Концепція програми соціального, економічного та культурного розвитку Білої Церкви на 2003-2006 роки

Шановні читачі!

 З певним душевним хвилюванням подаємо документ, який створювався невеликою групою фахівців ще 2002 року. Можна по-різному оцінювати його (документ) сьогодні. Але на той час це була, на нашу думку, спроба потужного ривка у розвитку міста.

На жаль, ми на той час не знали про існування Перспективного плану розвитку Білої Церкви від 1986 року, що свідчить лише про те, що і тоді, й сьогодні розвиток нашого міста планується келейно, залежно від нагальних вузькогрупових інтересів і без поєднання з попередніми напрацюваннями.

Проект 

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ І ПІДХОДИ

 створення Програми соціального, економічного та культурного розвитку

 Білої Церкви на 2003-2006 роки

(технічне замовлення)

Створено групою експертів Фонду "Творча Ініціатива"

за ініціативою депутата Білоцерківської міської ради, 

голови постійної комісії з питань соціально-

економічного розвитку міста Мороза П.М. 

Грудень 2002 року

"Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю… Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави".

ст.3 Конституції України

1. ОБГРУНТУВАННЯ НЕОБХІДНОСТІ СТРАТЕГІЧНОГО  

ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ МІСТА 

Згідно міжнародних угод, Україна брала на себе зобов’язання "розробити місцеві стратегії з метою поліпшення якості життя і навколишнього середовища, що передбачають рішення питань землекористування і раціонального використання земельних ресурсів, капіталовкладення в державному і приватному секторах, а також мобілізацію людських і матеріальних ресурсів, сприяючи, завдяки цьому, створенню робочих місць, що були б екологічно безпечнішими і спрямовані на охорону здоров’я людини". З 2000 року згідно Постанови Верховної Ради України № 1359-XIV від 24 грудня 1999 року, розвиток територій повинен здійснюватися згідно "Концепції сталого розвитку населених пунктів".

Стратегічне планування – це довгострокове бачення розвитку міста і можливих сценаріїв його досягнення, формування механізмів контролю виконання програм діяльності та оцінки їх результатів. Це і поліпшення іміджу міста в очах місцевих підприємців та іноземних інвесторів. Адже сама наявність програми розвитку підвищує ділову привабливість міста, свідчить про активну позицію і стабільний курс міської влади на довгострокові партнерські відносини з представниками бізнесу. Без сумніву, це і збереження стабільності у випадку зміни керівництва. Крім того, програма розвитку необхідна для збереження міста як цілісного співтовариства різних шарів населення і відповідних груп інтересів. Їхня спільна участь в обговоренні і реалізації стратегії здатна консолідувати міську громаду.

Коло факторів, на які сьогодні може впливати міська влада, якісно змінилося. При очевидній недостатності коштів для прямого фінансування програм розвитку, практично всі акценти впливу на економіку міста змістилися у сферу прийняття адміністративно управлінських рішень. Основним засобом для підйому економіки стає створення сприятливого господарського клімату.

Для того, щоб програма розвитку запрацювала, вона повинна стати легітимною серед жителів міста, основою суспільної позиції і бути затвердженою міськрадою. Крім того, Про грама повинна бути націленою на поліпшення інвестиційного клімату, реформування і розвиток житлово-комунального господарства, підтримку життєздатних міських підприємств мало го та середнього бізнесу, формування і реалізацію місцевої культурної та освітньої політики. У всіх перетвореннях беруть участь найбільш великі і впливові організації, підприємства, об'єднання і громадськість. Їх партнерство корисне для кожного з учасників.

Міська влада за допомогою Програми одержує механізм взаємодії з бізнесом і громадськістю в рамках процесу формування громадянського суспільства та у відповідності з вище зазначеною Концепцією сталого розвитку населених пунктів. Будуть намічені першочергові заходи щодо недопущення техногенного колапсу у зв’язку з кризовим станом міської інженерної інфраструктури. Буде створена і апробована сучасна система ефективного управління ресурсами міської громади. Крім того, міська влада отримує механізм зворотного зв'язку, що дозволяє орієнтувати свої дії в інтересах суспільно визнаних цілей.

Підприємства й організації, що беруть участь у процесі розробки і реалізації Про грами розвитку, одержують можливість аргументувати пріоритетність сфер, що представляються ними, і, відповідно, розраховувати на спільні дії з міською владою.

Громадськість отримує можливість особистої участі в розробці Програми в рамках професійного і громадського обговорення, що дозволяє їй впливати на вибір пріоритетів і за ходів, а також реалізувати свій творчий і громадянський потенціал.

Програма соціального, економічного та культурного розвитку Білої Церкви на 2003-2006 роки (далі – Програма) є складовою частиною загальної стратегії сталого розвитку міської громади, яка потребуватиме подальшого обгрунтування, залежно від досягнутих результатів за вказаний період.

2. ГОЛОВНІ ПРИНЦИПИ І ПІДХОДИ ДО СТВОРЕННЯ ПРОГРАМИ 

Ключовою ідеєю послання Президента України до Верховної Ради щодо концептуальних засад стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки став європейський вибір. А це "рух до стандартів реальної демократії, інформаційного суспільства, соціально орієнтованого ринкового господарства, базованого на засадах верховенства права та свобод людини і громадянина". Оскільки зроблено вибір руху в Європу, слід послідовно дотримуватися основних норм європейського співжиття, що базуються на Європейській Конвенції з прав людини.

Саме на ідеології вищого пріоритету – безумовної реалізації та захисту прав людини (на відміну від сучасних пріоритетів інституту держави) повинна базуватися Програма розвитку, яка є описом головних напрямів досягнення сталого розвитку міської територіальної громади. В цьому полягає новизна пропонованої Програми.

Основна правова база Програми має грунтуватися на таких вітчизняних нормативних актах і міжнародних документах:

• Конституція України;
• Закон України "Про місцеве самоврядування";
• Європейська Конвенція з прав людини;
• Програма ООН "Порядок денний на ХХІ століття";
• Концепція сталого розвитку населених пунктів України.

Відповідно, пропонована Програма має забезпечити створення механізмів реалізації вказаних правових актів на муніципальному рівні. Схематично це можна зобразити так:

Базування даного документа на основних положеннях Програми дій ООН "Порядок денний на ХХІ століття", учасником якої є Україна, зумовлює системний підхід до розробки Програми розвитку територіальної громади на принципах сталого, а значить безпечного, розвитку, що передбачає поєднання в єдиний комплекс економічного, соціального, культурного та екологічного компонентів, зрозумілий для людей і орієнтований на задоволення їх корінних інтересів. Особлива увага звертається на те, що демократія, повага усіх прав людини й основних свобод, включаючи право на розвиток, гласність і підзвітність у сфері управління в усіх секторах діяльності територіальної громади, та ефективний розвиток громадянського суспільства також є невід’ємним елементом необхідних основ забезпечення сталого розвитку. У ході розробки і реалізації програми слід забезпечити:

1. Комплексний підхід до вирішення проблем соціально-економічного і культурного розвитку міста;
2. Міжгалузеву координацію;
3. Оптимізацію структури і методів управління міським господарством на основі програмно-цільових підходів до вирішення проблем;
4. Раціональне використання матеріальних ресурсів;
5. Оптимальне використання кадрових ресурсів;
6. Підвищення активності і розвиток ініціатив населення, встановлення соціального партнерства міської влади з населенням.

У підсумку це дозволить поліпшити взаємодію органів управління між собою, зменшити чисельність управлінського персоналу, прискорити вирішення життєво-важливих проблем громадян, реально підвищити якість життя городян. 

Враховуючи вищезазначене, методологічною основою розробки Програми повинне стати органічне поєднання загальноприйнятих методик (SWOT-аналіз) і методик соціального стратегічного планування. Загальна послідовність дій повинна стати наступною:

3. СТВОРЕННЯ ВЛАСНЕ ПРОГРАМИ 

Технологічно процес створення Програми повинен включати наступні етапи:

3.1. Підготовчі заходи 

Визначення провідної робочої групи, що здійснюватиме розробку Програми розвитку, затвердження її повноважень, методів організації роботи і взаємодії з міськвиконкомом та комунальними службами.

3.2. Аналіз сучасного стану і тенденцій розвитку міської громади

Важливим елементом технології створення Програми соціально-економічного та культурного розвитку міської громади на будь-який період має бути вивчення суспільних очікувань і досягнення суспільної згоди щодо її головних цілей, виявлення і залучення до співпраці зацікавлених організацій та окремих осіб. Тому слід планувати проведення громадських слухань, круглих столів, семінарів, інформаційної кампанії у ЗМІ тощо.

Згідно технічного замовлення потрібно розглянути такі сфери діяльності територіальної громади:

1. Наука і освіта
2. Культура
3. Охорона здоров’я
4. Комунальне господарство і муніципальне управління
5. Екологія
6. Промисловість
7. Управлінська культура керівників і кадрова політика в місті.

