Правила політичної культури

"Не відбувається змін лише з вищою мудрістю і нижчою дурістю." (Конфуцій) Інша планка морального розвитку суспільства спричинить появу інших правил поведінки, звичаїв.

Принцип справедливості диктує правила політичної культури.

Щоб заробітну плату депутати й чиновники мали середню по країні. Щоб житло отримували тільки відомче і лише на час «служіння» народу. Це для профілактики непомірності в них. Щоб не було ніякої недоторканності, крім тієї, що в Конституції визначена для всіх громадян цієї країни. Щоб була заборона на будь-які щомісячні, квартальні, ювілейні грошові премії! Щоб була заборона на дорогі подарунки від відвідувачів. Це для профілактики корупції. Щоб закони від початку до кінця писалися депутатами самостійно, з обов'язковою перевіркою у  незалежних експертів на їх сучасність і необхідність. Це для перевірки компетентності.

При виконанні цих простих правил процес виборів в депутати спростився б, різко подешевшав і висвітлив наміри, з якими люди рвуться до влади. Ті, хто погоджувався б у таких умовах на певний час «послужити народу», принесли б більше користі своїм співгромадянам, а не тільки собі, своїм родичам і знайомим, як це практикується в багатьох країнах сьогодні.

Будь-яка влада повинна вміти:

• зберігати мир у зовнішній політиці (не творити ворогів), 
• зберегти внутрішній порядок (бути суворою, але справедливою до співгромадян), 
• створювати умови для придбання і множення соціальних благ усіма жителями країни, шляхом розвитку їх індивідуальної творчої діяльності.

Ці умови повинні бути надані в різній формі, але завжди повинні
залишатися такими по суті: не руйнувати мир, не шкодити обраній
суспільством системі порядку, не заважати творчості.
Мир, справедливість, процвітання! Ідеальна модель, нічого не скажеш! Але для цього треба як мінімум любити ближніх своїх, а себе вважати відповідальним за їх благополуччя.
А кожному громадянину намагатися не бути скиглієм-невдахою,
що нарікає на час, на систему, і на інші причини «невезіння» в
житті.

Це є ознакою не інтелігентності нової епохи. Треба не вимагати співчуття до себе, а вміти дарувати співчуття тим, хто нас оточує.

(Э.А. Пиньковская « Детектор лести» )

Гра без правил і без прав

«Пилите гири, Шура, они золотые». Ця фраза Великого Комбінатора згадалась, коли читаєш численні матеріали неоголошеної війни «бледнолицых с красноносыми», чи то пак перевізників з пасажирами чи влади з населенням у Білій Церкві.

Останнім бойовим зіткненням стало звернення міської Координаційної ради національно-демократичних сил «Народовладдя» до ключових посадовців міста з вимогою дати юридичну оцінку діям автотранспортних підприємств «Валоїс», Білоцерківський автобусний парк, «Діліжанс», КАН.