КІЛЬКА АРГУМЕНТІВ ЗА ПОБУДОВУ НОВОЇ КРАЇНИ З НОВИМИ ПРАВИЛАМИ ЖИТТЯ!

8 червня на платформі ZOOM відбулась експертна нарада "Як організувати післявоєнне відновлення України", в якій узяли участь представники різних галузей – правники, науковці з державного управління, фахівці банківської та архітектурної сфер, економіки та передусім – громадського сектору.

Фонд "Творча ініціатива" та Одеський інститут соціальних технологій (ОІСТ) за підтримки Мережі публічного права та адміністрації UPLAN запропонували експертній спільноті висловити своє бачення розвитку України після закінчення війни.

Одним із питань наради було пошук шляхів, як поєднати зовнішній контроль донорів та інвесторів із громадським контролем за витрачанням ресурсів, які механізми персональної відповідальності (матеріальної, кримінальної, адміністративної, репутаційної) посадових осіб та політиків мають бути задіяні.

Перш за все, я хотів би поділитися кількома думками, запитаннями, які задаю сам собі, чесно і без зайвих прикрас:

 1. Яку подальшу долю України ми бачимо: будемо відбудовувати корупційного монстра, який склався протягом 30 років, чи створювати демократичну, відкриту і самодостатню державу відповідальних громадян?

2. Україна втретє за короткий історичний час отримала шанс на втілення реального народовладдя. Два Майдани стали символами не лише свободолюбства і гідності українців, а і втрачених можливостей у пошуках так званих європейських цінностей у вигляді ситого і розміреного життя. Але варто пам'ятати, що гусаків перед забоєм дуже ретельно, регулярно і вдосталь відгодовують. Так що четвертого шансу може не бути.

3. Нам нарешті слід назавжди поховати принцип СІБУРДЕ (симуляція бурхливої діяльності) у боротьбі з наслідками і почати системно долати причини нинішнього стану суспільства та економіки країни. Чи спроможні ми нарешті перенести причинно-наслідкові підходи з наукових кабінетів і лабораторій у повсякденне життя, особливо у сферу управління на всіх рівнях?

Сподіваюсь, так...

Чому нова країна, а не нові "реформи"?

За повідомленнями ЗМІ Європейська комісія затвердила план відбудови України, в якому наголосила на ключовій умові підтримки: інвестиції в обмін на реформи. Додам від себе, реформи – це не зміна форми, а зміна смислів.

Вище вже згадувалося СІБУРДЕ у боротьбі з наслідками. І це стосується практично всіх ланок управління, можливо, з певними рідкісними виключеннями. Як можна контролювати цей процес? Ніяк, доки не буде змінено систему прийняття і виконання управлінських рішень. Тому спочатку про систему, а далі про контроль.

На чому базуються системи управління якістю?

На процесному підході до прийнятті рішень, їх виконання, моніторингу і контролю на всіх етапах, а також механізмі відповідальності з наступним адекватним покаранням чи заохоченням. Не декларована лише одна надзвичайно важлива, фундаментальна ланка – ціннісна, тобто культура. Але вона фактично існує як корпоративна культура у всіх провідних компаній світу.

НОВІ ПРАВИЛА ЖИТТЯ

Давайте, нарешті, чесно визнаємо: ми живемо у наскрізь корумпованій країні та продовжуємо грати за бандитськими правилами. Парадокс: з 1991 року відбувалась цілеспрямована адаптація законодавства під інтереси фінансово-промислової еліти, свідоме порушення конституційних основ при мовчазній згоді Конституційного Суду. І з цим правовим "вантажем" ми мріємо відбудувати країну!

В той же час не помічаємо (чи робимо вигляд), що:

1. Продовжується усталена практика створення усіляких національних рад, які начебто приймають важливі рішення для держави і начебто несуть при цьому "колективну відповідальність", що зазвичай є колективною безвідповідальністю.