Паралельно робочою групою фахівців за загальноприйнятими методиками здійснюється SWOT-аналіз зовнішнього оточення, у якому діють органи місцевого самоврядування, розуміння можливостей і ризиків, труднощів та обмежень для міста, а також ретельного і всебічного аналізу діяльності міських організацій. Для виділення пріоритетних напрямків роз витку, реалізація яких можлива в місті, необхідно аналіз ситуації здійснювати по декількох групах характеристик:

• Головні етапи формування міста;
• Економічна база;
• Населення, його зайнятість, демографічна ситуація;
• Рівень життя, соціальний захист населення;
• Соціальна інфраструктура;
• Інтелектуальний потенціал;
• Суспільні рухи, культурне життя;
• Інженерна інфраструктура;
• Екологічний стан міського середовища;
• Землекористування і земельні відносини;
• Інвестиційно-будівельний комплекс;
• Фінансово-бюджетна сфера;
• Аналіз практики вирішення соціально-економічних та інших проблем міста.

Аналіз повинен здійснюватися на підставі поданих органами влади і комунальними службами документів, а також проведення зустрічей зі співробітниками місцевих підприємств, організацій, фірм і компаній для визначення їхніх потреб і знайомства з планами, а також для з'ясування необхідних суспільних інвестицій, які допоможуть їхньому успіху.

В цілому слід отримати максимально повну інформацію про чинну організаційну, демографічну, економіко-географічну, історико-культурну структуру територіальної громади, ви значити, які елементи відсутні, а які будуть перешкоджати її розвитку. Тобто, потрібно враховувати не лише матеріальні об'єкти, а й людські ресурси, історичні традиції, місце розташування та, без сумніву, наявність в межах Білої Церкви унікального об’єкту – дендропарку "Олександрія", що знаходиться у підпорядкуванні НАН України.

3.3. Формулювання цілей Програми, базових цінностей і майбутнього образу  міської громади 

Здійснюється робочою групою на підставі результатів SWOT-аналізу, а також висновків та рекомендацій зацікавленої громадськості. Обгрунтовуються цілі Програми, формується структура і принципи управління міською громадою і комунальними службами.

3.4. Пошук способів корекції тенденцій 

Виявляються способи корекції негативних тенденцій шляхом усунення первинних при чин та подолання непотрібних залежностей.

3.5. Розробка робочого варіанту Програми 

Визначаються: послідовність реалізації знайдених рішень, виконавці, ресурси, строки виконання, вторинні завдання.

3.6. Прогнозування і аналіз сценаріїв 

Здійснюється аналіз сценаріїв на предмет виникнення непередбачених ефектів окремо для кожного завдання. Для виявлення цільових груп галузей, узгодження дій визначаються наявні значимі тенденції та негативні фактори, що можуть вплинути на реалізацію Програми.

3.7. Побудова остаточного варіанта Програми 

Розробляється остаточний варіант Програми з урахуванням суспільних очікувань, SWOT-аналізу, а також гіпотези робочої групи створення даної Концепції. Слід вести пошук таких рішень, при яких насамперед потрібні управлінські, організаційні та інтелектуальні ресурси, а вже потім – матеріальні та фінансові.

3.8. Маркетингові заходи та формування громадської думки 

По завершенні робіт зі створення Програми слід розробити комплекс заходів щодо роз’яснення населенню програмних цілей, формування інвестиційної привабливості міста, а також позитивної громадської думки.

4. ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ І ПОКАЗНИКИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ 

В результаті реалізації Програми розвитку повинно відбутися:

• Створення нового міського господарського механізму регулювання соціального, економічного і культурного розвитку та природокористування; 
• Проведення природоохоронний заходів;
• Оздоровлення населення, розвиток комунального господарства, соціальної інфраструктури, забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя;
• Реконструкція промисловості і досягнення нового рівня розвитку підприємництва.

Однак будь-які зміни мають виражатися певними кількісними і якісними показниками, перш за все з точки зору інтересів населення. Так Європейська економічна комісія ООН систематизувала соціальні індикатори якості життя у восьми головних групах: здоров'я, якість робочого місця, покупка товарів і побутові послуги, можливості для проведення вільного часу, почуття соціальної впевненості, шанси розвитку особистості, якість фізичного навколишнього середовища, можливість участі в суспільному житті.

На думку М. Дробнохода (члена Національної комісії з питань сталого розвитку) такими показниками можуть бути (у сферах):

• економічній – рівень валового продукту на душу населення, споживання енергії та природних ресурсів, продукування відходів, техногенне навантаження на природні комплекси, використання основних матеріалів у циклах відновлення;
• соціальній – тривалість життя (прогнозована і фактична), його якість, стан здоров’я населення, рівень дитячої смертності, рівень освіченості і культури суспільства, величина доходу, рівень зайнятості, ступінь реалізації прав людини;
• екологічній – співвідношення господарчого навантаження та екологічної ємності природного середовища (рівень споживання природних ресурсів на одиницю доходу, характеристики стану природного середовища і ресурсів, основних екосистем).

Є й інші обгрунтування критеріїв оцінки розвитку територіальної громади, серед яких слід відзначити показники за А.Коробейніковим (додаток 2), а також методики визначення інтегрованого емоційного стану населення міста. Конкретні показники повинні бути визначені відповідною робочою групою та інтегровані у саму Програму.

5. МАТЕРІАЛЬНЕ ТА ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТВОРЕННЯ ПРОГРАМИ 

Для успішної розробки Програми слід передбачити залучення матеріальних засобів, організаційних і фінансових ресурсів з кількох різних джерел:

• Міський бюджет;
• Кошти зацікавлених комерційних підприємств, бізнес-асоціацій Білої Церкви; 
• Гранти вітчизняних та міжнародних організацій-донорів;
• Залучені організаціями-партнерами кошти на проведення організаційних і тренінгових програм.

Загальні витрати на розробку Програми розвитку потребують додаткового обгрунтування, залежно від визначених строків, визначеного варіанта стратегії, а також можливостей залучення сторонніх фахівців. Вартість здійснюваних робіт включає оплату праці фахівців робочої групи чи сторонніх консультантів, залучення необхідної комп’ютерної техніки і витратних матеріалів, оренду телефонізованих приміщень для робочої групи, відрядження, придбання необхідних інформаційних матеріалів, довідкової літератури тощо.

6. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ 

З метою досягнення наступності у створенні та реалізації цієї Програми розвитку, а та кож наступних програм доцільно розглянути можливість об’єднання робочої групи в аналітичну неприбуткову організацію, яка могла б займатися як подальшим стратегічним плануванням, так і аналізом виконання програм та обгрунтуванням їх неминучих коректив.

Роль консультантів і завдань, що стоять перед ними, можуть бути такими:

• Оперативна діагностика проблем і завдань, що стоять перед муніципальною владою, і їхнє первинне структурування;
• Визначення кола ключових фігур в управлінських структурах, зацікавлених і незацікавлених у вирішенні виявлених проблем;
• Розробка інноваційних заходів, спрямованих на вирішення виявлених проблем, розробку проектів і планів їхньої реалізації;
• Добір управлінських кадрів, здатних вирішувати конкретні проблеми, у залежності від їхньої професійної підготовки і рівня кваліфікації;
• Вибір форм індивідуальної і групової роботи з фахівцями різних рівнів управління;
• Забезпечення управлінських кадрів консультаційною, експертною і навчальною підтримкою протягом терміну реалізації програми розвитку міста.

Передбачається, що цілеспрямоване і систематичне вивчення ситуації й аналіз отриманої інформації дозволять:

• Удосконалити діючу систему управління життєдіяльністю територіальної громади, ро зробити комплекс заходів, зв'язаних з добором і розстановкою кадрів муніципального управління;
• Сформувати нову стратегію розвитку управлінської еліти на найближчі 3- 5 років;
• Оцінити потенціал окремих керівників і ключових фахівців;
• Виявити керівників, що володіють необхідним і достатнім творчим, професійним і особистісним потенціалом для реалізації програми розвитку міста.

ДОДАТКИ

Додаток 1.

Загальне бачення основних напрямів програми розвитку  Білої Церкви на 2003-2006 роки 

1. Вступ 

Враховуючи заявлений головний пріоритет Програми розвитку – права людини в суспільстві, а значить інтереси територіальної громади, суб’єктом планування є територіальна громада Білої Церкви, об’єктом планування – соціальна система, що структурує розвиток громадянського суспільства і гарантує можливість досягнення бажаної якості життя. Ця система повинна бути цілісною адміністративно-політичною одиницею, що має органи самоуправління, збалансовану систему господарсько-промислового виробництва і комплексну інфраструктуру життєзабезпечення.

Згідно Закону "Про місцеве самоврядування", територіальна громада Білої Церкви – жителі, об’єднані постійним проживанням у межах міста, що є самостійною адміністративно територіальною одиницею. Отже, Програма розвитку територіальної громади є своєрідним сценарієм розвитку системи, яку можна умовно представити у графічному вигляді:

До пріоритетних заходів Програми віднесено:

1. Розширення доступу громадян до сталих засобів існування, продуктивних ресурсів (включаючи землю, водні ресурси, кредити, технічну та адміністративну підготовку, належні технології), можливостей займатися підприємницькою діяльністю.
2. Забезпечення загального доступу громадян до основних соціальних послуг, включаючи базову освіту, охорону здоров’я, харчування, послуги у галузі санітарії, соціального захисту і підтримки тих, хто тимчасово чи постійно не може себе забезпечувати.
3. Зміна структури споживання і виробництва в напрямку зростання науко- та інтелектомістких галузей, сфери послуг, туризму, рекреації, а також зниження антропогенного на вантаження на довкілля.
4. Реальне наповнення змістом принципу "забруднювач платить".
5. Заохочення підприємців до розробки і впровадження технологій замкнутого циклу.
6. Створення, запозичення та адаптація регулюючих інструментів, економічних і соціальних стимулів та дестимулюючих заходів.
7. Створення установ та інфраструктури розповсюдження інформації, розвитку техніки і технологій.
8. Всебічний розвиток структур громадянського суспільства.
9. Налагодження прямих зв’язків з міжнародними організаціями.
10. Розробка і реалізація спільно з НАН України окремої програми відродження дендропарку "Олександрія" як важливої складової економічного і культурного розвитку територіальної громади.

