Дайош свєтлоє будущєє: Куда йдьом і кто крайній?

Ми вже висловилися про надзвичайну потребу негайного створення гарантованих запобіжників концентрації абсолютної влади в одних руках. Що робимо зараз?! Вп’яте готуємося обирати Президента, який має лише права і не несе будь-якої відповідальності? Щоб потім знову збирати Майдан-3?

Скільки було розмов про необхідність змінити правила життя? Багато. Чим закінчилося? Принципово нічим: у Верховній Раді знову продовжилась практика "піаністів", а ми починаємо гратися у вибори. Приїхали...

Нагадаємо, що кожен з чотирьох Президентів з усіх сил протидіяв унормуванню механізму імпічменту. То невже нам потрібен ще один Янукович, щоб зрозуміти: спочатку маємо визначити чіткі, прозорі та зрозумілі правила життя з не менш чітким механізмом безумовної відповідальності за їх порушення посадовцями. І лише після цього пробуємо жити за новими правилами. Більш того, все це треба встигнути здійснити до 25 травня!
Розуміємо, що за три місяці повноцінного пакету правил виробити неможливо. Але цілком достатньо часу, щоб виставити запобіжники від:

• чергової спроби приватизації України новоствореною «Сім’єю-2»
• бажання кримінально-олігархічних груп відкупитися від заслуженого покарання прямим чи прихованим фінансуванням виборчої кампанії певних кандидатів у Президенти.

Маємо конкретні пропозиції, але спочатку ліричний відступ.
Колись одна знайома розказала історію, як за одну хвилину в молодій родині запанував мир і спокій: дружина застосувала прийом «праска в голову» у відповідь на спробу рукоприкладства чоловіком. Давайте запасемося своїми прасками і попередимо, що будемо обирати Гаранта Конституції лише за умов:
1. Поширення дії Кодексу законів про працю на депутатів Верховної Ради у частині автоматичного позбавлення депутатського мандата за 3 прогули.
2. Безумовного виконання вимог Конституції про персональне голосування через механізм автоматичного позбавлення мандату при документальному підтвердженні голосування за іншу особу. Достатньо поставити шість-вісім ВЕБ-камер і не морочити голову з системою «РАДА-3, чотири чи п’ять…»
3. Прийняття пакету законів про імпічмент Президента.
4. Прийняття прозорого і системного Виборчого Кодексу з механізмом суворого, безумовного і автоматичного покарання винних у порушеннях цього кодексу.
5. Запровадження механізму відповідальності кандидатів на виборах за невиконання передвиборчих обіцянок-цяцянок.
6. Впровадження надійної автоматизованої технології проведення виборів. Така технологія вже створена нашими науковцями, а її використання на порядок зменшить бюджетні витрати на проведення виборів. Я вже не кажу про гарантію неспотворюваності народного волевиявлення.
7. Прийняття Закону про відновлення фінансово-економічної спроможності держави, згідно якого терміново навести порядок у тендерних закупках, бюджетних витратах, власності.
8. Прийняття Закону про націоналізацію.
9. Усунення підгрунтя корупційної економіки за наступним алгоритмом:

• визначити найкоротший термін (не більше 2 місяців) для переведення зарубіжних офшорних активів в Україну
• по закінченні цього терміну визнати протизаконним ведення бізнесу в Україні з використанням офшорних схем, націоналізувати підприємства, створені офшорними компаніями чи за їхньої часткової участі
• визнати недійсними і такими, що підлягають прозорому перегляду, всі лобістські закони, а також ті, що прийняті рішеннями «піаністів».

10. Прийняття закону «Про безумовну відповідальність посадових осіб за свої рішення, дії чи бездіяльність», умовно «Закон Честі». Де буде визначений механізм автоматичної кримінальної та фінансової відповідальності без виключень та послаблень. Причому рівень відповідальності має відповідати рівню займаної посади чиновника і його доступу до ресурсів чи впливу на прийняття рішень.
І жодних посилань на "революційну доцільність"!
Це буде тестом на чесність депутатів. Більше того, вважаємо, що суспільство через Майдан може поставити ультиматум: без визначення правил і механізму відповідальності виборів Президента не відбудеться, натомість будемо переобирати Верховну Раду.
Ми заслужили називатися народом, а не електоратом чи біомасою. І ми маємо сформувати вимоги до майбутнього Президента, а не слухати казочки політтехнологів, як ми гарно заживемо при Гаранті Імярек. Іншими словами, суспільство має сформувати правила життя на наступні 5 років, а потім свідомо обрати гаранта дотримання цих правил – людину, яка зі своєю командою спроможна втілити ці вимоги в життя.
Віримо, що мудрість і справедливість візьмуть гору.