2. Найвищі посадовці з дивною легкістю декларують шалені темпи майбутнього відновлення країни, не враховуючи, що для цього потрібні не лише гроші, а й нові технології, машини і механізми, а також кардинальна зміна нормативних вимог до проектування, розрахунку ресурсів, ціноутворення, будівництва тощо.

3. Післявоєнна відбудова країни має проводитися в рамках Програми відновлення і сталого розвитку України. Офіс Президента анонсував її розробку. По традиції – кулуарно, з очікуваною красивою презентацією суспільству, але без можливості якогось суттєвого впливу на зміст цієї Програми.

Процитую голову правління Трансперенсі Інтернешнл Україна Андрія Вишневського в публікації в "Дзеркалі тижня":

Найбільша помилка, яку зараз легко припустити, – … відтворювати буквально все втрачене у війні: від морально застарілих хрущовок, панельок, тепломереж і транспортної інфраструктури до архаїчної пострадянської структури економіки, спотворених податкової, антимонопольної політики, політики інтелектуальної власності. Інша очевидна спокуса, якій легко піддатися і яка швидко приведе нас до ще більшого занепаду, – інвестувати обмежені ресурси в … непродумані, але такі солодкі, великі будівельні проекти.

Чи багато впливових людей втримається від цієї спокуси? Та вже зараз табуни лобістів вишикувалися в умовну чергу на освоєння поки що примарних мільярдів доларів чи євро. Чи розуміють керівники зарубіжних країн - майбутніх донорів відбудови України - величезні ризики розкрадання чи неефективного використання їхніх грошей? Здається, розуміють, пропонують "гроші в обмін на реформи" і вже продумують систему контролю за ефективним витрачанням їхніх ресурсів. Але чи добре вони це розуміють, чи не приховуються за красивими словами чиїсь приховані приватні інтереси?

І тут варто згадати статтю колишнього міністра фінансів Богдана Данилишина "Як відновлювати економіку після війни. Програмна відбудова Боснії та Герцеговини: уроки для України", опубліковану на порталі "Лівий берег". В ній він чітко окреслив недоліки міжнародної допомоги Боснії та Герцеговині аби в Україні такого не повторилося.

Як усунути ці недоліки ще на старті? Оптимальним шляхом було б створення чіткого механізму громадського контролю в доповнення до контролю донорів. Але для цього нам спочатку варто сформулювати нові правила і закріпити їх у новому Суспільному договорі та відповідних нормативно-правових актах. Основні правила можуть бути такі (перелік не вичерпний):

1.  Прозорий механізм прийняття управлінських рішень на всіх рівнях, без кулуарних домовленостей, з альтернативними сценаріями, опрацьованих незалежними аналітичними центрами, вільних від неконкурентного лобіювання і традиційних "поглибити, підвищити, покращити".

2.  Нерозривно пов’язаний з попереднім – механізм громадського моніторингу виконання рішень, побудований за технологією електронних контрактів (іншими словами, блокчейн).

3.  Механізм невідворотної адекватної відповідальності посадовців за невиконання чи неналежне виконання своїх посадових обов’язків чи зобов’язань. Це ж стосується і політиків, їх передвиборчих обіцянок, особистих голосувань та нормативного лобізму. Інститут колективної відповідальності (фактично повної безвідповідальності) має зникнути назавжди.

4.  Виважену культурно-освітню політику, що сприятиме формуванню нової інтелектуальної еліти країни, розвитку громадянської культури, трансформації суспільної системи цінностей з виживання в цінності розвитку.

Втілення вищеназваних механізмів, на мій погляд, дасть колосальний інструмент впливу в руки тих 20% активних українців, які в стислий термін складуть основу нової еліти країни і здійснять 80% перетворень у процесі трансформації України в державу справедливості й відповідальності. А культура і освіта (просвіта) стануть містком для більшості суспільства у прийнятті цих змін як належних.

Валерій Панько

P.S. Відеозапис наради доступний за посиланням. Плюс - короткий звіт про проведену нараду.