Збережемо "Олександрію" для нащадків !

25.08.2018р.

Дендропарк "Олександрія". Най, най, най

Рекорди дендропарку «Олександрія»:

- найбільший дендропарк України – площа 405,6 га;

- найстаріший дендропарк України – заснований у 1788 році;

- має найбільшу серед парків і садів України колекцію рослин – понад 2500 видів, сортів та форм;

- діброва парку є найбільшою старовіковою (середній вік дубів 200 років, максимальний – понад 400 років) і чистою заплавною дібровою України (можливо навіть Європи) – площа 48 га;

Велика галявина (композиційне ядро парку) має більше 200 років, є рекордсменом за кількістю рослин, що зростають на обмеженій площі – 170 видів на 10 га.

- на території парку зростають найстаріші в Україні тюльпанове дерево та сосна Веймутова.

Так написано про наш Білоцерківський парк «Олександрію» на одному з сайтів. Можна ще знайти в інтернеті, спеціальних виданнях чимало матеріалу по темі. У 2002 році їй був присвячений цілий номер "Міської газети" (№35(69) від 9.09.2002р). Серед дописувачів були шановані люди: художники, науковці, працівники парку, громадські діячі – дуже цікавий матеріал. Піднімались різні аспекти життя парку, згадували про програму його розвитку та спостережну раду з посиланням на статтю «Олександрію треба рятувати усім миром» (газета «Сім’я», №9 від 28.02.2002 р.) Далі про наболіле. Важко оцінювати як рятували і що врятували ті хто хотів це зробити за останні 12 років?

Факти, на жаль, невтішні, принаймні з точки зору кількості втрачених цінних дерев. Стихія постаралась, час невблаганний теж мабуть бере своє. Найбільше вражає втратами велика галявина: від Веймутової сосни залишилась третина, є інші загиблі та поранені дерева, рятують їх як можуть, а вони все одно гинуть наче сигналячи нам про те, що не так щось робимо.

Наскільки можна спостерігати, особливо за останні декілька років, кардинально змінилась поведінка пересічних відвідувачів на тій же Великій галявині: під соснами та березами частенько розташовуються (навіть з дитячими колясками) групки відпочиваючих, буває бігають собаки і діти, граючи в м'яч. Про весільні кортежі вже зайве й говорити: заходять далеко в глиб галявини для фотографування. Сміття звичайне явище, можна за декілька хвилин назбирати на відстані витягнутої руки від доріжки, жменю обгорток від цукерок, морозива, останки гумових різнокольорових кульок, пластикові пляшки трапляються теж. Все це при тому, що урни поряд в достатній кількості та й прибирається регулярно. Всі ці явища набрали досить масового характеру.

20.05.2012 р.

Можна вже і авто побачити, що повільно рухається алеєю збоку руїн вздовж галявини. Може виняток і випадковість звичайно. Ось з другого боку галявини сперлись на величезну тополю (осокір), яка на превеликий жаль починає всихати, два новенькі спортивні велосипеди, їх власники відпочивають на лавочці поряд. Таке суспільство споживання маємо, нічого тут додати.

А була ж Велика галявина як святиня – «ні ногою», багато поколінь білоцерківців так виховані, тому і боляче дивитись на цю «демократію», яка проявляється як вседозволеність та потурання замість відповідальності та законослухняності.

"Велика галявина повинна бути заповідною. Такого трав'янистого покриву не зустрінеш у ландшафтних парках. І хіба це не наша гордість і краса, що ми її будемо перетворювати просто в газон?" - писала ще 2002 р. Галина Кляшторна, науковий співробітник дендропарку.

Все починається ніби з дрібниць, а призводить до великих негараздів і на Великій галявині теж.

Зараз навіть зауваження дітворі та молодшому поколінню незручно робити, ні на що посилатись, не має таблички про правила поведінки на галявині. Така табличка біля центрального входу є: про правила поведінки на екологічній алеї, з поясненнями, проханнями, дотепними жартами навіть. При спробі все ж зробити таке зауваження, у відповідь дівчиною десь років 20 було сказано таке: «А вам чим це заважає, ідіть куди йшли, всі так чинять і охорона, коли ходиш, ніколи нічого не каже».

Читати в таких випадках лекцію про охорону довкілля якось недоречно, сто відсотків - правильно не будеш почутий. Спасибі, що не послали далі, а тільки туди, куди йшли і навіть на ви. Якщо без жартів, то мабуть для виправлення ситуації, табличкою (бажано декількома) з поясненнями та закликами не обійтися. Можна ще додати попередження про штраф на кругленьку суму і номер телефончику по якому можуть зателефонувати пильні відвідувачі і попередити про порушників охороні, функції якої теж доречно переглянути. Громадський контроль з посвідченнями та «фотосесією» ще можна організувати, головне захотіти і рухатись в потрібному напрямку, роблячи необхідні кроки. Ось такі роздуми з приводу. Ми ж в Україні бажаємо гідного життя, як у Європі. Там порядок:переплутав урни з сміттям, не туди ненавмисне викинув - прийде платіжка, будь здоров - і все.

20.05.2012р.

Хотілось би звичайно спиратись на людське сумління, та не в усіх ,на жаль, воно є. У когось спить, хтось недовиховав, когось недовиховали, не засвоєні як слід правила хорошого тону, забуваються добрі традиції, а у звичку входить зовсім інше. На даний час маємо те, що маємо, як казав один відомий наш політик.

Навіть героїчна боротьба з наслідками мало що вирішує, якщо не усунено причину. Медики це дуже добре знають на прикладі людських недугів. З хворобами суспільними все аналогічно, основні з яких: байдужість, споживацька психологія, низька загальна культура. Мало хто усвідомлює, що екологія душі людини, викривлене, егоїстичне мислення більшості призводить до екологічних проблем у природі, спричиняє стихійні лиха і руйнує гармонію. Хто ж винен? Що і як робити? З чого починати? Мабуть прокидатись, усвідомлювати стан речей, об’єднуватись і поступово виправляти, що можливо.

Настав час змін, реформ. Перш за все у своїй голові та душі - почуттях. Тоді можна спробувати щиро відповісти на питання:

«Олександрія» - сьогодні, а що побачать наші нащадки?

Скільки видів рослин з 170 на Великій галявині витримають таке знущання, якщо не усвідомимо свою відповідальність та не відродимо добрі традиції, якщо не врятуємо усім миром? Вочевидь, бракує (як на загал) нам, відвідувачам "Олександрії", належної поваги та вдячності до Матінки Природи, до праці тих, хто залишив нам парк у спадок, і тих, хто зараз його оберігає. Є над чим замислитись кожному, можливо пригадати правила хорошого тону! 

Не зашкодь! Врятуй і збережи!