Т.Г. Шевченко у житті Катерини Білокур

Автопортрет (1955), Катерина Білокур

«Якби в нас була такого рівня майстерності художниця, ми змусили б заговорити про неї весь світ», – сказав про неї Пікассо. Вона ж усе життя провела в рідній Богданівці, ніколи не ходила до школи, ніде не навчалася малярству. І мріяла, щоб її, сільську жінку-самоука, просто визнали за художницю.

Приїхала до Шевченка, наплакалася, наговорилася, відкрила свою душу Тарасу Шевченку, зрозуміла наскільки важливим є для неї «те святе чарівне малювання» 

Добавьте подпись Тарас Шевченко: автопортрет

"Тарасе Григоровичу, батечку, голубчику, соколику, Ви самі це гарно знаєте, теж колись по світу блукали та людей шукали, хоч ви мертвий, допоможіть мені стати художником!"  (Катерина Білокур, Канів, Чернеча Гора)

18 июня 1939 г.  На могиле Тараса Шевченко в Каневе

      Катерина Білокур часто зверталася до Т. Г. Шевченка. «…Як узяла я того «Кобзаря» в руки, як глянула на ті чарівні малюнки, як прочитала ті вірші дорогі і прозу (там же він і про художників пише!), так як ото старі люди кажуть, наче мені хто дання дав, наче ото дроком напоїв та ще й чисто розведеним! Я мов зрочилась!...


 От як засіло мені в голову те велике слово художник! І як його вдіяти, і що вдіяти, щоб носити заслужено те велике слово?!» (з листа до С. Таранушенка, грудень 1953). «Кобзар» завжди стояв у неї на чільному місці, поряд з Гоголем, Чернишевським, мемуарами Рєпіна, посібниками з теорії живопису. У важкі хвилини життя Катерина Білокур зверталася до Шевченка, навіть поїхала на могилу Тараса Григоровича порадитися. Мала багато залицяльників, проте кожен з них хотів бачити в ній господиню, а не художницю. Проте один парубок дуже припав до душі.

Приїхала до Шевченка, наплакалася, наговорилася, відкрила свою душуТарасу Шевченку, зрозуміла наскільки важливим є для неї «те святе чарівне малювання» і в черговий раз відмовила хлопцеві.
Так і прожила все життя одинокою…http://nubip.edu.ua/sites/default/files/u73/Yagotin_03.pdf

      Вчитель Іван Григорович Калита давав читати Катерині книжки. І саме в його гостинній хаті вона познайомилась з альбомом репродукції Третьяковської галереї. Іван Григорович також прищепив їй любов до літератури. Давав вивчати твори Лесі Українки, Івана Франка, Григорія Сковороди, Тараса Шевченка та багато інших. Саме тоді і полюбила Катерина Білокур Тараса Шевченка. Полюбила не тільки його вірші, а й його волю, працелюбність, силу та душу. Шевченко буде супроводжувати Катерину все життя. До нього жінка буде звертатися за порадами, за захистом, до нього вона і буде молитися і просити в нього кращої долі та мудрості. Він стане для неї талісманом, духовним наставником та порадником.
Саме з Шевченка Катерина буде брати приклад у майбутньому. http://ua.convdocs.org/docs/index-67737.html      Другим захопленням художниці була література. Змалку кохалася вона у поезії Тараса Шевченка, не знаючи його мистецької творчості, а коли побувала вперше 1949 року в Музеї Т.Шевченка в Києві й побачила його картини, ще глибше захопилася його генієм, а його біографія стала для неї взірцем у подоланні труднощів. Лише через рік вона наважилася подарувати музею свій твір — «Квіти на голубому тлі» — з написом: «Цю картину присвячую Київському музею Тараса Григоровича Шевченка.

Квіти на голубому тлі (1942-1943), Катерина Білокур