В цьому контексті Програма розвитку Білої Церкви на 2003-2006 роки розглядається як проміжний етап тривалого процесу стійкого розвитку територіальної громади. Відповідно, головний очікуваний результат реалізації Програми – створення і апробація відповідних механізмів, структурні та організаційні перетворення і відповідне зростання добробуту населення міста.

2. Мета Програми 

Створення матеріальних та організаційних умов для стійкого розвитку Білоцерківської міської територіальної громади.

3. Завдання Програми 

Загалом можна виділити кілька основних груп заходів, які потрібно здійснити для досягнення поставленої даною Програмою мети:

1. Створення і апробація правових та організаційних механізмів діяльності територіальної громади.

2. Протягом терміну дії цієї Програми створити відповідну матеріально-технічну та організаційну інфраструктуру.

3. Розробка муніципальної політики в основних галузях:

• Соціальна політика;
• Економічна політика;
• Політика в галузі розвитку культури і духовності.
• Інформаційна політика.

4. Налагодження міжнародного співробітництва з питань сталого розвитку територіальної громади.

4. Виконання завдань 

1. Протягом 2003 року розробити і впровадити інноваційні механізми управління діяльністю територіальної громади, а також реалізації основних прав людини на муніципальному рівні. Розробити і затвердити проекти галузевої політики територіальної громади.

2. Не пізніше жовтня 2003 року провести міжнародну науково-практичну конференцію для розробки програми відродження дендропарку "Олександрія", створення відповідного інвестиційного проекту і виходу на ринок внутрішніх та зовнішніх інвестицій.

3. У 2006 році на підставі результатів реалізації даної Програми, створення та практичного використання муніципальних нормативних документів, розробити Статут Білоцерківської територіальної громади. Лобіювати його затвердження міською радою чи місцевим референдумом.

4. До виборів 2006 року здійснити підготовку комунальних служб і міськвиконкому до переходу на нову модель структури муніципального управління після формування нового складу міської ради.

5. Перелік основних заходів 

5.1. Розробка механізмів діяльності

Розробити інноваційну модель управління діяльністю територіальної громади, яка базується на таких головних принципах:

• Вільний доступ будь-якого мешканця міста до інформації щодо власності територіальної громади та операції з нею (продаж, застава тощо). Будь-які зміни форми власності чи власника також здійснюються відкрито. Продаж власності територіальної громади здійснюється виключно через відкриті аукціони.

• Будь-яка управлінська структура створюється за функціональним принципом з голов ним завданням контролю за реалізацією відповідної політики або координації виконання муніципальних програм, офіційно затверджених міськрадою і забезпечених джерелами фінансування. Ці структури не мають права розпорядження коштами окрім цільових коштів на їх утримання.

• Створення кадрового резерву (відбір і навчання потенційних управлінців муніципальних органів управління). Відбір фахівців здійснюється за традиційними або інноваційними методиками (додаток 4); їх навчання найбільш доцільно провести за допомогою (і за кошти) зарубіжних і вітчизняних консультантів в рамках відповідних грантових програм.

• Послуги населенню надаються в рамках правил, що базуються на положеннях Закону "Про захист прав споживачів". Дотримання цих Правил є необхідною умовою надання відповідних дозволів чи погоджень.

• Створення алгоритму прийняття рішень органами місцевої влади у вигляді відповідно го Положення. Орієнтація на Указ Президента України "Про забезпечення відкритості …" При порушенні алгоритму прийняте рішення автоматично визнається недійсним.

• Будь-які кошти з міського бюджету використовуються лише за цільовим призначенням. Створення механізму розробки, експертизи і затвердження бюджету територіальної громади, в якому статті витрат на освіту, охорону здоров’я і культуру формуються за автоматичним принципом, залежно від планованих надходжень. Розробка процедури звітності виконавчих органів за надходження коштів до бюджету і їх витрачання. Визначена персональна відповідальність посадових осіб за фальсифікацію звітності.

• Будь-які проекти і програми органів держуправління обласного і державного рівнів виконуються у випадку надходження відповідних коштів на їх реалізацію.

• Розробка механізму відповідальності посадових осіб за невиконання або неналежне виконання своїх посадових обов’язків.

• Розробка Положень: "Про муніципальну власність", "Про муніципальні цільові програми", "Про муніципальне замовлення", "Про муніципальну банківську гарантію коштами і май ном територіальної громади у відносинах з кредитними і страховими установами", "Про муніципальний тендер". Виконавці програм, фінансованих з територіального бюджету, визначаються на підставі результатів відкритого тендеру. Будь-які пропозиції подаються у вигляді проекту, який повинен містити вичерпну інформацію згідно з відповідними критеріями, встановленими у Положенні.

• Аналіз процесів і тенденцій у житті міської громади, діяльності органів муніципального управління здійснює незалежна аналітична організація.

5.2. Створення інфраструктури

В цьому розділі передбачені інституційні зміни системи життєзабезпечення територіальної громади, здійснення необхідних організаційних дій щодо удосконалення структури і діяльності елементів громадянського суспільства.

5.2.1. Система життєзабезпечення: 

• Розробка і реалізація стратегії комплексного розвитку системи життєзабезпечення міської громади, включаючи тепло-, енерго-, водопостачання, каналізацію та очищення побутових стоків на рівні санітарних вимог і екологічних нормативів. Перехід від традиційно го захоронення муніципальних відходів до технологій їх переробки.
• Розробка і апробація єдиної централізованої автоматизованої системи обліку споживання комунальних послуг і механізму їх сплати споживачами.
• Вирішення проблеми неплатежів за комунальні послуги, реорганізація комунального господарства з метою досягнення відповідності величини комунальних платежів і якості послуг.
• Розробка і впровадження комплексу заходів щодо теплоенергозбереження, в тому числі: запровадження тепловізійного контролю теплових витоків з відповідним тарифним стимулюванням зменшення тепловтрат; альтернативних джерел тепло-енергопостачання та інноваційних методик теплоізоляції багатоквартирних житлових будинків; модернізація газових пальників наявних застарілих систем опалення; організація виробництва високоефективних альтернативних джерел енергії.
• Впровадження системи додаткового очищення питної води, а також автоматизованого контролю її якості. Розвідка і введення в експлуатацію питного водопостачання з глибоководних горизонтів.
• Стимулювання створення товариств співвласників багатоквартирних будинків.
• Впровадження в житлових будинках і нежитлових приміщеннях індикаторів перевищення концентрацій побутового та чадного газів понад допустимі норми.
• Створення єдиної диспетчерської служби безпеки життя, аналогічної 911 (США).

5.2.2. Структурні елементи громадянського суспільства 

• Створення (сприяння створенню чи перепрофілюванню діючої організації) Ресурсного центру розвитку громадських організацій, а також Центру прав людини.

5.3. Муніципальна політика в основних галузях 

Шляхом широкого громадського обговорення розробити і затвердити основні напрями політики територіальної громади в основних галузях, а також механізм її реалізації. Додатково слід здійснити ряд організаційних заходів:

5.3.1. Соціальна політика 

5.3.1.1. Підпрограма розвитку освіти 

Цілеспрямована ефективна пропаганда освіти взагалі та вищої – зокрема. Створення інформаційного банку "Вища освіта" на офіційному сайті міста. Організація спеціалізованого комунального книжкового магазину для продажу науково-пізнавальної та навчальної літератури, а також усього необхідного для науково-технічної та художньої творчості. Створення циклу науково-популярних, а також навчальних (силами кращих вчителів міста) передач на муніципальному телеканалі. Створення механізму реальної мотивації викладачів загальноосвітніх шкіл до професійного зростання. Взагалі ідеологічним центром розвитку науки і освіти у місті повинен стати аграрний університет. Тому слід розробити і впровадити відповідні спільні програми ВУЗу і місцевої територіальної громади.

5.3.1.2. Підпрограма розвитку охорони здоров’я 

Викладена в додатку 3.

5.3.1.3. Підпрограма соціалізації людей з обмеженими можливостями

Створення необхідної інфраструктури для задоволення побутових, соціальних і культурних потреб людей з обмеженими можливостями, спеціалізованої міської інформаційної мережі, інформаційно-довідкової служби (додаток 8), а також служби працевлаштування (кадрового резерву).

5.3.2. Політика в галузі розвитку культури і духовності 

Визначити, що головним ідеологічним і організаційним центром реалізації культурної політики повинен стати муніципальний музично-драматичний театр у співдружності з міськими школами мистецтв. Забезпечити передання у власність територіальної громади приміщення Будинку культури "Сільмаш" з наступною реконструкцією і розміщенням у ньому театру ім. Саксаганського, Театру юного глядача і галереї мистецтв.

Системне вивчення історії міста, видання книг, буклетів, листівок та іншої друкованої рекламно-інформаційної продукції про Білу Церкву.

