Правила справедливого життя vs Правила корупційної системи: хто кого?

Публікація  в блозі на Укрінформ.

Українсько-російська криниця мудрості містить одну спільну фразу: курчат рахують восени. Після жаркого літа ми спробуємо підрахувати "курчат" українських реформаторів. Отже, кілька ключових тез:

1. У боротьбі з Системою Адміністративної Ренти нова генерація політичних мрійників програла на старті

Наявні в Україні політичні партії виявилися нездатними на кардинальні кроки у суспільних перетвореннях. Більш того, вони не мають і не хочуть мати стратегії перетворень. Натомість суспільство втягнуте у беззмістовне обговорення намірів про десятки так званих ре-ФОРМ (зміни «форми» зі сталим «змістом») без принципової зміни філософії державотворення. Партії продовжують спиратися на простих обивателів, які дивляться на справедливість життя крізь призму власного «шлунково-кишкового тракту». Депутати борються за дрібнички, чубляться за мажоритарку чи привідкриті списки,що насправді не вирішує проблем, зате яскраво демонструє їхню Бурхливу Діяльність.І в той же час своєю бездіяльністю фактично дозволили шалену дискредитацію і руйнування системи електронного декларування.

Подолати корупційну систему можна лише через концентроване та рішуче руйнування її ключових "стовпів": безвідповідальність посадових і виборних осіб за свої дії чи бездіяльність, хаос в управлінні та кричущий брак культури у всіх сферах життя. Для цього потрібні справедливі закони, справедливе покарання та політична просвіта.

З чого починати? З відповідальності Президента (дати життя механізиу імпічменту, як це 20 років вимагає багатостраждальна Конституція України) та народних депутатів (позбавлення мандату за порушення присяги українському народу). Зразу матимемо зменшення апетитів Президента і його команди у втручанні не у свої справи, депутатство перестане бути заповітною бронею для бізнесу, а кнопкодавство за порухом чарівної палички зникне. Як казав один кіногерой, "достаточно адной таблеткі", тобто одного втраченого мандату за одне голосування за іншого чи прогулу більше 3 годин.

.

2. Громадянське суспільство «успішно забуло» про ключове гасло Революції Гідності – нові правила життя.

Україна конче потребує миру, як на Сході, так і власне в суспільстві. Проте порозуміння або принаймні толерантність не може настати у розмовах, хто винен і яка персона/партія побудує краще майбутнє. Миром тут і не пахне.

Потрібно негайно зупинити тотальне розкрадання суспільного багатства через правові механізми. І потрібен відкритий дискурс про нові правила життя на рівні громади. Саме там, де громадяни та наймані управлінці під назвою «влада» є у постійній взаємодії.

А вже на втілення суспільного договору про правила на рівні громад має бути сформований суспільний запит на побудову нового законодавчого поля в державі. З механізмом разової антикорупційної ревізії усіх чинних чи вже відмінених нормативних актів, на основі яких відбулося відчуження майна, грошових коштів тощо. Адже чинне законодавство 25 років ретельно підлаштовувалося в інтересах корупціонерів з Системи Адміністративної Ренти, які нині заявляють про "неможливість зворотної дії закону" чи "непорушність приватної власності" (вкраденої у суспільства).

3. «Пілотний проект» для сучасної України повинен мати новий філософський смисл.

В нинішніх умовах підтримки потребує не стільки вже інституалізоване партнерство НДО, влади і бізнесу, скільки унікальні громадські ініціативи, що з різних причин зустрічають протидію влади і принаймні байдужість бізнесу. І саме успіх таких ініціатив буде ілюструвати «пілотність» – можливість впровадження в усіх регіонах та за будь-яких рівнів сприяння. Настав час для побудови у державі своєрідного неформального "ідейного ліфта" для відбору та підтримки соціально важливих інновацій та прозорого механізму їхньої підтримки (венчурного соціального інвестування).

4. В Україні, на жаль, зберігся хибний вектор реформування – "від Києва до Лубен".

Згідно Принципу Парето, 20% людей здійснюють 80% змін. 8,5 мільйонів активних українців аж ніяк не зібрати у київських коридорах влади. Логічно, що нові закони творити треба, але критично важливо максимально швидко створити умови для реалізації ідей і прагнень активістів через нові правила життя, започаткувати необхідні їм місцеві механізми та інструменти. І тоді ці люди змінять Україну. Без нового Майдану і потрясінь.

5. Нові правила життя можуть бути впроваджені через місцеву Програму розвитку громадянського суспільства і соціального партнерства.

Можливий варіант такої програми громадські активісти запропонували у Білій Церкві (поки що мовчазне ігнорування).

Програма інноваційна і системна, включає як уже апробовані механізми, так і нові інструменти та підходи. Як сказав виробничий інженер, промисловий дизайнер і футуролог Жак Фреско, "креативність – це значить узяти вже відомі елементи і з’єднати їх унікальним чином".

Чинна корупційна система добре згуртована під різними політичними парасольками, вперто і досить успішно опирається інноваціям, у т.ч. через виокремлення із цілісної системи окремих елементів та їх подальшої дискредитації чи адаптації під себе (Prozorro, iGov, електронне декларування, атаки на НАБУ тощо). А вже через деталі дискредитується і реформування загалом, і сама ідея побудови в Україні суспільства справедливості, де громадяни мають рівні права та обов’язки і створені умови (механізми) для їх неухильного дотримання. Без рівності, правдивості, справедливості будь-які взаємовідносини не можуть бути мирними, а для плідної співпраці потрібна ще й довіра.

Впровадивши нові правила хоча б одній громаді та поширивши досвід в Україні за "стовбуровою технологією", отримаємо нову країну і дуже швидко.

Фактично пропонована Програма є тестом на щирість і справжні мотиви та наміри місцевих політиків та їхніх політичних сил.