Листопад 29, 2017
В Херсоні відбулась ХІІ Всеукраїнська конференція з питань самоорганізації населення. Цього року темою конфереції стали інновації щодо громадської участі та розвитку соціального капіталу в громадах.
Захід об’єднав представників органів державної влади, місцевого самоврядування, лідерів громадських організацій, керівників ОСНів України, науковців.
Метою конференції стало обговорення питань удосконалення суспільних відносин між членами територіальних громад (як об’єднаних, так і необ’єднаних), між ІГС, що представляють інтереси певних соціальних груп, між ними й органами та посадовими особами публічної влади ‒ для налагодження плідної взаємодії між владою і громадою та підвищення на цій основі рівня взаємної довіри і солідарності в українському суспільстві.
“Соціальний капітал – це відносини між людьми, між людьми і владою. І від характеру цих відносин залежить багато аспектів життя громади”, – зазначив Андрій Крупник, Голова Одеського інституту соціальних технологій.
“Формування та розвиток інститутів громадянського суспільства в Україні тісно пов’язане з поняттям соціального капіталу. Це стосунки, що зановані на довірі та взаємодопомозі. Їх цілеспрямоване формування дає змогу знайти шлях до гармонії політичних, соціальних, економічних інтересів, покращити можливості їх вираження на державному рівні”, – зазначив Дмитро Бутрій, перший заступник Голови Херсонської ОДА.
“Поштовх розвитку відкритості та прозорості місцевого самоврядування надала реформа децентралізації. І тут ми в жодному разі не можемо відійти від співпраці з громадянським суспільством. Хто, як не громада найкраще бачить та розуміє, що потрібно змінювати. Ми, як Міністерство соціальної політики, бачимо себе як платформу, яка може поєднати представників громадянського суспільства”, – зазначила Олександра Чуркіна, заступник міністра соціальної політики України.
“В основу реформи децентралізації покладено саме віру у зрілість та ефективність соціального капіталу. Можна навести багато прикладів, коли при використанні людського ресурсу місцеві громади досягли вражаючих результатів”, – запевнив Микола Мироненко, головний консультант Департаменту місцевого самоврядування та децентралізації Апарату Президента України.
“Якщо запрацюють нормально новоутворені інструменти місцевого самоврядування, то у людей з’явиться відчуття причетності до цього процесу, можливостей впливу”, – зазначила Інна Гайворонська, голова Рожищенської районної державної адміністрації.
“В умовах реформи ми відчули, що маємо можливість реально впливати на ситуацію в місті. З березня 2014 року, в умовах нової ситуації в країні, зокрема, питанні розселення біженців, відбулась активізація громадянського суспільства”, – заявив Володимир Миколаєнко, Голова Херсонської міської ради.
На конференції було представлено результати соціального дослідження стану соціального капіталу в громадах України.
За його результатами, для більшості мешканців громад характерною є ситуативна активність та згуртованість лише навколо «гострих» питань: непередбачувані обставини, катаклізми, загроза безпеці, зачіпання безпосередніх побутових інтересів людей.
«Якщо Майдан чи пожежа – люди одразу згуртовується»[Вінниця, представник ГО];
Більшість респондентів дають високу оцінку діяльності громадських організацій, проте це більше стосується обласних центрів. В об’єднаних громадах часто відсутні громадські організації, їх функції виконують окремі активісти або неформальні об’єднання мешканців. Найбільш розповсюдженими та активними є громадські організації та волонтерські рухи, що займаються допомогою для учасників та ветеранів АТО. Серед недоліків та проблем в діяльності громадських організацій можна виділити: феномен «вигорання», невелика кількість реально діючих громадських організацій з числа легалізованих, відсутність фаховості та фокусу організації на певній проблемі або цільовій групі, лобіювання ІГС інтересів певних політичних або економічних груп, використання організацій для вирішення проблем та досягнення особистих цілей їх лідерів.
