Про суспільну напругу, партії, громадські організації, революцію управління і культурну -- написано ще 1999 року. Актуально й через 2 десятиліття.

Напруга в суспільстві не спадає, а про пошук реальних компромісів, здається, мріють лише романтики. Згадалось давнє...

На зламі тисячоліть дві особи, зустрівшись у Білій Церкві, погодились спільно підготувати наукову роботу. Це були росіянин, академік РАЕН Мельников М.С. і українець Панько В. Останній, будучи на той час науковим співробітником лабораторії мас і організацій Інституту соціальної та політичної психології, отримав завдання наукового керівника Донченко О. підготувати аналітичну публікацію. Співпраця виявилася дуже доречною, плідною і вилилася у доповідь на міжнародній конференції та публікацію у солідному науковому виданні (Матеріали до української етнології / Зб. наук. праць. – Вип. 2 (5). – К.: Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології, 2002. – С. 158-164).

Нещодавно публікація потрапила на очі, й ми вирішили поділитися нею з вами: вельми актуальною вона здалася. Подаємо мовою оригіналу.

К вопросу о причинах социальной напряженности в украинском обществе и главных факторах ее динамики

Мельников Н.С., д.т.н., академик РАЕН (Москва), Панько В.И., Институт социальной и политической психологии (Киев)

Трансформация современного украинского общества, которая сопровождается экономическим, политическим и духовным кризисами, объективно стимулирует возрастание социальной напряженности и как результат – социальные конфликты. Соответственно, их изучение и прогнозирование, поиск путей разрешения конфликтных противоречий является чрезвычайно актуальным [1].

ПРО СПРАВЕДЛИВІСТЬ

Ох, ця справедливість! Чи існує вона взагалі? – часто можна почути подібні вигуки від скептиків-демагогів, які загальмувалися у своєму духовному просуванні. А тобі, читачу, чи доводилося ловити у собі подібні думки? Ні? Якщо твоя відповідь прозвучала як тверде «ні», то ти або все вже знаєш про це питання (з чим тебе вітаємо!), або ще жодного разу не замислювався всерйоз про це.

Говорячи про справедливість взагалі, слід пам'ятати, що людська свідомість здатна розуміти лише те, що відповідає її рівню та ступеню розвитку.

Свідомість людини егоїстичної, яка живе заради отримання особистого задоволення, дуже відрізняється від свідомості людини альтруїста-суспільника. Ця душевна людина тяжіє до благодійності і тому вже безкорисливо віддає сили, час, часом і кошти, дбаючи ще про когось, крім себе. У той же час обидві ці свідомості не можуть йти в порівнянні з мудрістю людини, яка живе жертовним, «духовним» життям.

Для тілесного розуму, керованого егоїстичним принципом «я – мені – моє», справедливість може виглядати у найвищому її прояві начебто навіть пристойно. Людина з таким рівнем розвитку своєї свідомості може декларувати, що всі земні блага необхідно ділити з усіма по справедливості. Але мені, так думає егоїст, справедливо мати більше, ніж інші (за статусом, заслугами та пільгами).

Для свідомості людини душевної "я і вони" (в сім'ї, в колективі) сприймається вельми справедливо, як належне, поділ благ - "по-братськи" (50:50).

Свідомість розумно мислячої людини, що розвивається до "я + вони", вже інша формула може сприйматися як справедливий поділ. Наприклад, частини державного бюджету: одну третину треба віддати минулому (на пенсії, лікарні, оздоровниці, культуру), одну - майбутньому (на школи , спорт, гуртки, ВНЗ, культуру) та одну теперішньому (на забезпечення життєво важливих об'єктів для розвитку людини). У сім'ї – це батькам, дітям, собі. У державі – пенсіонерам, учням, працівникам.

Для духовно розвиненої свідомості справедливою є формула мислення від «вони і я» до "вони + я", при цьому осмислення справедливості таке, коли особистим потребам приділяється останнє місце (67:33).

У святих людей формула поділу благ незбагненна для усередненої людської свідомості і виглядає це «ми» як (83:17), де перша цифра відображає частину грошей, сил, часу, знань, яку людина здатна безкорисливо віддати людям. Це і є та любов і віра, розумінням сенсу якої стурбоване прогресивне людство. Така любов усе перемагає, а «гірчичне зерно» подібної віри здатне зрушити гори.

Якщо життя душевної людини сприймається оточуючими як безкорисливе служіння людям, то життя духовної людини – як подвиг в ім'я служіння Богу, на благо людям, справі, ідеї.

Чому ж стільки несправедливості довкола? – часто вигукують у розпачі деякі розумно мислячі люди, які прагнули самопізнання і самовдосконалення.

Найімовірніше тому, що зараз багатьом людям більш зрозумілі й тому прийнятні прості формули. Як виглядає поділ всіляких благ іншим і собі за наявністю ступеня безкорисливості у відсотковому відношенні?

