ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ, ЯКЕ ПЕРЕДАЄ ВСІ ВІДОМІ ВИДИ ЕНЕРГІЇ В ПРОСТОРІ

***

«Помилки властиві нам, але допитливий дух, підкоряючись високому обов'язку, вічно прагне до істини».

Й.Гете

Дана робота відноситься до фізики. Вона побудована на експериментальному підтвердженні достовірності висновків, що випливають із процесів взаємодії природних законів, що пояснюють причину, яка повела в протилежному істині напрямку розуміння можливості спостереження дії природного середовища, передбаченого теорією а. Підтвердження передбачень теорії Максвелла показує напрям продовження розвитку його теорії та її використання в науці і практиці. Ця частина роботи є початком результату тривалих роздумів і спостережень автора та проведених експериментів по вивченню природи механізму утворення хвильового руху енергії в природному середовищі особливої форми матерії взаємодією з джерелами відомих видів енергії.

Д.Максвелл

Як свідчить історія науки, вперше існування в Природі цього середовища, названого ефіром, було передбачено стародавніми грецькими вченими близько п'ятсот років до нашої ери. З тих часів до наших днів наука в вивченні проблеми існування ефіру доповнювалася новими уявленнями та знаннями відкритих природних законів.

Сьогодні фізика перебуває в п’ятому періоді зміни уявлень відносно ефіру: «ефір у Природі не існує». Такий висновок зупинив вивчення проблеми існування ефіру. Але науці залишилися невідомими: природа механізму руху Землі та інших планет Всесвіту; природа магнітного поля Землі; природа гравітації; природа середовища, в якому рухаються планети Всесвіту та інші природні явища. Існуючі про них уявлення далекі від істини.

ПОРИЦАЕМ? ОДОБРЯЕМ? РАЗМЫШЛЯЕМ!

"Когда государственный строй выступал не против, а заодно с религией, искусством  и наукой, тогда держава начинала процветать, а народ становился спокойным и самодостаточным"  Ия Сапина "Преодоление" 

Не секрет, что до настоящего времени в мире, к большому сожалению, имеют место конфликты, в основе которых, чаще всего, лежит разделение людей по партийному и религиозному признаку. При этом почти все «демократы» и священнослужители утверждают, что их целью является созидание равенства в правах, справедливости в поведение богоотступников? Почему сегодня враждуют не только верующие с неверующими, не только мусульмане с христианами, католики с православными, но и внутриконфессиальные раздоры обострились? Что делят между собой конфликтующие сограждане? За что борются между собой вожди многочисленных политических партий, обманывая избирателей райскими посулами? В политике понятно – идет борьба за владение материальными богатствами, властью, славой. Тогда что же вызывает конфликты в высших кругах священнослужителей, воспитателей нравственности? Неужели та же борьба: за земные богатства, за власть над умами и душами своей паствы?
Выходит, не все члены партий искренние патриоты? Не все крещеные люди благочестивы? Не все священнослужители искренни?