АЗБУЧНА ІСТИНА

Азбука – основні, найпростіші початки якоїсь науки.
Істина – твердження, судження, перевірене практикою.
Азбучні істини – прості, всім відомі, перевірені особистим досвідом думки.
Найпростішим завданням на самому початку осягнення науки про самого себе слід запам'ятати дуже дієве правило досягнення успіху в будь-якій новій справі:
Треба постаратися зрозуміти, що ти хотів би змінити.
Наступним кроком – прийняти концепцію заміни чогось на щось. Після цього вмістити в пам'ять основні заборони (чого не можна і не буду робити). Потім опанувати те, що можна і потрібно робити. Після цього спокійно почати застосовувати знання і досвід у будях, однаково ретельно аналізуючи успіхи і невдачі.
Останній крок – навчитися коригувати ускладнення, що з'являються, «під час» їх виявлення, краще на самому початку.
Якщо готовий до цієї багатотрудної справи, зміни самого себе, тоді спочатку треба зрозуміти «Хто ти?» у тому світі, в якому живеш? Ти, як людина, спрямована до духовного розвитку, розумна, розсудлива, розумно мисляча або мудра?
Це легко перевірити, обравши по одній відповіді на запропоновані в двох тестах питання.
Тест 1.
На що тобі сьогодні не вистачає коштів?
а) На ліки, їжу, комунальні платежі.
б) На покупку одягу, меблів, машини.
в) На придбання книг, відвідування театрів, виставок, на подорожі.
Тест 2.
Що є причиною нестачі коштів?
а) Малий розмір пенсії, допомоги, зарплати.
б) Знання заповідей: «Не вкради», «Не збреши», «Не заздри».
в) Незнання законів: доцільності, співмірності, вибору головного.
Якщо відповіді в двох тестах не співпали, то ти людина, яка думає про духовний розвиток, досить правдива, але негармонійна.
Якщо в обох тестах твої відповіді «а», то ти в своєму світі (в своєму оточенні) людина розумна, правдива, але громадянська свідомість твоя спить, як у споживача-реципієнта. Тому тобі весь час здається, що тобі хтось щось повинен дати: грошей, здоров'я та інших благ для щасливого і безбідного твого особистого життя.
Якщо твої відповіді в двох тестах «б», то людина ти розумна, прагматична, не тільки маєш зачатки духовних знань, а й намагаєшся застосовувати заповіді в житті. Чи не пробував для здійснення мрії зайнятися кар'єрним ростом? Для цього треба буде підвищити свій освітній рівень.
Якщо обидві відповіді «в», ти людина розумно мисляча, романтична, духовна свідомість пробуджується, але заздрість (а що я, гірше за інших?) часто п'янить. Застосування в житті законів, зазначених у другому тесті, протверезить і позбавить від прикрощів.
Чому немає запитань у тестах для визначення мудрості? Все дуже просто. У людини мудрої не виникають проблеми у світі матеріальному. В силу самодостатності вона (мудра) їх не створює ні собі, ні оточуючим її людям.
Проаналізуй за цими двома тестами, про що говорять рідні, друзі, співробітники і сусіди.

Слідом за тим уяви собі картину, складену з побажань оточуючих тебе виборців. І зрозумієш, чого вони (виборці) бажають, коли обирають своїх представників у владу!
Але чому бажання у всіх різні, а незадоволені одним і тим же недоліком у представників уряду? В чому справа? Кажуть, державна система погана, нездорова, хвора. Так, погана, але в чому? Так, нездорова, але чому? Так, хвора, але на що?
Система погана вже в тому, що її лають і старі, й малі.
Система явно не здорова, інакше у тих, хто потрапив у владу, не було б роздвоєння свідомості. Нещасний політик дуже скоро починає плутатися в поняттях: хто кому повинен служити? Чи то він «служить народу захисником прав і свобод», чи то «народ повинен служити йому, забезпечуючи привілеї»? І наростає незадоволення з обох сторін: народ лає політиків, політики обурені невдоволенням народу.
Система хвора не тільки тому, що інфікує роздвоєнням свідомості політиків, які потрапили в її обійми, а й тому, що застаріла, не приживається в новому часі, в нову епоху. Що робити?
А що роблять з будь-яким застарілим, заіржавілим, неякісно функціонуючим механізмом, що приводить в рух конкретний двигун (годинник, верстат, машину)?
Можна полагодити, але потрібен майстер «золоті руки». Де його взяти?
Можна замінити механізм новим. А хто його дасть?
Можна поміняти всю систему. А як?
Розумно мислячому виборцю, який думає, спочатку доведеться дізнатися, хто з сучасних політиків хоче одужання (стати правдивою, чесною, справедливою людиною)? Чи багато з тих, хто вже інфіковані системою і хворі (брехнею, лицемірством, хитрістю), мріють про публічне викриття свого діагнозу?
Сміливим політикам, які бажають одужання, запропонувати універсальний рецепт:

