В цей буремний час суспільного протистояння щодня відбуваються добрі події, яких ми просто не бачимо чи не хочемо бачити. Чи може звикли бачити лише щось паскудне, забувши, що у кожної медалі є зворотна сторона. |
А ще визначними виявилися результати поруху пальців, що підписали Указ про Стратегію розвитку громадянського суспільства. Прозорливий Президент ще 2012 року відчув, що громадянське суспільство є ключовим гравцем у державотворенні. Що яскраво продемонстрував українцям Євромайдан.
Чудовою знахідкою стала публікація Зеновія Мазурика «Культурна політика в незалежній Україні: не сповнені надії і втрачені можливості. Що далі?» Наше припущення, що критично важливо поставити культуру на перший план цивілізаційних перетворень в суспільстві отримали чудове філософське обгрунтування:
"Управляти модернізаційним процесом складніше, ніж розставляти на відповідальні пости нефахових, неграмотних управлінців, але «своїх» відданих функціонерів. У такому процесі розуміння культури має бути ширшим, а її роль має вийти за межі галузі. Культура як модернізаційний чинник інтегрує і збалансовує всі види суспільної діяльності, урівноважує свободу відповідальністю, творить культурні обмеження. А без цього неможливий рух у краще майбутнє".Під враженнями від цих відкриттів хочемо поділитися з вами своїми висновками:
- Ура, почалося прозрівання і вже не хочеться підписання Угоди про Асоціацію з Євросоюзом в тому вигляді, який є зараз і тим більше, нинішнім Урядом. Певною мірою, це піде на користь порозумінню між українцями різної географії проживання, ступеня агресивності, а також рівня ідеологічної обробки і маніпулювання громадською думкою.
- Віримо у щирість бідкань Президента про нерадивих чиновників. Але ця віра постане непорушним муром тоді, коли відбудеться жорстке адміністративне, а може й кримінальне покарання абсолютно усіх посадових осіб, які за 3 роки не спромоглися детально проаналізувати проект Угоди з Євросоюзом. А заодно покарають і любителів постукати кийками об голови трудящих українців.
- Прояснів голос євроскептиків, які стверджують, що не демократія чи права людини виявилися метою інтеграції по-євросоюзівськи. Дійсно, а навіщо ми Європі, яка за 3 місяці кривавих подій в Україні так і не наважилася хоча б на кілька реальних кроків до персональних санкцій та блокування рахунків українських корупціонерів? Цим можна було радикально припинити як жорстоке і криваве протистояння в Україні, так і участь Європи у відмиванні тіньових капіталів.
- Вельми ймовірно, що головним рушієм єврочиновників до Асоціації з Україною є не стільки розвиток демократії, подолання корупції чи торжество народовладдя, скільки українські родючі землі й 45 мільйонів покупців на європейські товари. І хвилювати українських колег ніззя! А раптом знервовані українські дядьки перелякаються і остаточно відмовляться підписати Угоду чи вплинути на її підписання. Та ще й заберуть свої чималенькі грошики, які лежать у європейських банках і підживлюють тамтешню економіку.
- Вчергове впевнилися у професійності та виваженості відомого українського економіста Олександра Пасхавера, який стверджує, що "корупція стала основною формою державного управління в Україні".
- Підтвердилися здогади, що не буде порядку в державі, доки на всіх перехрестях висітимуть оголошення типу «узаконюємо незаконне будівництво».
- Наше припущення і гаряче побажання, що першим віце-прем’єром Кабінету Міністрів треба призначати Міністра культури і його Міністерство має бути, перш за все, культурним фільтром усіх рішень Уряду – це не божевілля, а веління часу. І вся структура управління в державі по вертикалі має бути такою ж.
Виявляється, що не перевелись порядні люди в Японії, де вищі керівники Mitsubishi Motors зменшили собі зарплати, бо допустили вибух у виробничому цеху. А знахідка на сайті школи №18 імені Абдибая Курмантаєва з села Акбулак Сайрамського району Казахстану просто припечатала до столу. Цитуємо:
«Урок самопізнання в 4-му класі на тему «В пошуках злагоди». Мета уроку:Четвертий клас сільської загальноосвітньої школи Казахстану… А наче на Майдані... Коментарі зайві… Хоча... Згадалося оповідання «Уважением на уважение» з книги Ії Сапіної «Потрясения». Цитуємо:
- познайомити учнів з можливостями досягнення компромісу;
- формувати в дітях здатність критично аналізувати власні дії в конфлікті;
- виховувати бажання і прагнення знаходити морально прийнятні шляхи вирішення конфліктних ситуацій».
"Плохих людей нет. Есть недовоспитанные, есть невежественные, есть разнузданные и нахальные. И если невоспитанному явить пример собственными хорошими манерами, а невежественному разъяснить, а разнузданного обуздать, а нахальному поставить заслон, то в обществе бы определенно произошел сдвиг».Щось ніяк не складається в Україні з хорошими манерами. Починаючи з Адміністрації Президента, Верховної Ради чи Уряду. Як і не вдається подолати партійно-політичну міфологію про «доброго царя".
Відомий соціолог Ірина Бекешкіна нещодавно вказувала: "Тим, хто вимагає відставки влади і вже третій місяць стоїть на Майдані, необхідно пояснити одну дуже важливу річ:насправді проблема не в тому, хто буде керувати Україною після відставки Януковича чи Азарова.
Головна проблема в тому, що Україна потребує негайних, радикальних змін, глибинних реформ у всіх сферах нашого життя, бо далі так жити не можна. Тому ті, хто прийде вкотре до влади, повинні чітко озвучити суспільству тезу "як жити нам усім далі"? Оперативно розробити і втілити програму, яка дозволила би трансформувати Україну в нормальну, цивілізовану, демократичну країну, в якій народ матиме важелі впливати на будь-які рішення влади і без Майдану", – переконана Ірина Бекешкіна. "Адже революції виникають там і тоді, де не працюють механізми демократії", – нагадала вона, додавши:
"А нинішня влада просто не може боротися з корупцією, бо вона не може боротися сама з собою". |
Отут і вимальовується ключовий висновок: на сьогодні тема «нові правила життя», яка чітко прозвучала на Євромайдані, так і не вийшла на наступний рівень обговорення у суспільстві – «які саме правила» та «як їх розробити і впровадити». І це радує, бо підтверджує правильність пропонованого нами шляху еволюційних, системних та неконфліктних перетворень в Україні через розбудову громадянського суспільства, починаючи з рівня власне громади.
Давайте, нарешті, зрозуміємо, що майбутнє України твориться не лише на київських вулицях і Майданах, а й у кожному місті, селищі чи селі, на вулиці чи вуличному кварталі, в родинах, врешті-решт. І з цих персональних майбутніх складається мозаїка держави. Настав час Україні перестати бути "лялечкою" для всіляких заїжджих та доморощених ляльководів, і, розправивши крила, самій злетіти у височінь...
Немає коментарів:
Дописати коментар