Видеофильм «Пакт Рериха и Знамя Мира – грани Новой эпохи»

Каждый юбилей побуждает оглянуться назад. Но далеко не каждый направляет в будущее. Мало, кто знает, что в основе Гаагской конвенции 1954 года лежит другой документ – Договор об охране художественных и научных учреждений и исторических памятников – Пакт Рериха, подписанный в 1935 году.

Символично, что этот первый в истории международный договор по защите культурного наследия был инициирован одним человеком, великим русским художником, ученым и мировым культурным деятелем – академиком Николаем Константиновичем Рерихом. Отличительный флагом Пакта Рериха стало «Знамя Мира», которое должно подниматься над всеми объектами, подлежащими защите. Отмечая 90-летие со дня принятия Пакта Рериха, или Пакта Мира, хочется прежде всего думать о том будущем, к которому устремлял Николай Рерих словами «Мир через Культуру». 

Перезаснування України: конституційний дизайн майбутнього. Геннадій Друзенко

Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Пирогова Геннадій Друзенко. У студії обговорювали не просто майбутнє України після війни, а її повне перезаснування — зміну державного устрою, цінностей і самої логіки суспільного договору. Гість студії запропонував не просто реформувати країну, а її перезаснувати.

«Війни такого масштабу, як переживаємо ми в Україні, як правило, змушують країни замислитись, змінити свою парадигму та перезаснувати державу. Себе завжди можна змінити на краще і це дуже християнський підхід», — у новому випуску Кабінету експертів зазначив правник, громадський діяч, президент

Дивіться ще: Перезаснування країни: хто стане українським де Голлем?

Василь Куйбіда — президент Всеукраїнської асоціації магістрів державного управління, доктор наук з державного управління, професор, заслужений юрист України.

УТОПІЯ? РЕАЛЬНІСТЬ!

Мир, процвітання, мудрість,
 свобода, співробітництво.

Тепер упевнена, як тільки виникає в людині готовність отримати нову порцію знань, так одразу до неї приходить учитель, який може дати саме ці знання. Щойно колектив готовий до будівництва нових взаємин у житті – до нього приходить вправний керівник.

Щойно країна готова змінити колишню систему управління на іншу – їй дається цар, вождь, генеральний секретар чи президент.

Тобто до чого готовність дозріла – те й отримуєш.

Наш клас дозрів до того, щоб отримати ази культури взаємин, щоб полюбити ближнього і визнати його рівним собі, щоб навчитись поважати працю і не лише свою.
Ах, наша мила, мужня, добра і сувора Мар’юшка! Марія Дмитрівна не хотіла, щоб її жаліли - жодні труднощі та незручності не бентежили нашу Мар’юшку. Вона їх уміла долати і цьому намагалась навчити нас».  С. 15-16

Процес набуття поваги як принципу в собі до всього, з чим стикаєшся, - це і є головний сенс у самопізнанні та самовдосконаленні.

Люди різні. Один, спритний і сильний, намагається утвердити свою мораль, свої правила, свої закони в сімї, серед сусідів, у колективі. Інший може поступитися, потерпіти, перечекати. На чиєму боці мені бути? – запитувала я себе і сама відповідала. – Правий завжди той, хто правдивий, миролюбний і добрий до людей не на словах, а у справах. Але така людина живе найскладніше життя у суспільстві. Ось цікаве відкриття: правда, правота, правило, праведність, справедливість – усі ці слова з одним корінням. А хто ж розсудить справедливо?

Усе давно сказано мудрими людьми. І думати нічого, нам грішним, які живуть на землі сьогодні. Лише грішити поменше, та діяти так, як мудрий Конфуцій навчав ще п’ять тисяч років тому своїх учнів: «З добрими чиніть по-доброму, а зі злими – за справедливістю (за законом)», – так завершувала і я свій внутрішній монолог, намагаючись вчиняти так, як радив усім шанований мудрець.

Тоді я в Бога ще не вірила. Так мені здавалося. Нам, лікарям, дива зцілення хворих з Божою допомогою ніхто не демонстрував. Нічого про Вічне життя духу та наявність живої субстанції душі не розповідали. Книги про релігію у вільному продажу заборонялися. Тому багато освічених людей замінювали розумовий (науковий) і чуттєвий (філософський) свій розвиток читанням фантастики та детективів.

