Культурна політика в незалежній Україні: не сповнені надії і втрачені можливості. Що далі?

Для нової влади у нових умовах перехідного періоду від авторитаризму до демократії, де загострилися всі соціальні проблеми, культура стала валізою без ручки: важко нести і кинути не можна, бо в ній є щось цінне, але поки невідомо що і як його використати.  На найглибшому рівні українського народу, на рівні культури, протягом століть його недержавного буття зберігалась і передавалася з покоління в покоління найвища цінність – свобода . В умовах неволі цінність свободи набувала різноманітних форм культурного вираження і поширення у різних верствах народу. Це впливало на якість стосунків із зовнішнім світом, на розвиток інших цінностей, які відображали сенс життя, на поведінковий модус і на організаційні форми, виражалось в героїзації борців за свободу і міфологізації боротьби як способу визволення. На рівні культури формувалися й транслювалися культурні форми та способи захисту своєї ідентичності від зовнішнього політичного, ідеологічного і релігійного тиску. Знамените «хуторянство» є однією з таких форм.

Якщо виходити з чотирирівневої моделі суспільства: культура, громадянське суспільство, інституції, ідеологія, то в умовах бездержавності культура як найглибший рівень, на якому формуються сенси життя, цінності, свідомість, традиції, не могла мати впливу на формування інституцій, а лише в певних умовах обмежено і підконтрольно створювала зародки громадянського суспільства та формувала ідеологію, орієнтовану на боротьбу за незалежну державу.

Прощання з ілюзіями: будуємо Державу Справедливості та Відповідальності

– Товарищ прапорщик, остановите поезд!
– Поезд, стой! Раз-два! (Анекдот радянських часів)

Це про те, що як і поїзд, – досконалу в своєму роді корупційну систему і викривлену
свідомість громадян аж ніяк не подолати намірами, розмовами та командами про «реформи». Якщо хтось мав ілюзії, що українських корупціонерів можна здолати одною лівою, прийнявши найкращий закон, запровадивши спеціальний комітет і давши найширші повноваження чесним-пречесним комітетчикам – його можна негайно записувати у клінічні оптимісти або клієнти цікавих закладів для Наполеонів.

Останнім часом найпопулярнішим словом, поряд з «війна», стало «реформи». Якщо відверто, його вже настільки затерли і знівелювали, що будь-яке згадування автоматично викликає іронічну посмішку. Бо поки що мало конкретних кроків – одні розмови, люди не відчувають конструктивного руху до змін. Правда, є надія на новий уряд, особливо на досвідчених та непідкупних західних «варягів», яких Європа й Америка, втомлені від хронічного безслідного зникнення фінансової допомоги та кредитів, змушено делегували на ключові урядові посади.