Я не лох

У 2014 році добровольці зупинили рух гібридних військ вглиб України. За це їм слава, пошана, повага, подяка, і все, що залишається не сказаним, що можна просто відчути до них. На жовтень 2019-го Україна вже має чим захищатись. Має армію, і не просто армію, а має з кожним днем краще озброєння, має чітку вертикаль управління військами, має вивірений у боях командний склад.

Скажіть, хто може допустити, що вони лохи?

Рухаємось далі. Лінія фронту не може пролягати тільки по лінії розмежування. Не час для військового анархізму. Лінія фронту пролягає і у Генштабі, і у кабінеті Головнокомандуючого, і у дипломатичному корпусі України.

Скажіть – там що, теж лохи?
Воєнний конфлікт в Україні – то головний біль і небезпека не тільки для самої Української держави. Росія обкатує новий гібридний варіант захвату чужих територій. РФ уже на Сході, і у Африці, Латинській Америці. Це розуміють у Європі. І діють вдумливо і обережно. Скажіть, європейські лідери що — не патріоти своїх країн? А можливо, і вони — лохи?

Не потрібно забувати, що розповзання московської клякси по карті світу може загрожувати і світовому домінуванню США, і саме її світовому фінансовому і економічному впливу. Чи може, і там – лохи?

Чи можна допустити, що з Росією можна бути прямим, як двері? На цей простий варіант у неї безумовно є свої розрахунки. РФ – це таке собі одночасне поєднання безпринципного відмороженого диявола і мавпи з ядерною гранатою в руці, і ще бо’зна з чим.

Це велика гра, і потрібно зважати на командну гру. І не надіятись, що саме прямий український патріотизм, нехай і з героїчно відчайдушним киданням екс-атовців на російські амбразури призведе до перемоги. Зеленський прийнятий у цю світову командну гру. На відміну від попереднього президента, якого авансом прийняли у команду найкращих і найвпливовіших, і найрозумніших світових гравців, а потім виключили за фактичну бездіяльність.

Не зрозуміло (чи все ж, зрозуміло), чому наші героїчні ветерани взяли на себе усі ці ролі. Чому вони вважають, що організовані, добре керовані військові формування держави менш патріотичні, менш відчайдушні, чи менш професійні, чи менш героїчні, аніж вони.

За таких обставин, коли вони плутаються в ногах (і головах) сил ООС, вони стають схожими на стихійні некеровані партизанські формування, які діють… на власній території. Оскільки вони (самовпевнено?) вирішили, що всі вищеперераховані … лохи. Саме звідси ростуть ноги таких явищ, і це тільки один з прикладів, коли озброєний патріот, який не підпорядковується командуванню сил ООС (але комусь же підпорядковується. Цікава вертикаль), научає повчальним голосом азам патріотизму, стратегії, тактики оборони України… Президента і Головнокомандуючого України, до речі, в присутності представників командування збройних сил держави. Оскільки, судячи з його суджень, всі вони теж лохи.

І я не побачив ніякого «хамства» зі сторони Президента. Була неформальна, але не більше ніж команда, у дуже м’якому варіанті. Команда, дана після спроб зрозуміти представників неформальних озброєних формувань, які фактично висувають ультимативні вимоги головнокомандуючому і президенту. Взагалі, головнокомандуючий міг обійтися лише нею одною.

Гірше за все те, що ця думка як дим, роздмухується по всій країні. Телевізором, інтернетом. Для чого? Щоб у головах громадян поселилася думка, що головні представники попереднього варіанту влади все робили правильно? Тобто, нічого не робили. Сиділи собі на своїх потоках, свинячили мільярди, гріли і тонко маскували корупцію, а на фронт показово жертвували стрілецьку зброю і обмундирування на якісь там мільйони – щоб усі бачили. Звичайно, військові на передку, лінія обзору яких, бліндаж — окоп — ворожий окоп, цього не забудуть. Це рятувало їм життя і давало змогу боротись. І будуть вдячні. І будуть прислуховуватись до своїх «благодійників».

Але руками героїв капость можна підсунути не просто нинішній владі держави, а самій державі.

Тож не потрібно і мене тримати за лоха.

С. Бондар

Джерело