ГАЛЕРЕЯ

Невінчана (Пензарєва) Галина Вікторівна — українська письменниця, художниця, журналістка,       громадська діячка.Народилася в м. Біла Церква. У 1997-му році розпочала роботу у газеті «Юр’ївська земля»  в якості кореспондента. 2000-й рік – редактор дитячої газети Білоцерківського товариства Червоного Хреста «Місія добра».  2001-2002 рр. – кореспондент газети «Міська газета». З 2002-го до 2003-го – редактор цього ж видання. 2007 року на творчій роботі: пише картини і книжки. У вересні 2010 р. вийшов друком роман «Зерна і Жорна» її авторства. Бере активну участь у пропаганді образотворчого мистецтва, представляючи Білу Церкву на різних виставках (Київ, Будапешт, Софія). Член Товариства німецької культури.

Як корінна білоцерківчанка, вважаю, що нашому місту насамперед треба повернути статус мальовничого, духовного, історичного. Адже з ним пов’язані біографії визначних письменників і митців, з ним пов’язане наше дитинство, а значить і наша доля. Я завжди домагалася і домагаюся поліпшення екології нашого міста, щоб не було захаращених околиць, забруднення нашої річки Рось, щоб кожний відчував свою відповідальність за наше місто, як за свою оселю.

Перші враження від "чесних виборів"

Вітаємо вас, дорогі друзі, з черговою маніпуляцією під назвою "чесні вибори". По свіжих слідах спробуємо осмислити перші враження: 1. Ми впевнилися, що були абсолютно праві у визначенні ключових причин українських негараздів - безвідповідальність, безсистемність та аморальність процвітають і загрожують поставити міцний хрест на народовладді. Причому вельми скоро. Якщо ми не зробимо висновків. 2. Організатори виборчих маніпуляцій та фальсифікацій поки що бояться нас із вами, бо кидають всі сили та ресурси на досягнення потрібних результатів. А може - не нас, а намагаються намалювати красиву картинку перед Європою... При цьому ми абсолютно не цікавимо Європу нашими виборами. У європейців і своїх проблем вистачає. Головне для них - щоб ми газ не затримували і небезпечні відходи приймали.... 3. Нас усіх знову розвели по партійних комірках, а ми слухняно підкорились. Моголи... А звідси випливає: