ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ, ЯКЕ ПЕРЕДАЄ ВСІ ВІДОМІ ВИДИ ЕНЕРГІЇ В ПРОСТОРІ

***

«Помилки властиві нам, але допитливий дух, підкоряючись високому обов'язку, вічно прагне до істини».

Й.Гете

Дана робота відноситься до фізики. Вона побудована на експериментальному підтвердженні достовірності висновків, що випливають із процесів взаємодії природних законів, що пояснюють причину, яка повела в протилежному істині напрямку розуміння можливості спостереження дії природного середовища, передбаченого теорією а. Підтвердження передбачень теорії Максвелла показує напрям продовження розвитку його теорії та її використання в науці і практиці. Ця частина роботи є початком результату тривалих роздумів і спостережень автора та проведених експериментів по вивченню природи механізму утворення хвильового руху енергії в природному середовищі особливої форми матерії взаємодією з джерелами відомих видів енергії.

Д.Максвелл

Як свідчить історія науки, вперше існування в Природі цього середовища, названого ефіром, було передбачено стародавніми грецькими вченими близько п'ятсот років до нашої ери. З тих часів до наших днів наука в вивченні проблеми існування ефіру доповнювалася новими уявленнями та знаннями відкритих природних законів.

Сьогодні фізика перебуває в п’ятому періоді зміни уявлень відносно ефіру: «ефір у Природі не існує». Такий висновок зупинив вивчення проблеми існування ефіру. Але науці залишилися невідомими: природа механізму руху Землі та інших планет Всесвіту; природа магнітного поля Землі; природа гравітації; природа середовища, в якому рухаються планети Всесвіту та інші природні явища. Існуючі про них уявлення далекі від істини.
Наприклад, існуючу до цього часу гіпотезу про те, що магнітне поле Землі утворюють магнітні полюси, плаваючі в магмі Землі, спростовують відомі факти: по-перше, однополюсні магніти не існують; по-друге, якщо магніт довести до температури магми, то він втрачає свої властивості. Настав час, коли наші уявлення про природу магнітного поля Землі та інші природні явища, які ми спостерігаємо, будуть відповідати істині, підтвердженій експериментально, що надає можливість їх використання на користь людства. Істина завжди проста і зрозуміла.

 А. Ейнштейн

Працюючи над удосконаленням «Загальної теорії відносності» А. Ейнштейн прийшов до висновку про те, що без ефіру та досконалого вивчення макротіл, при вивченні мікроскопічних частинок атома наука зустрінеться із неймовірними труднощами. Як свідчать факти, його передбачення здійснилися. Проблема вивчення елементарних частинок атома – основи будови фізичних тіл, ускладнилася уявленням можливого перетворення елементарних частинок, що володіють масою спокою, в безмасові елементарні частинки та навпаки. Це привело до уяви існування елементарних частинок, напрям руху яких обернений в часі. В такому випадку все існувало б вічно, що суперечить істині.

Поглиблений аналіз історії електрики і магнетизму та проблеми існування ефіру, при існуючих сьогодні можливостях використання досвіду спостережень фізичних процесів дії приладів у галузях електро- і радіотехніки, особливо радіолокації, та рівня знання взаємодії відомих природних законів, згідно яких відбуваються процеси взаємного перетворення видів енергії, свідчать про раніше допущену помилку, яка закрила можливість бачення істини.

X.Ерстед

Для підтвердження достовірності фактів нам необхідно детально аналізувати відкриття четвертого періоду розвитку фізики в галузях електрики і магнетизму. Відомо, що цей період почався з випадкового експериментального відкриття X.Ерстедом в 1820 році закону «Магнітної дії електричного струму». За спостереженнями Ерстеда «електричний струм перетворюється в магніт».

На основі змісту формули відкриття та відомого закону оберненої дії вчені передбачали можливість одержати електричний струм в нерухомій дротяній котушці від дії нерухомого магніту. Перед вченими відкривалася перспектива дарового джерела енергії – можливість «вічного двигуна». Але результати тривалих експериментів приводили всіх дослідників до висновку: «абсурд».

Загальний висновок такого змісту однозначно свідчив про невідповідність змісту формули суті відкриття Ерстеда. Існуючий у Природі закон збереження і перетворення енергії в ті часи не був відомий. Продовжуючи протягом одинадцяти років різноманітні експерименти у намаганні підтвердити передбачене формулою відкриття Ерстеда – одержати природне дармове джерело енергії, – М.Фарадей у 1831 році відкрив закон електромагнітної індукції, яка не випливала із відкриття Ерстеда. Даний факт підтверджується тривалістю часу експериментів, по завершенні яких Фарадей зробив винахід електричного трансформатора, в дії якого спостерігав явище взаємоіндукції. На основі свого відкриття Фарадей передбачив можливість передачі енергії електричного струму в оточуючим просторі.