Дослідження виявило формальний характер зацікавленості влади в залученні громадян до прийняття рішень. Одним із найкращих механізмів співпраці влади та громадськості, який сприяє активності та відповідальності людей, більшість респондентів вважає впровадження механізму Громадського бюджету та співфінансування проектів. Причиною відсутності реальної зацікавленості респонденти вважають непрофесійність представників влади, незнання ними інструментів співпраці та відсутність відповідних навичок, страх влади перед контролем за своєю діяльністю та, разом із тим, пасивність з боку громади.
Лише 12 з 74 респондентів вважають, що ініціатива співпраці надходить від влади, причому всі вони є представниками ОТГ, а не обласних центрів, і абсолютна більшість з них – представники влади. Громадськість має реальний вплив на рішення влади. В той же час цей вплив є несистемним і часто відбувається у вигляді протестів проти прийнятих рішень, замість конструктивної участі на етапі розробки проектів. Основними засобами впливу громади на рішення, що приймаються владою, є громадські слухання, загальні збори, електронні петиції, обговорення і тиск громади у соціальних мережах, участь у сесіях ради при обговоренні та прийнятті рішень, прямі звернення до представників влади (особливо в невеликих громадах),протести, мітинги.
Успіх впливу забезпечують саме такі складові соціального капіталу, як активність, небайдужість та згуртованість мешканців навколо існуючої проблеми; фаховість громадських організацій, залучення експертів, системна робота та конструктивність пропозицій; представники влади також виділили такий фактор успіху, як відкритість влади, її готовність до співпраці та діалогу.
Інформування владою громаду про свою діяльність відбувається за допомогою всіх доступних засобів масової інформації та комунікації. Втім, на думку респондентів, рівень інформування є недостатнім, інформація, що надходить, іноді є спотвореною. Усе це породжує конфліктні ситуації та нерозуміння або хибне розуміння мешканцями процесів, які відбуваються.
Спілкування громадських організацій з мешканцями відбувається, в першу чергу, за допомогою соціальних мереж та спільних заходів. Розповсюдженою формою є безпосереднє живе спілкування, особливо в невеликих громадах та серед громадських організацій та волонтерів, які мають свою вузьку цільову аудиторію. Спілкування громадських організацій та активістів між собою так само відбувається завдяки соціальним мережам, особистим зустрічам, спільним заходам. Крім того, члени громадських організацій та активісти ініціюють спільні проекти, працюють у складі дорадчих органів та робочих груп, зустрічаються на сесіях ради, громадських слуханнях, загальних зборах.
Наявність майданчиків та платформ з розвитку громадської активності кардинально відрізняється в обласних центрах та ОТГ. Зі слів респондентів, у чверті досліджуваних ОТГ відсутні будь-які платформи для комунікацій. Часто їх роль відіграють бібліотеки та будинки культури. Разом із тим, в обласних центрах існують спеціальні платформи для комунікації – хаби, коворкінгові та дискусійні майданчики. Більшість респондентів відповіли, що дорадчі органи та робочі групи в їх громадах або не створені, або створені, але їх існування є неефективним. Схожий стан справ спостерігається і з використанням нормативно-правових актів: хоча вони в більшості громад є, але не завжди застосовуються на практиці.
Аналітичний звіт за підсумками дослідження із напрацьованими рекомендаціями щодо удосконалення законодавства та місцевих нормативних актів разом із Резолюцією конференції буде оприлюднено на сайті Асоціації та направлено КМУ, ВРУ, в міністерства та центральні органи виконавчої влади, від яких залежать умови щодо розвитку соціального капіталу, а також в усі обласні державні адміністрації, обласні ради та об’єднані територіальні громади, в яких проводилось дослідження.
В рамках конференції відбулась панельна дискусія щодо розвитку соціального капіталу через сферу освіти та молодіжну політику.
У другий день конференції, її учасники в групах працювали над питаннями:
1. Механізми формування соціального капіталу у громадах
2. Механізми інформаційного забезпечення розвитку соціального капіталу у громадах
3. Механізми ресурсного забезпечення розвитку соціального капіталу у громадах
Захід проведено Одеським суспільним інститутом соціальних технологій та ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
Джерело
В Херсоні відбулась ХІІ Всеукраїнська конференція з питань самоорганізації населення. Цього року темою конфереції стали інновації щодо громадської участі та розвитку соціального капіталу в громадах.
