Спогади причетних про посадовців, що 26 квітня 1986 року спричинили аварію на Чоронобильській АЕС; про Особистотей, героїв і майстрів, які уламки реактора, що загрожували існуванню європейців, накрили саркофагом і до 5 листопада 1986 року відновили роботу двох перших блоків АЕС. Третій блок приєднали до діючих 4 грудня 1987 року.
Добросердний стражденний читачу!
Він мій сусід і приятель, 1933 року народження, гірничий інженер, відмінник Новочеркаського політехнічного інституту. Трудитися почав на Луганщині, на шахті «Брянка» заступником начальника дільниці. В гірництві відзначений орденами Шахтарської слави трьох ступенів й Орденом Леніна. За 43 трудових роки в Луганській, Миколаївській, Тернопільській областях, столицях Києві і Москві дослужився до генерала, з дружиною Нінель Андріївною виростили двох дочок.
Вибух і рятувальники навколо ядерного жерла
Восени 1985 року Юрія Васильовича призначили начальником Шостого управління, членом Колегії Комітету Державної Безпеки при Раді Міністрів УРСР. У його нові обов’язки входило дбати про безпечний розвиток економіки, особливо атомної енергетики. Щомісяця другого тижня на кожну АЕС направлялися по 2-3 досвідчених офіцери вивчати радіаційний стан. А кожного четвертого тижня два співробітники командирувалися на поради до конструкторів, проектантів і виробників обладнання.Після відряджень складався письмовий звіт. Начальник Шостого управління Князєв радив причетним керівникам обласних управлінь, де і як слід покращити ситуацію, й узагальнену інформацію доповідною запискою передавав голові КДБ УРСР генерал-лейтенанту Степану Несторовичу Мусі.