17:83 нижча (егоїстична форма свідомості)
33:67 низька (раціональна)
50:50 середня (доцільна)
67:33 висока (самовіддана)
83:17 найвища (жертовна)

А ти? Ти сам аналізував своє ставлення до справедливості? Ти здатний міркувати про добро і зло, про життя земне і вічне, про багато законів: причин і наслідків, доцільності, співмірності, вибору головного? Уяви собі, що ти про все вже читав, все теоретично засвоїв. Це похвально. Але для вічного життя цінним видається не багаж знань, не багатство матеріальне, а вміння застосувати в житті те, що придбав, нагромадив чи отримав у спадок. Інакше всі накопичення можуть перетворитися на порох.

Ти навчився накопичувати? Навчися зберігати.
Навчився купувати? Навчися віддавати!
Отримав у дарунок? Скористайся на благо!

Хитрі, жадібні та ліниві люди, їх називають егоїстами, на відміну від щирих, безкорисливих і працьовитих, будь-яке явище, поняття, справу здатні видозмінити на свою користь, тобто довести до абсурду.

Індивідуальна «справедливість» у її спотвореному вигляді сприяє розвитку жорстокосердя, цинізму та послаблює душевне і духовне здоров'я суспільства.

Як і будь-яка хвороба, неповноцінна справедливість вимагає зцілення, іноді краще - хірургічним шляхом. Відповідай, хто останнім часом до тебе ставився, на твою думку, несправедливо?

1. Усі навколо?
2. Родичі?
3. Керівництво?
4. Вчителі?
5. Друзі?
6. Кохана людина?
7. Батьки?

На якому б із цих пунктів ти не обрав для відповіді «так», знай, що настав час тобі особисто переглянути своє ставлення до справедливості. Час виходити до іншого, вищого (див. вище) її відсоткового виразу. Ти цілком готовий бути кращим і вищим за того, ким ти вже є, але сам гальмуєш своє просування. Іншої дороги до Світла та Добра немає. Тому, коли декларуєш, що готовий до душевного життя, то не забувай, що в цьому періоді життя частіше не тобі даруватимуть і віддаватимуть, а ти. Задля справедливості треба нагадати тобі про закони доцільності, співмірності та необхідності. Це означає, що віддавати можеш лише те, що необхідно, лише тому, кому ти винен або вважаєш за доцільне, і лише стільки, щоб не пошкодувати про це. Порівнюй свої можливості в даруванні, спонсорстві, меценатстві.

Уникай безрозсудних поривів, щоб не вводити себе в подальшу жалість про вчинене тобою благодіяння. Дарувати благо теж треба вміти. Тут слід пам'ятати про закон Причин і Наслідків та універсальні правила - "Не нашкодь" і "Ніщо не занадто".

Тому існує наука мудрих людей своїм послідовникам, які розумно мислять, чим слід ділитися: "Дати бідному духом багатство, багатому знаннями - терпіння і любов усім".
Це буде надзвичайно справедливо!

(З книги «Егологія»)
Піньковська Е. А.

Біла Церква - місто Добра: Держава справедливості проти маніпуляційного оліг...

Біла Церква - місто Добра: Держава справедливості проти маніпуляційного оліг...: Хтось запитав: «Чи правильно говорять, що за зло треба платити добром?» Учитель сказав: «А чим же тоді платити за добро? За зло треба плат...

Біла Церква - місто Добра: Значение культурологических идей Н.А. Бердяева в р...

Біла Церква - місто Добра: Значение культурологических идей Н.А. Бердяева в р...: «Революцию действительно революционную осуществить возможно не во внешнем мире, а лишь в душе и теле человека» . Н.Бердяев Философск...

Біла Церква - місто Добра: О МИРЕ

Біла Церква - місто Добра: О МИРЕ:   "У человечества нет никакого спасения от неминуемой гибели, кроме как честное и безусловное принятие доктрины ненасилия&quot...

Михаил Казиник об отмене русской культуры

"Культура в ИСКУССТВЕ – превознесение добра!"

                                                                                                       

Сегодня все смотрят политиков, Украина 24, Россия 24, новости о войне, но, позвольте немного отвлечь вас от этого и напомнить, что политика - вовсе не главное наше отличие от животных.

В интервью каналу @И Грянул Грэм Михаил Казиник рассуждает об отмене русской культуры, конфликте с Познером, Урганте, выступлении в Госдуме, увольнении с радио и войне. 💎Все книги, фильмы и диски Михаила Казиника можно приобрести в  интернет-магазине https://kazinik.com/

Я ВІРЮ У БЛАГОРОДСТВО ЛЮДИНИ

Джек Лондон

«Отже, всюди грабунок та обман, обман та грабіж. Я дивлюся вперед… Я зберігаю віру у шляхетність та велич людини. Я вірю, що чистота і безкорисливість духу переможуть панівну всепоглинаючу жадібність».

Ці слова належать американському письменнику та журналісту, військовому кореспонденту, громадському діячеві, соціалісту за переконаннями Джону Чейні. Найбільш відомому як Джек Лондон. Відомий усьому світові автор пригодницьких оповідань і романів, що прожив всього сорок років (1876-1916), встиг свого часу побачити «усюди пограбування та обман».

Виходить, за півтора століття людство не змінилося? Чи не стало благородніше і величніше? Чи так це?