М.Фарадей 

Один Д.Максвелл зрозумів суть відкриття Фарадея. В опублікованому в 1873 році «Трактаті про електрику і магнетизм» Максвелл обґрунтував ідеї Фарадея, виразивши його ідеї математичними рівняннями. Але спочатку труд Максвелла сприйняли за вигадку автора. Довготривалі намагання вчених зрозуміти суть передбаченого Фарадеєм відволікли увагу вчених від потреби глибокого розгляду проблеми неможливості експериментального підтвердження, що випливає із формули відкриття Ерстеда – одержання природного дармового джерела енергії.

Ю.Майєр

В 1845 році Ю.Майєр відкрив закон збереження і перетворення енергії. На основі цього закону стало достовірно зрозумілим неможливість «вічного двигуна», а також те, що перетворюється енергія електричного струму, а не його елементарні частинки. Крім того цей закон нагадав про те, що, одночасно з ним, у фізиці існує закон «магнітної дії електричного струму», який передбачає існування «вічного двигуна» можливим. При розгляді дії кожного із цих суперечних законів спостерігаємо те, що закон збереження і перетворення енергії здійснює свою дію при участі двох сторін: дії і протидії, згідно третього закону Ньютона F₁ = -F₂ (1) , що свідчить про рівність сил дії і протидії, без участі якої неможлива дія. В законі магнітної дії електричного струму показана тільки одностороння дія, без участі протидії протилежної сторони, що суперечать третьому закону Ньютона.

Жан-Батист Био

Відомо, що в 1820 році Біо і Савар спостерігали в експерименті залежність величини напруженості Н магнітного поля від величини постійного електричного струму І, Н~І (2). Але, на що діє електричний струм, в якому середовищі утворюється «магнітне поле», якого не існує до початку дії електричного струму? Що протидіє електричному струму згідно третього закону Ньютона? Ці питання залишилися невідомими. Створилось уявлення про те, що електричний струм, без участі протидії утворює в навколишньому просторі «магнітне поле». Аналогічна одностороння дія і протидія постійного електричного струму показана в формулі відкриття Ерстеда, що однозначно свідчить про допущену помилку змісту формули його відкриття.

М.Савар

Якби формула відкриття відповідала істині, то був би можливим «вічний двигун»; фізичне тіло, що має електричний заряд Е, одночасно володіло б властивістю магніту Н, як нерозривно зв’язаних; а третій закон Ньютона не існував би. Фактично, в проявлених діях електричного заряду і магніту спостерігаємо їх протилежні взаємодіючі природні властивості. Причому, електричний заряд завжди є тільки однополярним, магніт – тільки двополюсним. Спостереження свідчать про те, що взаємодія між електричним струмом і магнітом проявляється тільки в перпендикулярному напрямі відносно напряму їх руху. В нерухомому стані вони не взаємодіють. Ці факти свідчать про те, що електричне та магнітне поля володіють різною природною властивістю.

Відомо, що дії електричного струму І протидіє активний опір Р фізичного тіла, в якому діє електричний струм, згідно закону Ома

І = U/R (3)

де U – напруга джерела енергії електричного струму.

Згідно закону Джоуля-Ленца енергія електричного струму на активному опорі перетворюється у внутрішню теплову енергію Q власного тіла провідника

Q = І²Rt (4)

де t – час дії електричного струму.

«Магнітне поле», існуюче одночасно з тепловою дією постійного електричного струму, не проявляє протидії останньому. Тому на існування постійного «магнітного поля» постійний електричний струм своєї енергії не витрачає, а також в «магніт» не перетворюється, згідно спостережень Ерстеда, оскільки вся енергія електричного струму перетворюється в теплову енергію (4). Удосконалюючи метод експерименту Ерстеда, з додатковим використанням досконалих вимірювальних приладів, детально спостерігаємо фізичні процеси перетворення енергії електричного струму в інші види енергії, згідно закону збереження і перетворення енергії та закону дії і протидії (1).

До використаних Ерстедом дротяної рамки, джерела постійного електричного струму та магнітного компаса застосовуємо осцилограф, радіоприймач, амперметри, вольтметри, дротяні котушки різної величини індуктивного опору ХL.

