понеділок, 21 березня 2016 р.

Білоцерківська стратегія 2025: спроба незалежного аналізу


Обговорення проекту Стратегії розвитку Білої Церкви, що відбулося 27 лютого 2016 р. у приміщенні місцевого театру ім. П.Саксаганського, вже досить жваво і з різним ступенем захоплення коментувалось у соціальних мережах.


Сам факт стратегічного планування розвитку міста вже є позитивом і кроком вперед. Але громадянам потрібно бути пильними щодо щирості намірів учасників процесу, бачити їхні явні чи приховані замисли, можливу підміну понять, робити висновки, виправляти вади і рухатися вперед.
Ми спробуємо зробити короткий аналіз як самого документу, так і власне процесу його обговорення, який був запропонований організаторами. Нагадаємо, у матеріалах дійство називалося «громадськими слуханнями», тож з цього ракурсу і будемо робити висновки.

Громадські слухання чи лекція з елементами фасилітації?

З самого початку всі присутні прослухали короткий екскурс киянина Ярослава Демченкова на тему, що таке стратегія і лідерство, потім відкрили для себе урбаністику від київського архітектора і представника тамтешньої громадської організації "Структура" Святослава Грбича (до речі, просвітив присутніх про міжнародно визнаний "Індекс щастя"), далі знову ж таки мешканці столиці Вікторія Подгорна і Назарій Атаманчук представили створену групою експертів стратегію розвитку Білої Церкви, яку за логікою громадських слухань треба було обговорити, висловити зауваження, заперечення, пропозиції. Пропозиції організатори активно підтримали. А от з критикою…

З самого початку дійства його ведучий Я.Демченков хвилин п’ять переконував присутніх, що вони зібрались працювати, а не займатися «критиканством» (його вираз). І що інвестори не прийдуть у Білу Церкву, якщо не буде стратегії. Тобто, всі мали зробити висновок, що треба вести себе "правильно". І коли відомий білоцерківський художник О.Дмитренко на робочій групі з розвитку громадянського суспільства досить емоційно висловився, що в стратегії взагалі не згадується культура, це явно не сподобалось багатьом присутнім. Критику припинили і учасники активно почали висловлювати свої ідеї, що саме треба зробити у Білій Церкві. Тож, попри вступну лекцію про стратегію як загальні напрями розвитку міста, на альбоми модераторів активно лягала «конкретика».

Спробуємо припустити, що організатори трохи поплутали назву заходу, який може називатися скоріше конференцією, але ніяк не «громадськими слуханнями». Зрозуміло, що на державному рівні поняття «громадські слухання» отримало легітимність лише стосовно розроблення проектів містобудівної документації. Місцеве ж положення про громадські слухання спочатку було оперативно відмінене минулими очільниками міста, а тепер до цього похапцем спробували повернутись. Але Положення поки що існує лише у вигляді проекту, розміщеного на сайті міськради у розділі «Проекти нормативно-правових актів міської ради» і оприлюдненого 01.02.2016 у невідомому авторстві.

Не хочеться думати, що результати заходу раптом хтось захоче представити начебто як позитивні висновки «громадських слухань». Хоча настороженість лишається: чи не мають на меті київські замовники Стратегії під гарними гаслами просто захопити ринок архітектурного планування і забудови Білої Церкви?

Але ж «Порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. № 555, принаймні регламентує узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками проектів містобудівної документації. Повторюємо, застереження про так зване «критиканство» апріорі не передбачало спірних питань.І ще одна загальна ремарка щодо твердження Я.Демченкова, мовляв, інвестори не прийдуть у Білу Церкву, якщо не буде стратегії.

Це не зовсім так. Насправді, вирішальною передумовою для приходу стратегічних інвестицій (а не відмитих на Заході та в офшорах вкрадених в Україні грошей) є довіра
Це підтверджують слова творця Сінгапурського економічного дива, колишнього Прем’єр-Міністра цього міста-країни Лі Куан Ю: "Історія нашого фінансового центру – це історія того, як ми укріплювали довіру до Сінгапуру як до місця, де бізнес ведеться чесно".

