Уривок з одного давнього інтерв'ю - як актуально!

Із задоволенням поспілкувався з Піньковською Е. А. 

Валерій Панько (2002 р.)

... - Чому брехуна частіше оточують нечесні партнери? 

"Свій свояка бачить здалеку». Сірий керівник обов'язково має таких же сірих заступників, нечесний - таких же партнерів. І тільки мудрий керівник розуміє, що суть Вчителі - виростити Учня краще за себе. Але поки в аморальному суспільстві «свояків» багато, їм комфортно, вони крадуть один у одного потихеньку ...

- Значить, одне з головних завдань суспільства - збільшення кількості моральних людей? Як це зробити?

Я знаю тільки один спосіб вирішити цю задачу: стати самому моральним. Адже ми, будучи самі недосконалими, всіх навколо чомусь хочемо зробити верхом досконалості. Але як тільки починаєш когось виховувати і перевиховувати, обов'язково отримуєш відсіч. Тому, наприклад, потрібно спочатку навчитися «не сунути ніс не в свою справу». Якщо вже начальник довірив щось підлеглому, навіщо контролювати кожен його крок? Краще дати можливість для творчості, розуміючи, що обидва працюють у зв'язці. Так, можуть бути проблеми, але вирішуватися вони повинні в рамках своїх прав. Це стосується як бізнесу, так і виховання дітей, політики ...

- У будь-якому місті більшість населення майже завжди невдоволено своєю владою ...

Перше - якщо населення незадоволене владою - навіщо вибирає? Друге - якщо ти ніколи не

Читати

був в ролі мера, дуже важко судити про його діяльності. Адже іноді людина щось може зробити проти совісті, щиро думаючи, що так буде краще для блага міста. Вона так думає, це його право. Тому важко судити, чи завжди це зло і чи завжди це погано. Судити потрібно не по справах, а по спонуканню. Якщо людина сидить на вершині і гребе тільки під себе - навіщо вона потрібна? Якщо ж вона намагається щось зробити для міста, але у неї не виходить, - може, спробувати їй допомогти? Тому і даються 4 роки на те, щоб проявити себе. Взагалі з владою ми частіше стоїмо на одній сходинці. Скажімо, якщо народ голодний, бомжі ходять по смітниках, а кількість сиріт при живих батьках все додається, але при цьому ми щороку святкуємо День незалежності - це аморально. Краще всі гроші, зібрані на свята, направляти на будь-яке добре діло, але ми все святкуємо ... А поїздили б чиновники в електричках, - дивись, по-іншому рішення приймали б.

- З людьми ясно: вибрали другий, третій раз людину, яка не виконує зобов'язань, - так на кого скаржитися? А чим загрожує це для самого обраного?

Якщо людина має в душі Бога, то вона просто не допустить недостойних дій. Але якщо місця для Бога в її душі поки що немає, то, як не прикро це звучить, розплачуватися будуть і люди, які її обирали, і, звичайно, сам ви нуватець теж.
- Ви говорите про незвичних і не завжди приємні речі. Як Вас сприймають люди?
Моя мета - пропаганда культури духовного здоров'я. Коли я зрозуміла, що хворіють, як правило, хитрі, злобні, жадібні і ледачі люди, а мені не вірили, тоді я перестала говорити про це, а почала писати книги. Їх також не всі приймають, але я знаю точно, що ці книги отримують і розуміють ті, кому потрібно. На Сході існує мудрість: ніхто тобі не друг, ніхто не ворог, а кожна людина тобі Вчитель. Моя перша книжка вийшла 5 років тому, і тільки зараз її не просто читають, а вона стає необхідною для багатьох людей.

- Яка, на Ваш погляд, місія нашого міста?

Біла Церква – це місто талантів з потенціалом просто безмежним. І звичайно, воно має своє «завдання», що виходить з його назви. Згадаймо, що кожен колір існує сам по собі, а ось білий означає їх єднання. І якщо говорити про церкви, то я вважаю, що мова йде про душі людей, про той Храм, який повинен бути побудований в душі кожного. Адже друге пришестя Христа відбудеться не на Землі ...

                                                                                                       На сповідь  (Галина Пензарева)

Читати  інтерв'ю повністю

Нашому соратнику 80!

1 вересня члену нашого фонду Анатолію Сироті виповнилося 80!
    