Розробити і реалізувати спільну з Національною Академією Наук України програму відродження дендропарку "Олександрія" як туристичного, культурного центру міста, а також потенційно високорентабельного економічного джерела наповнення бюджету територіальної громади. Здійснити усі необхідні дії для подання документів до Міжнародного комітету Світової Спадщини і виконання відповідних умов.

5.3.3. Економічна політика 

На сьогодні, з приватизацією практично усіх крупних підприємств міста, розраховувати на них у середньо- і довгостроковій перспективі недоцільно. Перш за все основна увага по винна приділятися підприємствам, що зареєстровані у Білій Церкві, а також тим, де працює велика кількість громадян. Вплив на великі акціоновані підприємства, що знаходяться на території міста, здійснюється через екологічні та кадрові (на підприємствах з державною част кою) важелі. Слід розвивати підприємства, що знаходяться у комунальній власності, через впровадження нових технологій, у тому числі тих, про які йдеться у даному документі, можливе налагодження виробництва товарів на заміну імпортованим, а також продукції та послуг для підприємств агропромислового комплексу Білоцерківського району і південного регіону Київської області в цілому.

Основою економічної політики територіальної громади повинна стати реальна підтримка і розвиток малого і середнього бізнесу через впровадження системи муніципальної банківської гарантії. Слід розробити і затвердити механізм стимулювання залучення підприємств до фінансування муніципальних програм, створити умови для запиту висококваліфікованих кадрів, а також кадровий резерв муніципального управління та місцевого бізнесу (відбір і навчання потенційних керівників). Принципи підбору кадрів викладені у додатку 4.

5.3.4. Інформаційна політика 

Посадові особи несуть персональну, чітко визначену відповідальність за дотримання відкритості у висвітленні діяльності територіальної громади та її органів управління. Розробка механізму взаємовигідного співробітництва органів управління місцевою громадою, неурядових організацій та ЗМІ. Передбачається створення таких структурних елементів:

5.3.4.1. Офіційний ВЕБ-сайт міської громади в мережі Інтернет 

• Тексти усіх розпоряджень міського голови, постанов міськвиконкому та рішень сесій міськради; проекти бюджету, персоніфіковані доповнення та зміни, прийнятий бюджет та інформація про його виконання;
• Чинні муніципальні програми;
• Інформація про наступні тендери і аукціони, їх умови, строки, результати, учасники, прізвища експертів, які здійснювали оцінку пропозицій і критерії, за якими визнані переможці; повні тексти проектів-переможців і анотації інших проектів.
• Тексти усіх чинних нормативних і підзаконних актів, що регулюють надання комунальних послуг населенню.
• Оплачений доступ до законодавчих баз (або баннер "Ліги" чи сервера ВР).

5.3.4.2. Муніципальний телеканал 

Створення сучасної телестудії нового типу в Білій Церкві є давньою нагальною потре бою часу. І міська громада (або підприємці та їх об’єднання) може стати тим ідейним, організаційним та фінансовим центром, який реально сприятиме створенню та становленню незалежної студії муніципального телебачення як складової громадянського суспільства у місті, яке формується у трикутнику бізнес–влада–громадські організації.

У місті наявні висококваліфіковані кадри для реалізації цього принципового завдання, у конкуренції з наявними студіями (БЕСТ, Крокус). В такому випадку телестудія повинна бути комерційним підприємством, заснованим або територіальною громадою одноосібно, або у партнерстві із зацікавленими недержавними організаціями чи фізичними особами, які можуть зробити свій фінансовий чи творчий (у вигляді програм, концепцій, проектів) внесок.

Вихід в ефір може здійснюватися або з власного передавача (необхідно придбати обладнання і ліцензію), або на каналі однієї з існуючих телекомпаній на правах оренди чи, навпаки, на принципі "пост-продакшн" (виготовлення телепродукції на замовлення). Останній варіант дешевший, але збільшує ризики і залежність від власників місцевих телекомпаній.

5.3.4.3. Друковані джерела інформації  

Шляхом проведення громадських слухань визначити основні принципи і прозорі механізми взаємодії територіальної громади та її виконавчих органів з друкованими ЗМІ, в тому числі через дотації з муніципального бюджету.

6. Міжнародне співробітництво 

Підписання прямих угод з міжнародними організаціями, що підтримують сталий розвиток територіальних громад, асоціацій і комітетів.

7. Основні критерії та показники ефективності Програми 

Критерії з’являються не на рівному місці, а як результат порівняння фактичного чи прогнозованого стану об’єкта із суб’єктивними представленнями про деякому еталонному (ідеальний у загальноприйнятому змісті) його стані. Головні критерії, на які слід орієнтуватися при визначенні ефективності реалізації Програми, можна визначати за допомогою загальноприйнятих методик. Але якщо врахувати, що покращання стану здоров’я населення та довкілля; економічний розвиток і соціальна справедливість об’єктивно позначаються на емоційному стані людей, можна вийти на загальні оцінки результатів діяльності.

Якщо ми декларуємо, що головний об’єкт Програми – людина, то основним індикатором ефективності будь-яких змін у суспільстві повинне стати "самопочуття" індивіда чи інтегральна оцінка соціальної групи. А значить при реалізації програми враховуватимуться не кількість проміжних дій, а кінцевий результат.

Головний загальновизнаний інструмент визначення такого "самопочуття" у математично достовірному вигляді – соціологічне опитування (або його варіації). Спочатку проводиться "етнічне опитування" для виявлення проблем, що найбільше хвилюють мешканців міста. На жаль, традиційні методики не дозволяють отримати точні кількісні показники щодо кожного виявленого параметра, а головне – контролювати найменшу його динаміку. Тому доцільно використовувати і непрямі, т.н. проективні методики, що дозволяють отримувати об’єктивну інформацію у нормованих шкалах.

Одна з таких можливих у використанні методик – оцінка інтегральних показників тим часового або тривалого емоційного стану як окремих громадян, так і суспільства в цілому. Доцільність їх використання мотивується й тим, що знання інтегрального емоційного стану груп людей дозволить найкращим чином побудувати інформаційно-пропагандистський супровід процесу реалізації Програми через визначення найбільш оптимальних форм подачі інформації з очікуванням найкращого відгуку, а значить – сприйняття інформації.

8. Заключні положення 

Усі Положення, проекти та інші важливі документи чи механізми готуються і розглядаються гласно, з обов’язковими громадськими слуханнями і фіксуванням зауважень та пропозицій. Це стосується і бюджету.

У 2006 році на підставі реального досвіду діяльності територіальної громади за даною Програмою та апробованих механізмів і нормативних документів повинен бути розроблений і затверджений Статут територіальної громади. Новий склад міськради повинен працювати за цим Статутом.

Додаток 2.

Оцінка ефективності регіонального розвитку 

Найважливішою проблемою сучасної дійсності, що ускладнює прогресивні перетворення суспільства, є відчуження народу від влади, а влади – від відповідальності. Підвищення довіри населення владним структурам і, одночасно, ріст ефективності системи управління можуть бути досягнуті за допомогою проведення відкритої інформаційної політики, основою якої повинен стати соціально-економічний моніторинг, організація якого доцільна не тільки на державному, але також на регіональному і місцевому рівнях. Періодична публікація результатів моніторингу дозволить населенню одержувати достовірну інформацію про діяльність влади, а також оцінювати дієвість систем управління на різних територіальних рівнях.

Однією з фундаментальних наукових проблем є оцінка ефективності регіонального роз витку. Актуальність цієї проблеми полягає в тому, що в ході реформування українського суспільства були втрачені орієнтири, що дозволяють оцінювати напрямок і результативність соціально-економічного розвитку. Для цього використовуються різні макроекономічні, мікропобутові, соціально-гуманістичні, а найчастіше і чисто емоційні критерії оцінки. Особливо скла дно дати однозначну оцінку становищу в регіоні, напрямку регіонального розвитку, ефективності регіональної політики.

У той же час напрямок і ефективність розроблювальним і здійснюваним органами влади різного рівня регіональної політики багато в чому залежить від тієї системи координат, за допомогою якої ця політика оцінюється. При цьому така оцінка обов'язково повинна враховувати суспільну думку й інтереси населення регіону. Щоб швидко і надійно оцінити результативність регіонального розвитку, треба мати один чи кілька інтегральних показників, що були б досить чутливі до змін регіональної соціально-економічної ситуації в часі й у просторі і які можна було б кількісно вимірити на реальній регіональній безлічі територіальних суспільних систем. Розробка чутливого до змін, інтуїтивно зрозумілого і нескладного для розрахунку інтегрального показника ефективності регіонального розвитку дозволяє одержати інструмент для оцінки діяльності органів влади, відповідальних за розробку і здійснення регіональної соціально-економічної політики.

Критерієм оцінки діяльності влади будь-якого рівня, результативності державної, регіональної і місцевої політики є їхня відповідність основному закону розвитку людського суспільства, відповідність загальносвітовим соціальним тенденціям. Мірою реалізації цього закону, а також головної мети суспільного розвитку є соціальна ефективність. Соціальна ефективність відображає результативність суспільного процесу в цілому, це кінцева, узагальнююча характеристика розвитку якого-небудь регіону чи суспільства в цілому.