При вмиканні живлення кола різної величини активного опору споживачів енергії постійного електричного струму на екрані осцилографа спостерігаємо миттєве збільшення електричного струму згідно закону Ома (3). Закон і факти однозначно свідчать про те, що, при активному опорі споживачів, енергія електричного струму перетворюється у внутрішню теплову енергію, яка не повертається джерелу електричного струму тому, що теплова енергія утворюється рухом власних елементарних частинок фізичного тіла, в якому діє електричний струм (4).

При вмиканні живлення постійним електричним струмом кола з додатковим застосуванням багатовиткових дротяних котушок або рамок, на екрані осцилографа спостерігаємо поступове збільшення в колі величини електричного струму. Його затримка в часі свідчить про те, що, крім активного опору R, зростанню електричного струму +∆i протидіє, згідно третього закону Ньютона, реактивний опір ХL, що проявляється в котушці індуктивності. Спостереження протидії індуктивним опором XL дії зростання електричного струму свідчить про існування природного середовища – ефіру, без якого не існувало би індуктивного опору. На реактивному опорі XL ефіру частина енергії зростання електричного струму +∆i перетворюється в енергію деформованого стану ефіру збільшенням його напруженості +∆H_i

+∆i/∆t × XL = +∆H/∆t  (5).

Через деформацію напруженості ∆H/∆t ефіру утворюється хвильова деформація густини В ефіру в часі – хвильовий рух ефіру

∆H/∆t× µ = ∆B/∆t (6)

де: µ – коефіцієнт густини ефіру;

∆B/∆t – хвильова зміна густини ефіру.

Про утворення і рух хвилі різної густини ефіру в оточуючому просторі свідчить короткий звук радіоприймача, розміщеного на відстані кілька десятків метрів від осцилографа. Дії постійного електричного струму ефір індуктивного опору XL не проявляє. Тому постійний електричний струм не створює хвильового руху густини В ефіру

І ≈ Нµ ≈ В (7).

Після вимкнення живлення дротяної рамки постійним електричним струмом деформований ефір повертається в початковий стан спокою, що свідчить про його природну властивість пружності. Рухаючись у зворотному напрямі відносно дротяної рамки, ефір повертає частину енергії Е, одержаної ним від зростання електричного струму, його джерелу. Процес повернення енергії проявляється індукцією в дротяній рамці імпульсу електричного струму

-∆B/∆t × L = Е/Z = і (8).

де: -∆B/∆t – швидкість зменшення густини ефіру в часі;

L – активна довжина дроту рамки;

Е – електрорушійна сила рамки;

Z – загальний опір рамки;

і – електричний струм, повернутий ефіром джерелу електричного струму.

Вище приведені достовірні факти спостерігаємих фізичних процесів однозначно свідчать про взаємний обмін енергією електричного струму і ефіру згідно закону збереження і перетворення енергії та третього закону Ньютона (6,8). Ці процеси також підтверджуються дією замкнутого коливального контура, в якому відсутній активний опір R. В такому коливальному контурі в явищі обміну енергією між взаємодіючими сторонами протилежної природної властивості конденсатором і котушкою контура роботу виконує діючий електричний струм. В кожному півперіоді коливального процесу енергія діючої сторони передається протидіючій стороні. Добуток величин дії і протидії кожної пари півперіодів рівні по величині порцій перетвореної енергії

Е_с1 =і_с²x_Lt₁ = Е_L = і_Lc²x_ct₂ = Е_c2 (9)

де: Е_с1 – енергія електричного заряду конденсатора контура;

і_с – електричний струм розряду конденсатора;

x_L – індуктивний опір ефіру в котушці контура;

t₁ – час розряду конденсатора;

Е_L – енергія деформованого ефіру в об'ємі котушки контура;

і_Lc – електричний струм перезаряду конденсатора, повернутий ефіром;

x_c – ємний опір конденсатора;

t₂ – час перезаряду конденсатора;

Е_c2 – енергія електричного заряду перезарядженого конденсатора.

У процесі періодичного обміну енергією між взаємодіючими сторонами спостерігаємо явище, де кожна взаємодіюча сторона проявляє дію протягом певного часу. Протидія в кожній взаємодіючій стороні існує постійно, оскільки є власною природною властивістю кожної сторони: діелектрик конденсатора ε_с та В_L – густина ефіру в об'ємі котушки. Процеси, що спостерігаються, свідчать про те, що ефір існує самостійним природним середовищем, яке взаємодіє з електричним струмом.