Реінкарнація Стратегії від К.Єфименка – ті ж підходи і ті ж вади

Загальний погляд на проект Стратегії від команди К.Єфименка і проект, представлений на так званих "громадських слуханнях", показує, що нинішні розробники творчо розвинули передвиборчу ініціативу колишнього кандидата на посаду міського голови К.Єфименка. Можна було заради справедливості хоча б одним добрим словом згадати про ініціатора.
Стосовно змісту, – як був, так і лишився ряд застережень.

1. Спільне бачення майбутнього

У проекті Стратегії вказані ключові елементи бачення: сприятливість для бізнесу, потужне самоврядування, розумне управління і постійне зростання. Ми маємо вельми великі сумніви, що більшість мешканців з 200-тисячного міста так сильно хвилює чийсь бізнес, управління чи зростання. А от конкретні бізнес-групи – без сумніву. Виникає цілком слушне питання: в чиїх інтересах створена така Стратегія?

Нагадаємо, що з легкої руки Геннадія Шуліпи візія міста була визначена кількадесят років тому і, найголовніше, – визнана населенням (хоч інколи і не без цілком зрозумілої іронії): "Біла Церква – місто Добра".

2. Ефективна стратегія – це, перш за все, процес єднання громади навколо спільного бачення майбутнього.

Стратегію розвитку міста, як відомо, певний час розробляли у штабі К. Єфименка і до цієї роботи були залучені українські та польські експерти. Але оскільки ця робота проводилась перед виборами, то громадськість міста і основні зацікавлені сторони майже не долучались до цієї роботи, розглядаючи її як передвиборчу технологію.

Громада міста очікувала, що нова міська влада, розпочавши демократичні перетворення, в тому числі започаткує процес стратегічного планування. Натомість несподівано з’являється якийсь документ від якоїсь залученої команди фахівців під назвою Стратегія розвитку міста, який фактично є істотно розвинутим передвиборчим проектом команди К.Єфименка і який уже збираються виносити на сесію для затвердження.

3. Стратегія розробляється громадою, а не залученими фахівцями, якими б не були вони досвідченими і розумними.

Варто нагадати, що при розробці будь якої стратегії розвитку, навіть невеликої організації, до цього процесу залучаються не тільки усі співробітники, а і представники організацій, з якими здійснюється співпраця. У випадку з містом – завдання робочої групи, яка мала б бути створена міським головою, є організація процесу розробки стратегії із залученням усіх зацікавлених осіб та якомога більшої кількості мешканців міста. Залучення має відбуватися не тільки у формі зборів, громадських слухань, конференцій, які не дають у повній мірі виявити та врахувати раціональні думки учасників. Поширення набувають такі прогресивні форми, як відкриті простори, світові кафе тощо.

Робочі групи мають формуватися із представників різних категорій громади і очолює їх, як правило, заступник міського голови. Завдання ж залучених експертів – допомогти порадою, передати прогресивний досвід, навчити членів робочих груп працювати з громадою.

4. Стратегія розвитку міста не має нічого спільного з популізмом

12 стратегічних пріоритетів у представленому проекті – це такий же популізм, як і 62 реформи зі Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020", озвучених заступником голови Адміністрації Президента України Дмитром Шимківим. Стратегія розвитку міста може мати максимум 2-3 пріоритети (першість за часом в здійсненні якої-небудь діяльності).

А щодо стратегічних цілей "Посилення ролі громади в розвитку міста", "Розумна влада" чи "Сприяння підприємницькій активності" – здається, розробники переплутали поняття "ціль" з "інструментами досягнення цілей". Якщо, звичайно, вказана Стратегія розвитку міста насправді також не готувалася як виборча, для якої головне – сподобатися якнайбільшій кількості цільових груп виборців.