Для виміру соціальної ефективності, кількісної оцінки прогресу, досягнутого суспільством, використовуються різні показники, як окремі, так і інтегральні, наприклад, такі:

• економічні (рівень виробництва валового суспільного продукту, рівень реальних доходів і споживчих витрат населення й ін.);
• соціально-побутові (забезпеченість житлом, автомобілями, іншими товарами тривалого користування й ін.);
• соціально-демографічні (народжуваність, природний приріст, сальдо міграції, рівень здоров'я населення, тривалість життя, рівень освіти населення);
• соціально-гуманістичні (воля, рівність, братерство й ін.)

Певним чином кожен з цих показників дійсно характеризує рівень суспільного розвитку, однак, жоден з них не є узагальнюючим. Щоб такий показник знайти, треба, ймовірно, йти не від теоретичних гуманістичних абстракцій, не від макроекономічних і мікропобутових критеріїв, а від звичайного здорового глузду, від загальноцивілізаційних тенденцій, що виявляються в укладі життя й образі думки простої людини.

Чого ж хоче, до чого прагне більшість жителів Землі? За невеликим винятком люди хочуть спокійного і щасливого життя в достатку і статку. Якщо спробувати знайти коротке визначення такого стану, то стане ясно, що люди хочуть благополуччя. Таким чином, інтегральним показником соціальної ефективності є рівень соціального благополуччя.

Соціальне благополуччя – стан суб'єкта суспільного процесу (індивіда, територіальної спільноти, суспільства в цілому), що характеризується гармонією між цінностями, інтересами, потребами і можливостями для їхнього задоволення, тобто спокійним життям у достатку і статку. Показник рівня соціального благополуччя можна знайти, обчисливши відношення між показником рівня життя, що характеризує ступінь забезпеченості населення якими-небудь благами, і показником рівня соціальної напруженості, що характеризує ступінь незадоволеності цією забезпеченістю.

Рівень життя відображає ступінь задоволення матеріальних і культурних потреб людей і виражається в кількості і якості споживаних людиною благ і послуг. Рівень життя населення неможливо описати яким-небудь одним показником.

Для об'єктивної статистичної оцінки рівня життя населення можна застосувати адитивне перетворення системи нормованих окремих показників з урахуванням їх значимості, що враховує еластичність цих показників у часі чи в просторі. У якості окремих статистичних показників рівня життя можна використовувати наступні:

• міграційний приріст (збиток) населення на 1 тис. жителів, чол.;
• частка осіб з вищою, незакінченою вищою і середньою фаховою освітою серед населення, %;
• середньомісячні грошові доходи на 1 жителя, тис. грн.;
• роздрібний товарообіг на 1 жителя, тис. грн.;
• загальна площа упорядженого житла на 1 жителя, кв. м;
• число домашніх телефонів на 1 тис. жителів;
• число легкових автомобілів індивідуального користування на 1 тис. жителів.

Для суб'єктивної соціологічної оцінки рівня життя населення регіону можна також використовувати адитивне перетворення системи нормованих окремих показників з урахуванням їх ваги, що враховує еластичність цих показників у часі чи в просторі. У якості окремих соціологічних показників рівня життя можна прийняти наступні показники, отримані в процесі соціологічних опитувань:

• частка населення, що вважає своє здоров'я гарним чи дуже гарним, %; 
• середньомісячний грошовий доход на одного члена родини, тис. грн.;
• частка населення із середнім рівнем грошових доходів, %;
• частка населення з грошовими доходами вище за середній рівень, %; 
• частка населення, що вважає себе середньозабезпеченим, %;
• частка населення, що вважає себе багатшим за інших, %;
• частка населення, що вважає високі ціни найбільш загрозливою проблемою, %.

Інтегральна оцінка рівня життя населення регіону розраховується як середнє арифметичне статистичної і соціологічної оцінок.

Соціальна напруженість – це стан суспільної свідомості і суспільного буття, що формується в результаті розгортання процесу виникнення, розвитку і вирішення протиріч між цінностями, інтересами і потребами суб'єктів громадського життя і можливостями для їхньої реалізації. Рівень соціальної напруженості показує ступінь розвитку цих протиріч, ступінь актуалізації соціальних проблем. Рівень соціальної напруженості, як і рівень життя, неможливо описати яким-небудь одним показником – для цього доцільно використовувати як окремі показники, що ілюструють окремі аспекти соціальної напруженості, так і комплексні, що описують соціальну напруженість як цілісний феномен громадського життя.

Для комплексної об'єктивної статистичної оцінки рівня соціальної напруженості в регіоні можна застосувати адитивне перетворення системи нормованих окремих показників з урахуванням їх значимості, визначеної шляхом експертної оцінки методом розміщення пріоритетів. У якості окремих статистичних показників рівня соціальної напруженості можна прийняти на ступні:

• чисельність осіб непрацездатного віку на 1 тис. чоловік працездатного віку, чол.; 
• частка зареєстрованих безробітних серед економічно активного населення, %; 
• середня тривалість безробіття, міс.;
• число зареєстрованих злочинів на 10 тис. жителів;
• рівень розкривання злочинів, %;
• число самогубств на 100 тис. жителів;
• частка протестного електорату серед усіх виборців, %.

Для суб'єктивної соціологічної оцінки рівня соціальної напруженості в регіоні можна та кож використовувати адитивне перетворення системи нормованих окремих показників з урахуванням їх значимості, визначеної шляхом експертної оцінки. У якості окремих соціологічних показників рівня соціальної напруженості можна прийняти наступні показники, отримані в процесі соціологічних опитувань:

• частка населення, що вважає безробіття найбільш загрозливою проблемою, %; 
• частка населення, що вважає злочинність найбільш загрозливою проблемою, %;
• частка населення, що відчуває напругу, роздратування, страх і тугу, %;
• коефіцієнт задоволеності населення своїм життям;
• частка населення, що вважає, що терпіти тяжке становище вже неможливо, %; 
• коефіцієнт соціального оптимізму населення;
• рівень довіри населення державним, правовим і суспільним інститутам, %.

Інтегральна оцінка рівня соціальної напруженості в регіоні розраховується як середнє арифметичне статистичної і соціологічної оцінок.

Перераховані вище показники наведені як приклад, можна використовувати й інші, що з різних сторін описують такий складний феномен, як соціальне благополуччя. Для різних рівнів дослідження, для різних регіонів та історичних періодів система окремих індикаторів може бути різна. Важливо тільки, щоб у рамках одного дослідження ця система була єдиною.

Додаток 3.

Культура, охорона здоров’я, екологія 

Остаточна модель Охорони здоров'я не може бути створена до встановлення чіткого політичного курсу в країні. Саме від курсу залежить обрання пріоритетів у Медицині, у Куль турі й в Екології. Більш того, усі три напрямки дуже тісно взаємозалежні між собою і навіть взаємопроникні. При встановленні соціалістичного курсу для моделей Культури, Екології й Охорони здоров'я характерної стане соціальна спрямованість. І тоді державі доведеться зберегти вищі досягнення солідарної системи: 

• Доступність,
• Безкоштовність,
• Рівність,
• Науковість,
• Державну відповідальність,
• Милосердя до хворих і немічних.

При встановленні капіталістичного курсу розвитку для моделей Культури, Екології й Охорони здоров'я характерною стане ринкова спрямованість. І тоді державі доведеться вживати заходів:

• усе більше обмежувати безкоштовну медичну допомогу, вільний доступ до виробництва і споживання культурних цінностей,
• зниження до мінімуму витрат з бюджетів на розвиток цих галузей,
• розвиток приватної медицини, культури й екології.

Слід зазначити, що й у тому, і в іншому випадку своє місце зможе посісти і сімейна, і страхова медицина. Зрозуміло, з різними акцентами при тому чи іншому пануючому суспільному ладі.

Основним завданням на сьогодні є:

• призупинити погіршення здоров'я населення,
• направити сили на заощадження здоров'я генофонду,
• нагромадити сили, знання і ресурси для поліпшення здоров'я кожного громадянина країни.

Тому, конкретно в системі охорони здоров'я міста Біла Церква на першому етапі нового розвитку можна поставити три завдання:

1. Створення умов для якнайшвидшого переходу на принципи сімейної медицини, а саме: об'єднання існуючих дільниць (терапевтичних, педіатричних, акушерсько-гінекологічних) для створення достовірного Паспорта здоров'я кожного територіального об'єднання, з наступним використанням отриманої інформації для Банку даних і регулювання оплати праці медпрацівників за станом на дільницях.

2. Створення міжрегіонального центру післядипломної підготовки сімейного лікаря на базі міської поліклініки із залученням крім власного науково-практичного потенціалу лікарів, ще і наукових кадрів інших міст України.

3. Створення нової моделі для пропаганди здорового способу життя шляхом санації мислення населення і навчанню способам збереження власного здоров'я в будь-яких несприятливих умовах життя.

Фінансові й інші витрати: 

Для реалізації першого завдання необхідно:

• Рішення сесії міськради,
• Організаційний наказ по відділу охорони здоров’я,
• План заходів і наказ по поліклініці,
• Оснащення оргтехнікою (комп'ютери, канцелярські приналежності).

Для реалізації другого завдання:

• Рішення сесії,
• Узгодження з обласним управлінням охорони здоров'я,
• Дозвіл міністерства охорони здоров'я,
• Створення кадрового потенціалу,
• Створення чи придбання програми курсів перепідготовки,
• Підготовка навчальної бази,
• Визначення потужності (числа курсантів, викладачів і технічних працівників, тобто створення штатного розкладу),
• Економічні розрахунки витрат по існуючих формах обрахувань подібного об'єкта. 

Для реалізації третього завдання необхідно: 

• Створення програми «Культура духовного здоров'я»,
• Затвердження програми на сесії,
• Створення сприятливих умов для усіх виконавців програми.

В ідеалі дана програма повинна бути реалізована без додаткового фінансування. Але розумніше передбачити деякі витрати в бюджетних рядках з Екології, Культури, Освіти й Охорони здоров'я, з огляду на позамежну бідність у цих галузях на період 2003 – 2006 рр.

 Е.А.Піньковська, лікар

Додаток 4. 

Концепція добору і підготовки управлінських кадрів 

В основі запропонованої концепції лежить системний комплексний підхід, що розглядає особистість керівника на чотирьох базових рівнях; психофізичному, психологічному, соціальному та інтелектуальному. Перший рівень відображує відповідність вроджених психофізіологічних особливостей особистості виконуваним функціям у конкретній сфері діяльності. Другий рівень пов'язаний з комплексом соціально-психологічних якостей, необхідних для роботи. Третій рівень характеризує адекватність поведінкових установок особистості керівника ви значеному соціальному середовищу, організації і колективу. І, нарешті, четвертий рівень визначає взаємозв'язок між ступенем та спрямованістю інтелектуального розвитку керівника і специфікою виконуваної роботи.

Зазначені рівні прояву особистості керівника можуть служити базою для аналізу функціонування управлінських ланок різного рівня, підбору і селекції керівних кадрів, атестації керівників, використанню мотиваційних механізмів для професійного і особистісного росту та підвищенню ефективності праці.

Стратегія роботи з управлінськими кадрами передбачає наступні етапи: 

1. Планування кадрових ресурсів.
2. Набір персоналу та створення резерву потенційних кандидатів для формування управлінської еліти регіону.
3. Селекція кадрів: оцінка кандидатів на управлінські посади і добір кращих зі створеного резерву.
4. Профорієнтація й адаптація: визначення адекватності якостей кандидата конкретній сфері діяльності та виконуваним функціям.
5. Розробка програми розвитку керівників і навчання управлінського персоналу сучасним методам роботи з людськими ресурсами.

Оскільки ефективність керівника оцінюється його діяльністю в соціальному середовищі, програма добору і підготовки управлінських кадрів також реалізується на наступних рівнях соціального управління:

• Особистісний (взаємодія на рівні особистих контактів);
• Мікросоціальний (взаємодія на рівні груп і колективів);
• Макросоціальний (взаємодія на рівні організацій, регіонів та держав).

Програма добору та підготовки управлінських кадрів розробляється з урахуванням впливу на організаційні процеси наступних факторів, характерних як для даного регіону, так і для держави в цілому: 

• Економічних;
• Політичних;
• Соціокультурних;
• Інноваційних.

В якості механізмів добору і підготовки керівників передбачається використання наступних методів:

• Аналіз результатів професійної діяльності
• Тестування
• Анкетування
• Співбесіда

Результатом аналізу особистості керівника буде розробка професіограм і психограм, що відіб'ють ділові, інтелектуальні, психологічні та психофізичні якості керівника. Визначення комплексу цих якостей дозволить прогнозувати ефективність роботи кандидатів у конкретній сфері діяльності.

А.О. Овчаров, кандидат соціологічних наук

Додаток 5.

 Пропозиції щодо розвитку інформаційних технологій 

Під терміном „інформаційні технології” мається на увазі комплекс понять, процесів та взаємодії різних суб’єктів суспільства у інформаційному полі, з використанням для цього різних апаратно-програмних комплексів.

Деякий рівень інформатизації нашого міста вже відбувся – побільшала щільність комп’ютерів на одиницю населення, з’явився вже якісний, хоча ще не дуже дешевий Інтер нет, проводиться щорічний конкурс веб-дизайну – та й взагалі, інформатика та комп’ютери вже не є чимось екзотичним. Для подальшого розвитку інформатизації нашого міста пропонується вжити деяких заходів, що мають на меті консолідувати всі зацікавлені організації, а також провести роз’яснювальну роботу серед населення міста, а саме:

1. Проводити з періодичністю два рази на рік міську конференцію з інформаційних технологій. Учасниками конференції будуть:

• представники комп’ютерних фірм міста – це ті, хто постачає користувачам комп’ютерну техніку та повинні доповісти про розвиток апаратних та програмних засобів, про боротьбу з неліцензійним програмним забезпеченням в місті тощо;
• представники фірм – провайдерів Інтернет, які розповідатимуть про розвиток глобальної мережі у місті, можливості підключення та роботи, що проводяться у цьому напрямку;
• представники навчальних закладів міста, викладачі кафедри інформатики Білоцерківського університету, а також інші викладачі інформатики та комп’ютерних курсів – вони висвітлюватимуть проблеми навчання комп’ютерної грамотності, а також використання комп’ютерної техніки у навчальному процесі;
• представники комп’ютерних клубів з доповідями про роботу серед молоді, проблеми комп’ютерних ігор та виховання молодого покоління;
• представники міськвиконкому;
• представники різних громадських, державних організацій міста;
• незалежні експерти з інформаційних технологій.

2. Підтримувати проведення щорічного конкурсу та фестивалю веб-дизайну „Юр’ївські скрижалі”, що вже двічі організовувався міським відділом культури та проводився на базі Білоцерківського аграрного університету. Конкурс має на меті виявлення та підтримку молодих веб-дизайнерів, що створюватимуть контент міського Інтернету, комерційні сторінки та сайти організацій міста.

3. Проводити щорічну виставку високих технологій на кшталт київської EnterEX, де дати змогу демонструвати жителям міста новітні досягнення електроніки, комп’ютерної техніки, Інтернет та програмного забезпечення. Також у рамках виставки проводити бізнес-самміт з високих технологій, де можливо буде вирішувати проблеми білоцерківського високотехнологічного ринку.

4. Організувати міський Консультаційний центр з високих технологій, де громадяни мати муть змогу отримати кваліфіковані незалежні консультації з придбання, користування та можливостей комп’ютерної техніки та Інтернету. Питання з фінансової та організаційної підтримки такого центру потрібно вирішити окремо.

5. Попри всі не дуже вдалі спроби зробити міські сайти в Інтернет, треба організовано створити сайт міста Біла Церква (зараз вже є можливість зареєструвати адреси www.bilatserkva.ua, www.bc.ua, www.bilatserkva.com тощо), який буде центральним ресурсом до всіх інформаційних каналів міста; тут може бути розміщено довідник організацій та підприємств, повний телефонний довідник (за підтримки міського Укртелекому), довідкову інформацію для туристів, тематичні матеріали про архітектурні та культурні пам’ятки, історію та видатних людей Білої Церкви тощо.

6. Навести нарешті порядок з комп’ютерними курсами, з яких більшість не відповідає вимогам часу та елементарним вимогам якості навчання, не має відповідної ліцензії Міністерства освіти. Пропонується контролювати це питання міському відділу освіти, з можливим запрошенням незалежних експертів. Питання навчання комп’ютерної грамоти – то є най головніше питання у розвитку інформаційних технологій.

7. Зробити спробу консолідувати сили Інтернет-провайдерів міста, та створити так звану „точку обміну трафіком”, де з’єднати паритетними каналами усі Інтернет-вузли міста. Це потрібно для безпроблемного обміну інформацією та здешевлення внутрішньоміського трафіку Інтернет, а також легко дає можливість організовувати локальні, легкодоступні усім користувачам міста інформаційні та довідкові ресурси, ігрові сервери тощо. Ця проблема знаходиться у стадії вирішення вже кілька років, і якщо міська влада матиме змогу допомогти, це може прискорити процес організації „точки обміну трафіком”.

8. Організувати технічну групу для комп’ютеризації бібліотек міста та створення міської Електронної бібліотеки. Для цього за підтримки міської бібліотечної мережі та міськвиконкому здійснити спробу одержання спеціалізованого гранту на комп’ютеризацію бібліотек (такі приклади в Україні вже є). Електронна бібліотека дасть змогу користуватися будь якими книжками та миттєво знаходити потрібну інформацію всім, кому це необхідно – школярам та студентам, гуманітаріям та інженерам, бізнесменам та представникам державних організацій.

9. Підтримувати розвиток будинкових мереж, що є найвигіднішим технічним рішенням для інтернетизації міста, бо не займає телефонні канали та є більш економічно вигідним. Будинкова мережа – то є встановлення у багатоквартирному будинку локального Інтернет сервера та проведення окремого провідного каналу або радіоканалу зв’язку, з розводкою локальної мережі по квартирах. Використання Інтернету в такому випадку є в декілька разів дешевше та стабільніше, аніж у класичному варіанті „кожен дзвонить по телефону до провайдера”.

10. Проводити роз’яснювальну роботу щодо інформаційних та комп’ютерних технологій серед школярів та студентів міста шляхом проведення для них безкоштовних лекцій та демонстрацій. Ще у 1998 році таку роботу у Білій Церкві проводив „Інтернет-центр”, але то ді підтримки з боку відділу освіти надано йому не було. Пропонується вирішити це питання та знайти організацію, яка може зайнятися проведенням такої роботи.

