Біла Церква – місто Добра: громадська стратегія

Добра думка – Добре слово – Добра справа

Ми вже згадували про три  причини проблем нашого суспільства і держави – безкультур’я, безсистемність в управлінні та безвідповідальність. Але вказати на причину біди – це лише півкроку до її усунення. А що треба зробити, щоб опинитися у омріяному світлому майбутньому? Є думка, що на це питання можлива лише одна правильна відповідь: творити добро, змінювати себе, а головне – діяти, не рахуючи, скільки добра отримаєш у відповідь… «Біла Церква – місто Добра». Ще не так давно красномовний плакат зустрічав усіх, хто приїздив до нашого міста з боку столиці. А потім раптом зник, як і розмови про місто Добра. Чи то Добра цього так мало стало, чи мрії у міських очільників змінилися, але Біла Церква вже стала «містом Ярослава». Але ми впевнені, що даремно відмовилися від «Добра». Для нас велична мрія про «Білу Церкву – місто Добра» є дороговказом. Адже саме з мрії починається будь-яка дія. Яка мрія - таке і майбутнє. А значить, у майбутнє Добра ведуть:

Перш, ніж продовжити, заглянемо у словник:
Добро – поняття моральності, протилежне поняттю зла, що означає навмисне прагнення до безкорисливої допомоги ближньому, а також незнайомій людині, тваринного та рослинного світу. У життєвому сенсі цей термін відноситься до всього, що отримує у людей позитивну оцінку, або асоціюється зі щастям, радістю.

Добро як намір може здійснюватися тільки вільною волею. Удача, виграшний збіг обставин не є добром. На відміну від зла, добро не виражається простою волею до добра, оскільки така воля може бути корисливою, а значить нейтральною по відношенню до моральності.

Справжнє добро повинно бути безкорисливим

"Мало кто задумывается над тем, что побуждение донора влияет на спасение реципиента. ... Помочь в спасении больного, находящегося на грани жизни и смерти, может лишь та кровь, которая дается безвозмездно и в сострадательном порыве" - пише в романі "Зиночка 2" Е.А.Піньковська, яка, маючи багатолітню практику лікаря акушера-гінеколога, твердо в цьому переконалась.

Цікавою є думка Воладимира Легойди, висловлена ним у газеті "Известия" від 10 серпня 2010 року:

«…Нередко приходится слышать: "Ну чем я могу помочь? На это есть государство, правительство, бизнес, который наконец должен стать социально ответственным". Действительно, в советские годы милосердие было намеренно изъято из общественной жизни нашей страны. Считалось, что помощью нуждающимся должно заниматься государство. И это правильно, только такая помощь не является благотворительной.

Власти не занимаются благотворительностью, они решают проблемы жизнеобеспечения своих граждан, в том числе и пострадавших от стихии. Но утешить плачущего, пожалеть, выслушать человека, попавшего в беду, государство не сможет. Само слово "милосердие" отсутствует в Конституции и других законодательных актах, потому что милосердие - это поступок человеческого сердца, вызванный исключительно нравственными мотивами…

Нужно понимать, что в основе подобной деятельности лежит не отчисление определенной суммы "на благотворительные нужды", а искреннее желание помочь страдающему человеку. Нельзя забывать, что делами милосердия мы помогаем не только нуждающимся в помощи. Мы помогаем и себе, состраданием отогревая сердце от ледяной пелены равнодушия. И всему нашему обществу, ведь чем больше людей оказывает помощь ближним, тем сложнее упрекнуть страну в безнравственности и черствости.

Еще вчера система помощи держалась на крупных пожертвованиях бизнесменов. Кризис изменил ситуацию. Благотворительность закончилась. Но милосердие продолжается. Давайте помогать друг другу, преображая свою душу и мир вокруг себя. Приближая Эру милосердия…»

Человек - тот, за кого он сам себя держит. Если он сумеет изменить свои мысли в сторону добра, то все переменится в его жизни и переменится к лучшему.          Ванга

Сподіваємося, що не викличе сумніву теза, що Добро буде там, де живуть добрі душею люди, або де таких людей переважна більшість, хоча б 51% – це Закон буття. Отже, аби бути Білій Церкві містом Добра, в широкому розумінні цього слова ми маємо, перш за все, наповнити наші душі добром. Щоб прагнення творити добро навколо стало нашою сутністю, нагальною і природною потребою. Тоді й стануться зміни на краще в усіх сферах нашого життя, матимемо чисте довкілля, справедливу владу, що турбується про людей, радісних, працьовитих та заможних мешканців…

Персонально кожному починати з себе та найближчого оточення. В усякій маленькій, буденній справі проявляти добро, збільшуючи тим самим його загальну кількість.

З чого ж нам робити добро? Тільки зі зла - більше ні з чого!          Томас Еліот

Колись у школі всі ми вчились мудрості розуміння Закону збереження енергії, яка не з’являється нізвідки і не зникає в нікуди, а трансформується. Тому збільшувати Добро можна лише за рахунок поступової трансформації існуючого Зла. Це той еволюційний шлях, що визначений людству, іншого не дано.

А вирішує, яку дорогу обрати – добра чи зла, темряви чи світла – кожен особисто. Але замість трансформації себе самих ми, як телята, продовжуємо вперто клясти на кухнях Президента чи «бездарний Уряд», забуваючи мудрість:

Краще запалити одну маленьку свічку, ніж клясти темряву.          Конфуцій

Фонд «Творча ініціатива» закликає усіх небайдужих мешканців нашої славної Білої Церкви повернутися до мрії про «Місто Добра». Ми ще 2012 року висловили можливі стратегічні кроки до цієї мрії (див. http://cif-bc.blogspot.com/2016/09/blog-post_17.html). За час, що минув, переосмислили свої підходи і впевнились, що наше бачення було вірним. Тепер запрошуємо до розмови усіх, кому є що сказати, запропонувати, зробити щось конкретне. Хто здатен здійснити свій внесок до загальної справи, не озираючись на наявність чи відсутність особистої вигоди. Просто заради примноження загального Добра.

Пропонуємо висловити своє бачення, ЩО потрібно здійснити для втілення Правил життя у нашому місті для примноження Добра. Але викласти це бачення письмово за формулою Арістотеля, відповівши на питання: Як? Хто? Коли? З ким? Навіщо (що це дасть людям)? Що і скільки для цього потрібно?  Відповідна форма розміщена за посиланням https://forms.gle/gbXKgRS8jqsm24sRA.

Святість життя полягає в робленні добра людям!          Григорій Сковорода

ПІСНЯ ПРО БІЛУ ЦЕРКВУ Місто моє золотаве, Куполи церков над Россю, Я не один тебе славлю, Я – лише звук в розголосі. Місто історії й слави Нашої неньки – Вкраїни, Стала над Россю застава, Мудрим збудовані стіни. Браття слов’яни Пісню співають, Юрія місто В ній прославляють.

Місто моє незабутнє, Місто кохання і мрії, Подих Природи могутній В паркові „Олександрія”. Пісня про тебе полине В кожен куточок країни, В горах, лісах і долинах Душу оновить людини. Серце кохає, Наче дівчину, Ти розквітаєш Кожну хвилину.  З повагою, Ваш С. Антоненко

На исповедь  (Галина Пензарева)