Проведемо короткий аналіз правових та управлінських механізмів, які сприяють захисту нашої державності, а також окреслимо необхідність модернізації системи управління, воєнної реформи і реформи економіки як ключових компонент в умовах воєнних загроз.
Причинами того, що в багатьох площинах війни ми не перемагаємо є нерозуміння суті війни в цих площинах, відсутність державної волі та невизначеність правового поля. Якщо хочемо бути у безпеці, то не повинні бездіяти. В кожній площині війни потрібно дбати про стійкість в усіх аспектах національного буття для збереження незалежності.
Ба, навіть більше. На сьогоднішній день законодавство, яке регулює питання безпеки, не завжди відповідає вимогам часу. Часто норми є застарілими, недостатньо прописаними, неефективними. Поточні реалії вимагають перегляду цих норм та адаптації до сучасних викликів. Необхідно оновити законодавство з урахуванням нових загроз, забезпечуючи швидкість і гнучкість у реагуванні на них. Воно має стати не лише відповідним, а й прогресивним, забезпечувати належну реакцію на будь-які виклики сьогодення, адже в умовах гібридної війни ми зіштовхуємося з потребою відстоювати свою територіальну цілісність не тільки на фронті, а й у правовій системі, а це потребує уточнення правової доктрини і вдосконалення права. Мабуть, варто провести аудит існуючих правових норм і оцінити, які з діючих законів і положень можуть бути адаптовані до нових умов, які повинні бути скасовані, а які нові норми мають з’явитися. Без цього минулі слабкості можуть стати проблемами в майбутньому.
Правова основа захисту незалежності і територіальної цілісності України складається з ряду законодавчих актів і міжнародних угод. Головними з них є: Конституція України, яка закріплює право на територіальну цільність та незалежність. Закон України "Про оборону України", в якому визначено основи національної безпеки та оборони, Закони України: «Про правовий режим воєнного стану», «Про Збройні Сили України», "Про основи національної безпеки України", а ще Стратегія воєнної безпеки України, Статути Збройних Сил України та інші. Особливо багато претензій у військових до останніх двох документів.
Реформа управління державою та ЗСУ є нагальним завданням: необхідно провести аудит цих систем управління, аби виявити наявні недоліки й розробити нові моделі, що відповідають сучасним умовам. Оскільки безпека і оборона є найвищим пріоритетом, важливо зміцнюючи обороноздатність держави, розробляти нові безпекові технології, адже технології – це не лише знаряддя, а й основа сучасного управління. Кажуть, що: «Досвід – це те, що ви отримуєте, коли не отримали те, що очікували». Але нам потрібен не сам досвід, нам потрібна перемога. А тому маємо переосмислювати помилки, діяти інноваційно, відмовляючись від старого досвіду.
Сучасні загрози вимагають не лише реагування з центру, а й активізації органів місцевого самоврядування, які можуть швидко реагувати на зміни в безпековій ситуації. Тому, виходячи з того, що місцева громада – це серце держави, необхідно продовжувати децентралізацію публічної влади проводити громадянську мобілізацію: організовувати в громадах навчання та тренування з цивільного захисту, сприяючи активному залученню населення до забезпечення безпеки і до національного спротиву, пропагуючи патріотизм та усвідомлення колективної відповідальності. «Кожен з нас – частина великого механізму, і лише ми можемо разом подолати труднощі».
Уміння адаптуватися до умов війни – це ключ до виживання і перемоги. Тому важливим є питання відповідності структури економіки та економічної стійкості сьогоднішнім потребам держави, особливо стійкості постачання критичних ресурсів для неї, оскільки економіка є основою для забезпечення національної безпеки. Проведення глибоких економічних змін, з орієнтацією держави на інновації, сталий розвиток та підтримку малих і середніх підприємств, впровадження новітніх технологій в українську економіку, перш за все у ВПК – забезпечить створення робочих місць та задоволення потреб фронту.
Цього зараз не досягнути без співпраці з дружніми державами на основі обміну технологіями та ресурсами, щоб забезпечити швидку реіндустріалізацію України, яка має стати потужним індустріальним центром, здатним на виробництво сучасного обладнання і зброї. Створення умов для реалізації національних інтересів у виробництві сучасної військової техніки та озброєння, розбудова власного військово-промислового комплексу, інвестиції в оборонну промисловість, підтримка стартапів та інноваційних проектів, що працюють у сфері технологій безпеки та оборони, як і взагалі розвиток сучасних технологій у військовій галузі є необхідною умовою для захисту держави і забезпечення національної безпеки. Співпраця з університетами та науковими установами, міжнародними науковими центрами могла б суттєво сприяти науковим дослідженням та розробкам сучасних технологій для підвищення якості та ефективності військової продукції.
