 |
| Джек Лондон |
Ці слова належать американському письменнику та журналісту, військовому кореспонденту, громадському діячеві, соціалісту за переконаннями Джону Чейні. Найбільш відомому як Джек Лондон. Відомий усьому світові автор пригодницьких оповідань і романів, що прожив всього сорок років (1876-1916), встиг свого часу побачити «усюди пограбування та обман».
Виходить, за півтора століття людство не змінилося? Чи не стало благородніше і величніше? Чи так це?
Замислимося. Відомо, що в кількісному вираженні населення планети за ці 150 років збільшилося більше, ніж удвічі, а грамотних і освічених людей стало в десятки або навіть у сотні разів більше, ніж у XIX столітті, тоді природно буде припустити, що сьогодні багато хто з величезної кількості ( в порівнянні з минулими століттями) освічених і розумно мислячих людей бачать так само ясно те, що півтора століття тому побачив "повсюди" Джек Лондон.
Не варто скидати з рахунків той факт, що кількість шахраїв та грабіжників теж збільшилася відповідно до населення планети.
Можливо, великий спостерігач бачив тоді «повсюди» те саме, що й ми з прикрістю вбачаємо сьогодні у всіх верствах суспільства?
У побуті бачимо обман і грабіж між рідними, близькими та сусідами (невірність, обман та крадіжка).
В армії, на митниці, в поліції, в автоінспекції бачимо обман і пограбування рядовими та офіцерами представників свого населення (поборами, контрабандою, штрафами до своєї кишені) і тим самим здійснюючи пограбування своєї держави.
У судах бачимо обман між прокурорами та адвокатами, і пограбування суддями свободи у підсудних.
У бізнесі суцільний обман довірливих та неосвічених людей у фінансових пірамідах, в операціях з валютними курсами, у біржових махінаціях та неприкритий ціновий грабіж населення спекулянтами.
У політиці – цинічний податковий грабіж власних наївних та законослухняних співгромадян та підступний обман своїх виборців під час передвиборчих кампаній.
В освіті бачимо самообман педагогів, упевнених у своїй професійній придатності і, як наслідок, пограбування такими «вчителями» і «вихователями», точніше сказати, обділення знаннями та зниженням планки моральності у представників підростаючих поколінь.
У масовій культурі, заради наживи, та популярності всюди бачимо навмисне пограбування та обман глядачів, читачів, слухачів.
Чи не тому, що там, де не винищено «повсюди обман і пограбування», ось уже тридцять років жодна з партій, домагаючись більшості в уряді, не може призвести країну до процвітання? І чи не тому, що «повсюди грабунок та обман», в останні вісім років і п'ять місяців, в одній окремо взятій країні войовничо налаштований народ (патріоти) не можуть відновити обіцяний мир і процвітання?!?
регіони (за картою та компасом), стривожений (маючи в минулому заборонену нині партійну біографію), розгублений (будучи інтернаціональним за кровною спорідненістю), втомлений (від невиконаних обіцянок) та розгніваний (відсутністю миру, добра і справедливості у своїй країні)?
Давно відомо, що перемога можлива лише в одностайному згуртуванні всього народонаселення, а що відбувається зараз у цій, окремо взятій країні? Частина народу – точніше, сотні тисяч войовничо налаштованих та десятки тисяч наївних патріотів воюють за нібито свою рідну землю (насправді давно продану кільком олігархам в особисте користування). Друга частина народу (неоголошені десятки тисяч військових непоправних втрат) вже лежить у цій, нібито своїй землі. Третя частина населення, понад десять мільйонів чоловік, зірвалися зі своїх місць на цій землі, і розбіглися хто куди у різні країни, де мирне життя.
Четверта частина віруючого населення, які пам'ятають заповіді Божі про любов до ближнього та про прощення ворога, залишаючись у єднанні з Богом у дусі та істині, залишилися у своїх будинках, але розділені пастирями, воюють тепер із колишніми «братими у Христі» (як і було) раніше), з тими, хто не з ними. Виявляється, і священнослужителі теж займаються «обманом і пограбуваннями» (налаштовуючи паству замість любові на ненависть, а замість благодійності, заохочуючи рейдерські захоплення чужих церков)? Чи не від них усі біди у спільнотах парафіян, які є представниками у всіх прошарках життя у своїй державі?