Усі вищезгадані пропозиції мають на меті створити сучасний інформаційний простір у нашому місті, йти у ногу з часом, почувати себе дійсними представниками двадцять першого сторіччя.

Д. Філіппов, консультант 

Додаток 6.

 Можливий варіант технології створення
Програми розвитку Білої Церкви 

Основні вимоги до Програми розвитку міста:

1. Системність. Наявність взаємозалежних цілей: коротко-, середньо- і довгострокових. Це рік-два, близько п'яти років і близько десяти і більш, відповідно. На її основі формулюються завдання і засоби їхнього вирішення, ув'язані сітковим графіком у єдине ціле.

2. Концептуальність. Програма повинна бути цілком спрямована на досягнення однієї мети - головної. Як головну мету програми приймається істотне підвищення якості життя: зміна до визначених величин до кращого основних параметрів якості життя основного шару городян. Це близько 60%. Тобто, за винятком тих, хто входить у число 20% самих багатих (ці самі про себе зможуть подбати) і 20% самих бідних городян (ці завжди будуть задовольнятися тим, що є). Інші цілі спрямовані на забезпечення головної мети. Критерії зміни якості життя: стан здоров'я, річний доход на людину й ін., що придумали в Європі. Треба задатися значеннями параметрів, а вже потім можна обчислити термін реалізації Програми.

3. Об'єктивність. Програма повинна спиратися на реально існуючі довгострокові (не менш п'яти років) тенденції зміни основних характеристик міста. Ніякі довільно придумані цілі неприпустимі. Навіть якщо вони представляються дуже цікавими і корисними. Адже вони представляються такими сьогодні, а що буде через 3-4 роки? 

4. Ефективність. Програма повинна орієнтуватися на попередження повторень існую чих нині недоліків, а не заходи для їхнього нескінченного усунення. Якщо цього не зробити, то нинішні недоліки будуть повторюватися знову і знову, приводячи до марної витрати грошей. Зрозуміло, за умови економічної ефективності.

5. Органічність. Програма повинна створити умови для еволюції всіх компонентів міс та в напрямку взаємодоповнюваності.

6. Керованість. Програма повинна бути розрахована, насамперед, на використання інструментів непрямого регулювання всіх істотних відносин як усередині міста, так і з зовнішнім середовищем. Чим менше елементів прямого управління, тим вище якість і, у кінцевому рахунку, результативність управління.

7. Виконуваність. Програма повинна спиратися на розрахунки, що підтверджують досяжність поставлених цілей, і на комплекс заходів, що гарантують цю досяжність.

8. Цілісність. Програма повинна будуватися на основі однієї теоретичної моделі і за допомогою одного методу. Усякі спроби об'єднати «усе краще» перетворюють програму в простий набір самостійних завдань. Ефективність такої «складеної» програми завжди буде невисокою. Неприпустимо із самого початку передбачати включення в Програму вже наяв
них рішень (нехай вони навіть здаються чудовими). Аналогія: деталь одного відмінно зшитого костюма буде лише спотворювати інший костюм, пошитий по іншій мірці й іншій моделі.

9. Послідовність. У даному випадку це не означає простої послідовності передбачуваних робіт. Програма є результат визначеної послідовності аналізу ситуації, виявлення причин її недоліків і рішення виникаючих завдань по їхньому усуненню.

Послідовність робіт 

1. Огляд динаміки середовища.

Тут треба виявити закономірності зміни основних компонентів середовища, у якій існує місто. Зокрема, культура, держава, право, економіка, природа й інші. Місто – не замкнута зо на, зміни зовнішнього середовища роблять дуже великий вплив на його стан. Вибір досліджуваних компонентів середовища носить експертний характер. Тобто, досліджуватися повинні ті компоненти, вплив яких буде визначено істотним. Склад етапу:

• вибір основних компонентів;
• складання переліку критичних характеристик цих компонентів;
• виявлення істотних тенденцій у змінах цих характеристик за п'ять попередніх років; 
• прогноз природних тенденцій (трендів).

Виконавець 1-го етапу (і всіх наступних) – міськвиконком з методичною участю Тимчасової робочої групи (ТРГ). Термін – визначається у зведеному графіку.

Примітки:

1. Міськвиконком як розроблювач Програми – принципова умова її виконуваності. Підстава: люди просто не будуть всерйоз займатися виконанням програми, до розробки якої вони, як мінімум, непричетні. Та й не можна очікувати, що без участі міськвиконкому можна створити досить обґрунтований документ.
2. Терміни можна встановити після початку роботи. При цьому етапи можуть перекриватися, що забезпечить загальне скорочення термінів розробки.
3. Виконання кожного нового етапу спричиняє уточнення, а то і перегляд попередніх етапів. Тому жоден етап не може вважатися закінченим до самого кінця.

2. Огляд динаміки міста.

Тут повторюється та ж робота, що і на 1-м етапі, але тільки стосовно до міста:

• складання переліку критичних характеристик – параметрів якості життя (їх треба ще установити)
• виявлення трендів-тенденцій у зміні цих параметрів не менш чим за п'ятилітній термін; (тренд – усереднена крива фактичного графіка)
• виявлення процесів і систем, що задають ці параметри;
• встановлення залежності зазначених процесів і систем від тенденцій середовища (місто – не замкнута зона, воно безупинно обмінюється з навколишнім середовищем людьми, грошима, товарами, сміттям і т.д.; інтенсивність і баланс цього обміну безпосередньо впливають на міські процеси).
• установлення залежності зазначених процесів і систем від внутрішніх причин.

3. Вироблення цілей.

Виробляються цілі, що розуміються як бажаний стан критичних характеристик з обліком реально можливих трендів. Тобто, з урахуванням інерції існуючих процесів, що породжують ці характеристики. Мається на увазі, що так швидко, як хочеться, їх змінити не удасться. Процеси в суспільстві, як і всяка природна, об'єктивна сутність мають власне життя, на яку можна впливати зміною умов, але не можна змінювати наказами. 

Склад етапу:

• побудова прогнозів необхідної дальності по критичних характеристиках;
• побудова бажаних трендів;
• формулювання вимог по зміні процесів і систем, необхідних для забезпечення бажаних трендів;
• побудова дерева цілей.

Примітка. Строго говорячи, тренд-прогноз на термін більш 2-х років при п'ятилітній базі мало чого вартий. Особливо в наш час і в нашій державі. Але досить великої бази все рівно створити не вдасться. Звідси випливає, що довгострокової обґрунтованої про грами не вийде. П'ять років – це, мабуть, межа. Хоча, звичайно, знову сформовані процеси одержать свою інерцію, але вплинути на динаміку зовнішнього середовища в бажаній мері все рівно не вдасться.

4. Побудова структури міста як складної системи процесів

Зміст етапу: побудова управління складною системою процесів. Управління кожним процесом будується за стандартною схемою, у спрощеному вигляді близькою до міжнародних стандартів управління якістю серії ISO. Крім того, виявляються зв'язки між окремими процесами (взаємозалежність), зумовлювана звичайно спільністю деяких елементів своїх систем. Технологія цієї роботи є «ноу-хау» і називається «процесним підходом».

5. Виявлення способів корекції тенденцій.

Склад етапу зводиться до аналізу даних, отриманих на попередніх етапах, і постановці задач по управлінню процесами, що формують тенденції. Тут особливу роль грає пошук та ких рішень завдань, при яких були потрібні б, насамперед, управлінські, організаційні, інтелектуальні ресурси. І тільки вже потім - матеріальні, фінансові. Тим більше – із зовнішнього середовища. Формулювання і вирішення завдань також вимагає своєї технології. Це – не «ноу-хау», але і не таблиця множення. У загальному випадку виникають задачі декількох різних типів. Підсумком етапу буде складання структури Програми.

6. Розробка проекту.

Склад етапу: розробка планів реалізації знайдених рішень. За наявності взаємозалежних цілей плани реалізації рішень окремих завдань повинні бути ув'язані за допомогою сіткового графіка: виконавці, ресурси, терміни, вторинні завдання. Власне кажучи, цей графік є сценарієм досягнення поставлених цілей. Це буде чорновий варіант Програми.

7. Аналіз сценаріїв.

Склад етапу: аналіз сценаріїв на предмет виникнення непередбачених ефектів. Побудова сценаріїв – це, насамперед, аналіз точок біфуркації (розвилок) на дереві можливих траєкторій зміни характеристик процесів і виявлення способів управління їх поведінкою у цих точках. Тобто, виявлення точок, на яких заданий перебіг процесу може бути радикально змінений у небажану сторону випадковим фактором, впливом якого до і після цієї точки можна було нехтувати. Важливо також знати, за яких умов вплив такого фактора різко посилиться. Власне кажучи, мова йде про нову групу завдань, аналогічних зазначеній на 5-му етапі.

Основою стратегії є не вибір якогось одного шляху до перемоги, а створення таких умов, щоб усі шляхи вели до перемоги. Тобто, вибудований сценарій повинен мати імунітет до всіх можливих перешкод по його реалізації. А в ідеальному випадку перешкоди повинні тільки сприяти досягненню головної мети. Це і буде Програма.

Робоча модель міста

Як вихідну посилку працездатної моделі приймається наступне визначення: місто – це соціальний об'єкт високої складності. Це не будинки, заводи, дороги, каналізація і централь на площа зі статуєю вождя. Місто – це сукупність специфічних відносин людей і груп людей, що перебувають на даній території.