МИСТЕЦТВО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

Ія Сапіна - оповідання

Малюнок Н. Муляр

 - Ти, мамо, зовсім неправильно нас виховала, - вигукнула дочка одного разу просто з порога, замість «привіт, мамуля», але цілуючи мене в щоку. - Нам (вона мала на увазі себе і свого брата) важко жити: того не скажи, цього не роби, так не думай, - продовжила свій монолог, знімаючи взуття та куртку і проходячи в кухню до столу, де на нього чекав накритий стіл, моя дівчинка, що подорослішала.

- Вибач, рідна, мої прорахунки у твоєму вихованні. На своє виправдання скажу лише, що я дуже намагалася бути корисною для вас у дитинстві, але при цьому не обмежувати в самостійності. 

Ти вважаєш, що це не правильно? - Звичайно, мамо, ось коли я музикою займатися кинула по дурості, ти повинна була мене хоч ціпком, хоч ременем змусити, - вигукнула дочка.

- А в мене інша думка з цього приводу. Насильно я змусити могла, звичайно, але це було б підкорення моєму бажанню, моїй волі. А людина, хоч і дитина, сама повинна вміти вибирати для себе те, що їй потрібно. Хочеш грати на піаніно – починай вчитися зараз.
– Скажеш, теж! Скільки мені років?
- Ти для себе хочеш навчитися грати чи для виступів на сцені?
Якщо для себе, то ніколи не пізно навчитися чогось, що ще не освоєно. Ось я, наприклад, прямо зараз вчуся правильно виховувати своїх дорослих вже дітей.
- Ой-ой-ой, мамо!
- Руки вимий і сідай, поїси, Пупочка, - кивнула я у відповідь у бік ванної кімнати, а потім кухні.

Донька автоматично виконала все, що було сказано, і замовкла на деякий час, із задоволенням поглинаючи улюблений грибний супчик із грінками та поглядаючи на другу страву у вигляді двох апетитних млинців зі сметаною. Рот був зайнятий, монолог перервався.

- Виросла моя ластівка, - думала я, розглядаючи її уважно. - Ось уже й критикує мене, отже, аналізує події віч-на-віч із собою і розмірковує про те, «що таке добре» і «що таке погано».
- Уф-ф-ф, - сказала донька, пересуваючи тарілки, щоб приступити до млинців.
- У чому ж труднощі, Пупо? - Запитала я.

Карфаген у собі має бути зруйнований

Carthago delenda est. Карфаген має бути зруйнований. Це слова римського державного діяча Марка Порція Катона Старшого. У другому столітті до нашої ери це був відомий трибун, консул і цензор Римської імперії. Він кожну свою промову завершував цією фразою, навіть якщо вона не стосувалися Карфагену.

У сучасному розумінні вислів означає наполегливу вимогу остаточно знищити ворога або якусь перешкоду.

Якщо ви подумали, що я закликаю знищити північного сусіда, який попер з війною на нашу країну – помиляєтеся. Наш головний ворог знаходиться не зовні – не в Росії, об’єднаній Європі, Америці чи Китаї. Він тут – в наших головах, думках, переконаннях, спотворених емоціях і цінностях. Як наслідок – у помилкових причинно-наслідкових зв’язках, хибних пріоритетах, переповненому ненавистю колективному несвідомому, яке блокує найменші спроби вирватися з нинішнього інферно (передостаннього кола пекла) і нарешті почати будувати нову країну. Країну Добра і Справедливості.

ЧОРНОБИЛЬСЬКА ТРАГЕДІЯ

      
   Спогади причетних про посадовців, що 26 квітня 1986 року спричинили аварію на Чоронобильській АЕС; про Особистотей, героїв і майстрів, які уламки реактора, що загрожували існуванню європейців, накрили саркофагом і до 5 листопада 1986 року відновили роботу двох перших блоків АЕС. Третій блок приєднали до діючих 4 грудня 1987 року.

Добросердний стражденний читачу!

Подарунком долі вважаю щасливу нагоду дослухатися до генерала державної безпеки Юрія Васильовича Князєва, адепта істини і честі, здатного почути і голос чиєїсь притаємниченої душі та відстоювати чистоту і прозорість людських стосунків.

Він мій сусід і приятель, 1933 року народження, гірничий інженер, відмінник Новочеркаського політехнічного інституту. Трудитися почав на Луганщині, на шахті «Брянка» заступником начальника дільниці. В гірництві відзначений орденами Шахтарської слави трьох ступенів й Орденом Леніна. За 43 трудових роки в Луганській, Миколаївській, Тернопільській областях, столицях Києві і Москві дослужився до генерала, з дружиною Нінель Андріївною виростили двох дочок.