• Стати правдивим – це значить самому виявити свої прорахунки і помилки.
• Стати чесним – це значить публічно покаятися в тому, що не зроблено.
• Стати справедливим – це значить піти з політики, визнавши себе непридатним.

Але!

Одночасно з цим є необхідний рецепт для оздоровлення (або хоча б просвітлення) свідомості кожному виборцю:

• усвідомити свої прорахунки, кого обирав і чого не помітив у свого обранця?
• розповісти про це своїм друзям, обговорити, кого б хотіли обрати
• йти на вибори, твердо знаючи всі чесноти і недоліки кандидата і його здатність в побудові нової системи управління державою.

Держава – політична організація пануючого класу країни на чолі з урядом і його органами, що мають завданням захист інтересів цього класу і придушення його класових ворогів, а також країна з такою політичною організацією.
Країна – місцевість, територія, держава.
Осмислюючи, аналізуючи події сьогоднішнього дня, не зайвим буде активізувати в пам'яті різні системи державного устрою за останню тисячу років, згадавши, які класи панували?
В епоху феодалізму на нашій території існували князівства, де вищим станом вважалися і правили князі, предводителі війська, власники землі, духовенство; середнім класом була знать – багаті феодали-землевласники і купці-торговці; нижчим класом вважалися вільні селяни і ремісники; незаможним класом були кріпаки. Після скасування кріпосного права (1861р.) народилася нова система державного управління – капіталізм.
Капіталізм – це буржуазний суспільний лад, що захищає інтереси панівного класу.
Буржуазія (городяни) – соціальний прошарок приватних власників і підприємців (середній стан). Вищий стан, панівний клас капіталістичного суспільства – дворянство і духовенство, нижчий клас – робітники підприємств.
На зміну державної капіталістичній системі, в окремо взятій країні прийшла система соціалістичного управління з диктатурою пролетаріату. Тобто робітничий клас, об'єднавшись у єдину партію, взяв у свої руки управління державою.
Диктататура (лат.diktator – говорить) – всякий правитель, який користується необмеженою владою.
Пролетаріат (лат. Proles – потомство) – соціальна група індустріального суспільства, що об'єднує найманих робітників, зайнятих переважно фізичною працею, основним джерелом існування яких є продаж власної робочої сили (це визначення було дано давньоримським царем Сервієм Туллієм у 5 столітті до н.е. нижчому, незаможному шару громадян, які не мали нічого, крім потомства).
- Коли більшість розважливих, розумно мислячих і мудрих виборців вирішать загальне для всіх

завдання – про яку державну систему мріє більшість співгромадян, які проживають в одній країні;
- а обрані найрозумніші (мудрі) «слуги народу» знатимуть як, якими силами і засобами цю систему побудувати (або перебудувати);
- а розумно мислячий народ перекваліфікується з викривачів і руйнівників усього темного, брудного, вульгарного в будівельників нового життя, зі світлими, чистими, моральними спонуканнями,

тоді і настане край існуючому свавіллю.

І почнеться нова епоха у взаєминах із самим собою, з рідними, близькими, навіть з ворогами, супротивниками і суперниками. Правда, поняття «ворог, супротивник, суперник» в той час і в тому суспільстві вже не буде.
Це азбучна істина.
От би дожити до того часу!

Піньковська Е.А.

Джерело: Товариство культури "Світло"