Правила життя по-білоцерківськи: чотири роки по тому

                                             Хай живуть гостинні люди
                                             У добрі та славі.
                                             Хай душа співоча буде
                                             У міцній державі.

                   Емма Піньковська 

Рівно чотири роки тому, вранці 21 листопада 2013 року ми вперше винесли на публічне обговорення за Круглим столом нові правила життя у громаді, які об′єднали у Програму розвиткугромадянського суспільства у Білій Церкві. І чи не вперше тоді спробували заговорити про філософію місцевої влади, філософське осмислення розвитку суспільства.
Але не склалося. Наші високі думки про нову філософію, цінності, гідність, відповідальність, громадянське суспільство, справедливість торкнули лише філософа Олександра Ярмолу та головного редактора газети «Соборна Київщина» Михайла Салівона. А тодішній заступник міського голови М.Антонюк у своєму виступі вщент розгромив нашу програму, мовляв, «це філософствування», а не муніципальна програма, і ніхто у Білій Церкві її не затвердить.
Хто б міг подумати, що вже увечері відбудеться перша дія «Марлезонського балету», яка переросте у криваві події Революції Гідності. Революції, яка зараз мені нагадує слова радянського поета Ю.Каменецького: «Есть у революции начало, нет у революции конца».
Який же прозорливий і досвідчений був заступник міського голови. До затвердження справа дійсно не дійшла. Навіть не розглядали. Ні депутати, ні міський голова чи секретар міськради. Та й крізь громадську раду новий вітер правил життя промайнув, наче крізь сито.
Чи добре це? Ймовірно що так, адже за чотири роки ми краще осмислили наші підходи, поспілкувалися з багатьма фахівцями, громадськими активістами, впевнилися у правильності обраного шляху і в той же час побачили слабкі місця і пошукали більш сильних аргументів та рішень. Якісь пропозиції плавно перекочували у Програму розвитку громадянського суспільства, що була створена працівниками міськвиконкому і затверджена депутатами міськради. І це вже крок уперед.

Але сьогодні, в День Архистратига Михайла, хочеться поговорити про дійсно стратегічні речі, з точки зору здорового глузду, а не повсякденного шлунково-кишкового мислення.
Коли вир подій на Майдані згас, директор Фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекєшкіна висловила цікаву думку: «Проблема не в тому, хто буде керувати Україною. Потрібна програма, яка дозволила би трансформувати Україну в нормальну, цивілізовану, демократичну країну. В якій народ матиме важелі впливати на будь-які рішення влади і без Майдану». До неї не дослухалися, а даремно. Ми ж таку програму запропонували ще до революції.
Нагадаю гасла, які висували люди на Майдані: гідність, відповідальність, свобода, справедливість, рівність і толерантність, безпека, гуманізм, доброзичливість, нетерпимість до корупції, особиста відповідальність та ініціатива, верховенство права та правосуддя, демократія та плюралізм, повага до різних точок зору, контроль політиків.
Якою має бути ефективна програма? Звичайно, краще втілювати системну програму, в якій усі елементи органічно поєднані єдиною філософією, в нашому випадку – філософією справедливості за видатним українсько-польським мислителем середньовіччя С.Оріховським-Роксоланом («Справедливість – це душа держави, головна чеснота, на основі якої мають вирішуватися всі питання»).
І ще одна важлива річ.
Чесно кажучи, вже не дивує реакція людей на твердження, що не економіка, а перш за все культура змінить наше суспільство. Не дивують їхні здивовано-жалісливі погляди. Нам просто жаль, що після таких потрясінь останніх чотирьох років суспільство у своїй більшості все так же чекає «доброго царя», який зробить усіх щасливими. А через псевдоідеологічний галас маніпулятивного «політикуму» люди не можуть (не хочуть?) почути пророчі слова М.Бердяєва: «Не в политике и не в экономике, а в культуре осуществляются цели общества».Не так давно я вже кинув у простір закличне: «Філософи,ау-у-у-у-у-у!». Сподіваюсь, що скоро скучкуємося і будемо почуті.

Валерій Панько