Захід об’єднав представників органів державної влади, місцевого самоврядування, лідерів громадських організацій, керівників ОСНів України, науковців.
Метою конференції стало обговорення питань удосконалення суспільних відносин між членами територіальних громад (як об’єднаних, так і необ’єднаних), між ІГС, що представляють інтереси певних соціальних груп, між ними й органами та посадовими особами публічної влади ‒ для налагодження плідної взаємодії між владою і громадою та підвищення на цій основі рівня взаємної довіри і солідарності в українському суспільстві.
“Соціальний капітал – це відносини між людьми, між людьми і владою. І від характеру цих відносин залежить багато аспектів життя громади”, – зазначив Андрій Крупник, Голова Одеського інституту соціальних технологій.
“Формування та розвиток інститутів громадянського суспільства в Україні тісно пов’язане з поняттям соціального капіталу. Це стосунки, що зановані на довірі та взаємодопомозі. Їх цілеспрямоване формування дає змогу знайти шлях до гармонії політичних, соціальних, економічних інтересів, покращити можливості їх вираження на державному рівні”, – зазначив Дмитро Бутрій, перший заступник Голови Херсонської ОДА.
“Поштовх розвитку відкритості та прозорості місцевого самоврядування надала реформа децентралізації. І тут ми в жодному разі не можемо відійти від співпраці з громадянським суспільством. Хто, як не громада найкраще бачить та розуміє, що потрібно змінювати. Ми, як Міністерство соціальної політики, бачимо себе як платформу, яка може поєднати представників громадянського суспільства”, – зазначила Олександра Чуркіна, заступник міністра соціальної політики України.
“В основу реформи децентралізації покладено саме віру у зрілість та ефективність соціального капіталу. Можна навести багато прикладів, коли при використанні людського ресурсу місцеві громади досягли вражаючих результатів”, – запевнив Микола Мироненко, головний консультант Департаменту місцевого самоврядування та децентралізації Апарату Президента України.
“Якщо запрацюють нормально новоутворені інструменти місцевого самоврядування, то у людей з’явиться відчуття причетності до цього процесу, можливостей впливу”, – зазначила Інна Гайворонська, голова Рожищенської районної державної адміністрації.
“В умовах реформи ми відчули, що маємо можливість реально впливати на ситуацію в місті. З березня 2014 року, в умовах нової ситуації в країні, зокрема, питанні розселення біженців, відбулась активізація громадянського суспільства”, – заявив Володимир Миколаєнко, Голова Херсонської міської ради.
На конференції було представлено результати соціального дослідження стану соціального капіталу в громадах України.
За його результатами, для більшості мешканців громад характерною є ситуативна активність та згуртованість лише навколо «гострих» питань: непередбачувані обставини, катаклізми, загроза безпеці, зачіпання безпосередніх побутових інтересів людей.
«Якщо Майдан чи пожежа – люди одразу згуртовується»[Вінниця, представник ГО];
Більшість респондентів дають високу оцінку діяльності громадських організацій, проте це більше стосується обласних центрів. В об’єднаних громадах часто відсутні громадські організації, їх функції виконують окремі активісти або неформальні об’єднання мешканців. Найбільш розповсюдженими та активними є громадські організації та волонтерські рухи, що займаються допомогою для учасників та ветеранів АТО. Серед недоліків та проблем в діяльності громадських організацій можна виділити: феномен «вигорання», невелика кількість реально діючих громадських організацій з числа легалізованих, відсутність фаховості та фокусу організації на певній проблемі або цільовій групі, лобіювання ІГС інтересів певних політичних або економічних груп, використання організацій для вирішення проблем та досягнення особистих цілей їх лідерів.
