Чи потрібні РЕ-ФОРМИ, якщо змінюється лише форма?

«сізіфова праця» -- важка, нескінченна 
і безрезультатна робота.

Чомусь поважні люди сперечаються між собою, яка реформа має бути попереду і обов’язково приведе до кардинальних змін у країні. Проте насправді проблеми економіки , соціальної сфери та інших виходять за межі власне економіки, соціальної сфери чи будь-яких інших сфер життя, а стосуються загалом державного управління.

Більш того, я абсолютно впевнений, що в Україні є лише три проблеми, а все інше – їхні наслідки: безвідповідальність посадових осіб за свої дії чи бездіяльність, керований хаос в управлінні на всіх рівнях і відсутність культури як ціннісного фундаменту будь-яких перетворень. 
У глобальному вимірі стверджуємо, що в реаліях громадяни України НЕ МАЮТЬ тих повноважень і прав, які гарантовані Конституцією і які містяться в понятті "народовладдя".

Ми живемо у наскрізь корумпованій країні та продовжуємо граємо за бандитськими правилами, зацементованими Януковичем з корєшами. Але замість того, щоб змінювати ці правила, граємося в очікування"добрих царів" на різних державних кріслах. Це вже якийсь ГРАБЛІНГ.
Принцип Парето гласить, що 20% громадян здійснюють 80% змін, але тільки тих, що бажає більшість. Звідси логічно випливає висновок: головною реформою має бути створення інструментів і механізмів, з використанням яких активні 20% громадян успішно здійснять свою благородну справу розчищення "авгієвих стаєнь" країни.
Якщо Ви, шановний читачу цих рядків, знайдете точку прикладення своїх сил і можливостей, запрошуємо до співпраці. Не хочеться, аби процес здійснення реформ в Україні став такою собі «сізіфовою працею».