Креативність у профанації як спосіб симуляції бурхливої діяльності

Опубліковано 04.12.2017

Креативність – це значить взяти вже відомі елементи і з’єднати їх унікальним чином.
(Ж.Фреско – промисловий дизайнер і футуролог, засновник Проекту «Венера»)
Вдалий вислів дідуся Жака Фреско згадався, коли з високої парламентської трибуни знову заговорили про голосування «за себе і того парня». А ще почастішали ледь не молитовні речитативи «прошу депутатів зайти до залу, керівники фракцій, запросіть своїх депутатів у залу для голосування».
А як їх на цей пресловутий кворум запросити, якщо вони відсутні чи займаються по кутках своїми справами, – не знає навіть мудрий Конфуцій: «Дуже важко шукати чорну кішку у темній кімнаті, особливо, коли її там немає».
Скільки списів було переламано з приводу кнопкодавства, а воно знову вигулькнуло, як чорт із табакерки, і розцвітає під гаслом «революційної доцільності».

Пам’ятаю, як кілька років тому А.Яценюк грізно морщив лоба і розказував, що враз вирішить проблему магічною сенсорною кнопкою. Щось не зрослося… В.Гройсман, коли був Головою ВР, пообіцяв на додаток до сенсорної кнопки «системне рішення – відповідальність, публічність того, хто не голосував, і санкції до того, хто голосував не персонально». Я б щиро повірив у це, якби «системне рішення» відбулося зразу після перших же спроб кнопкодавства у новому Парламенті, а не через рік та ще й під тиском преси. Про якісь впливи намагається плутано говорити нинішній парламентський начальник – А.Парубій.

Складається враження, що ті, хто приймає рішення або їхні радники з дивною упертістю рухаються за принципом Пітера до свого рівня некомпетентності. Чи навпаки, – цілком компетентно здійснюють СІБУРДЕ (симуляцію бурхливої діяльності) задля того, щоб щось яскраве зробити, при цьому нічого кардинально не змінюючи.
Насправді системне рішення лежить на поверхні, достатньо скласти разом кілька «пазлів» на тему депутатської етики, дисципліни та відповідальності перед народом. Отже, починаємо творити.
Пазл 1. Народний депутат присягає дотримуватися Конституції та бути законослухняним.
Це вимога Конституції України, стаття 79: Перед вступом на посаду народні депутати України складають перед Верховною Радою України таку присягу: … Присягаю додержуватися Конституції України та законів України… Пазл 2. Народний депутат має ходити на роботу, бути чемним і голосувати особисто.
Регламентується Законом «Про статус народного депутата України», стаття 24. Обов’язки народного депутата України:
3) бути присутнім та особисто брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано;
4) особисто брати участь у голосуванні з питань, що розглядаються Верховною Радою України та її органами;
7) додержуватись вимог трудової дисципліни та норм депутатської етики.
Пазл 3. Верховна Рада для чинного народного депутата є робочим місцем, і мудрий роботодавець швидко звільняє порушників дисципліни чи прогульників.
Своїм рішенням на виборах ми всі фактично наймаємо конкретних осіб виконувати певні обов’язки протягом визначеного терміну. Тобто, народ України є роботодавцем для вищих посадовців. Заглянемо у Кодекс законів про працю, стаття 40: Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. І дізнаємося, що звільнити нерадивого працівника цілком можливо за умови:
3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього … правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;
4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Тепер давайте спробуємо зробити висновки, як можна ефективно вирішити проблему депутатського несумління (а заразом і всі інші проблеми країни) і що для цього потрібно.
1. Голосування «за того парня» є порушенням присяги, за яке (за логікою) ГАРАНТОВАНО і АВТОМАТИЧНО має наступати позбавлення статусу народного депутата. Для інструментального фіксування порушень достатньо пару десятків якісних ВЕБ-камер у залі під куполом. І забезпечити вільну трансляцію в Інтернет з цих камер. Кому треба – все побачить і зафіксує.
2. Відсутність депутата на своєму робочому місці під час голосувань є порушенням внутрішнього трудового розпорядку. І за три години прогулу депутат АВТОМАТИЧНО має стати екс-депутатом.
3. Депутат зобов’язаний голосувати. Тож систематичне неголосування є підставою також додати до статусу депутата частку «екс».

Гарантую, що проблеми неголосування, прогулів тощо будуть вирішені враз. Як мовив герой одного популярного колись кінофільму, «достаточно одной таблэтки». Або одного звільненого депутата.

Поки що це мрії, але ми ж народжені, щоб казка стала бувальщиною. Для цього до повного комплекту не вистачає одного, але ключового пазла. Вірніше, двох.
Першим є впровадження конституційної норми про невідворотне і автоматичне покарання у вигляді дострокового припинення повноважень народного депутата за порушення ним присяги. А то якось дивно і алогічно виходить: Конституція вимагає прийняття депутатом присяги, проте відповідальності за недотримання цієї присяги жодної. Дуже нагадує обіцянку злодія «Мамой клянусь!» До речі, військовим за порушення присяги загрожує трибунал. Чим депутати, що сидять в теплі та затишку, кращі від військових, які, щохвилини ризикуючи своїм життям, захищають нас усіх від підступного ворога?
Другою має стати конституційна норма про повну відповідальність посадових та виборних осіб усіх рівнів за свої дії чи бездіяльність. Включно з Президентом, який реально взагалі ні за що не відповідає, хоч і має величезний вплив на життя країни. Хочу підкреслити, що маю на увазі не громадянина України на прізвище Порошенко, а будь-кого, хто на цій посаді може тимчасово перебувати.
До речі, ця ж норма на сьогодні є ключовою, якщо ми насправді хочемо подолати корупційну Систему Адміністративної Ренти. Бо лише після торжества Відповідальності, можна говорити про чесний і справедливий Суд, супер ефективне і непідкупне Антикорупційного бюро, Президента і Міністрів, у яких власна кишеня автоматично зашивається на період виконання обов’язків державних мужів. І так по всій вертикалі, від Києва до Лубен…
Але і всі ми маємо проявити громадянську відповідальність за своє ж майбутнє (звичайно, якщо є згода з вищенаведеними роздумами і висновками). А саме – поставити перед народними депутатами умову ці норми втілити у чітко визначений термін. Невиконання чи спотворення цієї умови або недотримання встановленого терміну має означати дострокове припинення повноважень чинного складу нашого Парламенту. А там, дивись, створимо Стратегію розвитку країни та будемо обирати виконавців для її втілення на певних етапах.
Настав час припинити лякати чиновників чи народних обранців Майданом, а ставити завдання і прискіпливо контролювати їх виконання. І негайно міняти коней на переправі, якщо вони тягнуть нас убік від протилежного берега.
Давайте зробимо перший крок і подамо петицію про безумовне впровадження відповідальності народних депутатів за недотримання присяги, даної ними народу. Пропонований варіант петиції принципово новий для України і знаходиться поза будь-яким впливом Президента України та урядових служб. Механізм був створений у Латвії та пройшов серйозну перевірку. Більш того, був визнаний найбільш ефективним подібним інструментом в Європі.
Прохоння : уважно прочитайти петицію і пояснення до неї та підтримати.