Вибух і рятувальники навколо ядерного жерла

Восени 1985 року Юрія Васильовича призначили начальником Шостого управління, членом Колегії Комітету Державної Безпеки при Раді Міністрів УРСР. У його нові обов’язки входило дбати про безпечний розвиток економіки, особливо атомної енергетики. Щомісяця другого тижня на кожну АЕС направлялися по 2-3 досвідчених офіцери вивчати радіаційний стан. А кожного четвертого тижня два співробітники командирувалися на поради до конструкторів, проектантів і виробників обладнання.

Після відряджень складався письмовий звіт. Начальник Шостого управління Князєв радив причетним керівникам обласних управлінь, де і як слід покращити ситуацію, й узагальнену інформацію доповідною запискою передавав голові КДБ УРСР генерал-лейтенанту Степану Несторовичу Мусі.

Цитати про здоров'я

Емма Піньковська

П 32 Цитати про здоров'я/Е. Піньковська-Черкаси: Видавець Ю.А. Чабаненка, 2018 -80с.

Ця збірка містить тексти та рецепти-цитати, осмислення суті яких безумовно вплине на звільнення від хворобливих станів.

Призначається всім розумно мислячим людям, які бажають зрозуміти причини свого фізичного та душевного нездоров'я.

Дорогий читачу!

Свідомість сучасної людини терміново потребує лікування Красою, Любов'ю, Істиною, Добром, Мудрістю. На це і спрямована пропонована читачеві книга. Її автор, Людина з широко розкритою Душею, Серцем, переповненим Любов'ю до людей і всього сущого, відомий своїми чудовими книгами "Духовне материнство", "Врятуй і збережи", ділиться своєю Мудрістю, Добротою та Любов'ю на сторінках цієї книги. Лікар найвищої категорії, що пройшов природний шлях професіоналізму від методу таблеткового пожежогасіння хвороб у світі наслідків до методів справжнього зцілення людини у світі глибинних причин, у світі свідомості, шляхом природної еволюції, відкрила в собі талант Божою милістю. Наукові відкриття останніх років підтверджують безмежні можливості лікування людини Словом, сповненим Любов'ю та Сенсом. Став відомий механізм впливу слова на ланцюжки ДНК - програму всього живого. Її книги - це необхідні та достатні засоби зцілення людини нової епохи, де жити за переказами та мислити за "авторитетами" - надто велика розкіш.

Доктор технічних наук,

професор, зав. кафедрою МАІ

"Управління та навігація літаків",

академік РАЄН, віце-президент

Міжнародної Академії

духовної єдності народів світу

М.С.Мельников

ПРО ПАТРІОТИЗМ І ПАТРІОТІВ

Уявне як дійсне!?

"Революцію дійсно революційну здійснити можливо не в зовнішньому світі, а лише в душі і тілі людини". М.Бердяєв

Патріотизм - відданість і любов до своєї Вітчизни, до свого народу, готовність до будь-яких жертв і подвигів в ім'я інтересів своєї Батьківщини.

Жертва - добровільна відмова на користь кого-небудь, чого-небудь.

Про різні форми та прояви патріотизму ми зачасту особливо не замислюємося.

Цікаво про це описано у  главі   книги «Хто ти?» Е.А.Піньковської під назвою «Відчуй себе патріотом своєї країни». Вражає  несподіваний підхід до прояву патріотизму.

«Принести в жертву хоча б частину негативних рис, які в міру вдумливого читання виявиш в собі. Це так просто, підвладне всім. Але це і складно. Архіскладно! Інакше ми всі, люди, що живуть на планеті, були б уже без вад».

Якщо поміркувати і почитати ще й політичний лікнеп автора, розумієш і погоджуєшся з тим, що:

«Майбутнє країни залежить від твоєї праці в перебудові власного мислення з низького чи середнього рівня в наступний, більш високий. Відчути себе будівничим майбутнього можеш і ти, якщо патріот».

Виявляється, що лише носити вишиванку, співати хором, ходити строєм з правильними гаслами, прапорами і плакатами зовсім недостатньо. Спекулювати на патріотичних почуттях співвітчизників і підміняти, спотворювати суть поняття патріотизму, безумовно - злочинно і безвідповідально. Очевидно, що починати треба з себе і подавати особистий приклад оточуючим.

НОВА ЛЮДИНА

 Формування свідомості нової людини-громадянина в Епоху Співчуття – завдання для людства. Це не стільки знову винайдений процес, скільки продовження того, початок чого й оглянути не кожен може.