Слава Богу, є ще, хоч і не така значна, як усі перелічені, разом узяті, але це розумно-морально-духовно здорова, п'ята частина населення!
Зібравши всі свої духовно-моральні сили, ця частина співгромадян намагається вижити, не беручи участь «в пограбуваннях та обманах», зберігаючи свою людську гідність, свою шляхетність у справах та велич у помислах. Більше того, за потребою ще й допомагають немічнім, «злиденним духом», зміцнюватися в доброті духовній, утримувати логіку добра в міркуваннях і зберігати самовладання в емоціях, щоб уникнути зневіри в цій складній обстановці.
Незважаючи на цю сумну картину, треба вірити у шляхетність та велич людини, розуміючи, що існують різні, але цілком закономірні стадії духовно-душевно-ментального розвитку як в окремо взятому індивідуумі, так і у спільнотах людей, і в народах різних країн, на континентах , у співдружності країн і по всій планеті.
За наявності духовності в будь-якій людині його особиста моральна та розумова висота розвиваються відповідно та послідовно.
Якщо ж у характері конкретних суб'єктів логіка їхня явно людиноненависницька, а моральні закони вони з легкістю зневажають або спотворюють до неподобства, то не дай Бог, щоб ці «мертві», бездуховні душі згуртувалися і опинилися при владі. Справи і слова таких людей божевільні та аморальні, а тих, хто не такий як вони, звинувачують, усувають, знищують.
Тому, мабуть, у народі з'явилися такі влучні визначення.
Людина – егоїст, але розважлива, хватка, вертка, з найнижчим ступенем духовності у свідомості (є лише «іскра»).
Людина – розумний прагматик, з початковим ступенем, що прокидається у ньому духовності («іскра» спалахнула).
ЛЮДИНА - розумно мислячий альтруїст, спрямований до праведного життя, із середнім ступенем духовності (має в собі постійне джерело світла, одним висвітлює шлях як маяк, інших просвічує світлом знань).
ЛЮДИНА – мудра, з високим ступенем духовності; святий (присвячує, що близько до нього підійшли, в таємниці знань, відкритих йому самому).
У спільноті людей рідко зустрінеш у чистому вигляді будь-який з описаних типів людей, що більше зустрічаються в перехідному періоді від попереднього до наступного (від низького до високого). Але саме за кількістю тих, хто досяг висоти іменуватися ЛЮДИНА, визначається планка розумності, моральності, духовності в тому суспільстві.
Якщо кількість освічених духовно-душевно-розумно здорових людей буде множитися безперервно, тоді атмосфера сама по собі почне очищатися, а аморальних-безрозсудних людей буде з кожним днем все менше і менше.
Тоді почнуть винищуватись у народі всі види обману (від брехливості до правдоподібності). І будь-якого виду пограбування зменшаться (від ненаситної жадібності до прихильності).
Не кожна людина здатна «звеличити і ушляхетнити» державу і свій народ, але зробити свій внесок у це перетворення під силу освіченому, розумно мислячому «від добра» громадянину, який спрямував до пізнання своїх недоліків і вдосконалення їх у чесноти, такі, в першу чергу як миролюбність, правдивість і вдячність.
Розумна людина, через наявність у ній таких якостей і працьовитості, здатна до оздоровлення своєї логіки, у процесі набуття досвіду вміння думати «від добра», очищає простір навколо себе від ненависті, обману та пограбування.
Розсудлива людина, вміючи думати «від добра», помножуючи в собі силу волі, самовладання, здатна не зупинятися при поразках, не шукати, хто винен, але активно шукати для себе нову справу, і автоматично, навіть не помічаючи цього, очищає атмосферу від ненависті, обману та пограбування у своїй сім'ї, у колективі, у місті.
Розумно мисляча, добра і вольова людина «маючи чистоту і безкорисливість духу, переможе поглинаючу жадібність». Така здатна бути самостійною і відповідальною у будь-якій ситуації, рятуючи себе і допомагаючи всім нужденним, здатна очищати від ненависті, обману та пограбування розум і душі людські.
Я вірю в благородство та велич людини! (Піньковська Е.А.)
Джерело
Немає коментарів:
Дописати коментар