Позаду буремні часи злетів і падінь, сподівань на нових людей і розчарувань у їхніх старих обличчях та устремліннях.
     

Віримо, що настав час для величних звершень, до яких Анатолій Васильович обов'язково докладе свій розум, досвід і шалену жагу зробити Білу Церкву та Україну форпостом народження нової України.

Ми йому бажаємо миру і добра в серці, спокою в думках, звершення мрій і ...
 

НОВЫЙ ЧЕЛОВЕК

Формирование сознания нового человека-гражданина в Эпоху Сострадания – задание для всего человечества. Это не столько вновь изобретенный процесс, сколько продолжение того, начало чего и обозреть не всякий может.

Апостол Павел объяснял своим новообращенным христианам, бывшим язычникам, азы христианского учения. «Сеется тело душевное, восстает тело духовное». Значит, в человеке есть тело душевное, есть тело духовное. Далее сказано: «первый человек (Адам) стал душею живущею; а последний Адам (Иисус Христос) есть дух животворящий.Но не духовное прежде, а душевное, потом духовное. Первый человек – из земли, перстный; второй человек – Господь с неба» (ап. Пав. 1-Кор. 15:44-47).

В каждой эпохе и в каждом столетии имеется своя программа для развития «души живущей» земную жизнь, которую следует выполнять природе и человеку, развивающемуся в содружестве с нею (природой). Человечество, если внимательно присмотреться, круг за кругом, эпоху за эпохой проделывает путь, совершенствуя свойства, дарованные изначально. Цивилизация (наука, культура) способствует развитию пяти органов чувств: глаз, чтобы видеть; ухо – слышать, нос – обонять, язык – вкус, кожа – осязать. Все эти свойства органов развиваются от примитивизма до совершенства. Но недаром говорят о развитии «шестого чувства»! Что это такое? Интуиция. Возникновение этого чувства объяснить сложно. Оно возникает вдруг, когда человек видит, знает, понимает явление или событие не так, как это делают остальные.

Главный распознаватель эволюционного развития – сердце. В нем, как в центральном органе души, заложено все, на что способен в настоящий момент конкретный человек. В нем же хранится память прошлых накоплений, то есть, многочисленные опыты «быстротекущих жизней». Результаты бывали положительные и отрицательные. Память о положительном опыте, будет сигналить радостью. Об отрицательном – всякий раз иначе. И если нет радости, значит поступок не верный, а если радость омрачена сомнениями – не совсем правильное решение.

З 25 - річчям Фонду "Творча Ініціатива”!

Нашому фонду 25 років. 7 липня 1995 року організація була зареєстрована.
Вітаю! З повагою, президент фонду Валерій Панько.

Дмитрий Лихачев о культуре

"Надо уметь разбудить в людях их лучшие качества и не замечать мелкие недостатки".

"Культура в конечном счете - цель, а не средство, не условие, не благоприятствующая среда. Природа миллиарды лет совершенствовала сама себя и наконец создала человека. Человек создан с огромными, до конца не использованными творческими возможностями. Для чего все это? Для того, очевидно, чтобы человек не прекратил собой это развитие, не замкнул на себе то, к чему природа стремилась миллиарды лет, а продолжил это развитие. Конечно, продолжение - это не создание еще более совершенного организма, а использование тех возможностей, которые уже есть в человеке, для создания произведений высочайшей культуры".

"У нас в стране до сих пор нет концепции культуры и культурного развития. Большинство людей (в том числе и "государственных мужей") понимают под культурой весьма ограниченный круг явлений: театр, музеи, эстраду, музыку, литературу, иногда даже не включая в понятие культуры науку, технику, образование... Вот и получается зачастую так, что явления, которые относятся к культуре, рассматриваются в изоляции друг от друга: свои проблемы у театра, свои - у писательских организаций, свои - у филармонии и музеев и т. д.

Между тем культура - это огромное целостное явление, которое делает людей, населяющих определенное пространство, из просто населения - народом, нацией. В понятие культуры должны входить и всегда входили религия, наука, образование, нравственные и моральные нормы поведения людей и государства.

Культура - это то, что в значительной мере оправдывает перед Богом существование народа и нации".

"Народ спасёт культура, не надо искать никакую национальную идею, это мираж.
Культура — основа всех наших движений и успехов".

