Держава громадян на філософському грунті відповідальності та справедливості

Зростання громадянської свідомості в українському суспільстві гостро окреслила прірву, перед якою стоїть наша держава. Маю на увазі вектор розвитку, який вперто цементується кожним черговим урядом чи депутатським корпусом, під назвою «держава халявщиків».

Конституція України гарантує громадянам держави рівність, певні права і вимагає виконання певних обов'язків та взаємної відповідальності. Проте якось воно не складалося. Наведу кілька прикладів. Бюджет лікування 450 народних депутатів у лікарні «Феофанія» урівноважує витрати на всю українську сільську медицину. А існування потужної тіньової економіки і офшорних оптимізацій прибутків компенсує пусту державну казну. Вже не кажу про отримання незаслужених пільг, преференцій чи компенсацій. Незаслужених – це значить, що людина отримує те, що не сплатила чи не відпрацювала. Чи привласнила…
Підкреслю, що маю на увазі не лише багатіїв. І тут випливають прості запитання, на які важко відповісти однозначно:Чи буде справедливим, якщо безоплатна освіта чи медична допомога буде надаватися виключно людям, які сплачують податки?Чи має держава надавати безоплатно допомогу погорільцю, який навіть не задумувався підтримати державу часткою свого доходу?
Чи має право людина, яка не сплачує податки, вирішувати майбутнє своєї країни, регіону, міста чи села?Таких питань може бути багато, але всі їх об'єднує один принцип: вирішувати, куди йдуть податки і як розвиватиметься держава, можуть лише громадяни, які наповнюють бюджет з особистої кишені та дбають про свою державу.

Чим відміряти громадянство

Думаю, що головним документом людини-громадянина має стати Особиста Картка платника податків, яка краще, ніж страховий поліс, буде гарантувати всі послуги, які записані в правилах життя як безоплатні. Та ще й дозволить вирішити безліч проблем. Наприклад, за цієї карткою людина зможе проголосувати у будь-якій точці України в електронній системі голосування, яка вже давно створена вітчизняними вченими і лише чекає на політичну волю. Яка не потребує купи членів комісій, супер-захищених бюлетенів, нічних кошмарів у підрахунках, каруселів та фальсифікацій. Тоді вибори будуть швидкими, простими, дуже дешевими і виключно чесними.Будь-які звинувачення у дискримінації відмітаю з порогу. Соціальна справедливість – це не значить відібрати найкраще у роботящого сусіда та розділити його серед нероб. Це інша філософія життя. Згадаємо головний принцип соціалізму: «від кожного по можливостях – кожному по праці». Чесно, пропорційно і відкрито.

Суспільство громадян

Хто чи що таке «громадянське суспільство»? Як пишуть розумні книжки, це «сукупність незалежних від держави інститутів та відносин, яка забезпечує самоорганізацію та розвиток населення, утворює розвинені правові відносини з державою і в якій переважають громадянські цінності, наявні демократичні інститути і механізми, що забезпечують кожній людині можливість впливати на формування і здійснення державної політики, забезпечити умови для самореалізації окремих індивідів і колективів, реалізації індивідуальних чи колективних інтересів і потреб».Красиво, не вельми зрозуміло, суб'єктивно і вельми нелогічно. Інколи, – наприклад, «населення» і «громадянські цінності» – вельми суперечно. Особливо на фоні мілітарної активності федерастів на Сході країни. А от твердження, що громадянське суспільство складають люди-громадяни – це мені особисто зрозуміло. І що громадянське суспільство має формувати правила життя і контролювати їх виконання – теж зрозуміло. Тоді й смисл існування так званої «влади» є логічним – організувати неухильне дотримання цих правил на своєму рівні. Тобто, вимальовується така картинка:

В такій системі цілком логічним стає твердження англійського філософа Джона Локка, що
[quote]ПРАВО ГРОМАДИ самостійно вирішувати свої справи має такий самий природний та невідчужуваний характер, як і ПРАВА І СВОБОДИ ЛЮДИНИ. Саме з тим, щоб забезпечити справедливе використання своїх природних прав, уникнути зайвих зіткнень, упорядкувати своє життя, забезпечити свободу і власність люди уклали суспільну угоду, створивши тим самим ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО[/quote]
Дозволю собі назвати громадянином людину, яка дотримується балансу між правами і обов'язками, бере активну участь у житті суспільства (як мінімум – платить податки і не порушує законів). А за відсутності оплачуваної роботи або обмежених фізичних чи ментальних можливостей – виконує посильні завдання в інтересах держави/громади. Тобто, несе обов'язки, але й має громадянські права у повному обсязі.
В такій системі населення держави складають її громадяни і добровільні (ніхто ж не примушує) соціальні утриманці з обмеженими правами. Обмеження мають бути, адже якщо число утриманців з повними правами критично зростає – держава починає розвалюватися.

Відчуття громадянина може дорого вартувати

Чи є громадянином України пан Коломойський? Дивлячись на його дії – може й так. Але точно є дотепним, коли пообіцяв виплачувати гроші за захоплених колорадів чи здану зброю. Трохи жаль, що він не бачив шикарного американського фільму «Викуп» з Мелом Гібсоном у головній ролі багатого татуся, в якого вкрали сина. Інтуїтивно відчувши, що заради спасіння сина потрібні рішучі та різкі заходи, він дав таку собі асиметричну відповідь злочинцю, оголосивши мільйон доларів за його голову. От би хтось підказав Коломойському викласти мільйон за доставку російського «туриста» від ГРУ на прізвище чи то Гіркін, чи Стрєлков. Ймовірно, антитерористична операція пішла б енергійніше та більш продуктивно.
А от пану Ахметову, щоб хоч якось відмитися, вже мільйона не вистачить. І десяти також. Ймовірно, його імперія значно схудне, але він ще має шанс не стати управляючим чужим майном, якщо виставить за Гіркіна мільйонів десять, а по мільйону сплатить за кожного командира чи єфрейтора, якого колоради колективно приволочать до здачі. І яким, за умови особистої неучасті у розстрілах, гарантуватиметься амністія. Причому з визначеної дати щодня сума винагороди і умови амністії мають зменшуватися та погіршуватися. Думай, голова…

Кілька рядків про Гаранта

Конституція декларує рівність усіх громадян перед законом. А також паралельно визначає більшу чи меншу «рівність». Прикро, але якщо комірник Гаврило поставить закарлючку під брехливою накладною – він цілком може приміряти арештантську робу. Тоді як закарлючка Президента під будь-яким державним документом йому нічого не варта.Звичайно, правники можуть висловитися про нікчемність вказаних доводів, мовляв, є законні запобіжники. Але ж ці «запобіжники» жодних шансів зрушити немає, бо вони намертво «приварені».Наші російські «братья» не втомлюються твердити, що Януковича скинули в незаконний спосіб. А чи був хоч один законний і, головне, реальний механізм зміщення Януковича з посади Президента? Чотири Президента за час своїх каденцій пальцем не поворухнули, щоб підписати пакет законів, які дадуть можливість здійснити процедуру свого імпічменту!Зате в геометричній прогресії зростала пиха.
Чи пам'ятаєте ви, коли Ющенко вперше проявив свою справжню сутність? Коли журналіст запитав про мажорні вибрики його синочка. І наскрізь демократичний Віктор Андрійович зірвався у штопор загроз і тикання. Усім пам'ятна і прозора фраза Януковича Мустафі Наєму «Я вам не завидую».
Як і коли проявить себе новоспечений Президент – неможливо спрогнозувати. Проте є дуже чіткий і простий індикатор.Що мене особисто може переконати у щирості намірів чергового/позачергового Президента на прізвище Порошенко? Обіцянка «продати свій бізнес»? Красива, ефектна, але … казочка для довірливих домогосподарок.
А от якщо він серед перших же рішень ініціює унормування процедури відсторонення Президента від виконання своїх обов'язків, а також механізму конкретної, незворотної майнової та карної відповідальності посадових осіб за свої рішення, дії чи бездіяльність – це буде Вчинок.