Групи людей – це теж соціальні об'єкти більш низького рангу, ніж місто. До них відносяться підприємства й організації, сім'ї і банди, церкви і гарнізон... Вони різняться різною стабільністю і займаною екологічною нішею, еволюційним віком і часом життя. Усталеність їхніх відносин породжує необхідність у створенні специфічних соціальних структур, призначених для оформлення, регулювання й обслуговування цих відносин; виникає те, що називається міською чи владою місцевим самоврядуванням.

Почати з поведінкової моделі людини, як фундаментального елемента міської структури, потім поступово переходити до моделей соціальних об'єктів усе більш високого рангу. Варто мати на увазі, що поведінка людини визначається рядом фундаментальних потреб. Найбільш відомий список цих потреб – т.зв. «піраміда Маслоу». Внаслідок цього в соціальному середовищі формальних організацій (наприклад, трудовий колектив) виникають неформальні структури, що мають найчастіше зовсім інші цілі, що нерідко цілком розходяться з цілями формальних організацій.

Соціальні об'єкти, як і об'єкти будь-якої іншої природи, існують остільки, оскільки існують процеси, що протікають у даному середовищі і структурують її у визначені системи й об'єкти. Немає процесів – немає систем і об'єктів. Те, що ми називаємо відносинами між людьми, – це, власне кажучи своєму, тільки характеристика процесів, у яких ці люди виконують визначені системні ролі. Будь-який об'єкт, у тому числі й соціальний, існує настільки, наскільки він зв'язаний з навколишнім середовищем: немає зовнішніх зв'язків – немає й об'єкта. Ці зв'язки – теж процеси.

Для сталого існування якого-небудь об'єкта необхідний баланс процесів. Іншими словами: скільки прибуває, стільки ж повинно випливати. Причому, чим рівномірніше, тим сталіше. Такий стан об'єкта називається гомеостазом. Наочно він спостерігається на прикладі біологічних об'єктів: від найпростіших бактерій до людини.

Існує також динамічний гомеостаз, заснований на балансі стаціонарних нерівновагих процесів. А саме такі процеси характерні як для біологічних об'єктів, так і для об'єктів більш високого рангу – соціальних. Саме гомеостаз уможливлює в принципі існування таких явно антиентропійних об'єктів, як біологічні. Для підтримки стійкого існування соціальних об'єктів потрібно дуже тонке регулювання: управління умовами протікання внутрішніх і зовнішніх процесів. А процесів цих – безліч.

Для стійкої зміни соціального об'єкта без створення загрози його стійкому існуванню, потрібно ще більш тонке регулювання. Тобто, слід створити такі зміни умов, що вплинуть на пріоритети людей. Тут можливо багатоланкові ланцюжки через складність об'єкта.

Домогтися такого стійкого динамічного гомеостазу, при якому в місто буде більше грошей втікати, ніж випливати, було б добре. Звідси завдання: визначитися з основними напрямками, де будуть генеруватися грошові потоки. Тобто, визначитися з головним заняттям місцевого населення для того, щоб створити умови для корисних змін у їхніх перевагах. Що конкретно буде генерувати грошовий потік?

Про критерії якості Програми

Критерії – це результат порівняння фактичного чи прогнозованого стану об'єкта із суб'єктивними уявленнями про деякий еталонний (ідеальний у загальноприйнятому змісті) його стан. Будь-який критерій можна представити як міні-задачу: усе залишається як є, мінус недолік. Але це годиться лише для самої загальної постановки проблеми. Для побудови працездатних критеріїв необхідний додатковий аналіз:

1. Термін «недолік» варто замінити терміном «небажаний ефект». Це потрібно, щоб легше усвідомлювалося: будь-який недолік є наслідок (ефект!) протікання якогось процесу.

2. Цей процес треба виявити і встановити обставини, завдяки яким він став можливий. Його треба чи усунути компенсувати.

3. У самому загальному випадку в ролі таких обставин послужив якийсь глибинний недолік (теж небажаний ефект). Як засіб його усунення (ЗУ – засіб усунення) і був запущений вищевказаний процес.

4. Послідовність аналітичних дій (НЕ1 > ЗУ1 > НЕ2 > ЗУ2...) продовжується доти, поки вона не упреться в щось у принципі непереборне в доступному для огляду майбутньому. На приклад, за будь-яких обставин людям не піти від метаболізму. Ці процеси засновані на самому способі забезпечення життєдіяльності біологічних об'єктів. Тому сьогодні ми можемо лише міркувати про ЗУ результатів цих процесів.

5. ЗУ повинні відповідати головній вимозі: повинні бути зроблені такі мінімальні структурні зміни в досліджуваному об'єкті, при яких НЕ зникає сам собою. Звичайно шукають такі ЗУ, що породжують мінімум нових НЕ, причому кожний з них обіцяє нам мінімальні незручності. Це, щоправда, рідко прогнозується вже лише тому, що над наслідками, тим більше – віддаленими, рідко хто і коли задумується. У межі в ролі ЗУ буде виступати процес (чи процеси), що буде органічним наступним ланкою-споживачем продуктів метаболізму в загальному ланцюзі круговороту речовин без скільки-небудь помітного порушення існуючого балансу процесів обміну в природі. Такий підхід, власне кажучи, і називається екологією.

Для довідки визначення Ч.Кребса: «Екологія – наукове розуміння взаємодій, що визначають поширення і чисельність живих організмів». Промсанітарією, що нею підмінили екологію наші наглядові органи, тут і не пахне. Зокрема, не може існувати ніяких екологічно чис тих продуктів, крім сільськогосподарських. Та й то в обмежених масштабах. Але можуть бути екологічно чисті речовини, що були добуті без переробки. Наприклад, вугілля й азбест.

Завдання з удосконалювання процесів

Завдання підрозділяються на наступні сім класів:

1 клас. Завдання по забезпеченню сталості вихідних параметрів.

Ціль: забезпечити неможливість одержання інших параметрів (характеристик) або ви конання певних функцій інакше, ніж запропоновано. Диверсійний підхід:

1. Виявити усе, що може зашкодити.

2. Придумати, що і чим може зашкодити (представити себе диверсантом, терористом, саботажником, хабарником, злодієм). Включаючи і «ведмежі послуги».

3. Виявити причини виникнення цих перешкод.

4. Сформулювати завдання по усуненню цих причин, не зупиняючи перед поглибленням завдань (причини причин і все таке інше) і відсутністю (як звичайно, що здається) усякої можливості реалізувати рішення. Дана вимога поширюється і на всі перераховані нижче класи задач. А технологія вирішення завдань із взаємовиключними вимогами існує.

2 клас. Завдання по ідеалізації (скороченню числа процесів).

Ціль: скоротити число процесів і операцій. Усе, що потребує витрат, є шкідливим і тому підлягає раціоналізації. Відповідно до принципів ідеально-функціонального моделювання процес можна не виконувати, якщо створюваний ним параметр (характеристику) продукту:

а) зробити непотрібним для наступних процесів і кінцевого продукту;

б) створювати в ході попереднього (чи наступного) процесу.

Звідси випливають завдання по: а) виключенню непотрібного параметра кінцевого продукту з числа керованих і контрольованих і б) реорганізації процесів, що залишилися. Окремий випадок задач по ідеалізації: побудова саморегульованих (самокерованих) процесів, що дозволяє скоротити чи зовсім виключити управлінські операції.

3 клас. Завдання за узгодженням процесів.
Ціль: узгодження вихідних параметрів дерева процесів із вхідними. Одна з умов стабілізації вихідних параметрів (характеристик) процесу – завдання стабільних значень списку вхідних параметрів (характеристик). Звідси випливає послідовність завдань по стабілізації вхід них параметрів кожного процесу, починаючи від останнього в послідовності головного процесу. Інакше кажучи, мова йде про послідовне формулювання вимог кожного споживача до кожного постачальника.

Примітка: споживач - це той, хто споживає результат будь-якого процесу, а постачальник - це, відповідно, той, хто поставляє до виконавця процесу об'єкт цього процесу. Постачальник є в той же час споживачем попереднього процесу, а споживач - постачальником наступного.

4 клас. Завдання по оптимізації витрат.

Ціль: виключення марних і підвищення ефективності корисних витрат. Це задачі, що випливають із зіставлення витрат на виконання процесу зі створюваною цим процесом прибавочною вартістю. У загальному випадку це завдання по всілякому скороченню витрат усіх видів (матеріальних, тимчасових і т.п.) на процес, що не приводить до погіршення його вихідних параметрів і/чи їхньої стабільності. У граничному випадку ці завдання ідентичні завданням по ідеалізації процесу. Тому за тими ж правилами можна розглядати всі процеси управлінського контуру.

5 клас. Структурні завдання.

Ціль: оптимізація структури. Завдання по реорганізації існуючої структури управління соціального об'єкта під нормальну схему процесів.

6 клас. Організаційні завдання.

Завдання по створенню Проектів організації процесу.

7 клас. Інші завдання.

Завдання, що випливають з невідповідності існуючого положення Проекту організації процесу. У найпростішому випадку – це забезпечення процесу необхідними ресурсами. У більш складних випадках потрібно вишукувати, створювати чи заміняти потрібні ресурси їхніми еквівалентами. У граничному випадку – слід переформулювати завдання.

Корольов В.О., консультант