Источник

Що означає бути хорошим мером? Пояснюємо на кейсах

Незабаром в усіх містах України розпочнуться запеклі партійно-політичні дискусії та лайнометання на тему, хто найдостойніший посісти найголовніше крісло міста. Попри те, що за логікою мало б бути обговорення, яким мешканці хотіли б бачити своє місто, що треба зміни. І лише після цього - хто спроможний це зробити, не грабуючи місцевий бюджет і не влаштовуючи на "хлібні" місця своїх родичів, ділових партнерів чи колишніх підлеглих.
Пропонуємо познайомитися із публікацією на «Хмарочосі», журналісти якого з’ясовували, у чому полягає ефективність роботи мера і яка його роль у розвитку міст.

У містах проживає 55% населення світу. У 1950 році налічувався 751 мільйон містян, а у 2018 році – 4,2 мільярди. За прогнозами ООН, до 2030 року в світі буде 43 мегаполіси з понад 10 мільйонами жителів, більшість із них – у розвинених регіонах.

Завдання мерів

Науковий журнал Environment&Urbanization опублікував матеріал про роль мерів у системі міського управління. У ньому йдеться, що мери є гарантами якісних соціальних послуг, суспільного блага та участі громадян у житті міста. Вони приймають політичні та адміністративні рішення. Відповідають за роботу органів, які ухвалюють рішення про отримання або будівництва житла, доступу до води, санітарії тощо. Від них залежить якість систем охорони здоров’я, освіти та забезпечення верховенство права.Дослідницький центр Бостонського університету «Menino survey of mayors» у 2017 році провів опитування серед 115 мерів різних американських міст з понад 75 000 жителями, щоб з’ясувати, які міські проблеми вони виокремлюють та як їх вирішують.

Конспект: бывший мэр Боготы об идеальном городе

Південноамериканська країна Колумбія славетна, мабуть, своїми крайнощами. То футбольний фанат застрелить гравця національної збірної з футболу, який фатально помилився на чемпіонаті світу. То мафіозі збудують наркокартель, з яким уряд ніяк не може впоратися. То покажуть світу зразок служіння людям на прикладі легендарного мера колумбійської столиці Енріке Пеньялоси.

Це йому належить фраза: "В наше время основной источник богатства – это квалифицированные специалисты, люди". Або ще кілька цитат, які варто написати великими літерами у Статуті будь-якого міста: 

"В первую очередь мы построили школы, сделали пешеходные дорожки, парки и только потом - асфальтированные дороги для автомобилей".
"Город отражает ценности своего общества, и прекрасная библиотека или чудесная школа ведут нас вперед".

Що ми бачимо і чуємо від очільників українських міст? "Нам треба створювати умови для розвитку бізнесу". І розвивають так активно, що аж тирса сиплеться. Вірніше, сиплються місцеві бюджети.

Скоро нам доведеться обирати міських, селищних та інших голів, місцевих депутатів. Тож читаємо вдумливо матеріал від LB.ua і робимо висновки.

"Уважение - чувство взаимное, как любовь и забота. Потому кто-то должен быть всегда первым. Сеятелем уважения, так сказать". Ия Сапина 

60-летний Энрике Пеньялоса – колумбийский политик, урбанист, бывший мэр Боготы (1998-2001), занимается защитой прав пешеходов. Ему удалось серьезно изменить архитектурный облик Боготы, создав огромную пешеходную зеленую зону, парки и стадионы для общественного пользования. При Пеньялосе тротуары в Боготе были очищены от автомобилей и существенно увеличены.

В марте 2012 года Энрике Пеньялоса выступал в Киеве в Доме архитектора. Прошло три года, а его советы по-прежнему актуальны. LB.ua прослушал полуторачасовую лекцию Энрике об организации городского пространства, расшифровал ее и выбрал самое важное.

О концептуальном видении новой организации государственного управления

Наша государственная система убедительно демонстрирует свою неэффективность во всех сферах деятельности. Периодическое появление и быстрое исчезновение отдельных личностей, предлагающих субъектам власти новые прогрессивные технологические решения, лишь подтверждают тезис о неспособности властных институтов реформировать самих себя, а значит, продолжается путь деградации и распада.