Це а також удосконалення військового навчання через впровадження симуляційних тренувань, які максимально наближають до реальних бойових умов, включаючи міжнародні програми обміну підвищить бойову готовність солдат, оскільки хороший солдат – це навчений солдат. Встановлення стратегічних альянсів з державами-союзниками для забезпечення колективної безпеки, розвиток дипломатичних ініціатив, спрямованих на зміцнення оборонних союзів та коаліцій сприятиме цьому.
Паралельно маємо формувати енергетичну незалежність, розвиваючи відновлювані джерела енергії та диверсифікуючи постачання: чисте енергетичне майбутнє – це майбутнє, де ми вільні.
Важливо для інформаційної безпеки також створити платформи для підтримки українських наративів на міжнародній арені, що протидіють російській пропаганді та розвивати системи захисту від кібератак та дезінформаційних шкідників, а правникам необхідно створити механізми правового реагування на гібридні загрози та інформаційні атаки.
Разом з тим необхідно планувати вже зараз післявоєнне оновлення і проведення реформ в Україні у якій досвід українців, які пережили війну та окупацію, повинен стати основою національної свідомості, яка є ключовим елементом національної ідентичності, адже «пам'ять – це корінь, з якого виростає нація». Тому, засвоюючи історію, мову та культуру важливо, відновити історичну справедливість: підтримувати пам’ять про загиблих і постраждалих, визнавати їх героїзм.
Але треба зважати на те, що якщо Росія не програє війну і не стане демократичною державою, то завершення бойових дій не означатиме закінчення війни. Це стане лише короткочасною паузою, а точніше, переходом у фазу холодної війни, що характеризуватиметься гонкою підготовки до нової війни, породить нові загрози, які вимагають системного підходу до їх подолання. Тому завдання держави і правників підготовка правового регулювання в умовах холодної війни, створення умов для тривалої військової готовності, включаючи підготовку мобілізаційних резервів, розвиток сучасних технологій у системах озброєння, проведення регулярних навчань та військових маневрів, спільно з міжнародними партнерами для забезпечення оперативної готовності.
Паралельно потрібно осмислювати правовий фундамент для перезаснування республіки, що у контексті стратегічних викликів, з якими стикається Україна, є критично важливим. А це значить, що вже потрібно готувати нову Конституцію, як перший крок до побудови стійкої, конкурентоспроможної, демократичної і справедливої держави, адже Україна повинна адаптуватися до нових реалій сучасного світу, де управління є основною парадигмою успішності держави, її стійкості. Нова Конституція повинна визначати нове бачення громадянства, враховуючи всі аспекти модернізації суспільства, які виникають в зоні біфуркації в умовах внутрішніх викликів, з акцентом на ідеї активного громадянства: громадянство – це не лише привілей, а й відповідальність.
Потрібна модернізація політичної системи і системи управління державою, що базуються на новій політичній культурі. Це включає в себе відмову від старих політичних практик та впровадження нових етик у політичне життя.
Висновок. Ситуація, в якій опинилася Україна, вимагає термінового і комплексного підходу до вирішення вказаних проблем. Кожен з нас має пам'ятати: "Незалежність – це щоденна боротьба". Захист незалежності, державного суверенітету та територіальної цілісності України в сучасних умовах вимагає швидкої модернізації управлінських механізмів держави в цілому і Збройними Силами України зокрема, адаптації законодавства до нових умов та реформування економіки. Тільки через комплексний підхід до вирішення зазначених проблем можна створити дієвий механізм захисту нашої держави.
Нам потрібне не відновлення, а побудова якісно нової республіки. Не можна підготовку цього відкладати на післявоєнний період. Найактивніші з нас, які були незадоволені станом української держави, пішли на фронт захищати наше майбутнє. Вони, певен, не захочуть повертатися у відновлене минуле. Разом з іншими причинами це породить конфлікт у суспільстві. Тому вже зараз потрібно осмислювати, якою має бути українська держава після війни, щоб забезпечити майбутнє українському народу.
