Лицемірство – поведінка, що прикриває нещирість, лукавство і зловмисність удаваною щирістю, чеснотою.
Дволикість – дволика людина (по імені давньоримського божества – дволикого Януса – зображується з двома обличчями, оберненими в різні боки).
Що творять люди, у яких зовнішнє обличчя звернене в одну сторону, а внутрішнє (душа) – в іншу? Приймемо умову, що сторін дві: світла і темна, де люди роблять справи добрі й злі. І тому, відповідно, з одного боку існує атмосфера любові, а з іншого – ненависті. Те й інше явища є на землі. Але щоб дві особи в одній людині?! Це неможливо! Прийми як образний вислів, щоб зрозуміти про різні атмосфери, висоти, погляди (землі і неба, нижчого і вищого, вперед – назад).
Як же уживається дволика людина сама з собою? А ось як. Внутрішній образ такої людини, припустимо, переповнений гнівом на керівника, і в той же час його зовнішній образ улесливо посміхається, мовчить і згідно киває головою. Думаєш це просто? Ні! Це обов'язково позначиться на душевному стані такої людини.
Подумай, хіба не очевидно, що подібним лицемірством просякнута сама атмосфера в земному житті? І що в результаті? В результаті – маємо зростаюче число людей освічених, зовні пристойних, що відносять себе до інтелігентів, з явними симптомами роздвоєння особистості. Крім психічного роздвоєння особистості органічного генезу, частіше має місце стан душевного нездоров'я зі схожими симптомами. Але це не хвороба! Це – не розпізнана самою людиною власна дволикість.
У сучасному суспільстві хворіти стало не соромно, але дорого. Людині освіченій, що має два обличчя, дві душі, і тому дві сторони життя, слід самій подбати про розвиток і підтримку щирості у собі, щоб знизити вплив лицемірної атмосфери, небезпечної для юних душ і людей із СМІД (СМІД – синдром ментального імунодефіциту).
Ось сім прикладів лицемірної поведінки:
У сім'ї – подружжя спить в одному ліжку, але не соромляться мати коханців на стороні (а в деяких випадках і другу сім'ю).
Сусіди, які проживають на одній вулиці (або в одному багатоповерховому будинку) – ходять по одній дорозі або сходах, користуються одним колодязем, одним ліфтом, привітно вітаються при зустрічі, і при цьому безсоромно плюють під ноги, кидають недопалки, папірці, шкірку від заморських фруктів, коли ніхто не бачить. Чинять так явно не від великої любові до ближніх своїх.
У колективі – колеги посміхаються один одному, а за спиною заздрять, засуджують і безсовісно творять дрібні капості або часом і великі підлості.
У політиці – однодумці присягають на вірність своїй партії, клянуться нести її (цієї партії) ідеологію у народні маси, а через деякий час – безсоромно присягають (і теж на вірність!) вже інший, потім третій, четвертій партії, посилюючи своєю зрадою аморальне ставлення до сказаного слова, цієї обіцянки або клятви на вірність.
В науці – конкуренти-вчені безпрецедентно можуть завалити, затоптати, розкритикувати наукове відкриття того, хто випереджає їх в умінні мислити перспективно і передбачити економічний, політичний, науковий та культурний розвиток держави. Для наочності найкращим прикладом можна згадати вердикт вчених щодо тих, хто займався генетикою.
У мистецтві – не цілком щасливі майстри своєї справи, як правило, прагнуть зайняти місце поруч із більш щасливим суперником, щоб, лицемірно приспавши пильність посмішками і дифірамбами, безсовісно, але із задоволенням за спиною творити підступи успішному суперникові. Іноді «встромлюють ніж у спину», обливаючи відром брехливих звинувачень.
В релігії – лицемірні священнослужителі не пробуджують «сплячі» душі до правдивої самооцінки, але заколисують їх ще більше. Не наближають допитливого атеїста до Бога, але часто відштовхують навіть віруючих, малознаючих і тих, хто сумнівається. Це відбувається тому, що не проповідують, а пропагують Святі Писання.
Пропаганда – поширення і поглиблене роз'яснення яких-небудь ідей, навчань, знань.
Проповідь – промова релігійно-повчального змісту.
Наставлення – настанова, повчання потомству.
Повчання схоже на бажання батьків передати своїм дітям особистий досвід досягнень або вчинених ними помилок у релігійному житті. В тому і полягає відмінність пропаганди від проповіді, що в першому випадку ретранслюються ідеї і знання. У другому – передається досвід застосування цих знань. На жаль, лукавим може бути і священнослужитель, якщо не проповідує, а діє як лектор-пропагандист.
Піньковська Е.А.
Джерело: Товариство культури "Світло"
Немає коментарів:
Дописати коментар