ЕКСКЛЮЗИВ ВІД "МІСЬКОЇ ГАЗЕТИ"

Шановний читачу!

Ми вже публікували на цьому сайті кілька матеріалів з одного колишнього місцевого видання під невибагливою назвою "Міська газета". Нещодавно, гортаючи підшивку, стало зрозуміло, що там було надруковано багато не просто цікавих матеріалів, а таких, які й нині не втратили своєї актуальності. Тому вирішили зробити відповідну серію публікацій.

Сьогодні розміщуємо інтерв'ю з Дмитром Гродзинським ("Міська газета", № 7 (91), 24 лютого 2003 року)

На жаль, з 2016 року вже немає з нами цієї мудрої людини, нашого земляка. Як і немає вулиці Шаумяна, де він виріс разом із братом, теж видатним науковцем. Вірніше, вона лишилася, але нині ця затишна білоцерківська вулиця носить ім'я Академіків Гродзинських...

Дмитро ГРОДЗИНСЬКИЙ – доктор біологічних наук, академік НАН України, завідувач відділом біофізики і радіобіології Інституту клітинної біології і генетичної інженерії, академік-секретар відділення загальної біології Національної Академії Наук України, професор Київського національного університету ім. Т. Шевченка, Національного університету “Києво-Могилянська академія" та Міжнародного Соломонового університету, голова Національної комісії з радіаційного захисту населення при Верховній Раді України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений діяч науки, творець теорії надійності біологічних систем, автор понад 650 наукових праць, співавтор підручників "Біофізика” та “Біоніка”, енциклопедії “Чорнобильська катастрофа”.

 – Дмитре Михайловичу, довкола нас занадто вже багато негараздів. У кого шукати доброї поради? У країні точиться багато розмов, чиновники б’ють себе в груди як перші захисники знедолених, особливо перед виборами, а поряд з цим людей продовжують грабувати як не прямо, то опосередковано — через тарифи, ціни... 

– “Забавна” ситуація: ті, хто грабує, часто мають вигляд більш привабливий, ніж ті, кого грабують. Той же Лазаренко, наприклад, свого часу організовував справу великої державної ваги: здійснення екологічної освіти у вузах України... 

– А зараз пограбували парк “Олександрія” (вкрали чавунного лева часів Браницьких) – все тишком-нишком, жодних “кругів на воді". Мабуть, злодіям сподобалося, от уже й бюст Катерини II поцупили, роботи видатного скульптора Ф. Шубіна. Академія Наук мовчить...

– Ви знаєте, я про це довідався від директора “Олександрії” п. Мордатенка і бухгалтера парку, вона привезла папірець з проханням оцінити вкрадену скульптуру. Звичайно, ситуація вельми неприємна. Я дивуюсь, адже продати таку річ дуже важко. Хіба що хтось виконав конкретне замовлення або вирішив насолити директору. В останньому випадку скульптура колись знайдеться. 

– А, може, на дачу якомусь “крутелику” відвезли? 

 

Чи потрібні РЕ-ФОРМИ, якщо змінюється лише форма?

«сізіфова праця» -- важка, нескінченна 
і безрезультатна робота.

Чомусь поважні люди сперечаються між собою, яка реформа має бути попереду і обов’язково приведе до кардинальних змін у країні. Проте насправді проблеми економіки , соціальної сфери та інших виходять за межі власне економіки, соціальної сфери чи будь-яких інших сфер життя, а стосуються загалом державного управління.

Більш того, я абсолютно впевнений, що в Україні є лише три проблеми, а все інше – їхні наслідки: безвідповідальність посадових осіб за свої дії чи бездіяльність, керований хаос в управлінні на всіх рівнях і відсутність культури як ціннісного фундаменту будь-яких перетворень. 
У глобальному вимірі стверджуємо, що в реаліях громадяни України НЕ МАЮТЬ тих повноважень і прав, які гарантовані Конституцією і які містяться в понятті "народовладдя".

Ми живемо у наскрізь корумпованій країні та продовжуємо граємо за бандитськими правилами, зацементованими Януковичем з корєшами. Але замість того, щоб змінювати ці правила, граємося в очікування"добрих царів" на різних державних кріслах. Це вже якийсь ГРАБЛІНГ.
Принцип Парето гласить, що 20% громадян здійснюють 80% змін, але тільки тих, що бажає більшість. Звідси логічно випливає висновок: головною реформою має бути створення інструментів і механізмів, з використанням яких активні 20% громадян успішно здійснять свою благородну справу розчищення "авгієвих стаєнь" країни.
Якщо Ви, шановний читачу цих рядків, знайдете точку прикладення своїх сил і можливостей, запрошуємо до співпраці. Не хочеться, аби процес здійснення реформ в Україні став такою собі «сізіфовою працею».

Внутрішня культура людини

«Очевидно, на суспільну мораль і розвиток душевно-духовних якостей у співтоваристві людей впливає не клімат, не назва країни, не державний лад і навіть не національність. Що ж тоді? На поведінку будь-якої людини впливає наявність внутрішньої культури. Внутрішня культура - це сукупність досягнень в розвитку інтелекту, сили волі, справедливості у своїх вчинках.Іншими словами розумно мисляча людина, керується честю, совістю і почуттям власної гідності у своїх словах та вчинках».  (Емма Піньковська) "Духовное материнство" с.72

Навіть неозброєним оком,  в Білій Церкві за останні місяці стали помітні результати упорядкування міста.
Заасфальтовані вибоїни на дорогах та тротуарах (навіть там, де десятками років нічого не робилось), оновлені «зебри» на переходах, облаштовані деякі зупинки. Принаймні це помітно в районі Піонерської, по Сквирському шосе, з’явилось більше урн, баків, сміття вчасніше вивозиться в порівнянні з минулими роками. Але на фоні цих позитивних змін, так неприємно вражає дуже велика кількість сміття на зупинках. Для прикладу, на тій же Піонерській в такому мальовничому місці, біля дендропарку. Чого на газонах та тротуарах тільки немає: пластикові пляшки, стаканчики, папірці з під морозива та цукерок, просто поліетиленові пакети, коробки з під цигарок, недопалки та інше.

ЧТО ЭТО ЗА ВРЕМЯ НАЧАЛОСЬ?

Живем под звездами и маемся.  Грешим под солнцем и не каемся.  Сын на отца идет войною.  До брата брат стоит спиною.            (Э.А. Пиньковская "Причины и следствия")

…Что это за время началось?  Люди, как будто по команде, все разом, перестали любить и уважать друг друга, и это взамен тому, что было? После объявления нового курса развития нашего общества, якобы в более демократичное и цивилизованное, наступила разруха во всем. Вместо того, чтобы становиться еще честнее, следователи и судьи принялись фальсифицировать судопроизводство, искажая действительность тем, что не доискивались правды. Множилось мздоимство и лжесвидетельство. Надо чаще задавать себе эти вопросы. Прямо так и спрашивать: - Ты в какой роли себя комфортнее ощущаешь: взяточника дающего или берущего? Коррупционера искушающего или искушаемого? Рабовладельца или раба?  Об этом же спрашивать чиновников, бизнесменов, ученых и так далее, всех остальных граждан. Пусть думают, с чем сжились, чего не распознали вокруг себя,  против чего восстали?...

(отрывок из рассказа Ии Сапиной "Нужны новые слова или новые люди?")