Апостол Павло пояснював своїм новонаверненим християнам, колишнім язичникам, ази християнського вчення. "Сіється тіло душевне, повстає тіло духовне". Отже, в людині є душевне тіло, є тіло духовне. Далі сказано: «перша людина (Адам) стала душею живою; а останній Адам (Ісус Христос) є дух життєдайний. Але не духовне перш, а душевне, потім духовне. Перша людина – із землі, персний; друга людина – Господь із неба» (ап. Павло 1-Кор. 15:44-47).  

У кожній епосі та в кожному столітті є своя програма для розвитку «душі, що живе» земне життя, яке слід виконувати природі і людині, що розвивається в співдружності з нею (природою). Людство, якщо уважно придивитися, коло за колом, епоху за епохою проходить шлях, удосконалюючи властивості, даровані спочатку. Цивілізація (наука, культура) сприяє розвитку п'яти органів чуття: очей, щоб бачити; вухо – чути, ніс – нюхати, язик – смак, шкіра – дотик. Всі ці властивості органів розвиваються від примітивізму до досконалості. Але недаремно говорять про розвиток «шостого почуття»! Що таке? Інтуїція. Виникнення цього почуття пояснити важко. Воно виникає раптом, коли людина бачить, знає, розуміє явище чи подію негаразд, як це роблять інші.

Головний розпізнавач еволюційного розвитку – серце . У ньому, як у центральному органі душі, закладено все, на що здатна зараз конкретна людина. У ньому зберігається пам'ять минулих накопичень, тобто, численні досліди «швидких життів». Результати бували позитивні та негативні. Пам'ять про позитивний досвід сигналить радістю. Про негативне – щоразу інакше. І якщо немає радості, то вчинок не вірний, а якщо радість затьмарена сумнівами – не зовсім правильне рішення.

Орієнтиром просування у доцільному, власному ритмі розвитку інтуїції служить навіть радість, а спокій у серці і активна життєва позиція. Що б там не думали оточуючі, що б вони не говорили, і які б форми не приймало те, що ти зробив, якщо те, що ти здійснив, тобі дозволило серце, інакше вчинити ти просто не міг у даний, конкретний час.

ПОТРІБНІ НОВІ СЛОВА ЧИ НОВІ ЛЮДИ?

Ія Сапіна , оповідання з книги  "Подолання"

Осмотревшийся – воспрянет.

Всяк поднявшийся – пойдет.
Шаг чеканя – тверже станет.
Через бурю, через хаос.
Песню грянет. И, – вперед!

                      Емма Піньковська

У період перебудовної свободи слова, з'явилися, і все частіше почали вимовлятися в повсякденному мовленні незнайомі мені слова. Їх було безліч, але особливо незрозумілими були – «жлоб» та «халява» .
Похідні від них: "жлобство", "жлобяра", "халявщик" - мало, що пояснювали мені, що приїхала з Сибіру, ​​і там їх жодного разу не чула. Чому? На запитання, поставлене собі самій, звикла сама шукати відповідь. Почала пильніше вдивлятися в людей, їхні взаємини, слухати їхні судження. Проступило ось що.

Все сміливіша громадська думка дорікала медичних працівників за відсутності милосердя стосовно хворих, безкорисливості при виконанні лікарського обов'язку і навіть у низькому професійному рівні.

 

Подібні закиди не тільки виходили з-під пера журналістів, але чути були і серед інтелігенції, і серед обивателів. Навіть власне начальство повторювало за народом ті самі закиди на адресу своїх колег-підлеглих на медичних «розборах» та адміністративних «розгонах». Вони (начальники) не розуміли, що від них залежить порядок, дисципліна, професійне зростання та якість медичної допомоги? Складалося враження, що біля «керма» виявилися малограмотні, неправдиві та безвідповідальні люди. Причому це сталося не лише в медицині, а й у всіх галузях народного господарства, у політиці, науці, культурі. Ця гірка правда, що вже видно неозброєним оком, особисто мені була дуже неприємною.

У всіх прошарках суспільства помітним стало явище, зване: «зниження планки моральності», яке раптово проявившись, множилося «не щодня, а щогодини», відразу після проголошення «Перебудови».

 Раптом виник і почав виявлятися «дух протиріччя», непримиренності, невдячності та неповаги у всіх до всіх. У колективах і навіть сім'ях люди переставали розуміти одне одного. Що це за час почалося? Розбудова чого? Перебудова у чому? Перебудова для чого?