чи легко це зробити? Ні, адже потребує принципово нових підходів до міжнарод­них договірних відносин. Але ця проблема вже давно існує і нарешті може бути вирішена. Завдяки впертій позиції «маленькой, но гордой птички» – КНДР, а також фантастичній стійкості та незламному духу українців, які попри всі прогнози і таємні домовленості сильних світу цього встояли перед російською гібридною навалою.

Пріорітет культурі 

На мій погляд, культурна революція може початися зі Стратегії розвитку громадянської культури, у тому числі культури взаємин у суспільстві. А стартувати з концерту Михаіла Казініка з Олексієм Ботвиновим під куполом Верховної Ради на першому зібранні нового Парламенту. Очищення треба починати звідти, де "закипіло".

Провідний експерт Нобелівського концерту М. Казінік стверджує, що у критичних ситуаціях слід звертатися до найкращої класичної музики. Яка відкриває нові творчі можливості людини і завдяки цьому сприяє знаходженню ефективних рішень найскладніших проблем.

"Мова про те, що політики та економісти свої злочинні прорахунки намагаються списати на зовнішні впливи. Але першооснова нинішньої фінансової, політичної та інших криз – криза в головах і душах людей. А тому спасіння треба шукати через оздоровлення душі засобами культури і мистецтва"                                                                                    М.Казінік

«То, чем я занимаюсь, психологи называют врачеванием души. Через потрясение, через общение с высшей творческой энергией мне удаётся достать, выявить эти умирающие духовные силы и дать им веру в творческие возможности человека.

Всякий, кому дорого место его жизни: страна, город или деревня, всякий, имеющий возможность помочь этому процессу, должен действовать в этом направлении.

То, что испытывают люди во время моих выступлений, в Греции называли КАТАРСИС.

Катарсис имеет два значения. Первое – очищение вообще, то есть освобождение от комплексов неполноценности, от напряжения. А второе, очень смешное, но невероятно точное. Это – состояние больного после процедуры с использованием клизмы. Когда вся дрянь, скопившаяся в организме, выходит из него, очищая и оздоравливая».

Михаил Казиник

Варто також принципово змінити філософію Міністерства культури і усіх аналогічних закладів по вертикалі влади. Вони мають відслідковувати виконання вищеназваної Стратегії, а також дотримання суспільних цінностей. Іншими словами - Перший віце-Прем'єр є Міністром культури. Чи як буде названо після управлінської революції.

"Никогда, ни в коем случае не будет процветать государство, если его не начертят художники по божественному образцу"                                              Платон

І останнє. Кричуще. Ми маємо опанувати культуру незгоди. В школах, вузах, підліткових клубах тощо. Інакше втонемо в океані прокльонів і злослів'я. Детальніше в матеріалі "Культура незгоди".

Індикатори змін

Як на мене, то індикаторами справедливості та управлінської культури можуть стати прості й дуже наочні для всіх речі. наприклад:

1. Незаконне будівництво припинилося, а вже збудоване - знесене за рахунок будівельників+проектантів+тих, хто дозволяв + тих, кому перепродали. Відповідна реклама "узаконюємо незаконне будівництво" зникла. Як зникли всі будиночки, збудовані у захисних зонах водойм чи пам'яток культури.

2. З вулиць пропали мажори, які ганяють вулицями міст з шаленою швидкістю, переважно обдовбані алкоголем чи наркотиками, та убивають чи калічать ні в чому не повинних перехожих.

3. У спілкування людей зникло поняття "відкат" чи "кришування". Або "розпил бюджету".

4. Верховна та інші ради стали місцем зібрання найбільш кваліфікованих і авторитетних фахівців.

5 і далі - пропоную найбільш терплячим читачам сформулювати у коментарях.

Валерій Панько

президент Фонду "Творча Ініціатива"