Але на перших кроках дослідів, в той час, коли були невідомі закони: “Збереження і перетворення енергії”, Ома, Джоуля–Ленца, Кірхгофа та випливаючі з них природні явища, при використанні в експерименті дротяної рамки, джерела постійного електричного струму і магнітного компаса, спостерігати ту мить, коли дії зростання електричного струму протидіє ефір індуктивним опором, що спостерігаємо ми, Ерстед не мав можливості.

Е.Ленц.

Вперше в 1833 році частину аналогічного явища взаємодії електричного струму з оточуючим його природним середовищем антиматеріальної природи в обміні енергії спостерігав Е.Ленц. Оскільки закон “Збереження і перетворення енергії” та пов'язані з ним природні явища не були відомі, Ленц не побачив помилки змісту формули відкриття Ерстеда, що не сприяло розумінню істини явища періодичного обміну енергією електричного струму з ефіром, що наповнює всі фізичні тіла і простір.

В результаті відкриття Ленца уявили і прийняли за “самоіндукцію електричного струму”, його односторонню дію і протидію, що суперечить закону перетворення енергії та третьому закону Ньютона. Факти закономірності експериментальних спостережень свідчать про те, що Ерстед спостерігав явище утримання постійним електричним струмом І в постійно деформованому стані густину В ефіру, що проявляється “магнітним полем” (7).

Звідси випливає закономірний висновок про те, що “магнітне поле” – не особлива форма матерії, згідно існуючого до цього часу уявлення, а є деформованим станом певної частини об'єму ефіру – полем деформованого стану ефіру. Достовірність явищ, які спостерігаються, однозначно свідчать про те, що весь ефір, аналогічно його деформованому полю, володіє природними властивостями напруженості Н та проникності µ, які своїм добутком визначають густину В кожної точки ефіру, що наповнює всі фізичні тіла і простір Всесвіту

Нµ = В (10).

Величина напруженості Н ефіру в стані спокою рівнозначна в усіх фізичних тілах і просторі. Природна властивість різної величини проникності µ ефіру в різні фізичні тіла свідчить про те, що ефір є антиматеріальним природним середовищем, густина В якого в кожному фізичному тілі пропорційна його проникності (10). Звідси випливає висновок про те, що кожне фізичне тіло, наша Земля та всі планети Всесвіту, коефіцієнт ефірної проникності µ_m яких не дорівнює ефірній проникності оточуючого простору µ₀, володіють власним полем різної густини В_m ефіру відносно оточуючого простору, що до цього часу уявляємо “магнітним полем”. Експериментальне підтвердження такої залежності свідчить про те, що в різних місцевостях земної поверхні та навколишньому просторі густина ефіру різна

Нµ_m = В_m (11),

де: µ_m – коефіцієнт ефірної проникності фізичного тіла;

В_m – густина ефіру в фізичному тілі.

Залежність густини ефіру від природної властивості земних покладів ефірної проникності (11) надає можливість початкової геологічної розвідки корисних копалин, а також пояснює причину спостерігаємих змін у природному явищі, яке до цього часу уявляєм змінами “магнітного поля” Землі, які в дійсності є зміною густини В ефіру в тілі Землі. Настав час розуміння істини, яка свідчить про те, що ніколи в середині Землі не існували “магнітні полюси” аналогічно тому, як у далекому минулому “слони не тримали Землю”.

Детальний розгляд природи “магнітного поля” Землі обгрунтовано з експериментальним підтвердженням істини в другій частині роботи. Історія розвитку науки свідчить про те, що істина ніколи не заводить наше розуміння природних явищ в кут, а завжди показує напрям руху подальшого їх розвитку. Розуміння закономірності існування природного середовища антиматеріальної форми – ефіру відкриває існування в Природі, крім відомих електростатичної та електромагнітної, третього виду індукції, що є продовженням теорії Максвелла. Експериментальне підтвердження її існування свідчить про взаємодію ефіру зі всіма відомими видами енергії, яка поширюється в просторі через хвильову деформацію ефіру.

Детальне обгрунтування показаного та його продовження буде представлено в другій частині моєї роботи після публікації даної частини.

З метою усвідомлення достовірності показаного певним колом вчених та фахівців Вашої Редакції я згоден на обговорення з ними суті змісту моєї роботи.

З глибокою повагою, 

Євген Вергелес            

18.01.2000 р.