Основні проблеми та загрози: гібридна війна йде по всій території України, але на різних територіях проходить з різною інтенсивністю у різних площинах: воєнній, інформаційній, освітній, смисловій, духовній, культурній, бачення майбутнього і т.д. У цій війні кожен із нас воїн і від дій кожного з нас залежить перемога.Наслідки війни розглядаємо як через призму всієї держави (порушення суверенітету, втрата територіальної цілісності, десятки тисяч смертей українців, мільйони переміщених осіб, які втратили домівку і засоби існування) так і через призму кожного регіону (різна руйнація житлової забудови, економіки, критичної, соціальної, культурно-побутової інфраструктури, психоемоційне руйнування українців, духовне обеззброєння шляхом нав’язування меншовартості через звеличення цінностей «руского міра», заклики боротися з націоналізмом і бути толерантними, щоб не стати такими, як москалі), але мало уділяємо уваги аналізу того, що відбувається в кожній площині війни.
Причинами того, що в багатьох площинах війни ми не перемагаємо є нерозуміння суті війни в цих площинах, відсутність державної волі та невизначеність правового поля. Якщо хочемо бути у безпеці, то не повинні бездіяти. В кожній площині війни потрібно дбати про стійкість в усіх аспектах національного буття для збереження незалежності.
Ба, навіть більше. На сьогоднішній день законодавство, яке регулює питання безпеки, не завжди відповідає вимогам часу. Часто норми є застарілими, недостатньо прописаними, неефективними. Поточні реалії вимагають перегляду цих норм та адаптації до сучасних викликів. Необхідно оновити законодавство з урахуванням нових загроз, забезпечуючи швидкість і гнучкість у реагуванні на них. Воно має стати не лише відповідним, а й прогресивним, забезпечувати належну реакцію на будь-які виклики сьогодення, адже в умовах гібридної війни ми зіштовхуємося з потребою відстоювати свою територіальну цілісність не тільки на фронті, а й у правовій системі, а це потребує уточнення правової доктрини і вдосконалення права. Мабуть, варто провести аудит існуючих правових норм і оцінити, які з діючих законів і положень можуть бути адаптовані до нових умов, які повинні бути скасовані, а які нові норми мають з’явитися. Без цього минулі слабкості можуть стати проблемами в майбутньому.
Правова основа захисту незалежності і територіальної цілісності України складається з ряду законодавчих актів і міжнародних угод. Головними з них є: Конституція України, яка закріплює право на територіальну цільність та незалежність. Закон України "Про оборону України", в якому визначено основи національної безпеки та оборони, Закони України: «Про правовий режим воєнного стану», «Про Збройні Сили України», "Про основи національної безпеки України", а ще Стратегія воєнної безпеки України, Статути Збройних Сил України та інші. Особливо багато претензій у військових до останніх двох документів.
Один із ключових аспектів, які потребують уваги, – це модернізація системи управління державою. Збройна агресія вимагає: ефективного функціонування органів публічної влади, координації їх дій, удосконалення механізмів взаємодії між ними та суспільством, особливо у сфері безпеки та оборони.
Сучасні загрози вимагають не лише реагування з центру, а й активізації органів місцевого самоврядування, які можуть швидко реагувати на зміни в безпековій ситуації. Тому, виходячи з того, що місцева громада – це серце держави, необхідно продовжувати децентралізацію публічної влади проводити громадянську мобілізацію: організовувати в громадах навчання та тренування з цивільного захисту, сприяючи активному залученню населення до забезпечення безпеки і до національного спротиву, пропагуючи патріотизм та усвідомлення колективної відповідальності. «Кожен з нас – частина великого механізму, і лише ми можемо разом подолати труднощі».
Уміння адаптуватися до умов війни – це ключ до виживання і перемоги. Тому важливим є питання відповідності структури економіки та економічної стійкості сьогоднішнім потребам держави, особливо стійкості постачання критичних ресурсів для неї, оскільки економіка є основою для забезпечення національної безпеки. Проведення глибоких економічних змін, з орієнтацією держави на інновації, сталий розвиток та підтримку малих і середніх підприємств, впровадження новітніх технологій в українську економіку, перш за все у ВПК – забезпечить створення робочих місць та задоволення потреб фронту.
Цього зараз не досягнути без співпраці з дружніми державами на основі обміну технологіями та ресурсами, щоб забезпечити швидку реіндустріалізацію України, яка має стати потужним індустріальним центром, здатним на виробництво сучасного обладнання і зброї. Створення умов для реалізації національних інтересів у виробництві сучасної військової техніки та озброєння, розбудова власного військово-промислового комплексу, інвестиції в оборонну промисловість, підтримка стартапів та інноваційних проектів, що працюють у сфері технологій безпеки та оборони, як і взагалі розвиток сучасних технологій у військовій галузі є необхідною умовою для захисту держави і забезпечення національної безпеки. Співпраця з університетами та науковими установами, міжнародними науковими центрами могла б суттєво сприяти науковим дослідженням та розробкам сучасних технологій для підвищення якості та ефективності військової продукції.
Це а також удосконалення військового навчання через впровадження симуляційних тренувань, які максимально наближають до реальних бойових умов, включаючи міжнародні програми обміну підвищить бойову готовність солдат, оскільки хороший солдат – це навчений солдат. Встановлення стратегічних альянсів з державами-союзниками для забезпечення колективної безпеки, розвиток дипломатичних ініціатив, спрямованих на зміцнення оборонних союзів та коаліцій сприятиме цьому.
Паралельно маємо формувати енергетичну незалежність, розвиваючи відновлювані джерела енергії та диверсифікуючи постачання: чисте енергетичне майбутнє – це майбутнє, де ми вільні.
В умовах війни важливо зміцнити національну єдність, громадянське суспільство, заохочуючи громадян до участі у волонтерських програмах для підтримки армії та постраждалих від війни: кожен, хто підтримує ЗСУ, є героєм. Цього не можна досягнути без забезпечення справедливості, без забезпечення однакового рівня соціальних можливостей для всіх громадян. Соціальні програми та законодавчі ініціативи мають бути спрямовані на зменшення нерівності та допомогу вразливим категоріям населення.
Разом з тим необхідно планувати вже зараз післявоєнне оновлення і проведення реформ в Україні у якій досвід українців, які пережили війну та окупацію, повинен стати основою національної свідомості, яка є ключовим елементом національної ідентичності, адже «пам'ять – це корінь, з якого виростає нація». Тому, засвоюючи історію, мову та культуру важливо, відновити історичну справедливість: підтримувати пам’ять про загиблих і постраждалих, визнавати їх героїзм.
Але треба зважати на те, що якщо Росія не програє війну і не стане демократичною державою, то завершення бойових дій не означатиме закінчення війни. Це стане лише короткочасною паузою, а точніше, переходом у фазу холодної війни, що характеризуватиметься гонкою підготовки до нової війни, породить нові загрози, які вимагають системного підходу до їх подолання. Тому завдання держави і правників підготовка правового регулювання в умовах холодної війни, створення умов для тривалої військової готовності, включаючи підготовку мобілізаційних резервів, розвиток сучасних технологій у системах озброєння, проведення регулярних навчань та військових маневрів, спільно з міжнародними партнерами для забезпечення оперативної готовності.
Паралельно потрібно осмислювати правовий фундамент для перезаснування республіки, що у контексті стратегічних викликів, з якими стикається Україна, є критично важливим. А це значить, що вже потрібно готувати нову Конституцію, як перший крок до побудови стійкої, конкурентоспроможної, демократичної і справедливої держави, адже Україна повинна адаптуватися до нових реалій сучасного світу, де управління є основною парадигмою успішності держави, її стійкості. Нова Конституція повинна визначати нове бачення громадянства, враховуючи всі аспекти модернізації суспільства, які виникають в зоні біфуркації в умовах внутрішніх викликів, з акцентом на ідеї активного громадянства: громадянство – це не лише привілей, а й відповідальність.
Потрібна модернізація політичної системи і системи управління державою, що базуються на новій політичній культурі. Це включає в себе відмову від старих політичних практик та впровадження нових етик у політичне життя.
Висновок. Ситуація, в якій опинилася Україна, вимагає термінового і комплексного підходу до вирішення вказаних проблем. Кожен з нас має пам'ятати: "Незалежність – це щоденна боротьба". Захист незалежності, державного суверенітету та територіальної цілісності України в сучасних умовах вимагає швидкої модернізації управлінських механізмів держави в цілому і Збройними Силами України зокрема, адаптації законодавства до нових умов та реформування економіки. Тільки через комплексний підхід до вирішення зазначених проблем можна створити дієвий механізм захисту нашої держави.
Наше завдання – не тільки вижити, але й побудувати потужну та демократичну державу. Розробка правового фундаменту для перезаснування республіки Україна – це не лише правова, але й морально-етична потреба для забезпечення стабільності, процвітання та справедливості в суспільстві.
Куйбіда Василь Степанович,
доктор
наук з державного управління,
професор,
Немає коментарів:
Дописати коментар