Популярна тема боротьба з корупцією, і автори Стратегії пропонують створити черговий інститут боротьби – антикорупційного омбудсмена плюс ряд красивих постулатів без визначення конкретних механізмів жорсткої відповідальності посадовців за корупційні дії. А от тезу про "створення моделі багатостороннього процесу прийняття ключових рішень у місті" попри розпливчасте формулювання можна привітати. 

Проте є більш визнана у світі модель: система управління якістю муніципальних послуг відповідно до міжнародного стандарту ISO 9001:2000. Більш того, Політика якості була затверджена виконкомом Білоцерківської міськради ще 2006 року. І тоді ж похована.

5. Стратегію варто узгоджувати із сусідами

До зацікавлених сторін (їх ще називають стейкхолдерами), яких варто залучити до розробки Стратегії розвитку міста, на нашу думку, доцільно віднести і впливових представників сільських громад, які межують з містом, оскільки є невідповідність фактичної і юридичної меж міста і в майбутньому цю проблему доведеться вирішувати.

6. Стратегія – це безперервний процес

Звичайно, робота з розробки стратегії розвитку громади при правильній постановці є тривалим процесом, як правило від 6 місяців до 1 року. Але в результаті цієї роботи громада мобілізується, згуртовується, вимальовує спільне бачення свого майбутнього.

Саме в таку громаду, яка знає чого хоче, прийдуть потрібні інвестиції, проти яких не буде мітингів і протестів. Саме в такій громаді громадяни проявляють ініціативу і беруть на себе відповідальність за спільне майбутнє. В такій громаді формується унікальне соціальне середовище, де громадянин є цінністю, де розвивається самоврядування і самоорганізація, формується самобутня культура, відкриваються нові можливості для виховання підростаючого покоління.

Загальні висновки:

1. Стратегія розвитку міста скоріше скидається на виборчу стратегію. Тим більше, одна із авторок сама казала зі сцени, що вона політичний стратег. На користь цього висновку свідчить тих 12 стратегічних цілей, які викладені у документі, намагання уникнути будь-якої критики, створення робочих груп «громадських слухань», в яких присутні під керівництвом фасилітаторів мали накидати "список побажань" чи "конкретику", чим створити видимість обговорення. Це більше нагадує виборчу технологію так званого "каналізування громадської активності", тобто запрошення активних громадян до обговорення непринципових для організаторів процесу речей. А це створює у активістів відчуття дотичності до процесу і … зміцнює когорту дисциплінованих виборців. Коли в них виникне потреба.

2. Ймовірно, якщо будуть призначені позачергові вибори ВР, має вигулькнути "правильний кандидат", який має "забезпечити" депутатську підтримку втілення стратегії.

3. Ще ніхто не спростував тези, що в Україні збудована наскрізь корупційна держава, тобто, державний лад, в основі якого покладено правила життя, що передбачають можливість діянь, які вчиняє особа, уповноважена на виконання функцій держави, з використанням наданої їй влади або службових повноважень для задоволення особистих, у тому числі корисливих, вузькогрупових (корпоративних) інтересів, інтересів третіх осіб.

І на цьому фундаменті автори представленого документу намагаються збудувати стратегію розвитку. Вже два роки ми живемо у начебто новій державі, де всі високопосадовці галасливо борються з корупцією, створена купа відповідних органів та комітетів… Але переможцем лишається корупціонер. Автори Стратегії вирішили добити корупцію створенням офісу антикорупційного омбудсмена, а також красивими гаслами.

4. Стратегія розвитку міста надзвичайно важлива, але створювати і розглядати її варто лише після прийняття громадою нових правил життя – прозорих, справедливих і однакових для всіх.

5. Представлений для «внесення доповнень» документ цінний досить ґрунтовним аналізом поточної ситуації в економіці міста. Проте, наприклад, величезний пласт культури, неймовірний культурний потенціал міста опинився поза увагою розробників.