Замислимося. Відомо, що в кількісному вираженні населення планети за ці 150 років збільшилося більше, ніж удвічі, а грамотних і освічених людей стало в десятки або навіть у сотні разів більше, ніж у XIX столітті, тоді природно буде припустити, що сьогодні багато хто з величезної кількості ( в порівнянні з минулими століттями) освічених і розумно мислячих людей бачать так само ясно те, що півтора століття тому побачив "повсюди" Джек Лондон.

Не варто скидати з рахунків той факт, що кількість шахраїв та грабіжників теж збільшилася відповідно до населення планети.

Можливо, великий спостерігач бачив тоді «повсюди» те саме, що й ми з прикрістю вбачаємо сьогодні у всіх верствах суспільства?

У побуті бачимо обман і грабіж між рідними, близькими та сусідами (невірність, обман та крадіжка).

В армії, на митниці, в поліції, в автоінспекції бачимо обман і пограбування рядовими та офіцерами представників свого населення (поборами, контрабандою, штрафами до своєї кишені) і тим самим здійснюючи пограбування своєї держави.

У судах бачимо обман між прокурорами та адвокатами, і пограбування суддями свободи у підсудних.

У бізнесі суцільний обман довірливих та неосвічених людей у ​​фінансових пірамідах, в операціях з валютними курсами, у біржових махінаціях та неприкритий ціновий грабіж населення спекулянтами.

У політиці – цинічний податковий грабіж власних наївних та законослухняних  співгромадян та підступний обман своїх виборців під час передвиборчих кампаній.

В освіті бачимо самообман педагогів, упевнених у своїй професійній придатності і, як наслідок, пограбування такими «вчителями» і «вихователями», точніше сказати, обділення знаннями та зниженням планки моральності у представників підростаючих поколінь.

Не перевелись таланти в Україні!

Знайомтесь: 

ДОРОШЕНКО Володимир Сергійович,
доктор наук з державного управління.

Закінчив Харківський державний університет ім. О.М. Горького, аспірантуру Московського державного університету ім. М.Ломоносова, Московський державний університет економіки, статистики, інформатики, докторантуру Національної академії державного управління при Президентові України.

Автор понад 100 наукових статей, навчально-методичних робіт, монографій. Учасник всеукраїнських і міжнародних конференцій, у тому числі з проблем перекладознавства, історії перекладу та методики навчання перекладу як спеціальності. Має певний практичний досвід синхронного перекладу.

Був одним із організаторів та керівників Інституту міжнародних відносин НАУ, сприяв формуванню та впровадженню новітньої системи мовної підготовки міжнародників, дипломатів. Ініціював створення першого в Україні Інформаційного центру Євросоюзу.

Обраний віце-президентом Асоціації вчених за інноваційний розвиток України, академіком Української академії наук. 

В даний час працює в Київському національному університеті технологій та дизайну.

Є автором та керівником Міжнародного пісенного проекту «Музика – мова душі», який ми і пропонуємо до Вашої уваги.

 Популярні пісні різних часів у виконанні Володимира Дорошенка

1. Strangers in the night (B. Kaempfert) 2. Rock around the clock (Bill Haley) 3. I can't help falling in love with you (E. Presley) 4. Rivers of Babylon 5. Goodbye my Love 6. Хава Нагила (А.Идельсон) 7. My way (J. Revaux - C. Francois)

8. Funiculi funicula! 9. The shadow of your smile (J. Mendel - F. Webster) 10. Rock and Roll Music (Чак Берри) 11. Autumn Leaves 12. Let's twist Again 13. Can`t buy me love (Lennon J. - McCartney P.)

З 27-ю річницею Фонду "Творча Ініціатива”!

 Наснаги та творчих здобутків!

Вітаю! З повагою, президент фонду Валерій Панько. 

Про моральність, норми та правила

"Зоряне небо над головою і моральний закон усередині нас наповнюють розум все новим і зростаючим захопленням і трепетом, тим більше, чим частіше і наполегливіше ми над цим розмірковуємо". Іммануїл Кант

Лекция академика НАМН Украины В.Н. Запорожана на тему: Эволюция нравственности

"Совість - почуття моральної відповідальності за свою поведінку перед оточуючими людьми, суспільством.

Тому, як не прикро, але треба визнати, що почуття моральної відповідальності може бути дуже високим у обивателя і дуже низьким у політика, художника і навіть священика. Ось чому настає у суспільстві розчарування. Це етап, коли "низи не хочуть, а верхи не можуть".
Прості люди,  розумно мислячі обивателі, стають більш моральними, ніж чиновники, міліціонери, лікарі, вчителі і священнослужителі, які розумно-прагматично міркують.
Настає період змін. Він триває так довго, скільки знадобиться суспільству, щоб воно перебудувало існуючі критерії оцінок у всіх нормах та правилах. Суспільство, здатне не лише диктувати «верхам» свою волю, а ще контролювати виконання та справедливо судити за результати діяльності, живе у мирі та процвітанні до нового періоду змін.

Якщо планка моральності у народу піднімається вище, то цю висоту мають утримувати всі, хто присягнув на вірність народу". (Э.А. Пиньковская «Детектор лести» )