Дослідження виявило формальний характер зацікавленості влади в залученні громадян до прийняття рішень. Одним із найкращих механізмів співпраці влади та громадськості, який сприяє активності та відповідальності людей, більшість респондентів вважає впровадження механізму Громадського бюджету та співфінансування проектів. Причиною відсутності реальної зацікавленості респонденти вважають непрофесійність представників влади, незнання ними інструментів співпраці та відсутність відповідних навичок, страх влади перед контролем за своєю діяльністю та, разом із тим, пасивність з боку громади.
Лише 12 з 74 респондентів вважають, що ініціатива співпраці надходить від влади, причому всі вони є представниками ОТГ, а не обласних центрів, і абсолютна більшість з них – представники влади. Громадськість має реальний вплив на рішення влади. В той же час цей вплив є несистемним і часто відбувається у вигляді протестів проти прийнятих рішень, замість конструктивної участі на етапі розробки проектів. Основними засобами впливу громади на рішення, що приймаються владою, є громадські слухання, загальні збори, електронні петиції, обговорення і тиск громади у соціальних мережах, участь у сесіях ради при обговоренні та прийнятті рішень, прямі звернення до представників влади (особливо в невеликих громадах),протести, мітинги.
Успіх впливу забезпечують саме такі складові соціального капіталу, як активність, небайдужість та згуртованість мешканців навколо існуючої проблеми; фаховість громадських організацій, залучення експертів, системна робота та конструктивність пропозицій; представники влади також виділили такий фактор успіху, як відкритість влади, її готовність до співпраці та діалогу.
Інформування владою громаду про свою діяльність відбувається за допомогою всіх доступних засобів масової інформації та комунікації. Втім, на думку респондентів, рівень інформування є недостатнім, інформація, що надходить, іноді є спотвореною. Усе це породжує конфліктні ситуації та нерозуміння або хибне розуміння мешканцями процесів, які відбуваються.
Спілкування громадських організацій з мешканцями відбувається, в першу чергу, за допомогою соціальних мереж та спільних заходів. Розповсюдженою формою є безпосереднє живе спілкування, особливо в невеликих громадах та серед громадських організацій та волонтерів, які мають свою вузьку цільову аудиторію. Спілкування громадських організацій та активістів між собою так само відбувається завдяки соціальним мережам, особистим зустрічам, спільним заходам. Крім того, члени громадських організацій та активісти ініціюють спільні проекти, працюють у складі дорадчих органів та робочих груп, зустрічаються на сесіях ради, громадських слуханнях, загальних зборах.Наявність майданчиків та платформ з розвитку громадської активності кардинально відрізняється в обласних центрах та ОТГ. Зі слів респондентів, у чверті досліджуваних ОТГ відсутні будь-які платформи для комунікацій. Часто їх роль відіграють бібліотеки та будинки культури. Разом із тим, в обласних центрах існують спеціальні платформи для комунікації – хаби, коворкінгові та дискусійні майданчики. Більшість респондентів відповіли, що дорадчі органи та робочі групи в їх громадах або не створені, або створені, але їх існування є неефективним. Схожий стан справ спостерігається і з використанням нормативно-правових актів: хоча вони в більшості громад є, але не завжди застосовуються на практиці.
Аналітичний звіт за підсумками дослідження із напрацьованими рекомендаціями щодо удосконалення законодавства та місцевих нормативних актів разом із Резолюцією конференції буде оприлюднено на сайті Асоціації та направлено КМУ, ВРУ, в міністерства та центральні органи виконавчої влади, від яких залежать умови щодо розвитку соціального капіталу, а також в усі обласні державні адміністрації, обласні ради та об’єднані територіальні громади, в яких проводилось дослідження.
В рамках конференції відбулась панельна дискусія щодо розвитку соціального капіталу через сферу освіти та молодіжну політику.
У другий день конференції, її учасники в групах працювали над питаннями:1. Механізми формування соціального капіталу у громадах
2. Механізми інформаційного забезпечення розвитку соціального капіталу у громадах
3. Механізми ресурсного забезпечення розвитку соціального капіталу у громадах
Захід проведено Одеським суспільним інститутом соціальних технологій та ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
Джерело
Немає коментарів:
Дописати коментар