Печальный опыт глобальных концепций и стратегий реформирования для Украины, составляющихся обычно под какие-то выборы (региональные или общегосударственные) авторства «Озимого поколения» имени Хорошковского и Богословской или «Нового курса» Тимошенко показывает, что массовое сознание украинцев не воспринимает пусть даже грамотно изложенные тексты, не подтвержденные социальной практикой и отсутствием обратных связей между реформаторами и населением, с одной стороны и этими же реформаторами и властной верхушкой, с другой стороны.

О справедливом государстве

Термин «справедливое государство» по умолчанию является идеалистическим, популистским и хорош для употребления на митингах и других массовых акциях, где целью есть получение эмоциональной реакции массы. Справедливость является этической, субъективной и размытой категорией и главным аргументом ее реализации является призыв «отнять и поделить». Более внятным и логически аргументированным понятием является, на мой взгляд, «социальное или социально-ориентированное государство».

Тогда мы вправе использовать перечень конкретных показателей, индексов и уровней этой социальной ориентации, выражающихся в цифрах, правах и законах, например, таких экономических, политических, демографических, правовых психологических и других показателей, например: уровни бедности, ВВП, качества жизни, прожиточного минимума, индекс человеческого развития, уровни открытости, демократичности, коррумпированности, преступности, экологичности, продолжительности жизни, рождаемости и смертности, индекса счастья и т.д. и т.п.

Книга Анатолия Овчарова : "Душа вождя"

Эта книга - новый взгляд на личность Иосифа Сталина без демонизации и идеализации. Стоит прочесть, чтобы возможно пересмотреть своё отношение к этой исторической фигуре. Ведь как писал известный поэт С. Есенин:

"Лицом к лицу
Лица не увидать.
Большое видится на расстоянье...."

"Это интересное информативное историческое эссе. В ней описаны не только биография Сталина и исторические события того времени, касающиеся личности Сталина и его окружения - семьи и соратников, но и представлен психологический портрет Сталина".  А. Овчаров

Аннотация

Книга посвящена одной из самых знаковых исторических личностей ХХ века – Иосифу Сталину, который оказал влияние на политическое устройство ушедшей эпохи и психологию миллионов людей.

В отличие от большинства исследований, посвященных Сталину как политику, в этой книге представлен его объективный психологический портрет на фоне исторических событий и показаны причины его прихода к власти и огромного влияния на общество.

Мы надеемся, что эта книга будет интересна широкому кругу читателей, которые познакомятся с психологической сутью феномена вождизма, его влияния на индивидуальное и общественное сознание и имеющего как созидательный, так и разрушительный характер.

Будуємо справедливу державу: візія нової України

"Корупція процвітає там, де демократичні основи слабкі, а політики-популісти можуть використати її у своїх цілях".      Деліа Феррейра, голова Transparency International

За даними Human Development Indices and Indicators, Україна нині займає 88 місце серед 189 країн за рівнем людського розвитку. На думку В. Дубровського (CASE Україна) та Джона Лафа (Chatham House), «діяльність державних установ в Україні, як і в багатьох інших країнах з менш розвиненими системами управління, наскрізь пронизана корупційними схемами. Громадяни усвідомлюють це і вважають корупцію, особливо на вищому рівні, однією з найбільших проблем, з якими зіткнулася Україна».

Іншими словами, країна фактично перетворилася в корупційну державу з адаптованою для цього нормативно-правовою базою, неефективною системою управління, спотвореними цінностями[1]. Основним джерелом наживи стали схеми крадіжки з бюджету під прикриттям «прозорих» механізмів бюджетних закупівель, державних і місцевих цільових програм. Практика розробки, прийняття і реалізації цих програм свідчить про значні корупційні ризики, що виникають на всіх етапах цього процесу.

І навіть впровадження багатьох прогресивних положень нового антикорупційного законодавства на практиці гальмується переважно через різноманітні фактори, головними з яких є недостатність політичної волі у органів виконавчої влади та правоохоронних органів[2].

Тому боротьба з корупцією фактично звелася до гучних розслідувань (частіше журналістських) і не менш гучних затримань без подальших «посадок» корупціонерів. Але не торкнулася фундаментальних основ корупційної держави: відсутності культури як системи цінностей у всіх сферах, відсутності системи в управлінні на всіх рівнях і реальної безвідповідальності посадових і виборних осіб за свої дії чи бездіяльність. У цьому ж ряду і принцип колективної безвідповідальності Кабінету Міністрів, регіональних і місцевих виконавчих комітетів.

Для ілюстрації наведемо лише кілька характерних прикладів: