Пріоритети у виборі професії: шлях до успішної держави

Вибір професії є ключовим моментом в житті, який впливає на майбутнє, як особисте, так і суспільне. Правильно зроблений вибір може сприяти не лише особистісному зростанню, але й забезпечити розвиток суспільства, адже кваліфіковані та зацікавлені фахівці є основою успішної економіки та соціальної стабільності.

Для процвітання країни важливо, щоб молодь усвідомлено підходила до вибору професії. Цей вибір має ґрунтуватися не лише на індивідуальних вигодах, а й на стратегії сталого розвитку суспільства. Нижче подано оптимальну ієрархію пріоритетів, яка дозволяє поєднати особисту реалізацію та користь для країни:

1. Покликання

Професія, яку людина обирає за внутрішнім покликом, дарує справжнє задоволення, стимулює розвиток та формує експертність. Покликання — це джерело енергії, інтересу й довготривалої мотивації. Саме з цього починається високоякісна праця та інновації.

2. Суспільна значимість

Професії, які приносять користь іншим (освіта, медицина, оборона, наука, інженерія), формують стійкий розвиток країни. Вибір такої діяльності — це внесок у спільне благо та основа сильної держави.

3. Престижність

Престиж додає мотивації та є соціальним визнанням. Але його слід розглядати як похідне від справжньої значущості. Професії, які на перший погляд не є 'гламурними', часто виявляються фундаментальними для добробуту суспільства.

4. Висока зарплата

Гідна оплата — важливий, але не первинний чинник. Якщо професія відповідає покликанню та має соціальну вагу, зарплата з часом зростає пропорційно до професійної цінності та затребуваності.

Висновок

Успішна країна починається з успішного вибору професій її громадянами. Якщо молодь керується покликанням, орієнтується на суспільну користь, обирає професійну гідність і лише потім — вигоду, це забезпечує як особисте процвітання, так і загальнонаціональний розвиток.

КУЛЬТУРА НЕЗГОДИ

КУЛЬТУРА НЕЗГОДИ: Війна між віруючими різних релігій. Війа між країнами. Війна між партіями. Війна між громадянами однієї країни. Війна між співробітникам...

Трансформація негативного мислення у формуванні культури незгоди

Прояви у комунікаціях	Характеристика рівнів
	Відсутність культури незгоди			Наявність культури незгоди
	Високий рівень	Середній  рівень	Низький рівень	Низький  рівень	Середній рівень	Високий  рівень
ЯК ТИ ДУМАЄШ	Ворог	Противник	Суперник	Критик	Опонент	Рецензент
ЯК  ГОВОРИШ	Образливо	Принизливо	Саркастично	Іронічно	Жартівливо	Поважно
ЯК ВЧИНЯЄШ	Мстиш (війна)	Шкодиш  (конфлікт)	Судишся  (сварка)	Бойкотуєш (образа)	Переконуєш (змагання)	Дякуєш (узгодження)

Згадай, як ти думаєш, кажеш, чиниш із неприємною для тебе людиною відповідно до вище представленої таблиці, у блоці "Відсутність культури незгоди".
Для трансформації виявленого у собі негативу на позитив слід навчитися думати, говорити, чинити так, як представлено в таблиці, в блоці «Наявність культури незгоди».

ПРО ПОЛІТИЧНУ КАРМУ

Ія Сапіна

Люди не замислюються про те, що їхня карма створюється ними самими. Взагалі слово карма перекладається як дія. Тому будь-яка дія (як і бездіяльність) тягне за собою певні наслідки, які приносять радість або прикрості людині. Треба знати, що усвідомлена бездіяльність найчастіше приносить успіх, а бездумна дія може вилитися в невдачу.

Хто не пам'ятає у своїй біографії моментів, коли доводилося шкодувати про вчинений через якийсь час або шкодувати про втрачений момент у сформованих можливостях, але не використаних до кінця з якоїсь дрібниці? Таке трапляється з кожним. Якщо подібних епізодів стає багато, то людині нічого не залишається, як занепадати або розчаруватися. Причина, як правило, у ньому самому. У тому, що не аналізує свої невдачі та невдачі щоразу, а тому не робить своєчасно висновків для себе про те, що "добре", що "погано" зробив. Чи правильним чи не правильним було рішення тоді, коли чогось не зробив? Це стосується всіх: і обивателів, і політиків, і вчених.

Якщо контролювати свої думки, тоді слова та вчинки відповідатимуть твоїм добрим намірам.

 Наприклад, мало хто розмірковує над тим фактом, що грошей зазвичай не вистачає, коли їх витрачають бездумно. Часу на добу буває недостатньо тому, хто не враховує години та хвилини, витрачені на другорядні, не головні справи. Сил, щоб завершити розпочату справу не вистачає тому, хто витрачає свої сили недоцільно. Чи можна дізнатися, що на добу було зроблено головні, а не другорядні справи? Можна.

 Оцінку головному та другорядному у своїх справах давати просто: за радістю, активністю та бадьорістю наприкінці дня.

 Але якщо хочеться комусь поскаржитися на труднощі дня, а настрій надвечір став сумним, то знай, минулого дня другорядні відносини перевищили числом головні.

Як обирати Президента України?

Психологiчнi рекомендацiї щодо вибору Президента вiд професора Е.О. Помиткiна.

Видеофильм «Пакт Рериха и Знамя Мира – грани Новой эпохи»

Каждый юбилей побуждает оглянуться назад. Но далеко не каждый направляет в будущее. Мало, кто знает, что в основе Гаагской конвенции 1954 года лежит другой документ – Договор об охране художественных и научных учреждений и исторических памятников – Пакт Рериха, подписанный в 1935 году.

Символично, что этот первый в истории международный договор по защите культурного наследия был инициирован одним человеком, великим русским художником, ученым и мировым культурным деятелем – академиком Николаем Константиновичем Рерихом. Отличительный флагом Пакта Рериха стало «Знамя Мира», которое должно подниматься над всеми объектами, подлежащими защите. Отмечая 90-летие со дня принятия Пакта Рериха, или Пакта Мира, хочется прежде всего думать о том будущем, к которому устремлял Николай Рерих словами «Мир через Культуру». 

Перезаснування України: конституційний дизайн майбутнього. Геннадій Друзенко

Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Пирогова Геннадій Друзенко. У студії обговорювали не просто майбутнє України після війни, а її повне перезаснування — зміну державного устрою, цінностей і самої логіки суспільного договору. Гість студії запропонував не просто реформувати країну, а її перезаснувати.

«Війни такого масштабу, як переживаємо ми в Україні, як правило, змушують країни замислитись, змінити свою парадигму та перезаснувати державу. Себе завжди можна змінити на краще і це дуже християнський підхід», — у новому випуску Кабінету експертів зазначив правник, громадський діяч, президент

Дивіться ще: Перезаснування країни: хто стане українським де Голлем?

Василь Куйбіда — президент Всеукраїнської асоціації магістрів державного управління, доктор наук з державного управління, професор, заслужений юрист України.

УТОПІЯ? РЕАЛЬНІСТЬ!

Мир, процвітання, мудрість,
 свобода, співробітництво.

Тепер упевнена, як тільки виникає в людині готовність отримати нову порцію знань, так одразу до неї приходить учитель, який може дати саме ці знання. Щойно колектив готовий до будівництва нових взаємин у житті – до нього приходить вправний керівник.

Щойно країна готова змінити колишню систему управління на іншу – їй дається цар, вождь, генеральний секретар чи президент.

Тобто до чого готовність дозріла – те й отримуєш.

Наш клас дозрів до того, щоб отримати ази культури взаємин, щоб полюбити ближнього і визнати його рівним собі, щоб навчитись поважати працю і не лише свою.
Ах, наша мила, мужня, добра і сувора Мар’юшка! Марія Дмитрівна не хотіла, щоб її жаліли - жодні труднощі та незручності не бентежили нашу Мар’юшку. Вона їх уміла долати і цьому намагалась навчити нас».  С. 15-16

Процес набуття поваги як принципу в собі до всього, з чим стикаєшся, - це і є головний сенс у самопізнанні та самовдосконаленні.

Люди різні. Один, спритний і сильний, намагається утвердити свою мораль, свої правила, свої закони в сімї, серед сусідів, у колективі. Інший може поступитися, потерпіти, перечекати. На чиєму боці мені бути? – запитувала я себе і сама відповідала. – Правий завжди той, хто правдивий, миролюбний і добрий до людей не на словах, а у справах. Але така людина живе найскладніше життя у суспільстві. Ось цікаве відкриття: правда, правота, правило, праведність, справедливість – усі ці слова з одним корінням. А хто ж розсудить справедливо?

Усе давно сказано мудрими людьми. І думати нічого, нам грішним, які живуть на землі сьогодні. Лише грішити поменше, та діяти так, як мудрий Конфуцій навчав ще п’ять тисяч років тому своїх учнів: «З добрими чиніть по-доброму, а зі злими – за справедливістю (за законом)», – так завершувала і я свій внутрішній монолог, намагаючись вчиняти так, як радив усім шанований мудрець.

Тоді я в Бога ще не вірила. Так мені здавалося. Нам, лікарям, дива зцілення хворих з Божою допомогою ніхто не демонстрував. Нічого про Вічне життя духу та наявність живої субстанції душі не розповідали. Книги про релігію у вільному продажу заборонялися. Тому багато освічених людей замінювали розумовий (науковий) і чуттєвий (філософський) свій розвиток читанням фантастики та детективів.

МИСТЕЦТВО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

Ія Сапіна - оповідання

Малюнок Н. Муляр

 - Ти, мамо, зовсім неправильно нас виховала, - вигукнула дочка одного разу просто з порога, замість «привіт, мамуля», але цілуючи мене в щоку. - Нам (вона мала на увазі себе і свого брата) важко жити: того не скажи, цього не роби, так не думай, - продовжила свій монолог, знімаючи взуття та куртку і проходячи в кухню до столу, де на нього чекав накритий стіл, моя дівчинка, що подорослішала.

- Вибач, рідна, мої прорахунки у твоєму вихованні. На своє виправдання скажу лише, що я дуже намагалася бути корисною для вас у дитинстві, але при цьому не обмежувати в самостійності. 

Ти вважаєш, що це не правильно? - Звичайно, мамо, ось коли я музикою займатися кинула по дурості, ти повинна була мене хоч ціпком, хоч ременем змусити, - вигукнула дочка.

- А в мене інша думка з цього приводу. Насильно я змусити могла, звичайно, але це було б підкорення моєму бажанню, моїй волі. А людина, хоч і дитина, сама повинна вміти вибирати для себе те, що їй потрібно. Хочеш грати на піаніно – починай вчитися зараз.
– Скажеш, теж! Скільки мені років?
- Ти для себе хочеш навчитися грати чи для виступів на сцені?
Якщо для себе, то ніколи не пізно навчитися чогось, що ще не освоєно. Ось я, наприклад, прямо зараз вчуся правильно виховувати своїх дорослих вже дітей.
- Ой-ой-ой, мамо!
- Руки вимий і сідай, поїси, Пупочка, - кивнула я у відповідь у бік ванної кімнати, а потім кухні.

Донька автоматично виконала все, що було сказано, і замовкла на деякий час, із задоволенням поглинаючи улюблений грибний супчик із грінками та поглядаючи на другу страву у вигляді двох апетитних млинців зі сметаною. Рот був зайнятий, монолог перервався.

- Виросла моя ластівка, - думала я, розглядаючи її уважно. - Ось уже й критикує мене, отже, аналізує події віч-на-віч із собою і розмірковує про те, «що таке добре» і «що таке погано».
- Уф-ф-ф, - сказала донька, пересуваючи тарілки, щоб приступити до млинців.
- У чому ж труднощі, Пупо? - Запитала я.

Карфаген у собі має бути зруйнований

Carthago delenda est. Карфаген має бути зруйнований. Це слова римського державного діяча Марка Порція Катона Старшого. У другому столітті до нашої ери це був відомий трибун, консул і цензор Римської імперії. Він кожну свою промову завершував цією фразою, навіть якщо вона не стосувалися Карфагену.

У сучасному розумінні вислів означає наполегливу вимогу остаточно знищити ворога або якусь перешкоду.

Якщо ви подумали, що я закликаю знищити північного сусіда, який попер з війною на нашу країну – помиляєтеся. Наш головний ворог знаходиться не зовні – не в Росії, об’єднаній Європі, Америці чи Китаї. Він тут – в наших головах, думках, переконаннях, спотворених емоціях і цінностях. Як наслідок – у помилкових причинно-наслідкових зв’язках, хибних пріоритетах, переповненому ненавистю колективному несвідомому, яке блокує найменші спроби вирватися з нинішнього інферно (передостаннього кола пекла) і нарешті почати будувати нову країну. Країну Добра і Справедливості.