6. Затвердження Стратегії в нинішньому вигляді перекладає відповідальність та всі ризики можливих подальших негараздів та судових справ з київських експертів та їхніх замовників на депутатів міської ради і персонально міського голову Білої Церкви Геннадія Дикого.

Як доцільно в цій ситуації поступити міській владі? 

Враховуючи те, що наше місто мало досвід відкритих і активних протестів проти окремих інвестиційних проектів, а також зміни які відбулися у суспільстві загалом, доцільно було б не доопрацьовувати підсунутий проект Стратегії, а розпочати процес її створення із самого початку. Важливо створити умови, щоб якомога більше мешканців міста взяло участь у роботі над стратегічним документом, а також забезпечити широку громадськість інформацією, яка сприятиме її участі.
Стратегія є "живою” лише тоді, коли є готовність громадян розділити спільну відповідальність за долю громади, а це можливо за умови активної участі самої громади в плануванні і здійсненні власного майбутнього. 
Але щоб так зробити міське керівництво має докласти неабияких зусиль, щоб подолати ймовірний тиск окремих лобістів, зацікавлених у якнайшвидшому затвердженні нинішнього варіанту Стратегії та реалізації своїх планів.

В.Панько, президент Фонду «Творча Ініціатива»
Ю.Юхименко, фахівець із державного управління

"Замітки нестороннього. Телеграфно"

– Таке планування більше схоже на планування розвитку великого підприємства, а не міста. Чи захочу я жити на «Підприємстві»? Працювати – так, але чи комфортно там буде жити? Пересуватися? З «Підприємства» ми хочемо іти «Додому» (в затишок, комфорт, відновлення). У власне «Місті» має бути активний відпочинок, відпочинок з друзями, культурний відпочинок (культурний розвиток), «хлеб и зрелища» також… Немає душі з самого початку, з першої сторінки, бездушність присутня.

– Взяли б якийсь проект розвитку Роттердаму чи Нюрнбергу (міста, яке можна співставити за розмірами, розміщенням (клімат, річка, промисловість, поряд із столицею…) Подивитися, що у них є, як у них є, чим у них пахне (а пахне Свободою, Безпекою, Комфортом, Вільністю, Достатком…) Хочеться дихати і дихати…

– «Зацікавлені особи» – це особи, з якими планується ведення діалогу на згадану тему. На мою думку, потрібно враховувати думку і тих «осіб» (а їх більшість), які не виплигують зі своїми пропозиціями, здебільшого оригінальними настільки, що 99% є тільки оригінальними і все… Як саме цю головну «думку» врахувати – задача до вирішення, притому обов’язкова. Думка Громади не криклива, а тиха і спокійна. І не завжди на виду. Ловити, поки не перезріла. Перезріє – то вже може бути і тихе розчарування, і вибух, і дубина.

– Мер уже відірваний від соціуму? Щось він замаячений ідеєю ощасливити білоцерківську спільноту… Подалі б йому уже від офіційних заходів, бо вже трохи починає нудити. Як знудило від його попередників. Було б жаль – він перший, від кого можна чекати чогось довгоочікуваного.

– Поточна ситуація виписана непогано і доволі чесно – Карта проблем. Тобто – больові точки (і їх багато). Діагноз поставлений уже слабше і не так чітко, інколи з боязню відвертіше називати речі своїми іменами. Приклад – Корупція. Виявляється, корупція у нас таки є… Але вчитайтесь – відокремлена і абстрактна якась. Не вказано, що вона – у прокуратурі, у суді, у міліції, у податковій, у мерії, у депутатському корпусі…)

– Відповідальність за втілення програми (лікування "діагнозу") прописана не так чітко. А відповідальний – Мер, який має давати періодичну звітність про невиконання кожного пункту, з поясненням, що такі-то і такі-то винуваті (і вже звільнені) чи невинуваті з об’єктивних причин.

– Хай би взяли експерта з Роттердаму, а не з Києва!

С.Кустовецький, фінансовий консультант


Роттердам – город душевного комфорта

Немає коментарів:

Дописати коментар